7.1. Порівняння сили карбонових і мінеральних кислот

На смужку універсального індикаторного паперу наносять по краплі розчини органічних кислот і соляної кислоти. За допомогою шкали визначають рН цих розчинів. Результати досліду записують в робочий журнал.

7.2. Розчинність карбонових кислот

В пробірки вносять по 0,5 г кислот: мурашиної, оцтової, масляної, стеаринової та додають по 2 мл води. Вміст пробірок збовтують; якщо кислота не розчиняється, пробірку нагрівають. Після охолодження роблять висновок (якісний) про розчинність у воді кислот, що були взяті для досліду.

Дослід повторюють, але як розчинник використовують діетиловий етер (або бензол). Результати записують в робочий журнал.

7.3. Утворення солей карбонових кислот

До 3 - 4 мл 10%-ного розчину карбонату натрію приливають 2 - 3 мл льодяної оцтової кислоти.

Що спостерігається? Напишіть рівняння реакції. Який висновок можна зробити про кислотні властивості оцтової та вугільної кислот? Чи буде оцтова кислота реагувати з розчинами сульфату натрію та хлориду натрію?

7.4. Взаємодія оцтової кислоти з магнієм та з оксидом міді (II)

В пробірку наливають 2 - 3 мл розчину оцтової кислоти, додають трохи металічного магнію і закривають пробірку прямою газовідвідною трубкою з відтягнутим кінцем. Через деякий час підпалюють газ, що виділяється. Напишіть рівняння реакції.

До 0,2 г оксиду міді (II), що поміщена у пробірку, приливають 2 - 3 мл розчину оцтової кислоти, потім пробірку обережно нагрівають. Звертають увагу на колір розчину. Напишіть рівняння реакції.

7.5. Одержання і властивості мурашиної кислоти

До 0,5 мл хлороформу в пробірці, приливають 2 мл 10%-го розчину їдкого натру і обережно при частому збовтуванні нагрівають суміш до початку кипіння. Суміш охолоджують, зливають водно-лужний шар і розділяють його на 3 частини.

А) Частину одержаного розчину форміату натрію підкислюють азотною кислотою (проба на лакмус) і приливають декілька крапель розчину азотнокислого срібла.

Б) Частину розчину форміату підкислюють розбавленою сульфатною кислотою і додають краплями розчин KMnO₄.

В) В окремій ретельно вимитій пробірці готують аміачний розчин гідрооксиду срібла (див. дослід 1.2). Пробірку з реакційною сумішшю нагрівають декілька хвилин на водяній бані (температура води в бані 60 - 70⁰С).

Записують спостереження і рівняння реакцій.

7.6. Кристалізація оцтової кислоти

Оцтова кислота має температуру топлення +16,6⁰С. При охолодженні вона кристалізується, причому кристали її подібні на лід, тому безводну оцтову кислоту прийнято називати льодяною. Пробірку з 1 - 2 мл льодяної оцтової кислоти ставлять на декілька хвилин в стакан з льодом. Відмічають вид кристалів та пояснюють природу зв’язків між молекулами.

7.7. Дія окиснювача на оцтову кислоту

В пробірку наливають 0,5 мл льодяної оцтової кислоти, 2,5 мл 10%-ного розчину сірчаної кислоти і 5 мл 1%-ного розчину перманганату калію. Реакційну суміш перемішують. Чи відбувається зміна забарвлення розчину? Роблять висновок про дію окиснювача на оцтову кислоту.

7.8. Одержання вищих жирних кислот

До 2 - 3 мл свіже приготовленого водного розчину мила додають 1 - 2 мл 5%-го розчину соляної кислоти.

Записують спостереження і рівняння реакції.

7.9. Гідроліз мила

В суху пробірку поміщають 1 мл спиртового розчину мила, додають декілька крапель розчину фенолфталеїну. До одержаної суміші обережно приливають дистильовану воду так, щоб шари не змішувалися.

Записують спостереження і рівняння реакції.

7.10. Утворення і властивості нерозчинних солей вищих

жирних кислот

В трьох пробірках до 2,5 мл водного розчину мила додають по 1 мл розчинів CaCl₂, Pb(CH₃CO₂)₂ і CuSO₄.

До половини осаду кальцієвого мила, який одержано в попередньому досліді, додають 10%-ний розчин оцтової кислоти.

В пробірку з осадом мідного мила додають 1 мл бензолу і енергійно струшують вміст пробірки.

Записують та пояснюють спостереження, записують рівняння реакцій.

7.11. Висолювання мила

Процес висолювання часто застосовують в лабораторній практиці і в промисловості при видаленні органічних речовин з водних розчинів. В пробірку наливають 2 - 3 мл водного розчину мила, підігрівають його і потім вносять при перемішуванні скляною паличкою сухий хлорид натрію до одержання насиченого розчину.

Що відбувається?

7.12. Емульгуючі властивості мила

Миючі властивості мила пояснюються його емульгуючими властивостями, які знижують поверхневий натяг крапель масла. Це призводить до значного збільшення стійкості піни та емульсії. В дві пробірки наливають по 2 - 3 краплі соняшникової олії. В одну з них приливають 2 мл дистильованої води, а в другу - 2 мл 1%-ного розчину мила. Енергійно струшують обидві пробірки. Що спостерігається в кожній з цих пробірок?

7.13. Одержання ізоамілацетату (грушевої есенції)

В сухій пробірці змішують 2 мл ізоамілового спирту, 2 мл льодяної оцтової кислоти і 1 краплю концентрованої сульфатної кислоти. Пробірку з’єднують із зворотним холодильником. Реакційну суміш нагрівають в киплячій водяній бані 8 - 10 хвилин, після чого охолоджують і виливають в пробірку з холодною водою. Запишіть спостереження (звернути увагу на запах, нюхати обережно). Напишіть рівняння реакції.

7.14. Гідроліз ацетаміду

(Тяга!) Розчиняють 0,5 г ацетаміду в 5 мл води і по краплі одержаний розчин наносять на синій і червоний лакмусовий папір. Чи змінюється колір індикаторів? Половину одержаного водного розчину ацетаміду відливають в другу пробірку. До однієї частини розчину додають 3 мл 10%-ного розчину гідроксиду натрію, до другого - 3 мл 10%-ного розчину сульфатної кислоти. Потім нагрівають суміші в обох пробірках до кипіння і визначають речовини, що виділяються, за запахом (обережно!) і за допомогою вологого лакмусового паперу. Напишіть рівняння реакцій гідролізу ацетаміду в лужному і кислому середовищах.