4.2.2. Права покупця при споживчому кредитуванні

Що розуміють під споживчим кредитом? Закон про захист прав споживачів тлумачить його так:

"кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансо­вою установою) споживачеві на придбання продукції (див. п. 23 ст. 1 Закону про захист прав споживачів). Таким чином, констатуємо:

• споживчий кредит можуть надавати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки тощо);

• кредит бере споживач, тобто фізособа, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяль­ністю або виконанням обов'язків найманого працівника (тому, власне, кредит і носить назву споживчого);

• кошти надають на придбання продукції (а точніше, споживчих товарів та послуг).

При придбанні продукції в кредит без договору про надання спо­живчого кредиту тут не обійтися. У ньому однією стороною виступає кредитодавець. Він надає або зобов'язується надати у певному розмі­рі та на визначених умовах кошти для придбання продукції. Другою -споживач, який має повернути ці кошти разом із нарахованими від­сотками. Договір укладають у письмовій формі. Перед тим, як по­ставити свій автограф на документі, варто зважити ось на що:

1. Кредитодавець повинен у письмовій формі поінформувати вас про свою особу та місцезнаходження, а також про кредитні умови:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачено;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування зі стислим описом відмінностей між ними, у тому числі між зобовязаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з його одержанням, обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит можна одержати;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність оцінки майна та, якщо вона потрібна, відомості про особу, яка її проводить;

и) податковий режим сплати відсотків та державні субсидії, на які споживач має право (або повідомити про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію);

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Такі дані допоможуть зорієнтуватись у морі кредитних пропози­цій та вибрати найоптимальніший варіант. Тому не варто відмовля­тися від них. Тим більш, що відомості безкоштовні.

2. У договорі обов'язково мають бути:

а) сума кредиту;

б) детальний розпис загальної вартості кредиту;

в) дата видачі кредиту або, якщо його видаватимуть частинами, дати їх надання і суми та інші умови кредитування;

г) пункт про право дострокового повернення кредиту; ґ) річна відсоткова ставка за кредит;

д) інші умови, визначені законодавством.

Доцільно уважно вчитуватись у кожне речення договору і не під­даватися спокусі пробігтись очима по його умовах, аби швидше по­кінчити із цією марудною справою. Адже, можливо, у ньому запи­сано щось подібне:

• для надання кредиту необхідно передати як забезпечення його повної суми або частини суми чи повністю або частково покласти її на депозит або викупити на неї цінні папери чи інші фінансові ін­струменти (крім випадків, коли споживач одержує за депозитом, цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як ставка за кредитом);

• споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти ін­ший договір з кредитодавцем або третьою особою, названою кре-дитодавцем (крім ситуацій, коли цього вимагає законодавство та/або коли витрати за зазначеним договором прямо прописані в складі сукупної вартості кредиту для споживача).

Або у договорі передбачено зміни в будь-яких витратах за дого­вором, крім відсоткової ставки, чи встановлюються дискримінацій­ні стосовно споживача правила і зміни.

Знайте - це НЕСПРАВЕДЛИВІ УМОВИ! А тому жодну з них договір не повинен містити. Якщо необхідно, її можна визнати не­дійсною через суд.

І ще один нюанс: надаючи кредит, кредитодавець ризикує. Вирі­шуючи, чи укласти договір, він може поцікавитися платоспромож­ністю покупця та відомостями, які необхідні для надання кредиту. Персональні дані, одержані від споживача, йому слід використову­вати суто для оцінки фінансового стану.

Якщо все гаразд: умови договору покупця задовольняють і кре-дитодавець нічого не має проти даної персони, можна сміливо ста­вити свій підпис на документі. При цьому один з оригіналів нале­жить вам. При потребі доводити, що договір передали, зо­бов'язаний буде кредитодавець.

Припустимо, основну справу зроблено - договір споживчого кре­дитування укладено. Залишилася дрібниця - сплатити суму кредиту та відсотки. Майте на увазі: нічого, окрім того, що було зазначено в договорі, ви перераховувати не зобов'язані. Утім, у кредитних до­говорах іноді є примітка про те, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або за ін­ших обставин. Тоді знайте: кредитодавець має повідомити про змі­ну письмово протягом 7 календарних днів. А без повідомлення вона недійсна (ч. 4. ст. 11 Закону про захист прав споживачів).

Споживач вправі достроково повернути споживчий кредит, у то­му числі збільшивши суми періодичних виплат. Якщо скористатись останнім способом, то кредитодавець у відповідь повинен зменши­ти кредитні зобов'язання (ч. 8 ст. 11 Закону про захист прав спожи­вачів).

Уявімо, покупець прийшов додому і... от сюрприз - хтось із чле­нів родини придбав аналогічний товар, тобто купив абсолютно таку саму річ у кредит, чи побачили схожий товар у сусідньому магазині з грандіозною знижкою. Зрештою, покупець просто передумав. Що тоді? Законодавці потурбувалися про ваші права в подібних ситуа­ціях. А саме в ч. 6 ст. 11 Закону про захист прав споживачів пропи­сали: "споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Строк слід відрахову­вати з моменту передачі примірника укладеного договору. Для від­кликання своєї згоди потрібно оформити письмове повідомлення і подати його особисто (або через уповноважену особу) чи надіслати кредитодавцю до настання встановленого 14-денного терміну. При цьому не забудьте одночасно повернути кошти або товар, що отри­мали за договором, та відсотки, які набігли за час користування кредитом. Нічого більше (ніяких інших зборів) у зв'язку з відкли­канням згоди платити не потрібно.

А якщо споживач вже встиг заплатити якусь суму на погашення кредиту і передумав протягом 14 днів? Що тоді? Просто впродовж 7 днів кредитодавець зобов'язаний повернути кошти. А якщо не встигне - сплатити неустойку за кожен день у розмірі 1% від суми, належної до повернення.

Проте є ще одна важлива деталь: правом на відкликання згоди споживач не може скористатися щодо споживчих кредитів:

1. забезпечених іпотекою;

2. на придбання житла;

3) наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до за- кінчення строку відкликання згоди.

Тому, укладаючи такі договори, варто пам'ятати народну муд­рість: сім разів відміряй - один раз відріж.

I ще одна важлива річ, про яку варто згадати, розглядаючи цю тему. Кредитодавець при порушенні споживачем умов договору (якщо це ним передбачено) має право вимагати дострокового пове­рнення споживчого кредиту або на вилучення продукції чи застосу­вання інших санкцій. Але скористатися таким правом він може ли­ше тоді, коли виконується одна з умов:

1) затримано сплату частини кредиту та/або відсотків щонайме- нше на 1 календарний місяць;

2) сума заборгованості перевищує суму кредиту більше як

на 10%;

3. не сплачено більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту;

4. відбулося інше істотне порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на підставі договору про надання спожив­чого кредиту вимагає дострокового здійснення внесків або повер­нення споживчого кредиту, у споживача є 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, аби виконати вимогу. Але якщо по­рушення умов договору буде усунено протягом цього періоду, ви­мога кредитодавця втратить чинність.

Кредитодавець, який у позасудовому порядку чи до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, не може у будь-який спосіб вимагати якоїсь плати або винагороди від останнього за таке звернення.

При цьому кредитодавцеві заборонено:

1. надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати спо­живчого кредиту;

2. вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одер­жання відповідного судового рішення;

3. Зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інфор­мацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

1. вимагати стягнення сум, про які не йдеться у договорі про на­дання споживчого кредиту;

2. звертатися без згоди споживача за інформацією про його фі­нансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинни­ми, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

3. вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою прак­тикою ст. 10 Закону про захист прав споживачів);

4. вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності яко­го минув.