- •3.Система вправ на вивчення теми “Слова – назви ознак”
- •4.Система вправ на вивчення теми “Слова – назви предметів”
- •6.Особливості методики читання різних типів оповідань у молодших класах.
- •7. Словникова робота на уроках читання в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •8. Назвати види роботи з розвитку усного мовлення учнів з інтелектуальною недостатністю в добукварний період.
- •9. Система вправ на вивчення теми “Слова – назви дій”
- •10.Розвиток усного мовлення у зв‘язку з вивченням предметів і явищ оточуючої дійсності
- •11. Зв‘язок уроків української мови з суміжними дисциплінами.
- •13.Використання дидактичних та ігрових прийомів на уроках української мови.
- •14. Використання наочних посібників і дидактичного матеріалу на уроках української мови.
- •18. Етапи роботи над художніми творами. Особливості їх проведення в старших класах.
- •22. Пояснити, у чому суть зазначених нижче схем (моделей),
- •23. Характеристика післябукварного періоду навчання грамоти та його основні завдання.
- •24. Списування як вид орфографічних вправ у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •26. Зв'язок методики викладання української мови з суміжними дисциплінами.
- •27. Методика читання ділових та науково-популярних статей у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •32. Вивчення граматичної теми “Прикметник” у старших класах
- •33. Прийоми вироблення навичок правильного, свідомого, виразного і швидкого читання в учнів з інтелектуальною недостатністю.
- •2. Навчання правильного читання.
- •3. Усвідомлення прочитаного тексту.
- •4. Виразність читання.
- •34. Вивчення іменника в старших класах
- •35. Розвиток зв‘язного писемного мовлення в учнів загальноосвітнього навчального закладу для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •42.Особливості побудови уроків читання віршів у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •43.Розкрити специфіку формування граматичних понять в учнів з інтелектуальною недостатність молодших класів.
- •44.Види орфографічних вправ та методика їх проведення
- •45.Методика проведення диктантів в загальноосвітньому закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •49. Особливості використання методів навчання на уроках математики
- •50. Мета та завдання навчання математики у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •52. Усна лічба на уроках математики.
- •53. Основні вимоги до уроку математики
- •55. Роль і місце геометричного матеріалу в системі навчання учнів з інтелектуальною недостатністю.
- •57.Розробити фрагмент уроку з математики “Диференціація понять «збільшити на», «зменшити на»”.
- •58. Зв'язок математики з іншими навчальними дисциплінами.
- •59.Концентричність розташування матеріалу у програмі з математики.
- •60.Характеристика структурних елементів уроку математики.
- •61. Скласти фрагмент уроку на тему: “Міри вартості монети. 10 копійок”.
- •62. Додавання і віднімання в межах другого десятку
- •64. Скласти фрагмент уроку на тему « Число і цифра 5»
- •I. Актуалізація знань учнів
- •II. Вивчення нового матеріалу
- •65. Типи уроків математики.
- •66. Аналіз уроку математики
- •67.Особливості засвоєння математичних знань учнів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •68.Методика вивчення сотні.
- •69. Організація роботи на уроках математики пропедевтичний період
- •70. Скласти фрагмент уроку на тему : 2 число і цифра 8»
- •Зміст уроку
- •71. Особливості позакласної роботи з математики у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •72. Робота з підручником на уроках математики
- •74. Принципи побудови навчальної програми з математики
- •76. Проаналізувати зміст підготовки і роботи з вивчення табличного множення.
- •77. Перехід від розв'язування простих задач до складених
- •78. Скласти фрагмент уроку на тему: «Утворення числа 20. Десятковий склад».
- •79. Основні вимоги до уроку математики в спеціальній загальноосвітній школі
- •82.Особливості оволодіння учнями спеціальних загальноосвітніх шкіл основами геометричних знань.
- •83. Методика формування уявлень про правильний, неправильний дріб і мішане число.
- •84. Методика вивчення геометричного матеріалу в молодших класах допоміжної школи.
- •86. С-ма уроків математики у загальноосвітньому навчальному закладі
- •88. Система вивчення нумерації в межах 100.
- •89. Скласти фрагмент уроку на тему: «поняття про площу. Міри площі: 1 кв.Мм, 1 кв. См, 1 кв.М, 1 кв км.
- •90. . Основні завдання пропедевтичного періоду вивчення математики у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
6.Особливості методики читання різних типів оповідань у молодших класах.
Методика опрацювання оповідань Вводячи в обіг термін “оповідання”, необхідно забезпечити його тлумачення. Зрозуміло, що його роз’яснення потрібно вести з урахуванням віку дітей. Оповідання – це невеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнок подій, пов’язаних з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа4. Словесне змалювання виявляється у тому, що в оповіданні читач знаходить опис зовнішності героя, його поведінки. Завдяки цьому створюється загальне уявлення про діючу особу.
Оповідання, представлені в читанках для 2-4 класів, умовно поділяють на дві групи: оповідання, у яких діють люди, та оповідання про природу і діяльність у ній людей. Першу з них при початковому ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Другу – можна доручати учням, але не раніше, як у 3 класі. Цю диференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні у навчальний процес мовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями (оповідання про людей), краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, які не мають виразного емоційного змісту, припустимо давати дітям для мовчазного первісного читання. Дітям не слід говорити, що казкові події видумані. Умовність казки вони самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладні грати в придуманих казкових героїв. І це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах. Методика рекомендує вчителеві скористатися цією можливістю: учні залучаються до діалогу. У процесі такої зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості. Вони ще раз переконують, що казка – це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі – видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою. Таким чином, у початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання казок дітям розкривається їх своєрідні риси: фантастичність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. Під кінець навчання в початковій школі учні зможуть виділити казку як жанр з-поміж інших розглядуваних на уроці читання текстів. Для його їм вистачить знання названих особливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні і побутові – не входить до програми початкових класів. Про цю літературознавчу класифікацію казок учні дізнаються у старших класах.
7. Словникова робота на уроках читання в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
Словникова робота в зв'язку з читанням сприяє глибокому усвідомленню змісту навчального тексту, його ідейної спрямованості, є важливим видом роботи з розвитку мовлення учнів. У процесі читання діти відчувають багатство української мови, її силу, красу, точність, виразність, усвідомлюють відтінки слів, але все це можливе лише тоді, коли вони добре розуміють усі слова в тексті.
Перш, ніж розпочати словникову роботу на уроці в зв'язку з читанням нового тексту, вчитель аналізує лексичний склад тексту для виявлення: 1) які слова складні за значенням для учнів (використовуємо спеціальні способи семантизації); 2) розуміння яких слів треба уточнювати, щоб полегшити сприймання тексту; 3) тлумачення яких слів треба ввести, бо діти зовсім не знають їх. Після того як вчитель складає словник для засвоєння і опрацьовує методику його ведення. Найбільш поширеним способом пояснення слів є добір синонімів. Саме цьому завданню відповідає «тлумачне» читання (вид словникової роботи) у наступній методиці. На етапі повторного читання нового тексту вчитель ще раз перечитує його за реченнями. Читаючи речення, зупиняється на слові (якщо воно входить в той список, який вчитель визначив на основі тексту заздалегідь для опрацювання значення) і вирішує з учнями проблему — «а як інакше можна сказати?» (уточнюється розуміння слова) і продовжує з ними далі роботу над реченнями. «Тлумачне» читання полегшує учням переказ тексту, допомагає уникнути повторення одного й того ж слова в мовленні. Розширенню та збагаченню словникового запасу учнів сприяє складання тематичних словників на основі тексту або після закінчення вивчення теми: «Зимовий словник» — чарівниця зима, мороз, сніжинки, сніговик сніжний, пороша, наст, завірюха тощо. Далі складають оповідання з цими словами (опорні). Словникова робота може проводитися на різних етапах опрацвання тексту:— на етапі підготовки до вивчення новою тексту (пояснюємо те, що ускладнює сприймання змісту); — на етапі повторення матеріалу (пізніший етап у вивченні тексту) — повторюються найбільш важкі слова (вживають у складі речення); — під час первинного читання (уточнюємо розуміння деяких слів, з'ясовуємо їх значення); — в аналізі фактичного змісту тексту (за ходом роботи). Наводимо далі систему словникової роботи на уроці читання до оповідання А. Гайдара «Совість». I. Підготовчий етан (записуємо на дошці слова, даємо пояснення; цс ті слова, без знання яких діти не зрозуміють зміст тексту, його деталі II. Етап первинного читання (даємо до читання
III. Повторне читання. Матеріал для «тлумачного» читання: IV. Етап аналізу фактичного змісту тексту. Значення правильно організованої словникової роботи велике як в усвідомленні ідейно-образного і фактичного змісту навчального тексту, так і в розвитку навичок зв'язного висловлювання.