Тема 3. Педагогічна та дидактична системи, їх характеристика

Основні питання теми: навчально-виховний процес, система навчальних дисциплін, педагогічна та дидактична системи та їх складові, функціональна структура дидактичної системи.

Навчально-виховний процес (або педагогічний процес) - це цілісна складна педагогічна система, при аналізі якої необхідно враховувати структурні та функціональні властивості цієї системи. Термін «педагогічні системи» для характеристики навчально-виховного процесу був введений в педагогіку Н.В.Кузьміной. Цей термін визначений нею як безліч взаємозв'язаних структурних і функціональних компонентів, підлеглих цілям виховання, освіти і навчання підростаючого покоління і дорослих людей.

Педагогічна система складається з окремих частин, пов'язаних між собою. До складу педагогічної системи входять система навчання, виховання та розвитку. Ці системи не можуть бути відокремлені у навчальному процесі. Але вони можуть бути окремими об'єктами вивчання. При цьому в педагогіці виділяють такі частини, як дидактика та педагогіка виховання. На сьогодні в педагогіці не відокремлюється такі частини, як педагогіка розвитку здібностей учня, розвиток людини при навчанні розглядається як складова навчання та виховання.

Зовнішні зв'язки системи навчання в вузі можна представити так, як це показано на рис. 3.1.

Рис 3.1. Зовнішні зв'язки системи навчання в вузі

Дана система пов'язана з системою відбору абітурієнтів у навчальний заклад, із здібностями фахівців здійснювати певну професійну діяльність, з професійною компетентністю, з практичною підготовкою студентів, а також системою організаційно-виховних заходів, системою розподілу випускників і так далі.

Внутрішню структуру педагогічної системи можна розглядати з різних точок зору. При цьому предметом розгляду можуть бути:

· її змістовний аспект, результатом чого буде уявлення про склад і структуру навчального матеріалу,

· компонентний склад навчального процесу (що характеризується, окрім змісту, принципами, формами, методами і засобами),

· функціональний склад, при аналізі якого елементами внутрішньої системи є суб'єкти навчального процесу (викладач і учень),

· операційний склад, що характеризується компонентами діяльності суб'єктів навчального процесу (цільовим, мотиваційним, змістовним, організаційним, контрольно – коректним, оцінно - результативним) і послідовністю їх реалізації.

При аналізі дидактичного складу системи навчання в вузі виділяють системи теоретичної та практичної підготовки студентів, кожна з яких реалізується через навчальні дисципліни. При цьому навчальні дисципліни пов'язані між собою змістовними, методичними термінологічними і іншими зв'язками.

Компонентний склад дидактичної системи визначається видом інформаційного процесу, типом засобів передачі інформації та управління пізнавальною діяльністю.

Елементами структури дидактичної системи є цілі, принципи, зміст, методи, форми та засоби (рис. 3.2).

Цілі

Принципи

Зміст

Методи

Форми

Засоби

Рис. 3.2. Структура дидактичної системи

Ціль, мета - це бажаний стан об'єкту, модель потрібного майбутнього, свідомий образ очікуваного результату, передбачуваний результат (образ) діяльності (дії), направленої на предмет, за допомогою якого суб'єкт має намір задовольнити свою потребу. Під метою в педагогічній (спільній діяльності викладачів і учнів) розуміють уявне представлення кінцевого результату цієї діяльності, що допускає об'єктивну кількісну і якісну оцінки.

Вимоги до постановки цілей: їх ясність, ієрархічність і діагностичність.

Ясність мети, яка визначається характером уявлення про остаточний результат діяльності, про об'єктивні і суб'єктивні умови її реалізації, про реальність або нереальність її досягнення.

Ієрархічність мети передбачає виділення в діяльності головної (стратегічною) мети і підлеглих їй тактичних і оперативних (робочих) цілей. Ієрархічність мети обумовлена структурою дидактичної системи і може бути обґрунтована декомпозицією останньою як за об'ємом, так і по структурі. Декомпозиція дидактичної системи за об'ємом передбачає виділення систем різних рівнів: системи спеціальності або професії, підлеглих їй систем спеціалізації, кожна з яких складається з циклів навчальних дисциплін, що включають окремі розділи і теми, в структурі яких можуть бути виділені окремі заняття і їх фрагменти. При цьому стратегічні цілі дидактичної системи спеціальності або професії визначають тактичні і оперативні цілі, які конкретизують стратегічні цілі для систем нижчого рівня.

Діагностичність (вимірність) цілей характеризується можливістю представити результат діяльності у вигляді зовнішніх, пізнаваних її характеристик (якісних і кількісних).

Завдання. Дайте відповідь на питання: Яким чином слід сформувати навчальну ціль, щоб задовольнити вимогам, перерахованим вище?

Як указано в попередній темі, принципи це - керівні ідеї та нормативні вимоги до організації і проведення дидактичного процесу для забезпечення продуктивності навчання. Вони носять характер найзагальніших вказівок, правив, норм, регулюючих процес навчання.

Під змістом освіти розуміють спеціально відібрану і визнану суспільством (державою) систему елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якої необхідне для успішної діяльності в певній сфері. Елементами цього змісту є знання, встановлені і виведені в досвіді способи діяльності, досвід творчості, емоційно - ціннісне відношення до об'єктів, що вивчаються, і реальної дійсності, у тому числі і відношення до інших людей і самому собі, потреби і мотиви суспільної, наукової і професійної діяльності

Методи (від гр. methodos – шлях до чогось) – певний спосіб цілеспрямованої реалізації процесу навчання, досягнення поставленої мети. Це - впорядковані способи взаємозв'язаної діяльності педагога і учбово-пізнавальних цілей учнів по досягненню, спосіб взаємної діяльності викладача і учнів, направлений на вирішення комплексних завдань навчального процесу, єдність способів і форм навчання, направлених на досягнення мети навчання (вони відображає як способи, так і характер пізнавальної діяльності), послідовне чергування способів взаємодії педагога і учнів, направлене на досягнення певної мети.

Педагогічна форма - це вид стійкої завершеної організації педагогічного процесу в єдності всіх його компонентів, це - певний порядок (режим, межі), при якому відбувається освітній процес. Форми організації навчання - це урок, лекція, консультація, практика і ін.

Засоби - це матеріальні і матеріалізовані об'єкти, що призначаються для організації і здійснення педагогічного процесу, а також засвоєні раніше знання і способи дій, якими володіє учень.

Подробніше ці елементі дидактичної системи будуть розглянуті в подальшому.

При системно-діяльнісному підході до аналізу дидактичної системи проводиться її декомпозиція по функціональній структурі. У найзагальнішому вигляді така структура може бути представлена схемою, що розкриває характер взаємодії її суб'єктів: викладачів і студентів (рис. 3.3).

Викладач

(навчання)

Інтелектуальна взаємодія

Студент

(учіння)

Емоційна взаємодія

Рис. 3.3. Загальна функціональна структура дидактичної системи.

Як випливає з рисунка 3.3, основною особливістю дидактичних систем є наявність в них двох взаємозв'язаних суб'єктів діяльності (педагога і учнів) і двох видів діяльності (навчання - НД і учіння - УД). Якщо в поняття «педагога» включити матеріальні і матеріалізовані засоби передачі інформації (підручники, навчальні посібники, інформаційні системи, літературу відео- і аудіо- матеріали), то можна стверджувати, що суб'єкти навчального процесу та їх діяльність не можуть існувати один без іншого.

В даний час існують два підходи до опису взаємодії викладача і учнів в дидактичній системі: традиційний та особово – діяльнісний. В першому випадку учень розглядається як об'єкт педагогічної дії. В другому – є два суб'єкти: викладач, керівник діяльності учнів, змістовний, цікавий співбесідник, що викликає справжній інтерес до учіння, та учень - суб'єкт учбової діяльності, що співпрацює з викладачем у вирішенні учбових завдань і досягненні освітніх цілей.

Якщо схему структури навчального процесу доповнити зв'язками функціонування дидактичної системи, така схема буде мати вигляд, що показаний на рис. 3.4.