4. Підстави, коли протокол не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, 134, 135, 185-3 КУпАП, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

5. Докази у справах про адміністративні правопорушення

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Від доказів як фактичних даних варто відрізняти їхні джерела, що являють собою засоби збереження і передачі інформації, за до­помогою яких вона залучається до сфери провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 251 КУпАП джерелами доказів є:

• свідчення різних осіб – правопорушника, потерпілого, свід­ків, тобто інформація, передана людьми, які безпосередньо бра­ли участь у досліджуваному діянні, були його очевидцями, мають якісь відомості про нього;

• висновки експерта – експерт призначається органом (поса­довою особою), у провадженні якої знаходиться справа про ад­міністративне правопорушення, у випадку, коли виникає необ­хідність у спеціальному пізнанні. Однак питання призначення і проведення експертизи законом детально не регламентуються. Тому на практиці рішення про провадження експертизи оформлю­ються у вигляді клопотань, направлень і т.д. Висновки експертів, свідчення фахівців широко використовуються для визначення ста­ну сп’яніння, вартості товарів і їхньої якості, характеру забруднень природного середовища, приналежності речовини до числа нарко­тичних засобів;

• матеріальні носії інформації – речові докази й документи. Речові докази – це предмети матеріального світу, на яких є сліди правопорушення (наприклад, паспорт, що має виправлення, підчи­щення) або вміст яких свідчить про правопорушення (наприклад, наркотичні речовини). Речові докази містять інформацію в чис­тому вигляді. До матеріальних носіїв інформації можна віднести також показання технічних приладів. Вони широко використову­ються, наприклад, для визначення стану сп’яніння водія, вмісту забруднюючих речовин у викидах, швидкості руху автомобілів. Основні способи виявлення й прилучення матеріальних джерел доказів – огляд, вилучення представлення зацікавленими особа­ми. У процесі доведення використовуються документи – протокол про адміністративне правопорушення, протокол вилучення речей, довідка про їхню вартість і т.д. У документах інформація містить­ся в перетвореному вигляді, вона передається словами, цифрами, схемами місць подій і т.д. Також до матеріальних носіїв інформації можна віднести фото- і кінозйомку, відеозапис. Вони використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

• безпосередні спостереження осіб, уповноважених розсліду­вати адміністративні правопорушення. В провадженні у спра­вах про адміністративні правопорушення використання безпосе­реднього спостереження як доказу забезпечує його оперативність, своєчасний вплив на винних (наприклад, патрульний побачив порушення правил дорожнього руху).

Спостереження особи, уповноваженої розслідувати адміністра­тивне правопорушення, у багатьох випадках фіксуються безпосе­редньо в протоколі про провину, що являється самостійним джере­лом доказів -документом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім пе­реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їхній сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).