5) Умови оплати;

6) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утри- манням чи ремонтом продукції. Переважно на товари, придбані в і-магазині, поширюється така ж гарантія від виробника, як і на про­дукцію у звичайних магазинах;

7. інші умови поставки;

8. мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає пе­ріодичні поставки продукції;

9. вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізня­ється від граничного тарифу. Найвірогідніше, що до інтернет-торгівлі подібна вимога не має ніякого стосунку. Адже за те, що покупець відвідує сайт і-магазину, останньому він нічого не пла­тить;

10. період прийняття пропозицій. У випадку і-магазину такі дані можуть знадобитись, якщо продавець закуповує і постачає то­вар тільки під конкретне замовлення;

11. порядок розірвання договору. А от над цим більшості і-магазинів доведеться попрацювати. Про те, як можна розірвати до­говір, ми напишемо трохи згодом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону про захист споживачів те, що спожи­вачу надано наведені вище відомості, і-магазин повинен підтвер­дити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Та­ким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону). У нашій ситуації - інтернет-сторінка, на яку покупець потрапляє перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано. Однак радимо продавцям потурбуватись і про дублю­вання всіх даних на папері або хоча б в електронному листі.

Якщо інше не передбачено договором, продавець повинен по­ставити товар не пізніше 30 днів із моменту одержання згоди споживача на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). Коли продавець не має замовленого товару і тому він не може виконати договір, йому необхідно повідомити споживача якнайшвидше, але не пізніше 30 днів з моменту одержання його згоди на укладення договору.

Ось товар замовлено і доставлено. Які документи слід отримати по­купцю? Це залежить від того, хто продавець (юридична особа чи при­ватний підприємець) і які способи оплати та доставки обрав покупець.

Справа в тому, що правочини між фізичною та юридичною особою, а також між фізособами на суму, що перевищує 340 грн., треба вчиня­ти у письмовій формі (ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України (ЦКУ)). Виняток знайдемо у ч. 1 ст. 206 ЦКУ - усно можуть вчиняти правочини, які сторони повністю виконують у момент вчинення.

Виходить, договір купівлі-продажу не потрібно оформляти письмово, коли:

• товар через і-магазин продає фізособа-підприємець і вартість товару не перевищує 340 грн.;

• момент оплати й отримання товару збігаються (незалежно від вар­тості покупки і того, кому належить і-магазин), тобто замовлення доставляє кур'єр магазину і він же приймає готівку в оплату.

У решті випадках правочин, який виникає при купівлі товару в і-магазині, оформляють письмово. При цьому правочин вважають вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одно­му або в кількох документах: у листах, телеграмах, якими обміня­лися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Наприклад, у рахунку-фактурі, яку і-магазин надсилає покупцю після того, як той замовить щось на сайті. Правочин буде укладеним письмово тоді, коли і-магазин письмово підтвердить інформацію зі ст. 13 Закону про захист спо­живачів. Про те, що покупець визнає правочин, свідчитиме надхо­дження від нього оплати або листа (телеграми), у якому він пого­джується придбати товар.

Крім того, ЦКУ допускає, що сторони можуть виражати свою волю за допомогою телетайпного, електронного або іншого техніч­ного засобу зв'язку. Тобто, якщо продавець і покупець обмінялися електронними листами, можна б сказати, що договір купівлі-продажу укладений письмово. Можна було б, аби обидві сторони дотримувалися при цьому вимог Закону про цифровий підпис. Але поки що він не набув в Україні широкого поширення.

І-магазин має видати покупцю розрахунковий документ, що за­свідчує купівлю, з позначенням дати продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). А ще суб'єкти підприємницької діяльності (у т. ч. й і-магазини), які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, зокрема, зобов'язані (ст. 3 Закону про РРО):

1. проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуван-ням відповідних розрахункових документів;

2. видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахун­ковий документ встановленої форми (ним може бути фіскальний касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо) на повну суму проведеної операції.

РРО та розрахункові книжки не застосовують (ст. 9 Закону про РРО), серед іншого, при:

• виконанні банківських операцій (тобто коли покупець перерахо­вує гроші за товар через банк);

• продажу товарів у системах електронної комерції (коли замов­лення та оплату здійснюють на сайті продавця (ввівши дані бан­ківської платіжної картки) або за допомогою електронного бан-кінгу¹);

• продажу товарів фізособами-підприємцями, які придбали фіксо­ваний патент або сплачують єдиний податок і ведуть Книгу об­ліку доходів і витрат.

Тоді і-магазину слід виписати покупцю товарний чек (якщо про­давець - фізособа-підприємець) або накладну (якщо продавець -юридична особа).

Крім того, до товару повинні додати документ (паспорт, талон тощо), у якому виробник зазначає гарантійний строк² на свою продукцію (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).

Коли можна повернути товар

Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інфо­рмації про укладення договору від продавця або з моменту одер­жання товару чи його першої поставки (ч. 4 ст.13 Закону про захист споживачів). Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Утім продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. У такому випадку поку­пцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з момен­ту одержання уточненого повідомлення.

Якщо покупець вирішив розірвати договір, він має повідомити продавця про місце, де продукцію можна забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Обов'язок споживача зберігати її в себе припиняється по закінченні 60 днів після одержання. Якщо протягом цього часу продавець не приїде за товаром, товар стає власністю споживача, причому безоплатно. Коли для доставки використовували послуги пошти, у договорі може бути передбаче­но, що покупець повертатиме товар також поштою. Тоді будь-які витрати, пов'язані з пересиланням продукції, покладають на про­давця (він має відшкодувати споживачу гроші, які той заплатив у зв'язку з поверненням).

Щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу, споживач повинен зберігати товар у незмінному стані (ч. 7 ст. 12 Закону про захист споживачів).

Однак повернути товар, що не сподобався, вдасться не завжди. У ч. 5 ст. 13 Закону про захист споживачів перелічено обставини, за яких це неможливо:

1. за згодою споживача поставка товару електронними засобами зв'язку відбулася до закінчення строку розірвання договору, про що споживачеві повідомлено у підтвердженні інформації (наприклад, при купівлі через Інтернет комп'ютерної програми її можуть наді­слати споживачу дуже оперативно);

2. ціна товару залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

3. договір стосується виготовлення або переробки товару на за­мовлення споживача, тобто товар не можна продати іншим особам (або можна з істотними фінансовими втратами для продавця);

4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які постачають запе- чатаними;

5. договір стосується доставки періодичних видань;

6. договір укладено щодо лотерей чи інших азартних ігор.

Ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів дозволяє продавцю ви­користовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повід­омити перед укладенням договору.

Утім перейматися щодо такої умови пересічному покупцю не ва­рто. Адже продавець може замінити товар тільки тоді, коли одноча­сно виконуються три умови:

1. інший товар відповідає меті використання замовленого;

2. має таку ж або кращу якість;

3. його ціна не перевищує ціни замовленого товару. Наприклад, людина замовила в і-магазині кольоровий телевізор. А їй надіслали аналогічний телевізор (за ті ж гроші), але ще й з функцією телетек-сту. Навряд чи хтось буде заперечувати. Та й можливість повернути протягом 14 днів товар, що не сподобався, у покупця залишається.