48. Тема маленької людини в повісті Гоголя Шинель

Повість Гоголя «Шинель» належить до циклу добутків за назвою «Петербурзькі повісті». Продовжуючи тему «маленької людини», підняту Пушкіним в «Станційному доглядачі», Гоголь описує трагічну долю бедних, забитих людей. Повість «Шинель» -значний добуток петербурзького циклу. Сюжет повести виник з канцелярського, анекдоту про чиновника, що загубив на полюванні рушниця, придбана невтомними працями й позбавленнями

Гоголь оповідає про долю Акакия Акакиевича Башмачкина - маленького чиновника одного з петербурзьких департаментів. Все життя Акакия Акакиевича - предмет постійних принижень і глузувань. Навіть зовнішність його в зображенні Гоголя якась незначна, непомітна: «низенького росту, трохи рябоват, трохи рудуватий, трохи навіть на вид підсліпуватий, У департаменті, де він трудиться, на нього дивляться як на порожнє місце: Акакий Акакиевич приречений на переписування нудних паперів, адже більше він нічого не вміє. У безрадісному житті героя з’являється мета - зібрати гроші на покупку нової шинелі. Башмачкин починає заощаджувати. Гоголь не засуджує свого героя за це, навпаки, він його жалує. «Спочатку йому було трохи важко звикати до таких обмежень, але потім якось привиклось і пішло на лад; навіть він зовсім привчився голодувати по вечорах; але зате він харчувався духовно, носячись у думках свою вічну ідею майбутньої шинелі».

Однак Його людяність проявляється в доброзичливому розташуванні до людей, у працьовитості, у свідомості службового боргу. Не він винний у тім, що праця його марний, а бюрократична машина того часу. Гоголь не сміється над своїм героєм, а викликає до нього жаль як до знедоленої й приниженої людини. Вертаючись уночі додому, Акакий Акакиевич піддався нападу грабіжників, які зняли з його шинель. Горі героя так велико, що він умирає. Але на службі навіть не помітили этого. Зате в житті містечка зі смертю Башмачкина почалося діятися негарне: уночі на вулицях з’являється примара, що знімає з жителів шинелі

49. Проблема російського народного характеру в «Записках мисливця» і.Тургенєва

Збiрка нарисiв «Записки мисливця», завдяки якiй iм’я I. С. Тургенєва стало широко вiдомим у лiтературних колах, вийшла 1852 рокуЦикл складається з 25 оповідань, які є замальовками з життя поміщиків і дрібного дворянства пер. пол. 19 ст.

Тургенєв уперше в росiйськiй лiтературi з великою художньою правдивiстю показав багатство народної душi, талановитiсть простого народу, мужнi характери людей, здатних зберегти почуття власної гiдностi, прагнення розвиватися, вiру в краще життя. Читача приваблює широко вiдтворене життя суспiльства, яскрава галерея чоловiчих, жiночих та дитячих образiв.

Письменник зображує «почуття природи», сприйняття її людьми неписьменними i виявляє, що почуття у них таке ж сильне й красиве, як i у освiчених людей, до яких належить оповiдач. «Записки мисливця» - книга, яка приваблює читача вишуканiстю мови - живопис ною i музичною.

Осуд кріпацтва постає в «Записках мисливця» у двох основних аспектах. Перший аспект – це безпосереднє зображення світу кріпосників: галерея образів поміщиків, «дворянські гнізда», побут, звичаї, погляди, відносини. Другий – це світ простого російського народу, насамперед російського мужика з його поглядами, ставленням до пана, до природи, до життя жінок у цілому. Нагадуючи читачеві, що дядько – також) людина, Тургенєв протягом циклу підкреслював, що і людина, вінодареннее,поетичнее, моральнішими своїх панів.

Зображення духовного образу селян дозволяло дійти невтішного висновку у тому, які великі сили приховані у надрах народної життя і які невичерпні можливості історичного й будь-якого національного поступу таяться у народній середовищі. Мужній характер російського людини – поряд з іншими моральні якості – ось що побачив Тургенєв у повсякденній, буденної життя селян, змушених боротися з потрібною і голодом, зносити безглузду жорстокість поміщиків. Але у ніж із такий силою не виступає ненависть автора «Нотаток мисливця» докрепостничеству, як і зображенні численних і багатьох проявів глибокого невдоволення селян, їх непримиренної ворожнечі до поміщиків.

Знаменно з'являються люди, здатні прийняти роль народних заступників, на кшталт різночинця Миті («>ОднодворецОвсянников»).

Осуд кріпацтва постає в «Записках мисливця» у двох основних аспектах. Перший аспект – це безпосереднє зображення світу кріпосників: галерея образів поміщиків, «дворянські гнізда», побут, звичаї, погляди, відносини. Другий – це світ простого російського народу, насамперед російського мужика з його поглядами, ставленням до пана, до природи, до життя жінок у цілому. Нагадуючи читачеві, що дядько – також) людина, Тургенєв протягом циклу підкреслював, що і людина, вінодареннее,поетичнее, моральнішими своїх панів.

Поетичне вiдтворення мандрiвного паломництва як втечу вiд крiпацтва зображує Тургенєв у нарисi «Касян з Красивої Мечi».

Письменник змальовує селян не тiльки як покiрливих рабiв. У нарисi «Вiдлюдник» Тургенєв вiдтворює зростання незадоволення селян своїм злиденним становищем. Голод, безправнiсть, злиднi, побори були оприлюдненi як факти реальної дiйсностi, що змушували селян прагнути знищення крiпацтва.

Тургенєв уперше в росiйськiй лiтературi з великою художньою правдивiстю показав багатство народної душi, талановитiсть простого народу, мужнi характери людей, здатних зберегти почуття власної гiдностi, прагнення розвиватися, вiру в краще життя. Читача приваблює широко вiдтворене життя суспiльства, яскрава галерея чоловiчих, жiночих та дитячих образiв.

Письменник зображує «почуття природи», сприйняття її людьми неписьменними i виявляє, що почуття у них таке ж сильне й красиве, як i у освiчених людей, до яких належить оповiдач. «Записки мисливця» - книга, яка приваблює читача вишуканiстю мови - живопис ною i музичною.

1. Антикріпосна спрямованість. Життя російського села, Белинский "Тургенев зайшов до народу".

3. Образи мужиків не лише типові: вони розкриті в глибоко характерних для російської дійсності обставинах.

4. Відсутність зовнішньої драматичності, конфлікт глибоко прихований, як випадкові враження. Оповідання пов'язані образом оповідача.

5. Безліч поетичних картин природи, портрети людей, мовні характеристики, оцінки того, що відбувається людьми з народу.

6. уперше в системі образів ці народні характери поставлені на перше місце.