Глава 4. Працевлаштування

Стаття 29. Здійснення права на працевлаштування

1. Фізична особа здійснює право на працевлаштування шляхом самостійного пошуку роботи або через посередництво органів державної служби зайнятості чи суб'єктів підприємницької діяльності, що мають право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Стаття 30. Право роботодавця на добір працівників

1. Роботодавець вправі приймати на роботу осіб, які безпосередньо звертаються до нього, або через посередництво органів державної служби зайнятості чи суб'єктів підприємницької діяльності, що мають право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні.

2. Роботодавцю при доборі працівників забороняється висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру, в тому числі в оголошеннях (рекламі), а також вимагати від осіб, які шукають роботу, інформацію про їх цивільний стан, особисте життя тощо.

Стаття 31. Відмова у прийнятті на роботу

1. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

2. Роботодавець не має права приймати на роботу осіб, яким ця робота протипоказана за станом здоров'я, що підтверджується медичним висновком, або всупереч установленим законодавством обмеженням на використання праці деяких осіб на певних роботах.

3. Відмова у прийнятті працівника на роботу має бути письмово обґрунтована.

Стаття 32. Право осіб на безоплатні послуги державної служби зайнятості

1. Особи мають право на безоплатне отримання від державної служби зайнятості послуг, визначених законом.

Стаття 33. Право осіб на послуги суб'єктів підприємницької діяльності у працевлаштуванні

1. Особи мають право на отримання послуг з посередництва у працевлаштуванні від суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановленому законом порядку отримали відповідний дозвіл (ліцензію).

Стаття 34. Обов'язки роботодавців щодо надання інформації органам державної служби зайнятості

1. Роботодавці - юридичні особи з чисельністю працюючих понад 20 осіб зобов'язані щомісяця в установленому законом порядку надавати відповідним органам державної служби зайнятості інформацію про вільні робочі місця (вакантні посади). Ці роботодавці зобов'язані не пізніш як за два місяці поінформувати відповідні органи державної служби зайнятості про наступне звільнення працівників, що відбувається у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників.

2. Роботодавці, яким установлено броню і квоту для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту, зобов'язані не пізніше п'ятиденного строку поінформувати орган державної служби зайнятості про появу робочих місць, що підлягають заміщенню зазначеними особами.

Стаття 35. Бронювання робочих місць

1. З метою забезпечення права на працю осіб, які потребують соціального захисту, органи місцевого самоврядування бронюють на підприємствах робочі місця в кількості та в порядку, передбачених законом.

2. У межах броні державною службою зайнятості підприємствам установлюється квота для прийняття на роботу окремо для таких категорій осіб, які потребують соціального захисту:

1) неповнолітніх, а також осіб, які закінчили або припинили навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах чи звільнилися з військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом одного року після закінчення чи припинення навчання або служби);

2) вагітних жінок, осіб із сімейними обов'язками, які мають дітей віком до шести років;

3) одиноких матерів (батьків), які мають дітей віком до п'ятнадцяти років або дитину-інваліда чи інваліда з дитинства незалежно від віку;

4) осіб передпенсійного віку (чоловіків після досягнення 55 років, жінок - 50 років);

5) осіб, звільнених після відбуття кримінального покарання у виді позбавлення волі.

3. Зазначені в частинах першій і другій цієї статті органи доводять до підприємств інформацію про встановлення броні і квоти робочих місць на наступний рік для попереднього їх уточнення.

Стаття 36. Встановлення нормативу робочих місць для інвалідів

1. З метою працевлаштування інвалідів для роботодавців встановлюється норматив робочих місць, призначених для працевлаштування цієї категорії громадян. Роботодавці можуть самостійно приймати на роботу інвалідів в рахунок нормативу робочих місць.

Стаття 37. Прийняття на роботу в рахунок броні та квоти

1. Роботодавець приймає на роботу особу, яку направлено в рахунок встановленої броні та квоти, у разі відповідності цієї особи вимогам, встановленим законодавством.

Роботодавець не має права відмовити у прийнятті на роботу такій особі за наявності вільних робочих місць у межах броні, квоти, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Кодексу.

2. У разі відмови в укладенні трудового договору з особою, яку направлено на роботу в рахунок установленої броні та квоти, за винятком підстав, визначених частиною першою цієї статті, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові компенсацію у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Компенсація не виплачується в разі покладення судом на роботодавця обов'язку щодо прийняття працівника на роботу. У разі прийняття на відповідне робоче місце іншого працівника, цей працівник підлягає звільненню в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.

КНИГА ДРУГА. Виникнення та припинення трудових відносин. Трудовий договір