2.10. Правопис слів іншомовного походження

І. Буква и пишеться:

1. У загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де ти з’їси цю чашу жиру) перед наступним приголосним, крім й: диплом, силует, цистерна, речитатив, риф, ширма („правило дев’ятки”).

2. У географічних назвах із кінцевим -ида, -ика: Антарктида, Флорида, Мексика, Америка.

3. У географічних назвах після приголосних ж, ч, ш і ц перед приголосним, крім й: Алжир, Вашингтон, Лейпциг, Чикаго, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок. За цим же правилом пишуться й прізвища: Джигарханян, Цицерон, Чиковані.

4. У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім й): Великобританія, Крит, Рига, Париж, але Австрія, Ріо-де-Жанейро.

5. У ряді інших географічних назв згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан, Палестина, Сирія, Скандинавія, Тибет, Вавилон та в похідних від них: аргентинець, аргентинський.

II. Буква і пишеться:

1. На початку слова: ідея, Іліада, інтернаціональний, Іспанія.

2. Після приголосного перед голосним та й: діалектика, аудієнція, радій, Віардо, Оссіан.

3. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім випадків, зазначених у пункті I) перед наступним приголосним і в кінці слова: Лісабон, Міссісіпі, Ніл, Севілья, Сочі, Грімм, Дізель.

4. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, парі, таксі.

5. В усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: пілот, фінанси, гіпопотам, архів, ніша, кіно, логічний.

Винятки: и, а не і пишеться у ряді слів іншомовного походження, давно засвоєних українською мовою: вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт(дерево, з якого роблять ефірну олію), нирка, спирт, химера, бинт, графин, кит та ін.; у словах, запозичених із східних мов: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак; у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит, християнство, католицизм тощо.

III. Буква ї пишеться:

Після голосного: мозаїка, наївний, прозаїк, Енеїда, Каїр. Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський; так само в позиції після префікса: доісторичний, дезінформація, розіграш.

IV. Правопис е, є

1. Після а, о, у в середині слів пишеться е: поет, силует, фаетон (але траєкторія).

2. Після апострофа, м’якого знака, е, і, й пишеться є: бар’єр, п’єдестал, конвеєр, абітурієнт, портьєра, Фейєрбах. Але після префіксів і споріднених із ними елементів пишеться е: діелектрик, реевакуація.

V. Вживання апострофа

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, задньоязикових г, к, х та після р: комп’ютер, прем’єр, миш’як, кар’єра, П’ємонт. Рив’єра,Фур’є, Монтеск’є.

2. Після кінцевого приголосного префікса: ад’ютант, кон’юнктура, ін’єкція.

Апостроф не пишеться:

1. Перед йо: курйоз, серйозний.

2. Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь, бюджет, кювет, рюкзак, Гюго, Барбюс.