Тема №10 Адміністративні правопорушення, що посягають на власність

1. Обов’язки патрульних нарядів з захисту власності від протиправних посягань

Патрульні наряди повинні вживати заходів по захисту власності від протиправних посягань.

Вони зобов’язані:

1. знати розташовані в районі маршруту промислові, торговельні та інші підприємства, організації, а також порядок їх роботи і охорони;

2. звертати увагу на транспорт, який вивозить з організацій, підприємств і установ вантажі, особливо в неурочний час, при виникненні підозри перевіряти у водіїв наявність шляхового листа, його реквізити, товарні документи. У випадку їх відсутності, невірного оформлення чи невідповідності документальних даних фактичній кількості вантажу, який вивозиться, доповідати про це оперативному черговому і доставляти водіїв, транспорт і осіб, які їх супроводжують, для з’ясування обставин в орган внутрішніх справ;

3. виявляти і припиняти дії осіб, які займаються незаконними операціями з валютними цінностями, продажем квитків на видовищні і спортивні заходи, а також торгівлею з рук у невстановлених місцях або без відповідного дозволу; доставляти цих осіб в орган внутрішніх справ.

Працівники патрульної служби у разі виявлення під час несення служби злочинних посягань (зломів дверей, вікон, запорів, зірваних пломб і печаток та ін.) на об’єкти та майно приватної, комунальної і державної власності повинні негайно доповісти оперативному черговому про подію та вжиті на місці заходи по затриманню правопорушників і охорони місця події до прибуття оперативної групи органу внутрішніх справ.

В разі виявлення пожежі на об’єкті або поблизу нього вжити заходів по ліквідації загорання, рятування людей і майна.

2. Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на власність

Розглядаючи адміністративне правопорушення, що посягає на власність, передбачене ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна», необхідно враховувати особливості збору адміністративних матеріалів і складання протоколу про це адміністративне правопорушення.

Адміністративні порушення у сфері власності становлять одну із найпоширеніших і небезпечних груп протиправних діянь, оскільки вони посягають на одне з найбільш цінних соціальних благ  право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері власності. Предмет посягання – будь-яке майно, вартість якого не перевищує 121 грн. 80 коп.

Об’єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні:

1) крадіжки (таємного викрадення чужого майна); 2) шахрайства (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою); 3) привласнення; 4) розтрати.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчиняється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчиняється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчиняється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп’яніння, малолітство, психічне захворювання, тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення дій винного. Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

Шахрайством є заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий  власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром надалі обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатна передача, обмін, передача в рахунок погашення боргу, тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Суб’єкт адміністративного проступку – загальний (фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення правопорушення 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків та характеризується наявністю вини у формі прямого умислу і корисливою метою.

3. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 51 КУпАП

Диспозиція ст. 51 КУпАП вказує, що дрібне викрадання чужого майна здійснюється шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Проте, для складання протоколу про адміністративне правопорушення також необхідно здійснити такі дії:

1. визначити спосіб вчинення адміністративного правопорушення для відображення його в протоколі про адміністративне правопорушення;

2. з’ясувати, чи є це викрадання дрібним. Залежно від суми викраденого чужого майна розмежовується крадіжка, за вчинення якої наступає кримінальна відповідальність, від дрібної крадіжки, що передбачає адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 185 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність при скоєнні крадіжки майна, у випадках, якщо крадіжка майна є не дрібною. Тобто сума викраденого майна перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

За загальним правилом, яке застосовується при визначенні розміру штрафів в Кодексі України про адміністративні правопорушення, неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень. Для ст. 51 застосовується дещо інший порядок.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 Кодексу для відповідного року.

Податкова соціальна пільга дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється на 1 січня звітного року. Однак ця норма набуває чинності лише з 01 січня 2016 року. До 31 грудня 2015 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» цей прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня – 1218 грн.

Відповідно, податкова соціальна пільга (50 %) становить з 1 січня – 609 грн.

Таким чином, кримінальна відповідальність може наступати тільки в тому випадку, якщо вартість викраденого майна перевищує з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року – 121, 80 грн. (0,2 податкової соціальної пільги).

Крім крадіжки, таким же чином розмежовуються кримінальні злочини та адміністративні правопорушення при вчиненні шахрайства, привласнення чи розтрати чужого майна.

При кваліфікації зазначеного адміністративного правопорушення слід також мати на увазі, що за це діяння настає адміністративна відповідальність, крім випадків вчинення його з проникненням у приміщення або інше сховище.

3. провести вилучення викраденого і на підставі довідки спеціаліста, у випадку відсутності ціни на викрадені предмети, визначити його вартість.

Вказані справи розглядаються у 15-денний строк (ст. 277 КУпАП) районними, районними в місті, міськими або міськрайонними судами (суддями) відповідно до ст. 221 КУпАП.