3.3 Визначення впливу масляного екстракту на легкість нанесення і твердість стоматологічних фітоолівців.

Для визначення впливу масляного екстракту на показники легкості нанесення і твердості стоматологічних фітоолівців, проведено порівняльний аналіз даних показників.

Табл. 5

Порівняльні значення твердості основ

Основи	Значення твердості фітоолівця без екстракту	Значення твердості фітоолівця з екстрактом
Основа № 10	4,8±0,2	9,3±0,3
Основа № 11	6,0±0,25	11,3±0,5
Основа № 12	4,0±0,15	9,3±0,4

Як видно з табл. 5, найбільші значення твердості належать складу основи № 11, а найменше значення твердості належить складу № 12. Склад основи 11 більш м'який і пластичний, отже, наноситься на слизову оболонку ясен м'яко, безболісно і приємно щодо інших основ. Склад основи № 10 і 12 мають найменші значення, вони менш пластичні, наносяться із зусиллям, і можуть викликати неприємні відчуття при нанесенні.

Основним діючим компонентом в стоматологічних фітоолівцях є рослинний масляний екстракт, приготовлений на основі соняшникової олії. При його додаванні до складу значення твердості змінюється, і пластична маса для виготовлення фітоолівців стає більш м'якою та пластичною.

Введення до складу основи масляного екстракту впливає на значення твердості у бік збільшення. Склади стають більш м'якими, пластачними, приємними і зручними при нанесенні. Збільшення значень твердості не впливає на технологічні характеристики олівців.

За результатами проведеного експерименту оцінки тесту легкості і визначення температури плавлення досліджуваних зразків виявлено, що кращими композиціями основ стоматологічних фітоолівців є склади:

• № 10 : масло какао 2,5 г; емульгатор Т2 0,02 г; емульгатор № 1 0,1 г; масляний екстракт 0,5г .

• № 11 : масло какао 2,5 г; емульгатор Т2 0,02 г; пентол 0,14 г; масляний екстракт 0,5 м.

• № 12 : масло какао 2,5 г; емульгатор Т2 0,02 г; емульсійний віск 0,2 г; масляний екстракт 0,5 м.

Склади обрані нами для проведення подальших досліджень .

3.4 Вивчення біодоступності отриманих складів фітоолівців.

Нами проведено вивчення вивільнення модельного препарату (натрію саліцилату в кількості 0,1 г на 1,0 основи) з досліджуваних нами композицій основ . Визначення біодоступності модельного препарату проводили методом його дифузії в агарових гель. Для визначення біодоступності методом дифузії використовувався 2 % агаровий гель, з використанням стандартного розчинника (натрію хлориду 8,9 г, калію хлориду 0,3 г, кальцію хлориду 0,33 г, води очищеної до 1 л) і додаванням як індикатору 5 % розчин хлориду заліза (III). Його додавали в процесі приготування гелю з розрахунку 4-5 крапель на 200 мл води.

Приготований розчин агарового гелю розливали в чашки Петрі в кількості 15 -20 мл. Через 24 години у сформованому гелі вирізали лунки металевим циліндром діаметром 10 мм, куди вносили досліджувані зразки основ олівців, що містять модельний препарат. Ступінь вивільнення препарату з основи фіксується по радіусу забарвленої зони, що утворюється при взаємодії модельного препарату з індикатором. При взаємодії натрію саліцилату з хлоридом заліза з'являється червоно - фіолетове забарвлення, яке і свідчить про ступінь вивільнення модельного препарату з основи. Радіус зони забарвлення вимірювали штангельциркулем.

Досліджувані зразки поміщалися в термостат при температурі 36,8 " С ± 0,2 (температура відповідає температурі в порожнині рота). Радіус забарвленої зони фіксується візуально (мм) через 15, 30, 45 і 60 хвилин.

За даними середніх значень діаметра зміни забарвлення забарвлених зон побудована таблиця ступеня вивільнення модельного препарату з фітоолівців, представлена ​​в табл. 6.

Табл. 6