Засоби навчання

Методи навчання обучения

Зміст навчального матеріалу

Організаційні форми навчання

Навчання

Учіння

Ціль навчання

Результат

Рис.3.4. Характеристика структурних і функціональних зв'язків дидактичної системи.

Навчання в педагогіці ширшому значенні розглядається як спільна діяльність викладача та студентів, спрямована на освіту особистості учнів та студентів через організацію засвоєння ними системи знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності і досвіду емоційно-цінносного ставлення до оточення. Навчання - це процес взаємозв'язаної діяльності викладачів і учнів, який полягає в передачі і активному засвоєнні знань, умінь і навиків, а також способів пізнавальної діяльності, необхідних для здійснення безперервної освіти людини. В узькому значенні навчання це - діяльність викладача, а пізнавальна діяльність учнів по засвоєнню нових знань, умінь, навиків і опануванню способів придбання знань на необхідному рівні за певний період розглядається як учіння.

Навчання можна визначити з різних точок зору. З комунікативної точки зору, навчання - це спілкування між тими, хто володіє знаннями і досвідом, і тими, хто їх набуває. Згідно діяльнісного підходу, навчання – це взаємозв’язана діяльність педагогів і учнів, студентів, спрямована на реалізацію ведучих функцій освіти. З точки зору теорії управління, навчання – це організація педагогом пізнавальної діяльності учнів та студентів.

В кожному з наведених визначень є те, що становить головну сутнісну характеристику процесу навчання, в основі якого лежить бінарна діяльність : навчаюча діяльність педагога (викладання) і навчальна діяльність учня (учіння). Вони виступають як дві необхідні складові спільної діяльності, але мають специфіку, бо кожний з суб'єктів навчального процесу працює своїми методами та використовує відповідні засоби.

Порівняльна характеристика діяльності учіння та викладання наведена на рис 3.5.

Рис. 3.5. Порівняльна характеристика діяльності учіння та викладання

Ведучою змістоутворюючою діяльністю є учіння. В теорії та практиці сучасної освіти акцент з навчаючої діяльності викладача переноситься на пізнавальну діяльність студентів.

Завдання. Розкрийте характер залежності між характеристиками навчання та учіння.

Основною рушійною силою процесу навчання прийнято вважати протиріччя між завданнями, що ставляться цим процесом перед учнем, студентом, і існуючим рівнем його розвитку, соціального досвіду, недостатніми для самостійного вирішення цих завдань. Передбачається, що створення цього протиріччя активізує учнів та студентів до самостійної діяльності.

Результат навчальної діяльності є деяким приростом досвіду і психічних характеристик особи, перетворених в ученні нових знань, способів діяльності, умінь, які опанував учень. Формою представлення результату є матеріальний продукт: вирішені задачі, виконані завдання, конспекти, вироби, а також вербалізовані нові знання.

Як указано вище, операційний склад характеризується компонентами діяльності суб'єктів навчального процесу (цільовим, мотиваційним, змістовним, організаційним, контрольно – коректуючим, оцінно - результативним) і послідовністю їх реалізації.

Цільовий компонент, цілі навчання задаються вимогами до особистості і діяльності професіонала, які містяться в моделі спеціаліста, кваліфікаційній характеристиці, державному стандарті. Разом з цим, їх конкретизація здійснюється на основі співвідношення даних вимог з реальними можливостями, потребами та інтересами студентів, змістом курсу, що викладається.

Мотиваційний компонент, мотивація діяльності студента проводиться шляхом формування інтересу до навчального матеріалу та уяснення потреб виконання завдань.

Змістовний компонент визначає те, що підлягає засвоєнню учнями, студентами для реалізації заданої мети навчання. При цьому, мінімум змісту навчання визначений державним стандартом, на основі якого розробляється учбові плани закладу професійної освіти, а також програми конкретних навчальних дисциплін. Відбір змісту навчального матеріалу викладач здійснює також на основі співвідношення його з пізнавальними можливостями та інтересами тих, хто навчається.

Організаційний компонент визначає організаційні аспекти навчального процесу: часові рамки і режим навчання, організаційна структура навчального процесу, його просторова організація (розташування учасників в просторі аудиторії і т.д.). Організаційні умови визначаються не лише вимогами самого процесу навчання (навчальний план, розклад), але й загальногігієнічними вимогами, фізіологічними особливостями й потребами, тих що навчається (зміна різноманітних видів діяльності, режим харчування періоди найбільшої працездатності, недопустимість перенавантаження учнів, студентів і т.д.).

Контрольно – коректуючий компонент визначається необхідністю зворот нього зв’язку як найважливішого елементу управління будь-якою системою. Контроль за результатами навчання дозволяє визначити ефективність навчального процесу и здійснювати корекцію – вносити зміни в усі його складові.

Оцінно – результативний компонент визначає результативність процесу навчання пов’язаний з реалізацією мети навчання і досягненням відповідних результатів. Тому будь-який цикл навчання завершується аналізом його результатів і цим же починається новий через поставлення мети і задач на основі аналізу попереднього етапу навчання.

Дидактичні умови. Процес навчання не може здійснюватися, якщо не створені умови – організаційні, матеріальні та психологічні, що забезпечують його ефективне здійснення. Матеріальні умови пов’язані з забезпеченням навчального процесу засобами навчання: технічне устаткування навчального процесу засобами навчання: технічне оснащення навчального процесу, наявність наглядних засобів, навчально-методичного комплексу викладача, посібників і розробок для організації самостійної роботи учнів, студентів. Психологічні умови пов’язані з комунікативним забезпеченням навчального процесу й визначаються здатністю педагога керувати спілкуванням, а також організовувати комунікативну взаємодію і відносини в групі, створювати відповідний психологічний клімат в процесі навчання.

В залежності від виду і характеру спільної діяльності виділяють різні типи навчання. Традиційний (репродуктивний) тип навчання побудований на трансляції і відтворенні учнями та студентами необхідних для вирішення нових завдань знань і способів діяльності. Творчий (сучасний інноваційний, продуктивний) тип навчання заснований на організації педагогом інтенсивної, самостійної і творчої діяльності студентів, спрямований на вирішення ними конкретних пізнавальних, життєво і професійно важливих проблем, які спонукають до самостійного пошуку і відкриття нових знань, способів творчої діяльності, цінностей і змістів.