Безпека життєдіяльності - Купчик

за певних обставин може настати смерть. Особливо страждають кровотворні органи. Потім порушуються функції печінки, органів дихання, з'являються сонливість, байдужість, роздратованість, погіршується пристосованість до соціального середовища.

Хлоровані вуглеводні речовини (хлороформ, тетрахлорвуглець,

трихлоретилен) згубно діють насамперед на нирки і печінку. Саме нирки і печінка фільтрують і виводять з організму все, що є отруйним і накопичується щодня. Встановлено також, що вдихання деяких аерозольних речовин призводить до того, що навіть при невеликих фізичних навантаженнях,

наприклад під час танців, може настати серцева недостатність. Якщо навіть токсичне навантаження проходить благополучно, то наступного дня людина має вигляд, як після тяжкого похмілля. Вона швидко втомлюється, бліда, неуважна і розгублена, до горла підходить нудота. Навіть одноразове вживання цих психотропних речовин залишає слід у чутливих клітинах мозку, в печінці й нирках, у м'язах серця та в інших життєво важливих органах.

Лікувати наркоманів дуже важко, і результати не завжди успішні. Термін лікування залежить від того, скільки часу наркоман вживав наркотик. Чим довше, тим складнішим і тривалішим є процес лікування. Наприклад, для того щоб зняти наркотичний вплив з наркомана, який вживав наркотики протягом року, потрібно 3-4 місяці інтенсивно лікувати його в стаціонарі.

Соціальна небезпека наркоманії:

наркомани — погані працівники, їхня працездатність, фізична і розумова здатність знижені, всі думки, домінанта пов'язані з наркотиком — де і як його роздобути і вжити;

наркоманія наносить значні матеріальні та моральні збитки, є причиною травматизму і захворювань, різних правопорушень і нещасних випадків на виробництві, транспорті, в побуті;

наркомани створюють неймовірно важкі умови для своєї сім'ї, отруюючи її життя своєю присутністю, поведінкою, позбавляючи її засобів існування,

здійснюють тяжкі злочини щодо своїх нащадків, оскільки порушення в здоров'ї

батьків передаються дітям;

наркомани, деградуючи фізично й морально, є тягарем для суспільства,

втягуючи в цю ганебну справу все нових і нових людей, насамперед молодь, а

потім передчасно гинуть;

220

вживання наркотичних засобів аморальне. Сама суть наркоманії полягає в руйнуванні здорової оцінки навколишнього світу і місця в ньому, системи цінностей, що склались в процесі виховання, в зруйнуванні цілей і змісту життя;

наркологічна хвороба в усіх її видах, або наркотизм, — соціально небезпечне психічне захворювання, що загрожує майбутньому нації,

благополуччю і здоров'ю населення всієї держави. Цим визначається загальнолюдське, глобальне значення проблеми;

наркомани входять у групу ризику розповсюдження СНІДу. Велике значення у боротьбі з наркоманією має освітня і профілактична робота. Тільки в умовах відвертості та гласності можна вести ефективну боротьбу з наркоманією.

Алкоголізм. Це хронічне захворювання зумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв. Алкоголь має великий вплив на життєдіяльність людей. Він є наркотичною отрутою, яка діє насамперед на клітини головного мозку, паралізуючи їх.

Функціональна оцінка стану сп'яніння залежно від вмісту спирту в крові,

г/кг маси тіла:

Найнебезпечніший метиловий спирт — 50 г такого алкоголю може призвести до повної сліпоти.

221

Алкоголь швидко всмоктується і розноситься по всьому тілу. Приблизно через 5 хв після вживання він досягає головного мозку. Проникаючи всередину живих клітин, алкоголь уповільнює, ослаблює і навіть призупиняє їхню діяльність, порушує роботу органів і тканин. Особливо згубно діє алкоголь на нервові клітини. Він має всі ознаки наркотичної сировини. Особливо небезпечне вживання алкоголю людям, які виконують роботи, що потребують уваги та зосередженості. Під впливом алкоголю період високої працездатності скорочується у 2-3 рази, відповідно продовжується період стомлення.

Дуже сильно впливає сп'яніння на зниження швидкості рухової реакції.

Алкоголізм — це велике соціальне лихо. Більшість злочинів скоюється у стані сп'яніння. Через вживання алкоголю водіями автотранспорту відбувається багато аварій. Лише в Європі в дорожньо-транспортних пригодах за рік гине понад 250 тис. чоловік і близько 10 млн дістають травми. У 1997 р. в Україні загинуло від ДТП 206 чоловік, постраждало 267. Найбільше транспортних пригод допускають водії у віці 15-25 років, і причиною всього є переважно алкоголь.

Алкоголь згубно діє на серцево-судинну систему, зумовлює гепатит

(запалення печінки), пошкодження мозку, статеве безсилля. Людина захворює на білу гарячку, при якій її охоплює озноб з ніг до голови, а галюцинації і страх смерті тиснуть на неї вдень і вночі.

Пияцтво та алкоголізм є причиною майже половини всіх розірваних шлюбів. До 63 % усіх розлучень з ініціативи жінок мотивуються пияцтвом чоловіків. Половина загальної кількості алкоголіків — розлучені. В Україні кожна сьома сім'я складається лише з матері й дитини. Алкоголь, шкідливо діє на нащадків. Майбутнє дитини перебуває у великій небезпеці, якщо хтось із подружжя або обидва під час зачаття були у п'яному стані.

Діти, батьки яких зловживають алкоголем, народжуються і виростають нервово хворими, розумово відсталими. Алкоголізм батьків є однією з причин народження дітей з різними вадами. Діти в таких сім'ях народжуються слабкими, хворобливими, відстають у фізичному і розумовому розвитку, погано вчаться, рано починають вживати спиртні напої, здійснюють антисоціальні вчинки. На основі проведених досліджень академік В.М. Бехтєрев з'ясував, що від алкоголіків на кожних 100 чоловік народжуються 10 виродків, вісім ідіотів, 15 хворих епілепсією і п'ять алкоголіків.

222

У дитячому і підлітковому віці руйнівна дія алкоголю відбувається прискореними темпами, що зумовлює швидкий розлад різних органів і насамперед центральної нервової системи. Вченими доведено, що систематичне вживання спиртних напоїв у віці до 20 років призводить до алкоголізму майже у

80 % випадків. Молодий організм, що розвивається, у 6-8 разів швидше, ніж дорослий, звикає до хмільного, а тому підлітки стають алкоголіками швидше.

Підлітки, що почали вживати спиртні напої в шкільні роки, вже в 20-25

років починають лікуватися від хронічного захворювання на алкоголізм,

причому не завжди успішно.

За даними ВООЗ, алкоголізм щорічно забирає життя 6 млн чоловік — це більше, ніж помирає від раку. До 800 тис. громадян України хворі на алкоголізм,

що становить майже 16 % усього населення.

Паління. Ця небезпека породжується від вдихання диму деяких рослинних продуктів (тютюн, опіум тощо), що тліють.

Паління тютюну — одна із найпоширеніших шкідливих звичок (набула поширення в Європі на початку XVI ст., в Росії — з XVII ст.). Появу тютюну в Європі пов'язують з ім'ям француза Жана Ніко, який нібито привіз насіння цієї рослини з острова Тобаго. Звідси і латинська назва тютюну — Nikotiana tabасит.

Тютюновий дим містить отруйні речовини, що негативно впливають на здоров'я не лише того, хто палить, а й оточуючих його людей, особливо дітей.

Крім нікотину, тютюновий дим містить також інші шкідливі речовини — чадний газ, піридинові основи, синильну кислоту, сірководень, вуглекислоту,

аміак, азот, ефірні масла.

Паління — одна з основних причин передчасних смертей в Україні. За

1999 р., наприклад, від хвороб, пов'язаних з тютюновою залежністю, пішли із життя понад 7 тис. українців.

У людини, яка тільки починає палити, навіть одна цигарка може спричинити отруєння, характерними ознаками якого є: нудота, блідість,

холодний піт, загальна слабкість, прискорення пульсу, запаморочення, шум у вухах.

Одноразова доза нікотину 0,08...0,016 г є смертельною для людини. Вміст нікотину в різних сортах тютюну змінюється від 0,7 (дорогі цигарки) до 5...6 % (цигарки дешевих сортів). Найбільше нікотину міститься у махорці.

223

Тютюн шкідливо діє на організм людини і насамперед на нервову систему,

спочатку збуджуючи, а потім пригнічуючи її.

Нікотин звужує судини мозку і зменшує їхню еластичність, утруднює надходження крові в мозок, що і зумовлює погіршення його роботи. Як наслідок

— біль у голові, запаморочення, почуття надмірної ваги в голові.

Нікотин порушує діяльність серцево-судинної системи. Доведено, що склероз судин, гіпертонія, ендартерії (запалення внутрішньої оболонки артерії)

перебувають у прямому і тісному зв'язку з палінням. Існує також особлива,

тютюнова форма грудної жаби (стенокардії).

Тютюн негативно впливає також на роботу органів дихання. Він зумовлює запалення носоглотки і гортані, призводить до хронічного бронхіту з наступним розвитком емфіземи — паталогічного розширення легенів. Функція легенів під впливом паління послаблюється, процес обміну вуглекислоти на кисень утруднюється.

Діє нікотин і на вітамінний обмін. Вміст вітаміну С в крові при палінні зменшується у 2-3 рази. Під впливом паління послаблюються пам'ять, увага,

сила м'язів, зменшується інтелект. У людей, які багато палять, з'являється так звана куряча сліпота (послаблення зору в сутінках, що пов'язано з недостатнім засвоєнням вітаміну А). Є випадки, коли у людей, що палять, послаблюються статеві функції.

Відомо, що працівник, який випалить пачку цигарок, затрачує на дві години більше часу на роботу, яку працівник, що не палить, виконає за 8 год.

Під час паління утворюється так званий тютюновий дьоготь, смолистий наліт, що осідає в легенях того, хто палить. Смолисті речовини дьогтю є канцерогенними, сприяють захворюванню на рак. Тютюновий дьоготь містить радіоактивні ізотопи: полоній-210, свинець-210, вісмут-210.

Природний радіонуклід полоній-210 в організм людини потрапляє також з їжею, водою і з повітрям під час дихання. Паління призводить до інтенсивнішого доступу полонію в організм. Відомо, що близько 0,07 нКі природного полонію-200 надxодить в організм людини під час дихання з повітря і до 10 нКі — з їжею. Людина, яка випалює в середньому одну пачку цигарок за добу, одержує додатково 1,6 нКі полонію-210, тобто доступ до організму радіотоксичного а-випромінювача полонію-210 збільшується більше ніж у 20

разів.

224

Шкода від паління — це численні пожежі, вибухи, опіки у людей, що заснули з цигаркою, транспортні катастрофи.

Паління — це добровільне одурманювання. Вчені різних країн дійшли висновку, що треба докласти максимум зусиль, щоб повністю викорінити вживання тютюну всіх видів. Розрахунки свідчать, що це має зменшити смертність від раку на 25-35 %. Такого наслідку не можна досягти навіть за допомогою сучасних і дорогих способів лікування.

Людині, що палить, слід розуміти і зважати на різні аспекти паління.

Етичний аспект полягає в тому, що з погляду культурної людини негарно палити в присутності людей похилого віку, дітей, на різного роду зборах,

нарадах, засіданнях, у гостях, у присутності малознайомих людей. Про це не кожний знає, але саме з цього оточуючі роблять висновок про рівень культури тієї особи, яка палить. Один із англійських королів дав таку характеристику палінню: "звичай, огидний для очей, ненависний для носа, шкідливий для грудей, небезпечний для легенів".

Видатний поет Й.-В. Гете сказав: "Освічена людина не палить". Був час,

коли в Росії карали за паління різками.

Біологічний аспект полягає в тому, що офіційною медициною встановлено залежність захворювань на рак і склероз судин від паління. Чим більший стаж паління і чим більша добова доза, тим вища ймовірність захворіти.

Психологічний аспект полягає в тому, що у людської пам'яті немає більшого ворога, ніж нікотин та ще й у поєднанні з алкоголем.

Гігієнічний аспект полягає в тому, що людина, яка палить, отруює не лише свій організм, а й повітря і тих людей, що не палять. Перебування в задимленій кімнаті для їхнього здоров'я небезпечніше, ніж для того, хто палить.

Естетичний аспект полягає в тому, що від кожної людини, яка палить,

поширюється неприємний запах. На оточуючих цей запах неприємно впливає,

викликає негативне відчуття, навіть нудоту.

Економічний аспект — витрата коштів на цигарки, ціна на які неймовірно зросла і зростає.

Позитивних оцінок палінню немає. Відмовитись від паління краще самостійно, а не за допомогою лікаря.

Проти паління треба боротися всім суспільством, впроваджувати адміністративні заходи, вести роз'яснювальну роботу серед населення щодо шкоди, яку наносить паління здоров'ю людини.

225

території України воно в 5 разів перевищує аналогічні показники промислово розвинутих країн Європи. Найнебезпечнішими в цьому відношенні є території південно-східних та центральних регіонів України і території, на яких розміщені радіаційні, хімічні та інші небезпечні об'єкти.

Радіаційно-небезпечні об'єкти. До них належать: атомні електростанції;

підприємства, що виготовляють ядерне паливо, переробляють відпрацьоване ядерне паливо, хоронять радіоактивні відходи; науково-дослідні та проектні організації, що працюють з джерелами іонізуючих випромінювань; ядерні енергетичні пристрої на об'єктах транспорту і т. ін.

У розвинутих державах світу експлуатуються до 450 АЕС і величезна кількість радіаційно-небезпечних об'єктів.

В Україні побудовано п'ять АЕС із 17 енергоблоками:

Запорізька (4 км на захід від м. Енергодар) — найбільша в Європі АЕС з шістьма енергоблоками ВВЕР-1000.

Рівненська (4 км на південний захід від м. Кузнецовськ) з двома енергоблоками ВВЕР-1000 і двома ВВЕР-440.

Південноукраїнська (2 км на схід від м. Південноукра-їнськ) з двома енергоблоками ВВЕР-1000.

Хмельницька (4 км на південь від м. Нетешин) з одним енергоблоком ВВЕР-1000.

Чорнобильська (м. Прип'ять) з чотирма енергоблоками РБМК-1000 (15

грудня 2000 р. за наказом Президента України Леоніда Кучми ЧАЕС зупинена навічно).

Загальна потужність українських АЕС становить майже 40 % від потужності всіх електричних станцій держави.

Крім цих АЕС, у Київському НДІ ядерних досліджень НАН України (м.

Київ, пр. Науки) є дослідний реактор ВВЕР-10, а в Севастопольському військово-морському інституті — навчальний реактор.

На 3000 підприємств і організацій України використовують у виробництві,

науково-дослідній роботі та в медичній практиці різні радіоактивні речовини,

переробляють радіоактивні відходи. Понад 2600 підприємств використовують майже 105 тис. радіоізотопних приладів.

Під час аварії на АЕС у разі руйнування одного блока з викидом 10 %

радіоактивних речовин в атмосферу за межами санітарно-захисних

227

зон станцій можуть утворитися зони забруднення загальною площею до 431 тис.

км2, в які потрапляє 5249 населених пунктів з населенням до 22 723 тис. чоловік.

Потенційну небезпеку мають переповнені тимчасові сховища радіоактивних речовин на АЕС, а також транспортування радіоактивних відходів залізничним транспортом та іншими видами його. Внаслідок недбалого обліку і зберігання РР все частіше трапляються втрати та крадіжки РР, що призводить до утворення зон радіоактивного зараження. Слід також врахувати можливі наслідки радіаційних катастроф, що можуть виникнути на території сусідніх держав. Радіоактивне забруднення території України можливе під час аварії на АЕС Росії (Курська, Смоленська, Нововоронізька, Калінінська), Литви

(Ігналінська), а також АЕС, розташованих у Болгарії, Угорщині, Чехії і Словакії.

Виробництво, транспортування, зберігання і використання радіоактивних речовин регламентується, але як би багато коштів і зусиль не витрачалось на підвищення ядерної безпеки, завжди існує ймовірність ядерних аварій,

внаслідок яких можуть постраждати люди.

Відомо, що тільки за останні десятиріччя у світі сталося понад 100 аварій на АЕС з викидом РР за межі реактора. Найнебезпечнішими за наслідками з викидом РР за межі реактора були: аварія на АЕС в 1957 р. в м. Віндскейлі

(Північна Англія); аварія реактора у 1961 р. в районі м. Айдохо-Фолс (США);

аварія реактора АЕС у 1979 р. на о. Трьох Миль (Триймайл-Айленд) у

Гарисберзі (США).

Найтяжчою в атомній енергетиці стала аварія на Чорнобильській АЕС 26

квітня 1986 р. За оцінкою вчених, втрати та збитки, нанесені цією аварією Білорусі, Росії та Україні, за 15 років досягли сотень міліардів доларів США.

Напередодні виведення четвертого енергоблока ЧАЕС на плановий ремонт в нічний час проводилися експерименти, пов'язані з дослідженнями режимів роботи турбогенераторів. Під час робіт відбулося раптове наростання потужності реактора, що призвело до різкого підвищення температури й тиску в його активній зоні та в контурі теплоносія і до вибуху реактора з руйнуванням реакторного корпусу. Вибухом викинуто частину розжарених до високих температур технологічних каналів і графітової

228

кладки, які упали на покрівлю блоків, приміщення допоміжних служб реакторного відділення і машинного залу. Від руйнування маслопроводів,

короткого замикання електрокабелів виникли численні осередки пожеж. Реактор перестав існувати як керована система і перетворився в безперервно діюче джерело викидів в атмосферу радіоактивних речовин. Ланцюгова реакція поділу зразу після вибуху призупинилася. Розплавилися тепловидільні зборки і всі елементи активної зони. Утворилися багатокомпозиційні та радіоактивні речовини з температурою до 1000 °С. Висока температура матеріалу та його значна маса спричинили безперервне випаровування з його поверхні великої кількості радіоактивних речовин. Локалізувати викиди засипанням реактора різними матеріалами не дали позитивних наслідків. Викиди зменшилися лише з середини травня.

В активній зоні четвертого енергоблока було 200 т урану, в тому числі майже 3 т ізотопу 235U. За оцінкою спеціалістів, після вибуху в активній зоні залишилося майже 10 % палива.

Рівні радіації в руйнуваннях, що утворилися поряд з енергоблоком,

перевищили 2000 Р/год, на висоті 200 м над реактором було до 340 Р/год, а

окремі уламки, які розлетілися на відстань до 100 м, випромінювали 600...700

Р/год.

Викинута в атмосферу парогазова суміш досягла висоти 1,5 км і поширилась за напрямком вітру. Склад радіонуклідів у хмарі відповідав складу палива реактора, хіба що спостерігався підвищений вміст йоду і телуру.

Радіоактивне забруднення місцевості характеризувалося нерівномірною щільністю забруднення на різних напрямках від станції, складним ізотопним складом, в якому були майже всі, у тому числі й найнебезпечніші радіонукліди йоду, стронцію, цезію, плутонію, кюрію та ін. Площа забруднення з різними рівнями радіації становила 5000 км2, на якій проживало понад 160 тис. людей.

На цій території були виведені із господарського обороту сільськогосподарські угіддя, призупинена робота підприємств, будівництво нових об'єктів,

ускладнилося енергозабезпечення України. Стала реальною загроза тривалого забруднення р. Дніпро, водосховищ Дніпровського каскаду ГЕС.

Рівні радіації, що перевищували фонові, реєструвалися на значній відстані від місця аварії — майже на всій території України

229