3. Оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором (у випадку обмеження особистої свободи), особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

1. постанову адміністративної комісії – у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП;

2. рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП;

3. постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному її розглядати.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тема №5 Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення

Усіх учасників (суб’єктів) провадження у справах про адміністративні проступки можна класифікувати за характером процесуального статусу на три групи:

1. суб’єкти, що вирішують справу;

2. суб’єкти, щодо яких вирішується справа;

3. допоміжні учасники процесу.

Першу групу, до якої належать державні органи, їх посадові особи, які уповноважені розглядати та приймати рішення у справах про адміністративні проступки, було розглянуто в попередній темі.

До другої групи можуть входити практично будь-які суб’єкти, як фізичні особи, так i посадові особи.

До третьої групи належать: свідки, потерпілі, експерти, перекладачі, адвокати.

Особлива група учасників провадження – громадські організації, товариські суди, трудові колективи, адміністрація за місцем роботи, навчання або проживання правопорушників. Вони співпрацюють з державними органами, допомагаючи їм у здійсненні виховної роботи.

У ряді випадків такі учасники провадження мають бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних. Вони можуть подавати клопотання про скорочення строку позбавлення спеціального права.

Суб’єкти, щодо яких вирішується справа

Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (особу порушника, стаття 268 КУпАП ) характеризують:

1. ознаки, властиві суб’єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому, тощо);

2. поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім’ї, колег по роботі, навчанню, тощо.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу – прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого мотиву.

Майновий стан правопорушника також має бути враховано при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (наприклад, в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія), виправних робіт.

При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Допоміжні учасники процесу

У статтях 269 – 274 КУпАП вичерпно дано перелік процесуальних прав та обов’язків інших учасників провадження – потерпілого, законних представників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, адвоката, свідка, експерта і перекладача.

Потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання (про видачу документів, про призначення експертизи), оскаржувати постанову у справі. У зв'язку з тим, що потерпілий може бути безпосереднім учасником досліджуваного діяння, бути його очевидцем або мати якісь відомості про нього, його можуть опитати як свідка відповідно до статті 272 КУпАП.

Якщо у матеріалах справи є відомості про те, що особі адміністративним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, то така особа визнається потерпілим у цій справі.

Моральна шкода – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у:

• фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

• душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

• приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Майнова шкода полягає у спричиненні майнових збитків адміністративним правопорушенням. При завданні фізичної шкоди особа зазнає фізичного болю.

З того моменту як у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено особу, якій спричинено шкоду будь-якого виду, така особа набуває процесуального статусу потерпілого.

У випадку, коли потерпілим є неповнолітня особа або особа, що через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати свої права, таких осіб може представляти їх законні представники.

До законних представників законодавством віднесено батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення у справі.

Інтереси потерпілого може представляти представник – адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Він має право:

• знайомитися з матеріалами справи;

• заявляти клопотання;

• за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення у справі.

Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової допомоги.

• Захисник – це особа, що в порядку встановленому законом, уповноважена надавати необхідну юридичну допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи при провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь:

• адвокат, особа що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

• фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:

• запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою;

• ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

• отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;

• застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

• доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

• бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

• виконувати інші дії, передбачені законодавством.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю.

• Свідком у справі про адміністративне правопорушення є особа, якій відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Вона може бути викликана до органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа. Свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

• Експерт призначається органом (посадовою особою), який розглядає справу, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Він зобов’язаний з’явитися на виклик і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Експерт має право:

• знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи,

• заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку,

• з дозволу зазначеного органу (посадової особи) ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи,

• бути присутнім при розгляді справи.

За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи експерт несе кримінальну відповідальність. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від правопорушника, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.

Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів. Висновки експертів, свідоцтва спеціалістів широко використовуються, наприклад, для визначення стану сп’яніння, належності речовини до наркотичних речовин, розміру шкоди, встановлення вартості товарів та їх якості.

• Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу. Також перекладачем вважається особа, що володіє мовою німих та глухих, - сурдоперекладач. Перекладач повинен бути незацікавленим у результаті розгляду справи.

Перекладача призначає орган, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Перекладач, який також призначається, в разі необхідності, органом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов’язаний з’явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.

Перекладач, так само як і потерпілий, свідок та експерт, має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, що він їх зазнав у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.