58. Поема а.Ахматової «Реквієм»: проблематика та художні особливості.

Головним творчим і цивільним досягненням А. А. Ахматовой стало створення нею поеми "Реквієм". Поема складається з декількох віршів, пов'язаних один з одним однією темою, - темою пам'яті про тих, хто в тридцяті роки опинився в тюремних застінках, і про тих, хто мужньо переніс арешти рідних, смерть близьких і друзів, хто намагався допомогти їм в скрутну хвилину.

Перші начерки «Реквієму» відносяться до 1934 року. Спочатку Ахматова планувала створити ліричний цикл, який через деякий час був перейменований в поему. Найбільш плідно вона працювала над поемою в 1938-1940 роках і повернулася до неї пізніше, в 1960-і роки. Ахматова спалювала рукописи «Реквієму» після того, як перечитувала людям, яким довіряла (зокрема, Лідії Чуковською).

У 1960-ті роки «Реквієм» почав поширюватися в самвидаві. У 1963 році один із списків поеми потрапив за кордон, де вперше був опублікований повністю (мюнхенська видання 1963).

Повний текст «Реквієму» був опублікований лише в 1987 році під час Перебудови.

Поема – те й ліричний щоденник, і збентежене свідчення очевидця епохи, і твір великий художньої сили, глибоке за змістом. Поетеса багато міркувала про шляхи свого покоління, і результатом її роздумів є «Реквієм.

Саме поняття «реквієм» - «заупокійна меса» - католицьке богослужіння за померлими, і навіть траурне музичний твір.

Основою поеми стала особиста трагедія А. Ахматової.

"Реквієм" - це не тільки особиста трагедія, але трагедія народна.

Композиція поеми має складну структуру: вона включає в себе Епіграф, Замість передмови, Посвята, Вступ, 10 глав (три з яких мають назву: VII - Вирок, VIII - До смерті, Х - Розп'яття) і Епілог (що складається з трьох частин).

Реквієм, або «вічний спокій», - це заупокійна меса, яку співають у католицькій церкві. Поема Ахматової - грандіозний реквієм по всіх убитим і страдавшим в катівнях і таборах, по розтоптаним «кривавим чоботом» мріям і надіям звичайних людей.

Головною проблемою виступає проблема історичної пам’яті (пам’ятника). Також тема заступництва, плачу матері за сином, створення пам’ятника тощо.

Серед художніх засобів «Реквієму» майже немає гіпербол: горе саме по собі величезне, будь перебільшення зайві. Епітети повинні викликати жах, підкреслити страждання - туга «смертельна», солдатські кроки «важкі», Русь «безвинна», «криваві чоботи». Часто Ахматова вживає епітет «кам'яний»: «кам'яне слово», «скам'яніле страждання». Сильні в поемі народні мотиви: епітети «гаряча сльоза», «велика ріка», «червона осліпла стіна», дієслово «вити». Багато в «Реквіємі» виразних і точних метафор: «перед цим горем гнуться гори ...», «коротку пісню розлуки паровозні співали гудки», «зірки смерті стояли над нами», «безвинна корчилася Русь». Широко застосовується антитеза: «і в лютий холод, і в липневий спека», «і впало кам'яне слово на мою ще живу груди». У поемі безліч алегорій, символів, уособлень, використані майже всі основні віршовані розміри, ритм і кількість стоп у рядках також різні. Це зайвий раз доводить, що поезія Анни Ахматової воістину «вільна і крилата».