1.

Розрізняють такі форми реабілітації, взаємопов'язані між собою.

Медична реабілітація. Вона спрямована на відновлення або компенсацію тієї чи іншої втраченої функції чи можливе уповільнення захворювання. У ході медичної реабілітації дитина проходить курс лікувальних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я, відновлення і розвиток фізіологічних функцій, порушених хворобою, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей його організму з метою забезпечення надалі умови для повернення до активної самостійного життя .Психологічна реабілітація. Це вплив на психічну сферу інваліда, спрямоване на розвиток і корекція індивідуально психологічних особливостей особистості. Психологічна реабілітація осіб з обмеженими фізичними і психічними можливостями передбачає проведення комплексу психодинамічних заході, орієнтованих на корекцію або компенсацію порушених психічних функцій і станів. Повернення до психічного здоров'я в процес психічної реабілітації передбачає усунення небажаних установок, невпевненості в своїх силах, почуття тривоги і страхи. Процес психічної реабілітації вимагає створення спеціальних умови, які сприяють збереженню позитивного ефекту лікування (дозвілля, спілкування, диспансеризація) .Педагогічна реабілітація. Під цим розуміється комплекс заходів виховного характеру відносно дітей, направлених на те, щоб дитина опанувала необхідними вміннями і навичками з самообслуговування, отримав шкільну освіту. Важливо виробити в дитини психологічну впевненість у власній повноцінності, і сформувати правильну професійну орієнтацію. У процесі педагогічної реабілітації за допомогою системи методів і прийомів навчання, виховання і розвитку вирішуються питання відновлення, корекції та компенсації порушених функцій у процесі освіти (як загального, так і спеціального). Крім того, в цілому процесі дитина засвоює основи наукових знань і виробляє відповідні навички та вміння, осягає досвід людських стосунків і життя в суспільстві; побутових (культура внутрішньосімейних відносин); ділових (культура професійних відносин); правових та політичних стереотипах поведінки .Соціально - економічна реабілітація. Під нею розуміється комплекс заходів щодо забезпечення інваліда необхідним і зручним житлом, грошового забезпечення і т.п.Професійна реабілітація. Вона передбачає навчання інваліда доступних видів праці, надання необхідних індивідуальних технічних пристосувань, допомога у працевлаштуванні .Побутова реабілітація. Вона забезпечує одержання необхідних протезів, особистих засобів пересування вдома і на вулиці, інших пристосувань, що дозволяють індивіду стати досить самостійним у побуті Спортивний та творча реабілітація. Дані форми активно стали розроблятися останнім часом, і слід відзначити велику ефективність. За допомогою спортивних заходів, а також сприйняття художніх творів, активної участі в художній діяльності у дітей зміцнюється фізичне і психічне здоров'я, зникає депресія, відчуття своєї неповноцінності. Крім того, спільне з дітьми - інвалідами участь у спортивно - реабілітаційних заходах дозволяє їх здоровим однолітка подолати психологічні бар'єри, упередження у ставленні до людей з обмеженими можливостями .Соціальна реабілітація. Вона включає в себе і заходи щодо соціальної підтримки, тобто виплати батькам допомог і пенсій, надбавок по догляду за дитиною, надання натуральної допомоги, надання пільг, забезпечення спеціальними технічними засобами, протезування.Мета соціальної реабілітації - найбільш повний розвиток у дитини з обмеженими можливостями духовних і фізичних сил за допомогою використання його збережених функцій, які виникають потреб та інтересів, його власної активності та створення відповідних зовнішніх та внутрішніх умов, в яких вони можуть найбільш активно проявлятися. При цьому важливо, щоб у процесі соціальної реабілітації дитини, підлітка чи юнака з відхиленнями у розвитку відбулися зміни у сприйнятті свого власного «Я» і навколишньої дійсності, навчилися бути рівними з так званими здоровими людьми і у них сформувалися якості, що протидіють травмуючим впливам і сприяють успішному виконанню життєвих планів.До засобів реабілітаційного впливу відносяться різні види діяльності (ігрова, навчальна, трудова і т.д.), психологічним допомоги (психолого-профілактична та просвітницька робота, психологічнеконсультування, психокорекція та психотерапія, спеціальної допомоги (ігротерапія, арттерапія чи терапія мистецтвом музикотерапія, бібліотерапія , танцювальна терапія, проективний малюнок, твір історій, казкотерапія, куклотеранія. матеріальної і духовної культури, технічні пристосування, обладнання, необхідні для дитини з обмеженими можливостями, література, твори мистецтва, аудіовізуальні технічні засоби,засоби масової інформації тощо).

2.У нашій країні громадські організації мають багаторічну історію. Вони відіграють велику роль у наданні соціальної допомоги інвалідам. Діяльність неурядових організацій інвалідів є важливим фактором допомоги у розвитку культури, освіти, охорони здоров'я, вирішенні їхніх проблем, їх соціалізації і залучення до активного суспільного життя. Тому органи виконавчої влади соціального захисту повинні бути зорієнтовані на найкращу взаємодію з громадськими організаціями інвалідів та різними благодійними організаціями.Із загальної кількості в українському суспільстві громадських об'єднань, яких налічується близько 18 тис, понад 900 організацій зосереджують свою діяльність на проблемах інвалідів. Окрім можливостей вияву громадянської активності, ці неприбуткові об'єднання забезпечують робочі місця для певного контингенту людей, надають соціально важливі послуги інвалідам, таким чином сприяючи створенню умов для забезпечення життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Саме через ці організації здебільшого внутрішні бізнесові структури та міжнародні донори надають кошти для здійснення в Україні соціальних проектів.Одним зі шляхів професіоналізації громадських організацій є їх участь у розробленні урядових програм, надання партнерських грантів для їх спільного виконання. Таким самим чином утверджується партнерство українських громадських організацій із західноєвропейськими (за сприяння Демократичної програми ТАСІС), канадськими (за сприяння Канадського агентства міжнародного розвитку), американськими (Каунтерпарт Альянс) та іншими організаціями.Накопичений міжнародний і вітчизняний досвід свідчать про те, що ефективне вирішення тих чи інших проблем реальне лише в межах моделі, де органічно поєднана зацікавлена, цілеспрямована політика держави, її правові, економічні, організаційні й наукові можливості, з одного боку, та ініціатива, інтереси відповідної соціальної групи населення — з іншого.У загальнодержавному процесі розв'язання проблем інвалідів їх організації можуть і повинні виконувати специфічні функції, які державні інститути або просто не в змозі виконати, або виконують з набагато меншим ефектом. Саме на цьому поділі та взаємному доповненні функцій і має засновуватися соціальне партнерство держави та організацій інвалідів у розв'язанні соціальної проблематики інвалідів

3.

Соціальне виховання – це цілеспрямоване створення умов (матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку людини. Категорія виховання – одна з основних у педагогіці. Історично склалися різні підходи до її розгляду. Характеризуючи обсяг поняття, багато дослідників виділяють виховання в широкому, соціальному сенсі, включаючи в нього вплив на особистість суспільства в цілому (тобто ототожнюючи виховання з соціалізацією), і виховання у вузькому сенсі – як цілеспрямовану діяльність, покликану формувати у дітей систему якостей особистості, поглядів і спостережень.

У широкому сенсі слова соціальне виховання включає в себе всі види виховання (моральне, трудове, фізичне та ін.)

Важливою проблемою педагогіки є розробка і визначення цілей виховання. Мета – це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. Цілям підпорядковується все: зміст, організація, форми і методи виховання. Тому проблема цілей виховання відноситься до числа найбільш важливих в педагогіці.

Головна мета соціального виховання полягає у формуванні людини, готової до виконання громадських функцій трудівника і громадянина.

Людина розглядається як вища мета соціального виховання, в ході якого забезпечується створення умов, необхідних для реалізації всіх його потенцій, досягнення гармонії в соціально-економічній та духовній сфері існування, високого розквіту конкретної людської особистості

4.Принципи соціально-педагогічної діяльності - основні вимоги до її змісту, організації та здійснення.Оскільки соціально-педагогічна діяльність тісно взаємопов’язана з різними соціальними інститутами виховання та сферами суспільного життя, вона функціонує як розгалужена сукупність зв'язків та відносин у соціальній сфері. Тому її принципи представляють собою певну систему.

Соціально-педагогічна діяльність відбувається на основі дотримання таких принципів:- законності та прав людини (забезпечення юридично-правовими документами);- державного підходу;- зв'язку змісту і форм з конкретними умовами життєдіяльності особистості; - диференційованого та індивідуального підходу до клієнтів соціально-педагогічної діяльності;- цілеспрямованості;- системності;- інтеграції; - компетентності та компетенції;- контролю та перевірки;- специфічності (вибір адекватної технології);- гуманізму;- незалежності (виключає дискримінацію за віковими, політичними, статевими, релігійними, національними ознаками);- клієнтоцентризму - клієнт завжди правий;- конфіденційності;- толерантності (діяльність спрямовується на різних клієнтів, тих хто потребує допомоги, не сортуючи їх на "добрих-поганих", "зручних-незручних", "податливих-безнадійних".

5.Волонтéр (фр. volontaire (доброволець) → лат. voluntarius → лат. voluntas (вільне волевиявлення) → лат. volō (бажання, намір)) — добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно займаються громадською діяльністю, працюють у сиротинцях, притулках для неповнолітніх, школах-інтернатах, будинках престарілих тощо.Так, волонтери першої групи – це, в основному, неповнолітні та молодь (старшокласники та студенти), а також досвідчені фахівці та батьки проблемних дітей та підлітків. 

Розглянемо детальніше кожну підгрупу.

1. Підлітки та юнаки, учні старших класів шкіл та середньо-спеціальних закладів

2. Студенти вищих навчальних закладів (переважно з відділення педагогіки, психології, соціальної роботи, соціальної педагогіки

3. Батьки проблемних дітей (дітей-інвалідів, неповнолітніх з груп ризику: девіантної, адиктивної поведінки та інші), які об’єднуються в групи самодопомоги. Волонтери-батьки дуже рідко включаються в соціальну діяльність за власною ініціативою. Більшість з них сподівається на допомогу інших. Тому працівникам ЦССМ дуже важливо активізувати батьків, розкрити перспективи можливої самостійної волонтерської діяльності. Тільки усвідомлення можливості змін може стати мотивом включення батьків до волонтерського руху. 4. Волонтери-фахівці (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надають консультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонтерам або практично допомагають клієнтам соціальних служб. Другою великою групою добровільних помічників є волонтери-члени громадських організацій. Це, в основному, дитячі, молодіжні, жіночі, культурологічні, релігійні організації, організації патріотичного спрямування, громадські організації соціально-медичного профілю, організації, що спеціалізуються на роботі з інвалідами та ін.

Найбільш активно соціальну роботу з дітьми та молоддю проводять волонтери дитячих, жіночих, молодіжних організацій та організацій, що займаються соціальною роботою з інвалідами. При цьому вся робота виконується на волонтерських началах. Ці організації надають широкий спектр соціальних послуг різним категоріям населення, але основний акцент у своїй діяльності роблять на матеріальній підтримці окремих осіб, груп чи сімей: фінансовій допомозі, забезпеченні продуктами харчування, медикаментами та ін. Третя категорія волонтерів) є й представники інших категорій населення. 

Волонтери, які приходять за власним бажанням. Волонтери можуть прийти в організацію за власним бажанням, прочитавши про неї у пресі і виявивши бажання дізнатися, як вона працює.Спонсори. Вони не завжди здатні підтримати вас матеріально. Але керівники фірми можуть надати вам реальну методичну допомогу в організації роботи вашого товариства, пошуку фінансів. Юрист фірми може безкоштовно надати разову або надавати постійні консультації. Головний бухгалтер фірми допоможе розібратися з фінансовим звітом. Співробітники фірми можуть у вільний від роботи час виконувати роботу, не пов'язану з їхньою основною діяльністю. Чиновники. Люди, які працюють в державному апараті, наприклад, у міській адміністрації, також можуть бути волонтерами. Клієнти. Волонтерами можуть бути і ті, кому надається допомога, – клієнти конкретної організації, наприклад, пацієнти клініки або слухачі виховного центру, батьки клієнтів, а також ті, хто був клієнтом раніше і хоче працювати волонтером в різних програмах.

6 соціалізація дітей в закладах інтернатного типуСоціалізація – розвиток і самозмінення людини в процесі засвоєння та відтворення культури, який відбувається у взаємодії людини зі стихійними, відносно керованими і цілеспрямовано створеними умовами життя на всіх етапах

7 5шляхів до серцяДотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

8 соціалізація як базова категорія соціальної педагогікиСоціалізація – це процес послідовного входження індивіда в соціальне середовище, що супроводжується засвоєнням та відтворенням культури суспільства, внаслідок взаємодії людини з стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами її життя.На соціалізацію впливають такі фактори:- мікрофактори: сім’я, групи однолітків, виховні організації;- мезофактори: тип поселення (район, село, місто), засоби масової інформації, субкультури;- макрофактори: країна, етнос, суспільство, держава;- мегафактори: космос, планета, світ.Основними психолого-соціальними механізмами соціалізації є:імпринтінг – фіксування людиною на рецепторному та підсвідомому рівні особливостей об’єктів, що впливають на неї;наслідування – копіювання певних зразків діяльності у поведінці;ідентифікація – ототожнення себе з іншою людиною, групою, спільнотою;рефлексія – оцінка особистістю різних проявів свого «Я»;інтеріоризація – перенос суспільних уявлень у свідомість окремої людини;екстеріоризація – процес переходу від внутрішньої, психічної діяльності до зовнішньої, практичної.Види соціалізації: стихійна (відбувається внаслідок впливу на особистість об’єктивних обставин життя суспільства); відносно- соціально-керована (створення умов у суспільстві для розвитку потенційних можливостей особистості).

9Соціальне сирітство - явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по стосовно до неповнолітньої дитини.Причинами соціального сирітства в Україні є: низький матері-альний рівень життя багатьох сімей, безробіття обох чи одного з батьків; зайнятість батьків "човниковим бізнесом”, що вимагає частої і довготривалої відсутності батьків; відсутність постійного житла (мало-забезпечені сім'ї продають свої оселі, щоб забезпечити собі засоби існування, заздалегідь виписуючи дітей, залишаючи їх без даху над головою); асоціальний спосіб життя одного або обох батьків, як-то різні види залежності (пияцтво, нарко- і токсикоманія), проституція, участь у протизаконній діяльності; примушення дітей до жебрацтва з боку дорослих членів родини; різноманітні форми насильства щодо дітей у сім'ї та державних закладах опіки.

10 дати характеристику сімяПрийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання (відповідно до Закону України "Про охорону дитинства"). Функціонування при­йомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім'ю, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України (№ 565 від 26 квітня 2002 року).Метою створення прийомних сімей є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, по­збавлених батьківського піклування. Прийомні діти влаштовуються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але пе пізніше досягнення ними 23-річного віку.Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тим­часового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження) певний проміжок часу не можуть займатися її вихованням. У такому випадку дитина влаштовується у прийомну сім'ю па той проміжок часу, поки родина пе справиться з пробле­мами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя іі розвитку.

16. Суб'єктом діяльності (діяльність того, хто її здійснює) - соціальний педагог. Суб'єкти соціально-педагогічної діяльності - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді.

Недержавні організації (об'єднання громадян) - добровільні громадянські формування, утворені на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свобод. Сьогодні громадські організації залучають додаткові матеріальні та людські ресурси, створюють інноваційні соціальні проекти з метою вирішення важливих соціальних проблем. Значна кількість громадських організацій в Україні дає підстави визначати їх як третій сектор держави поряд з органами влади та бізнесом.Благодійний громадський фонд - різновид некомерційного фонду, метою якого є залучення різних матеріальних ресурсів, які не заборонені законом, для використання на вирішення окремих соціальних проблем.Соціальний педагог - спеціаліст, який організовує соціально-педагогічну діяльність з дітьми, молоддю та дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім’я, навчальний заклад, трудовий колектив, дитячі та молодіжні обєднання, клуби тощо) з метою створення для них сприятливих умов соціалізації.Соціальний працівник - спеціаліст, що працює в державних органах соціального захисту та підтримки. Його діяльність спрямована на надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї чи групі осіб, що знаходяться у важкій життєвій ситуації шляхом інформування, консультування, організації різних форм підтримки та обслуговування хворих чи одиноких людей.Волонтер - людина, яка добровільно надає безоплатну соці-альну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації.

17. Соціальна реабілітація- це комплекс заходів спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом зв’язків та відносин внаслідок стану здоровя, стійких розладів функцій організму чи зміни соц.. статусу. - юридична, що передбачає відновлення доброго імені і юридичних прав у силу скасування раніше визнаної винності;- психологічна, яка припускає відновлення втрачених здібностей особистості як прояв її пластичності;- соціальна, що націлює на відновлення втрачених соціальних функцій і зв'язків із середовищем життєзабезпечення, самообслуговування; - професійна, яка спрямована на повернення особи до праці;- медична, спрямована на відновлення порушених функцій організму і працездатності;- педагогічна передбачає відновлення втрачених навичок виховання і навчання, самовиховання, самоосвіти, самовдосконалення. Головні цілі реабілітаційного процесу:1) відновлення здорового життєвого стилю, просування по шляху до здоров'я, яке розуміється як багатоаспектна характеристика;2) зміна і розвиток більш функціонального та ефективної поведінки, наявність постійної мотивації до цього процесу, що веде до підвищення рівня психосоціальної адаптації і життя в цілому;3) розвиток емоційної складової людини, усвідомлення ним своїх емоцій, прийняття їх, розуміння їх причин та вміння керувати ними як на когнітивному, так і на поведінковому рівні;4) відновлення та позитивний розвиток нових міжособистісних зв'язків, наповнення їх позитивним людським змістом, духовним змістом, а також відновлення або побудова нової здорової соціальної мережі. Найважливішою структурою в цьому процесі є сім'я, взаємодія з якою в цей період набуває особливого значення.

18. в 60-ті роки ХХст. В Інституті педагогіки в Москві починає розроблятися система «школа-центр життя». В рамках експерименту школа була осередком навчальної та виховної роботи, створювались групи, гуртки для дітей, клуби вихідного дня, секції, але через перевантаженість експеримент потерпів поразку. Проте він дав поштовх для створення осередків позашкільної зайнятості. Вони починають діяти і активно працюють при школах до 90-х років, далі держава не має ресурсів їх утримувати. школа і педагогічна наука України в період так званого розвинутого У цих дослідженнях розвиток історико-педагогічної думки прямо пов’язувався з п’ятирічними планами, партійними з’їздами та постановами. Природно, що побудована на цих засадах періодизація розвитку історії педагогіки як науки не є нині перспективною основою для розгортання відповідних досліджень. програми підвищення життєвого рівня народу. Одним із ключових завдань в цьому напрямку було вирішення житлової проблеми. Житлове та комунальне будівництво офіційно було віднесено до розряду пріоритетних. підвищення заробітної плати працівникам виробничої сфери, стипендії студентам, пенсії літнім людям та інвалідам.

19. Делінквентна поведінка- сукупність протиправних вчинків людини, за яку в особливо важких випадках може застосовуватися покарання, така поведінка порушує норми громадського порядку, погрожує благополуччю інших людей чи суспільства взагалі, може бути правомірно недопустимою. До делінквентної поведінки відносять:проступок(це протиправне невиконання своїх трудових обов'язків працівником, куди відносяться прогули, поява на роботі в нетверезому вигляді, порушення правил охорони праці і т.д. ) та злочин(крадіжки і вбивства, згвалтування, викрадення автомобілів і вандалізм, тероризм, шахрайство, торгівля наркотиками і багато іншого.).Причини: батьківське ігнорування дитячої потреби в ніжній турботі і прихильності;часте застосування тілесних покарань в сім'ї;недостатній вплив батька, у разі його відходу або смерті; гостра дитяча травма (насильство, хвороба, розлучення, смерть батьків) і фіксація на цьому; вседозволеність ;недостатня вимогливість батьків; надмірна стимуляція дитини;з боку батьків неузгодженість вимог, провідне до нерозуміння норм поведінки;зміна батьків;постійні, виражені конфлікти між батьками (найбільш небезпечна ситуація, коли жорстокий батько б'є матір);небажані особливості батьків – зайво суворий батько і зайво добра мати. Важливо створити навколо дитини правильну, гармонійне середовище, в якій чітко позначена область дозволеного, адже саме цей підхід дає найкращі результати і є найправильнішою профілактикою.Як правило, корекція делінквентної поведінки відбувається вже пізніше, коли у дитини, що підросла виникають проблеми із законом, і здійснюється це безпосередньо через відповідні державні установи.

20. Здоровий спосіб життя формується всіма сторонами і проявами суспільства, пов'язаний з особистісно-мотиваційним втіленням індивідом своїх соціальних,психологічних та фізіологічних можливостей і здібностей. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити у свідомості принципи і навички здорового способу життя в молодому віці, залежить в подальшому вся діяльність, що перешкоджає розкриттю потенціалу особистості. Всю свою діяльність з формування здорового способу життя соціальний педагог проводить з урахуванням вікових та індивідуальних морфофізіологічних і психологічних особливостей дітей і дорослих. При цьому особливу увагу слід приділяти таким віковим етапам, як дошкільний, підлітковий і юнацький, коли має місце особливо інтенсивний ріст і перебудова функціонального стану всіх систем життєдіяльності організму, що розвивається. Обов'язковими також є науково обгрунтовані уявлення про стадії статевого розвитку дівчаток і хлопчиків. Турбота про здоров'я підопічних - складова охоронно захисної функції соц пед., захист здоров'я може стати самостійним об'єктом спеціалізації педагога-валеолога. До завдань щодо захисту прав дитини на охорону здоров'я можна віднести: - Соціо-псіхологопедагогіческую профілактику зміцнення і охорони здоров'я, реалізацію прав дитини на здоров'я, закріплених у Конвенції про права дитини; - коригування індивідуальних якостей і контактів особистості. Виділяють види профілактичної роботи: Залучення дітей до діяльності з охорони свого фізичного, емоційного і соціального здоров'я; Навчання культурі використання вільного часу з урахуванням можливостей і потреб особистості, кількості годин, відведених на ті чи інші заняття, загального режиму в школі і сім'ї; Цілеспрямоване навчання способам спостереження за своїм станом і його саморегуляція у діяльності і спілкуванні; Формування етнокультури дітей; Пропаганда, здорового способу життя;  Інформування про можливі негативні наслідки шкідливих звичок, бездумного ставлення до власного здоров'я. 

21. Соціально-психолог.портрет дитини з ОФМ

У ЗУ»Про основи сц.захищеності інвалідів в Україні» термін «інвалід» тлумачиться як особа зі стійким розладом ф-ій організму,зумовл. захвор-нням,травмою або вродж.дефектами,що призводять до обмеж.життєд-ті,виклик.потребу в соц.доп-зі та зах-сті. Інвалідність – обмеж.в можливостях,обумовл.фіз.,псих.,соц,культ та ін барєрами,які дозвол.людині бути інтегрованою в сус-по,брати участь у житті сімї та держави на таких же умовах,як ін члени сус-ва.Британська 3-зіркова шкала обм.власт-тей:-недуга – це втрата чи аномалія псих.або фіз.ф-ій,елементів анатом.структури,що утруднює певну діял.-обмеж.можл. – це втрата здатності викон.певну діял.у межах того,що вваж-ся нормою для людини.-недієздат-ть – це наслідок дефекту чи обмеж.можл.,що перешкодж.чи обмеж.виконання людиною повної нормативної ролі,виходячи з вік,стат чи соц.факторів.Класифікація видів відхилень у здоровї: фізичні,псих.,складні(поєднують комбінацію: ДЦП),важкі(поєднання відхил.,при якому оволод.освітою за держ.станд-ми неможливе: ідіотизм,аутизм).

Типологія інвал-сті за Безпалько:І.За причиною:1)інвал.з дитва(ДЦП,розум.м відсталість, поруш. мови, слуху); 2)інвал. по захвор-ю(ураження систем організму); 3)інвал.праці.ІІ.За ступенем мобіл-сті: 1)мобільні (пересув.самост); 2) маломоб .(ДЦП,сліпо-глухо-німі); 3)нерух.або немоб.(з пошкодж.спинного мозку або кістк.-м»яз.системи)

Дві групи причин інв-сті: біол.та соц.Сюди відносять:хвороби,генет.аномалії(хромосоми,обмін реч.,вродж.патології,поруш.розв.плоду),до- і післяпоогові вади,проблеми псих.здор.,старіння людини.Причини інв-сті за Безпалько:

1. зовн.фактори: механічні(удар,пораж.), фіз.(дія елестроструму,тепла,холоду),хім.(дія отруй.реч.),біол.(віруси і хвороботворчі мікроби),псих.(переляк,стрес,психотравм.події),поруш.у харчув.(переїдання,недоїдання,нестача вітамінів.

2. внутр.фактори: зміни у генет.матеріалі,вроджені вади+які отрим.при пологах.

Види дит.інв-сті:Поруш слуху та мови (глухі,слабочуючі,логопати)Поруш.зору(сліпі,слабозорі)Поруш.інтел.розв.Розумово відсталі або затрим.псих.розв.Поруш.опор-рух апарату Комплекс.поруш.психо-фіз.розв.(сліпо-глухо-німі,глухо-німі,ДЦП)Хронічні сомат.захвор.

Психоневролог.захвор.

22. Назвати види соц.послуг та розкрити їх зміст

соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу

та повноцінної життєдіяльності; Основними засадами надання соціальних послуг є: Соціальна допомога - це державна грошова допомога людям, для реалізації їх конституційних права на соціальний захист, яка надається на основі перевірки їхнього доходу або ж за певними критеріями без перевірки доходу і фінансується із місцевих бюджетів. Витраті понесенні місцевим бюджетами покриваються субвенціями із державного бюджету. Звичайно, метою перевірки доходів громадян є перевірка їх прожиткового рівня життя відносно прожиткового мінімумуПерелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання в структурних підрозділах територіального центру соціального обслуговування:

- соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, сприяння у забезпеченні засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, ремонт одягу та взуття, перукарські послуги тощо;- психологічні послуги - організація надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, психологічна корекція, надання методичних порад;- соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб, організація дозвілля;- соціально-медичні послуги - організація консультацій щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, підтримка її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;- соціально-економічні послуги - надання натуральної та грошової допомоги;

- юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг;

- інші соціальні послуги.

23. Соціальна адаптація та її роль у пристос.Індивіда до умов сер-ща

соц.адаптація — це процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища,формув.адективної системи відносин з соц. об”єктами,інтеграція особистості в соц. групи, діяльність щодо освоєння і прийняття норм і цінностей нового соц.середовища. Адаптація є зовн.(матеріал.-дух,яка спрям. Переважно на зміну умов зовн сер-ща) та внутр.(субєктивно-псих.,спрям.на перетвор.внутр.світу сібєкта)

Види адаптації:

-активна ( індивід прагне взаємодіяти з середовищем,впливати на його розвиток та зміни,долає труднощі та вдосконал.сусп процеси.)

-пасивна ( індивід не прагне до змін оточуючої дійсності ,пасивно прийм.існуючі норми,слабо пристосов.до соц.середовища.)

Середовище – це сукуп-ть умов існув.людини та сусп-ва.

24. Види психопатол.Повед. Підлітків як різновид девіацій

Психопатологічний тип девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах чи синдромах, що є проявами тих чи інших психічних захворювань. Як правило, мотиви поведінки психічно хворого залишаються незрозумілими до тих пір, поки не будуть виявлені основні ознаки психічних розладів.

Людина може проявляти девіантну поведінку через:

- порушення сприймання - галюцинації чи ілюзії (наприклад, закривати чимось вуха, до чогось прислухатись, шукати неіснуючий об'єкт, розмовляти із собою),

- порушення мислення (наприклад, висловлює, відстоює і намагається досягти поставленої мети на основі неадекватного тлумачення дійсності, активно обмежувати сфери свого спілкування з оточуючим світом через нав'язливі ідеї і страхи),

- порушення вольової активності (здійснює нерозумні і незрозумілі вчинки чи місяцями бездіє, здійснює стереотипні рухи чи надовго застигає в одноманітній позі).

Різновидом патохарактерологічного та психопатологічного типу девіантної поведінки є саморуйнівна (аутодеструктивна) поведінка - система вчинків людини, спрямована не на розвиток і особистісне зростання, і не на гармонійну взаємодію з реальністю, а на деструкцію особистості.

Агресія спрямовується на себе, дійсність розглядається як щось опозиційне, що не дає можливості повноцінно жити і задовольняти наявні потреби.

Аутодеструкція проявляється у вигляді суїцидальної та парасуїцидальної поведінки, наркотизації й алкоголізації, інших видів девіацій.

Мотиви саморуйнівної поведінки:

- адикції, нездатність поратись з буденним життям;

- патологічні зміни характеру;

- психопатологічні симптоми і синдроми.

25. Визначити зміст та форми роботи соц.Пед-га з сімєю

Діял.педагога по відношенню до сімї здійсн-ся в 3 напрямках: освітній, психол. та повередницький.

ОСВІТНІЙ спрям.на доп.соц.пед-га в навч.і вих.,попередж.сімейних проблем,що виник., і формув.пед.культури батьків.Доп.у вих.здійсн-ся шляхом створ.спец.вих.ситуацій з метою зміцн.вих.потенціалу сімї.

ПСИХОЛ.напрям націлений на соц-психол.підтримку і корекцію,створ.сприятл.психол.атмосфери в сімї,особл.у період короткочас.кризи.

ПОСЕРЕДН.напрям розрах.на доп.в орг-ції сімейного дозвілля,координації та інформов-сті.Під доп.в орг-ції сім.дозвілля мається на увазі залуч.сімї до різном.заходів,свят,ярмарок,до участі в клубах за інтересами,конкурсах,орг-ції сім.свят тощо.

Доп.в інформув.націлена на забезп.сімї інф-цією з питань соц.зах.Вона провожиться у формі консультув.з питань життєвого,сімейно-шлюб.,труд.,цивіл.,пенсій закон-ва,прав дитини,жінок,інв-дів тощо.

Одним з обєктів соц-пед діял є розлучена сімя. Робота з нею передб.надання доп.у вих.дитини,запобіг.негат.впливу такої сімї на формув.особ-ті дитини.Соц.пед-г розв»яз.в такому випадку цілу низку проблем,зокрема такі,як нормал-ція взаємостос.дитини з батьками,установл.норм.мікроклімату в тій сімї,де залиш.дитина;відповід-сть батьків за її вих.,особ.життя матері й дитини;розв»яз.юр.питань.

Осн.напрямами роботи з розлуч.сімєю є:формув.позит.мисл.,профіл.помилок у родин.вих.,просвіт-во з прав сімї та дітей,корекція стос.сімї та її членів з мікросер-щем,доп.у навч.та працевл.дітей і бітьків.

Соц-пед.робота з сімєю,які має дитину-інв-да,передб.різні види соц.реаб. Мета діял.соц.пед-га поляг.в реаліз.програми комплекс.психол-пед та соц.підтримки сімї.

Соц-пед робота з неблан.сімєю спрям нна створ.умов для подол. Сімєю причин і наслідків свого неблаг-ччя.Завд.соц.пед-га в цій роботі:

-виявл.випадків поруш.прав людини в сімї,причин неблаг.,інформув.про них органів влади.

-профіл.дев.повед.в сімї та сусп-ві,рецидивів порушень прав членів сімї в родині та сусп-ві.

-пропагув.ідеал.моделі сім.життя,здор.сп.життя,статеве вих.-правова й псих-пед просвіта батьків із питань сімї та шлюбу,прав дитини.-орг-ція предметного спілк.членів неблаг.сімї між собою,з ін.сімями для подол.причин неблагопол.-різном.доп.в орг-ціїжиттєдіял.сімї,самореал-ції й розв.її членів.Види соц.роботи з неблаг.сімєю:соц-пед.обслуг.;соц-пед профіл.;соц-пед.реаб.;соц-пед.супровід,соц-пед.інспектув.