Безпека життєдіяльності - Купчик

Орієнтовно коефіцієнт ослаблення радіації сховищем визначають за формулою

(6.2)

де Кр — коефіцієнт, що залежить від розміщення сховища (для вбудованого сховища Кр = 8,

для розміщеного окремо — 1); п — кількість шарів захисних матеріалів; hi — товщина шару матеріалу; dпол.і . — шар половинного ослаблення — це товщина шару матеріалу, при проходженні крізь який інтенсивність -випромінювання або нейтронів зменшується у два рази. Для у-випроміню-вання його можна визначити за формулою dпол = 23/р, де р — густина матеріалу, г/см3, 23 — шар половинного ослаблення води, см.

У табл. 6.1 наведено значення шару половинного ослаблення різних

будівельних матеріалів.

Таблиця 6.1. Товщина шару половинного ослаблення матеріалів

Місткість сховищ від 150 до 5000 чоловік.

Сховища будують з урахуванням таких вимог: вони мають захистити людей від усіх уражальних факторів і бути придатними для безперервного перебування в них людей не менше двох діб; захистити від можливого затоплення дощовими водами, а також іншими рідинами в разі руйнування місткостей, розташованих на поверхні землі; мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу їх — аварійні виходи.

Сховища мають: основне приміщення для розміщення людей, пунктів управління, медпунктів; допоміжні приміщення для фільтровентиляційного

260

обладнання, санітарного вузла, дизельного генератора, резервуарів з водою (або артезіанських свердловин), харчових продуктів, балонів з киснем; медичну кімнату, тамбури і тамруршлюзи. Площу основного приміщення розраховують,

виходячи із того, що на одну особу при двоярусному розміщенні нар має бути

0,5 м2, а при триярусному — 0,4 м2, у робочих приміщеннях пунктів управління

— 2 м2 на одного працівника, місця для сидінь розміром 0,45x0,45 м, а для лежання — 0,55x1,8 м.

У сховищі розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення, очищуючи зовнішнє повітря від радіоактивних, хімічних отруйних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції — коли повітря, що надходить у сховище, фільтрується спеціальними фільтрами. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, у другому — від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих отруйних речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, передбачається режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря в ньому. В цьому разі в повітря сховища додають кисень, що зберігається під тиском у спеціальних балонах,

розміщених у сховищах.

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електроводопостачання,

телефонний і радіозв'язок, радіотрансляційну точку. У сховищі мають бути дозиметричні й хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального захисту,

гасіння пожежі, аварійного освітлення, аварійні запаси інструментів, медичних засобів. Після заповнення сховища людьми зачиняють двері, перекривають пристрої подачі води, опалення. У сховищі забороняється палити, шуміти,

запалювати гасові лампи, свічки, не можна проносити легкозаймисті та пахучі речовини, об'ємні речі, приводити тварин.

Евакуювати людей із завалених сховищ до підходу рятувальної команди можна через оголовок аварійного виходу після розчищення його з виносом уламків усередину споруди. Інший шлях евакуації — через захисні герметичні двері, які потрібно зняти (відсунути набік) і розібрати уламки для утворення отвору, крізь який вивести людей. Можна також пробити отвір в огороджувальних конструкціях.

261

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені захищати людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і сильнодіючих отруйних речовин у крапельному вигляді, світлового випромінювання, дії урагану. Захисні властивості ПРУ оцінюють коефіцієнтом ослаблення за формулою (6.2). Протирадіаційні укриття, крім спеціально побудованих (рис. 6.3 і 6.4), можуть обладнуватись у спорудах господарського призначення — підвалах, погребах (рис. 6.5). Як захисні можна використати звичайні житлові будинки. Наприклад, підвали дерев'яних будівель ослаблюють дозу радіації в 7-12 разів, а кам'яні (цегляні) — у 200-300 разів.

Щоб запобігати потраплянню радіоактивного пилу і небезпечних хімічних речовин в укриття, треба виконати найпростішу герметизацію приміщень, усунути всі нещільності, ретельно проконопатити і замазати глиною тріщини. Великі щілини забити рейками, загерметизувати двері, вікна.

Рис. 6.3. Протирадіаційне укриття з перекриттям із залізобетонних плит:

1 — вхід; 2 — витяжна шахта; З — перекриття; 4 — обсипка ґрунтом; 5 — припливна шахта;

6 — завіса при вході

262

У погребах, підвалах обладнати один припливний і один витяжний короби. Щоб забезпечити тягу, витяжний короб має бути встановлений на

1,5...2,0 м вище від припливного. В припливний короб слід закласти фільтр із мішковини, марлі. Слід враховувати, що тривалість перебування людей в ПРУ,

не обладнаних системами повітрозабезпечення, обмежується 4...8 год. В ПРУ місткістю понад 50 чоловік обладнують систему вентиляції з ручним або електричним приводом.

Найпростіші укриття у вигляді щілини певною мірою захищають людей від ударної хвилі та світлового випромінювання, а перекриті щілини — і від радіоактивного ураження в 40-50 разів (рис. 6.6). Щілину роблять до 2 м

завглибшки, ширина поверху 120 см, ширина по дну 80 см, довжина залежить від кількості людей. Стінки укріплюють дошками, жердинами, хворостом,

очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Перекриття щілини роблять з колод діаметром 18...20 см, брусків, залізобетонних плит. Зверху на перекриття кладуть гідроізоляцію з руберойду, поліетиленової плівки або шару глини 20...30 см, а потім насипають

240

Рис. 6.6. Перекрита щілина

264

шар ґрунту 70...80 см завтовшки і закривають дерном. Дощові води відводять убік від щілини по стічних канавах. Входи в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини і закривають дверима. При місткості понад 20

чоловік щілину обладнують двома входами з різних кінців. Вздовж однієї із стін обладнують лаву для сидіння, а в стінах — ніші для зберігання продуктів і місткостей з водою.

Надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування в ній людей. Будують землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ширина землянки 2,0...2,5

м.

У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації захисні споруди готують до приймання людей, а з отриманням сигналів оповіщення вони заповнюються людьми, герметизуються (зачиняються двері) і в них вмикаються системи повітропостачання в режимі фільтровентиляції.

6.3. ЕВАКУАЦІЯ

Це організований вивід (вивіз) у безпечні місця населення, яке проживає в населених пунктах, що розташовані: в зонах можливого катастрофічного затоплення; небезпечного радіоактивного і хімічного забруднення; в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів (у 50-кілометровій прикордонній смузі); в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людини.

На всій території України прийнято виробничо-територіальний принцип організації і проведення евакозаходів — вивіз (вивід) у заміську зону виробничого персоналу об'єктів господарювання, що призупиняють свою діяльність, а також всього незайнятого у виробництві та непрацездатного населення. Заміську зону завчасно готують до розміщення евакуйованих. Для цього будують або переобладнують під ПРУ різні будівлі, споруди;

підготовляють житло — будують і пристосовують для розміщення людей санаторії, туристичні бази, будинки і табори відпочинку, розширяють торговельну мережу, підприємства та заклади

265

комунального, медичного і культурно-побутового обслуговування; розвивають

державні мережі й системи зв'язку.

Узаміській зоні передбачається підселення евакуйованих у сім'ї, що проживають у цьому районі.

Умирний час евакуацію населення планують на випадок: загальної аварії на атомній електростанції; усіх видів аварій з викидом СДОР; загрози катастрофічного затоплення місцевості; великих лісових і торф'яних пожеж,

землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Залежно від обстановки, що склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення, тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням КМ України для всіх категорій населення і планується на випадок:

небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС; загрози катастрофічного затоплення місцевості, загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення, за рішенням КМ України, системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час

—у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Унадзвичайних ситуаціях мирного часу та у воєнний час евакозаходи мають бути завершені в мінімальні терміни. Цій вимозі найбільше відповідає комбінований спосіб, при якому масове виведення населення із небезпечної зони пішки поєднують з вивезенням населення всіма видами транспорту.

Для планування, організації проведення евакозаходів і керівництва ним створюють евакуаційні органи: евакуаційні комісії — у містах, районах і на об'єктах господарювання, а в сільській місцевості — евакоприймальні комісії,

збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), приймальні евакопункти (ПЕП), проміжні пункти евакуації (ППЕ) (рис. 6.7).

Про початок евакуації населення повідомляють на підприємствах, в

установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Дізнавшись про

266

закінчення навчального закладу), свідоцтва про одруження і народження дітей.

Усі речі й продукти мають бути упаковані в рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх доцільно складати в рюкзаки і речові мішки, зручні для перенесення. При розрахунку кількості речей і продуктів враховують, що людині самій доведеться їх нести (при евакуації транспортом загальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг). До кожного місця обов'язково кріплять бірку із зазначенням на ній прізвища, ім'я та по батькові, адреси постійного проживання і кінцевого пункту евакуації.

Відповідно треба підготувати до евакуації дітей. Підбираючи одяг і взуття,

слід врахувати захисні властивості їх і пору року. Для дітей до 3 років треба взяти запас відповідних продуктів. Дітям дошкільного віку написати на клаптику білої тканини прізвище, ім'я та по батькові дитини, рік народження,

домашню адресу, місце роботи батьків і підшити його з внутрішнього боку одягу дитини, наприклад під коміром.

Після того як усі необхідні речі, харчові продукти і медикаменти складено, безпосередньо перед виходом із будинку чи квартири треба перевірити, чи вимкнули газ, електроприлади, освітлення, чи перекрили водопровідні крани, чи зачинили вікна і двері. В установлений час слід прибути з усім необхідним на збірний евакуаційний пункт (ЗЕП).

Прибулих на ЗЕП реєструють, розподіляють за видами транспорту,

ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за колонами.

Вивозять населення залізничним, авто- і водним транспортом.

Використовують не тільки пасажирські залізничні потяги, судна, а й товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі й платформи, пристосовані під перевезення людей вантажні автомобілі, самоскиди, автопричепи.

Колони піших евакуйованих формуються поблизу ЗЕП. Щоб краще організувати перехід, колони формують по цехах, факультетах (у навчальних закладах), бригадах та інших виробничих підрозділах. Очолює колону один з керівників підрозділу. Чисельність піших колон від 500 до 1000 чоловік. Щоб зручно керувати колоною, бажано розбивати її на групи по 50...100 чоловік і на чолі групи призначати старших. Піші колони мають рухатися по

268

дорогах, не зайнятих евакуаційним транспортом. Щоб люди відпочили,

передбачаються привали: малий — на 10...15 хв через кожні 1,0... 1,5 год руху,

великі — на 1...2 год на початку другої половини переходу за межами небезпечної зони.

Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). їх влаштовують за межами небезпечних зон, у населених пунктах, розміщених на евакуаційному маршруті,

поблизу доріг. При можливості евакуйованих пересаджують на транспорт. На маршрутах піших колон надається медична допомога в медпунктах населених пунктів, через які проходить маршрут, або в організованих при колонах.

Для надання медичної допомоги у дорозі на кожний залізничний ешелон,

автоколону або пішу колону виділяється медпрацівник, переважно із евакуйованих.

Особливу увагу звертають на дітей, не дозволяючи їм відлучатися від дорослих. У дорозі люди повинні суворо дотримуватися встановлених правил,

дисципліни, виконувати вказівки представників ЦО, старшого по вагону, судну або автомобілю і без їхнього дозволу не залишати транспортні засоби.

При евакуації пішки слід виконувати всі команди і сигнали начальника колони, дотримувати вказаний темп руху і дистанцію. У дорозі треба надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, що відстали. При поганому самопочутті потрібно звернутися до медичного працівника, який супроводжує колону.

Людям потрібно роз'яснити, що ці труднощі неминучі й з ними потрібно миритися, щоб зберегти життя, тому обов'язок кожного громадянина дотримуватися встановлених правил поведінки, виконувати вимоги посадових осіб і надавати їм допомогу в проведенні цих складних заходів.

Евакуація населення після комунальної аварії на АЕС розпочинається негайно після прийняття рішення про евакуацію. Транспорт, призначений для евакуації, подають до виходів у будинки, сховища, ПРУ. Людей садять у транспорт і терміново відправляють до межі зони забруднення, де організовано ППЕ, на якому прибулих реєструють, проводять санітарну обробку і дозиметричний контроль і відправляють у район призначення на "чистому"

транспорті.

269