Методи емпіричного рівня
На кожному рівні наукового дослідження застосовуються свої особливі методи пізнання.
На емпіричному рівні пізнання основними методами виступають: спостереження, порівняння та реальний експеримент.
Спостереження – це цілеспрямоване вивчення предметів, що спирається в основному на дані органів почуттів (відчуття, сприйняття, уявлення). Спостереження може бути безпосереднім і опосередкованим ванним різними приладами і технічними пристроями (мікроскопом, телескопом, фото-і кінокамерою тощо). З розвитком науки спостереження стає все більш складним і опосередкованим. Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність задуму; наявність системи методів і прийомів; об’єктивність, тобто можливість контролю шляхом або повторного спостереження, або за допомогою інших методів (наприклад, експерименту). Зазвичай спостереження включається в якості складової частини в процедуру експерименту. Важливим моментом спостереження є інтерпретація його результатів - розшифровка показань приладів. Пізнавальним підсумком спостереження є опис - фіксація засобами природної і штучної мови вихідних відомостей про досліджуваний об’єкт - схеми, графіки, діаграми, таблиці, малюнки тощо. Спостереження тісно пов’язане з вимірюванням, що є процесом знаходження відношення даної величини до іншої, прийнятої за одиницю виміру. Результат вимірювання виражається числом.
Особливу трудність спостереження представляє в соціально-гуманітарних науках, де його результати в більшій мірі залежать від особистості спостерігача, його життєвих установок і принципів, тобто від зацікавленого ставлення до предмету, що вивчається. У соціології та соціальної психології в залежності від положення спостерігача розрізняють просте (звичайне) спостереження, коли факти і події реєструються зі сторони, співучасне (включене) спостереження, коли дослідник включається у певне соціальне середовище, адаптується до нього і аналізує події «зсередини». У психології застосовується метод самоспостереження - інтроспекція.
У ході спостереження дослідник завжди керується певною ідеєю, концепцією або гіпотезою. Він не просто реєструє будь-які факти, а свідомо відбирає ті з них, які або підтверджують, або спростовують його ідеї. При цьому дуже важливо відібрати найбільш репрезентативну, тобто найбільш представницьку групу фактів в їх взаємозв’язку. Інтерпретація спостереження також завжди здійснюється за допомогою певних теоретичних положень.
При усій своїй значимості і необхідності спостереження має істотні недоліки: обмеженість можливостей самих органів чуття та пасивність суб’єкта в ході пізнання.
Порівняння - пізнавальна операція, що лежить в основі суджень про подібність або відмінність об’єктів, виявляються якісні та кількісні характеристики предметів. Порівняння є основою такого логічного методу як аналогія і є вихідним пунктом порівняльно-історичного методу. Це той метод, за допомогою якого виявляється загальне і особливе в історичних та інших явищах, досягається знання різних ступенів розвитку одного і того ж явища або різних співіснуючих явищ.
Експеримент являє собою активне і цілеспрямоване втручання в протікання досліджуваного процесу, відповідну зміну об’єкта або його відтворення в спеціально створених і контрольованих умовах. Експеримент долає суттєвий недолік спостереження, в ньому людина активно втручається в природний стан і розвиток об’єкту, об’єкт або відтворюється штучно, або ставиться в певним чином задані умови, що відповідають цілям дослідження. У ході експерименту досліджуваний об’єкт ізолюється від впливу побічних обставин, що затінюють його сутність і представляється в «чистому вигляді». При цьому конкретні умови експерименту не тільки задаються, а й контролюються, змінюються, багаторазово відтворюються. Кожен науковий експеримент завжди керований якоюсь ідеєю, концепцією, гіпотезою. Без ідеї в голові, говорив І. П. Павлов, не побачиш факту. Дані експерименту завжди так чи інакше «теоретично навантажені» - від його постановки до інтерпретації його результатів. Основні стадії здійснення експерименту: планування і побудова (його мета, тип, засоби, методи проведення тощо); контроль; інтерпретація результатів.
Експеримент має дві взаємопов'язаних функції: досвідна перевірка гіпотез і теорій, а також формування нових наукових концепцій. Залежно від цих функції виділяють експерименти: дослідницькі (пошукові), перевірочні (контрольні), відтворюючі, ізолюючі тощо. Важливе значення в сучасній науці має вирішальний експеримент, метою якого служить спростування однієї і підтвердження іншої з двох або кількох конкуруючих гіпотез. Один з простих типів наукового експерименту - якісний експеримент, який має на меті встановити наявність або відсутність передбачуваного гіпотезою або теорією явища. Більш складний кількісний експеримент, що виявляє кількісну визначеність досліджуваного явища.
Широкого поширення в сучасній науці набув мисленний експеримент - система розумових процедур, що проводяться над ідеалізованими об'єктами. Тут учений оперує не реальними предметами та умовами їх існування, а їх концептуальними образами. Уявний експеримент - це теоретична модель реальних експериментальних ситуацій. Він відноситься вже до теоретичного рівня пізнання.
Все ширше розвиваються соціальні експерименти, котрі сприяють впровадженню в життя нових форм соціальної організації та оптимізації управління суспільством. Об’єкт соціального експерименту, в ролі якого виступає певна група людей, є одним з учасників експерименту, з інтересами якого доводиться рахуватися, а сам дослідник виявляється включеним в досліджувану ним ситуацію