Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ 1.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
156.67 Кб
Скачать

1.3. Чинники впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємств галузі туризму

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв’язання завдань управління ефективністю готельного бізнесу важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

В загальному вигляді можна навести наступну класифікацію різноманітних чинників зростання ефективності виробництва.

За джерелами підвищення ефективності:

- Зростання продуктивності праці.

- Зниження:

  • фондомісткості продукції

  • матеріаломісткості продукції

  • зарплатомісткості продукції

- Раціональне використання природних ресурсів.

За основними напрямками розвитку та вдосконалення виробництва:

- Прискорення НТП і підвищення технологічного рівня виробництва

- Вдосконалення:

  • структури виробництва

  • організаційних систем управління

  • форм і методів організації виробництва

  • планування та мотивації виробництва

- Підвищення якості і конкурентоспроможності продукції

За місцем реалізації чинників у системі управління виробництвом:

- Внутрішні

- Зовнішні

«Тверді» чинники:

  • технологія

  • устаткування матеріали та енергія

  • вироби

«М’які» чинники:

  • працівники

  • організація та системи

  • методи управління

  • стиль управління

Державна економічна і соціальна політика:

- Інституціональні механізми

- Інфраструктура

- Структурні зміни

Групування чинників за першою ознакою робить можливим достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб’єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є: 1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації); 2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг); 3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлення внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м’які.

Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м’які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп’ютерної термінології, відповідно до якої сам комп’ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення — «м’яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м’якими» — ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.

Зрозуміло, що на економіку галузі готельного господарства впливають, перш за все, економічні фактори (загальний стан економіки, середній дохід на душу населення, рівень безробіття, обмінний курс місцевої валюти, рівень оподаткування, банківський відсоток на кредити та ін). Разом великою мірою на розвиток галузі впливають і соціально-економічні фактори: розподіл населення за рівнем доходів, рівень освіти, спосіб життя, вікова структура, співвідношення міського та сільського населення (міське населення більш рухливе), спосіб життя, рівень злочинності, розвиток туризму, тощо. Важливим є також зміна цін на матеріали, продукцію, тарифів на перевезення, і т.д. Такі заходи проводяться в загальному масштабі і сильно впливають на узагальнюючі показники виробничо-господарської діяльності готельних підприємств.

Природно також, що стан галузі безпосередньо залежить від законодавства (податкове і трудове законодавство, правила ліцензування, санітарно-гігієнічні вимоги, правила пожежної безпеки, закони про права споживачів і ін.).

Окрім загальноекономічних і демографічних факторів на економіку готелю сильний вплив мають і ряд специфічних чинників. В даний момент значним з таких фактором є тероризм. Великі терористичні акти, такі як розстріл терористами туристів в Єгипті або руйнування хмарочосів у Нью-Йорку, негайно викликали різке зниження завантаження готелів в регіоні, що піддався нападу терористів. Правда, досвід показує, що туристичні потоки в ці регіони відновлюються вже через 2-3 роки, однак все одно дані події спричинили значний негативний вплив на розвиток галузі.

Економічна криза в країні, природно, припиняє іноземні інвестиції та знижує експорт товарів до цієї країни, що призводить до зменшення числа бізнес-туристів в готелях. На завантаження готелів у курортних регіонах впливають мода на відпочинок, що досить швидко змінюється, труднощі в отриманні візи, умови роботи транспортних компаній.

На економічні показники готелю впливають і внутрішні фактори: прийнята система управління і контролю (особливо система контролю за витратами), рівень послуг, що надаються, а також трудові відносини. Тому адміністрація готелю постійно повинна приділяти увагу поліпшенню умов праці персоналу, скорочення плинності робочої сили і поліпшення загальної атмосфери в трудовому колективі. На економічні показники готелю може вплинути і неправильно обрана система тарифів. Важливим чинником є також ефективність використання ресурсів.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за ступенем дії впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб’єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи інший суб’єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв’язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

  1. Технологія. Технологічні нововведення найбільш істотно впливають на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реакції вони зумовлюють вирішальні (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні й продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів.

  2. Устаткування займає провідне місце в проекті (програмі) підвищення ефективності виробництва (діяльності). Продуктивність діючого устаткування багато в чому залежить не лише від його технічного рівня, а й належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи і завантаження у часі.

  3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності виробництва шляхом вирішення проблеми ресурсозбереження, підвищення його якості, зниження матеріало- та енергомісткості виробництва багатьох видів продукції та послуг, раціоналізації управління виробничими запасами та джерел постачання.

  4. Вироби (послуги у натуральному вигляді). Самі продукти праці, їх якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливим чинником ефективності діяльності. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб чи послугу відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання однієї лише корисності товару недостатньо. Виготовлені вироби або розроблені послуги повинні з’явитися на ринку в необхідному місці, в потрібний час і за прийнятною ціною. Звідси важливіше завдання підприємства полягає в тім, щоб не допускати щонайменших організаційних та економічних перешкод між маркетингом і виробництвом.

  5. Працівники. Визначальним чинником зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства) є працівники-керівники, підприємці, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються діловим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

  6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) складної виробничо-економічної системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною і гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

  7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення й використання нагромадженого на інших підприємства (фірмах) позитивного досвіду.

  8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства (організації).

Кожний суб’єкт господарювання має певне оточуюче економічне й соціальне середовище. Тому об’єктивно будь-яке підприємство чи організація повинні враховувати зовнішні чинники, які відчутно впливають на рівень ефективності виробництва (іншої діяльності). Передовсім обов’язково потрібно враховувати державну економічну і соціальну політику, структурні зміни в економіці й суспільстві, а також спиратися на існуючі інституціональні механізми та інфраструктуру держави.

  1. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інструменти (закони і стимули); г) економічні правила і нормативи (регулювання доходів та оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств (організацій); ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

  2. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб’єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування спеціальних інституціональних механізмів – організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій) на національному, регіональному чи галузевому рівнях. Такі організації повинні сприяти практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління, вирішувати ключові проблеми підвищення ефективності різноманітних виробничо-господарських систем та інших організаційних утворень.

  3. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств та організацій є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової і виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури воліють користуватися послугами інноваційних фондів і комерційних банків, фондових бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури — комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо.

  4. Структурні зміни в економіці й суспільстві також помітно впливають на показники ефективності діяльності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки; б) склад і технічний рівень засобів праці; в) масштаби виробництва (інтенсивне створення малих підприємств та організацій); г) моделі зайнятості населення в різних галузях і сферах; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Окрім вищезазначених чинників, кожне підприємство готельного господарства повинно домагатися підвищення рентабельності з одночасним підвищенням культури та якості обслуговування. Вирішення цього завдання має бути, насамперед, спрямовано на пошук власних резервів. Таким важливим резервом є дотримання режиму економії й оптимізації витрат на виробництво та реалізацію готельних послуг.

Значні резерви зростання рентабельності приховані в покращенні використання основних фондів, розширенні номерного фонду за рахунок реконструкції та раціонального використання корисної площі готелю; будівництва літніх будиночків на території, прилеглій до готельного комплексу; скороченні термінів простоїв номерів і проведенні ремонтних робіт за максимально стислі терміни.

Важливим є такий резерв збільшення доходів і підвищення рівня рентабельності, як розширення пропозиції додаткових послуг.

Оптимальна пропорція між основними та додатковими видами послуг складає відповідно від 60 : 40 до 50 : 50.

Значно впливає на життєздатність підприємств готельного господарства якість послуг, що надаються. Без якісного продукту (послуги) організація обслуговування не здатна досягти своїх головних завдань, навіть ще більш і важливих, ніж прибутковість.

Крім того, є й інші резерви збільшення прибутку, наприклад, удосконалення системи ціноутворення на готельні послуги, активне застосування знижок, що стимулюють притік туристів у міжсезонний період та ін.

Постійний пошук нових шляхів і резервів підвищення рентабельності підприємств є основною умовною успішної діяльності в умовах ринкової економіки.