4. Підготовка і виголошення наукової доповіді

Лекція на тему «Публічний виступ як важливий засіб комунікації» передбачає практичну реалізацію, а саме: підготовку і виголошення наукової доповіді на фахову тему. Тему обирає сам студент/студентка залежно від спеціальності, наукових інтересів. Тривалість виступу становить 5 – 7 хвилин.

Безпосередня підготовка до наукової доповіді має такі етапи:

1. Обдумування теми. Конкретизувати тему виступу, встановити коло питань, які вона мусить охоплювати. Важливо врахувати інтереси аудиторії, рівень її вимогливості, критерії оцінок, ступінь обізнаності з цього питання.

2. Опрацювання і писемне оформлення теми. На цій стадії доповідач/ доповідачка добирає літературу, робить виписки, які обов'язково потрібно документувати (тобто вказувати, звідки взято цитату, дату виходу газети, автора і назву твору, рік, місце видання, сторінку). Варто також законспектувати найнеобхіднішу літературу. Розрізняють текстуальний конспект (набір цитат) і вільний конспект (стислий виклад тексту із вкрапленими цитатами).

Писемне оформлення доповіді може мати вигляд плану, стислого або розгорнутого, тез або повного тексту виступу.

План складають після обдумування порядку розміщення частин. Стислий план, звичайно, є основою складання тез чи повного тексту. Із розгорнутим планом доповіді можна виступати. Його складають так: аркуш ділять на дві частини, зліва пишуть назву розділу плану, справа – основні формулювання, факти, цитати.

Тези доповіді – це короткі змістовні формулювання основних положень виступу. На полях проти кожного положення – заголовок. Тези складно писати, але виступ з опорою на них, коли за основним положенням відновлюється зміст, є цікавим. Однак у такому випадку важко уникнути мовленнєвих помилок, неточностей.

Зважаючи на відсутність значного досвіду публічних виступів у більшості студентів/студенток, найкраще буде укласти повний текст доповіді. Однак наявність тексту не зобов'язує читати його.

Щоб орієнтуватися в часі, який ви повинні затратити на виступ, пам'ятайте, що читання вголос однієї сторінки (29 – 30 рядків на сторінці стандартного аркуша) триває приблизно 2 хвилини.

3. Критичний розбір готової доповіді. Уже готовий виступ треба обов'язково проаналізувати з погляду його композиції (вступ, основна частина, висновки), логічності викладу, зрозумілості термінів, чіткості визначень, добору фактів. Слід пам’ятати, що написаний текст відрізняється від його виголошення. Тобто, якщо є довгі й складні речення, скоротити їх; спростити текст, якщо забагато складних слів, особливо іншомовних; дієприкметникові та дієприслівникові звороти замінити дієсловами; увести звертання до слухачів, вставні конструкції: як кажуть у таких випадках, можна сказати та інші, риторичні питання, слова-зв'язки: отже, таким чином, потім, далі; простежити, щоб предмет думки називався частіше; продумати паузи. Зайві подробиці заступають головне в розповіді, тому не можна ними зловживати, хоча надмірна стислість також вадить (якщо висловити якусь важливу думку лише кількома реченнями і не обґрунтувати її, то вона пройде повз увагу слухачів, а приклад або порівняння легше запам'ятати, ніж просто назване твердження, засаду чи думку). Не перевантажуйте свою мову абстрактними поняттями і цифровим матеріалом.

Щоб упорядкувати окремі думки, тези, найкраще йти від простого до складного або ж дотримуватися хронологічної послідовності. Іноді інформацію упорядковують на основі локального принципу, який полягає в переліку всіх пунктів, характеристик, прикладів застосування, переваг тощо.

Початкові речення рекомендують обов'язково підготувати й записати заздалегідь, так само, як і прикінцеві, адже більшість слухачів упродовж перших хвилин виступу приділяє промовцеві всю свою увагу.

Закінчення виступу складається з двох частин: 1) узагальнення головних думок; 2) обов'язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу). Закінчення вирішує, що саме слухачі запам'ятають, що вони візьмуть для себе з виступу.