Якщо а то с

Висновок в суто умовному умовиводі ґрунтується на правилі “наслідок наслідку є наслідок підстави”.

Суто умовний силогізм дає змогу від одного факту або явища перейти до другого, причинно пов’язаного з першим, а від другого – до третього і, таким чином, встановити умовну залежність третього факту або явища від першого висхідного явища.

Ця особливість широко застосовується в слідчій практиці для виявлення, аналізу й оцінки доказових фактів та джерел доказів. За висхідне (причину, основу) береться якийсь факт, повідомлений свідком, потерпілим, обвинувачуваним, експертом, або факт, установлений слідством. Із нього за формою суто умовного силогізму виводять інші факти. Умовивід має такий вид:

Якщо існував факт А, то мав бути і факт В.

Якщо існував факт В, то має існувати факт С.

Отже, якщо існував факт А, то має існувати факт С.

Умовно-категоричним називається умовивід, в якому один із засновків умовне, а другий засновок і висновок - категорічні судження.

Якщо А то В p® g, p

А g

В

В умовно-категоричному силогізмі діє така аксіома: ствердження основи неодмінно приводить до ствердження наслідку, а заперечення наслідку – до заперечення основи. Це положення виражає об’єктивно існуючий зв’язок між причиною і наслідком:

1.Певна причина неодмінно викликає певний наслідок.

2.Наслідок не може виникнути без причини.

Отже, якщо існує причини, то має існувати і наслідок; якщо гаданий наслідок не існує, то це означає, що не існує й причини, яка викликає цей наслідок.

Залежно від того, який хід руху думки від ствердження основи до ствердження наслідку або від заперечення наслідку до заперечення основи, розрізняють 2 модуси умовно-категоричного силогізму: стверджуючий або заперечуючий.

Стверджуючий модус (modus ponens) – це такий умовно-категоричний силогізм, в якому у меншому засновку стверджується основа, а у висновку – наслідок більшого засновку, міркування в ньому спрямовано від ствердження підстави до ствердження наслідку.

Якщо А, то В А Отже, В

Символічний запис: А® В А p® g, р

В g

Наприклад:

Якщо рішення суду оскаржено в касаційному порядку, то воно не вступає в законну силу.

Рішення суду оскаржено в касаційному порядку.

Отже, рішення ще не вступило в законну силу.

Інший модус, який дає достовірний висновок, є заперечуючий модус (modus tollens). Міркування в ньому спрямовано від заперечення наслідку до заперечення підстави. Це умовно-категоричний умовивід, в якому у меншому засновку заперечується наслідок, а у висновку – основа більшого засновку. Формула:

Якщо А, то В Не - В Отже, Не - А

Символічний запис: А® В ┐В p® g, ┐g

┐А ┐p

Наприклад:

Якщо рішення суду оскаржено в касаційному порядку, то воно не вступило в законну силу.

Рішення суду вступило в законну силу.

Отже, рішення суду не може бути оскаржено в касаційному порядку.

Два іншіх модуси дають вірогіднісні висновки:

p® g, ┐р p® g, g

┐g р

Це пояснюється тим, що зв’язок причини і наслідку є неоднозначним. Один і той же наслідок може мати декілька причин, а одна й та ж причина може привести до багатьох наслідків.

Отже, в умовно-категоричному умовиводі існує 4 правила:

1. Ствердження основи ведедо ствердження наслідку.

2. Заперечення наслідку ведедо заперечення основи.

Це дає достовірні висновки: modusponens,modustollens.

3. Неможливо йти від заперечення основи до заперечення наслідку.

4. Неможливо йти від ствердження наслідку до ствердження основи.

Це дає лише ймовірні висновки.

5.Розподільні силогізми: розподільно-категоричні, умовно-розподільні, суто розподільні. Розподільними називаються умовиводи, в яких хоча б один із засновків є розподільним (диз’юнктивним) судженням. В залежності від характеру іншого засновку розрізняють 3 види розподільних умовиводів: розподільно-категоричні, умовно розподільні, суто розподільні.

Розподільно-категоричний умовивід - це умовивід, в якому один із засновків є розподільне судження, а інший засновок і висновок - категоричні судження.

Розрізняють два модуса розподільно-категоричного силогізму:

- стверджувально-заперечний (modus ponendo-tollens) – від ствердження одного з засновків до заперечення іншого:

А або В, А Отже, не-В А V В, А ┐В рÚg, p g

Наприклад:

Підпис на розписці від імені А міг бути виконаний або А, або В, або С.

Експертиза встановила, що підпис належить А.

Отже, підпис не міг бути виконаний ні В, ні С.

- заперечно-стверджувальний (modus tollendo-ponens) – від заперечення одного до ствердження іншого:

А або В не-А В А V В, ┐А В рÚg, ┐p g

Наприклад:

Цей злочин міг здійснити О., або П., або Р.

Злочин не могли здійснити ні П., ні Р.

Отже, злочин здійснив О.

Аксіома розподільно-категоричного силогізму:

Якщо думка знаходиться в розподільному (альтернативному) відношенні, то, стверджуючи одну думку, ми заперечуємо другу, і, навпаки, заперечуючи одну - стверджуємо другу.

Правила розподільно-категоричного силогізму:

1.У більшому засновку мають бути перелічені всі можливі предикати, всі випадки, всі факти.

2.Члени розподілу (предикати) мають виключати один одного, тобто засновок має бути судженням строго розподіленим..

В юридичній практиці дотримання цих правил має важливе значення:

1.В криміналістиці це закріплено в спеціальному положенні про те, що з кожної розслідуваної справи необхідно вишукувати всі об’єктивно можливі версії.

2.Під час розслідування достовірність однієї версії обґрунтовується спростуванням усіх інших можливих версій.

3.Заперечуючо-стверджуючий модус використовується для висунення і доведення судових версій, але не може використовуватися в криміналістиці.

4.Ствердно-заперечуючий модус не може використовуватися для судових версій, але використовується в криміналістиці.

Існують також умовно-розділові умовиводи, різновидами яких є проста і складна конструктивна і деструктивна дилеми.

Дилема складається з таких елементів: засновок – умовне або розподільне судження, висновок – категоричне або розподільне судження.

За кількістю наслідків, що встановлюються в більшому засновку, існують не тільки дилеми, але й трилеми, полілеми. У практиці мислення найчастіше користуються дилемами.

Розрізняють 2 види дилем: конструктивну і деструктивну.

Конструктивні дилеми: думка іде від ствердження варіантів в основі до ствердження наслідків:

Якщо А, то С, якщо В, то С А або В Отже, С

(А® В)  (В® С), А V В, С

Наприклад:

Якщо філософ визнає первинність матерії і вторинність свідомості, то він матеріаліст.

Якщо філософ визнає первинність свідомості, духу, а природу розглядає як продовження свідомості, то він – ідеаліст.

Але філософ може визнавати або первинність матерії і вторинність свідомості, або вторинність матерії і первинність свідомості.

Отже, філософ може бути або матеріалістом, або ідеалістом.

Деструктивна дилема: думка йде від заперечення наслідку до заперечення основи:

Якщо А, то В і С не-В або не-С Отже, не-А

(А® В)  (А® С), , ┐В V ┐С , ┐А

Наприклад:

Якщо дії П. є суспільно-небезпечними, то він або стане перед судом, або буде визнаний неосудним

П. не було засуджено, не визнано неосудним.

Отже, дії П. не є суспільно-небезпечними.

Дилема має такі особливості:

1.Вона містить всього 2 альтернативних рішення, тому можна вибирати тільки між ними.

2.Дилема вимагає вибору, отже ставить перед особою невідворотність вибору.

Дилема широко використовується в науці, політиці, щоденному житті для розкриття суперечностей у міркуванні, в судових промовах.

Суто розподільний умовивід – це умовивід, у якому засновок і висновок є розподільними судженнями.

Наприклад:

Політичні інститути є державні та недержавні.

Недержавні – це партійні та непартійні організації.

Отже, всі політичні інститути є державні або партійні, або непартійні.

Скорочені та складно-скорочені умовиводи.

Скороченими силогізмами є ентимема, полісилогізм, сорит, епіхейрема.

Ентимема – це скорочений силогізм, у якому пропущені один із засновків або висновків. Ентимема у перекладі з грецької означає “у думці”, “в умі”. Тобто та чи інша частина не висловлюється, але мається на увазі.

Є 3 види ентимем за способом утворення:

1. ентимема з випущеним більшим засновком.

Наприклад: Н. здійснив злочин і тому притягається до кримінальної відповідальності. Пропущено:Людина, що скоїла злочин притягається до кримінальної відповідальності.

2. ентимема з пропущеним меншим засновком.

Наприклад: Особа, що скоїла злочин, притягається до кримінальної відповідальності, отже Н. притягається до кримінальної відповідальності. Пропущено: Н. здійснив злочин.

3. ентимема з пропущеним висновком.

Наприклад:Особа, що скоїла злочин, притягається до кримінальної відповідальності, а Н. скоїв злочин.

Ентимема використовується тоді, коли пропущені засновки або висновок включають відомі дані або маються на увазі.

Форму ентимеми можуть приймати і такі умовиводи, засновками яких є умовні і розділювальні судження:

1. Умовно-категоричний силогізм з пропущеним більшим засновком.

Наприклад: Кримінальна справа не може бути порушена, бо факт злочину не мав місця. Пропущено: Якщо факт злочину не мав місця, кримінальна справа не може бути порушена.

2. Розділювально-категоричний силогізм:

• з пропущеним більшим засновком.

Наприклад:У даній справі не може бути виправдувального вироку, він має бути звинувачувальним. Пропущено: По даній справі може бути винесений або виправдувальний, або звинувачувальний вирок.

• з пропущеним висновком.

Наприклад: Одне з двох: або нові обставини справи не нові або несуттєві і тоді відновлення справи є зайвим, або ці обставини нові і суттєві для справи, отже суд має відновити справу.

В процесі мислення прості силогізми створюють логічний ланцюг, в якому висновок попереднього силогізму становиться засновком наступного. Полісилогізм – це складний силогізм, який об’єднує декілька простих силогізмів найрізноманітнішими способами та за різними фігурами, в ньому виділяють просилогізм – це силогізм, висновок якого становиться засновком наступного силогізму та епісилогізм – це силогізм, у якому засновком виявляється висновок попереднього силогізму.

Просилогізм: Всі В суть А Епісилогізм: Всі Д суть С

Всі С суть В ---------------

--------------- Всі Д суть А

Всі С суть А

Розрізняють прогресивний та регресивний полісилогізми:

1) прогресивний, коли здійснюється перехід від більш загальних понять до менших, висновок просилогізма становиться більшим засновком епісилогізма.

Наприклад: Суспільно-небезпечне діяння (А) карається законом (В).

А-В

Злочин (С)–суспльно-небезпечне діяння (А) С-А

Злочин (С) карається законом (В) С-В

Крадіжка (Д) – злочин (С) Д-С

Крадіжка (Д) карається законом (В) Д-В

2) регресивний, коли обсяг понять збільшується, висновок просилогізму становиться меньшим засновком епісилогізму:

Посадові злочини (А) – суспільно-небезпечні діяння (В). А-В

Халатність (С) – посадовий злочин (А). С-А

Халатність (С) - суспільно-небезпечне діяння (В). С-В

Суспільно-небезпечне діяння (В) карається законом (Д) В-Д

Халатність (С) карається законом (Д) С-Д

Сорит – це складноскорочений умовивід, полісилогізм з пропущеними деякими засновками. Є 2 види сориту: прогресивний та регресивний.

Епіхейрема – це вид складноскороченого силогізму, у якому засновками є ентимеми. Кожна епіхейрема може перетворитися в сорит, якщо її висновки перетворити у повні силогізми та розмістити певним чином.

1. Поширення брехливих, ганебних, для іншої особи домислів кримінально карається, оскільки є наклепом.

2.Дії обвинуваченого є поширенням брехливих, ганебних для іншої особи домислів, оскільки вони виразилися у навмисному перекрученні фактів у заяві на громадянина Н.

Дії обвинуваченого кримінально караються.

Пропущено: 1 ентимема

Наклеп (М) кримінально карається (Р).

Поширення брехливих, ганебних для іншої особи домислів (S) є наклепом (М).

Поширення брехливих, ганебних, для іншої особи домислів (S) кримінально карається (Р).

2 ентимема

Навмисне перекручення фактів у заяві на громадянина Н.(М) є поширенням брехливих, ганебних для іншої особи домислів (Р).

Дії обвинуваченого виразилися у навмисному перекрученні фактів у заяві на громадянина Н.

Дії обвинуваченого (S) є поширенням брехливих, ганебних для іншої особи домислів (Р).

Висновок отримано із висновків 1 і 2 ентимем:

Поширення брехливих, ганебних, для іншої особи домислів (М) кримінально караються (Р).

Дії обвинуваченого (S) є поширенням брехливих, ганебних для іншої особи домислів (М).

Дії обвинуваченого(S) кримінально караються (Р).

Контрольні запитання:

1. Чим умовиводи відрізняються від інших форм мислення?

2. Чим відрізняються безпосередні умовиводи від опосередкованих?

3. Які умовиводи називають безпосередніми?

4. Що називається перетворенням судження?

5. Які труднощі виникають при оберненні судження?

6. Яка операція називається протиставленням предикату?

7. Яке значення мають безпосередні умовиводи?

11.Що таке дедукція?

12.Що характерно для дедуктивного умовиводу?

13.Що таке категоричний силогізм?

14.Як встановити структуру силогізму?

15.Як формулюється аксіома силогізму?

16.Чим відрізняються фігури силогізму?

17.Що таке модус? Скільки правильних модусів має перша, друга, третя, четверта фігура?

18.Що таке сорит? Які ви знаєте його різновиди?

19.Що таке епіхейрема? Яким чином можна епіхейрему перетворити у сорит?

20.Дайте характеристику суто умовних суджень.

21.Що таке умовно-категоричний умовивід? Вкажіть його правильні модуси.

22.Дайте характеристику розподільно-категоричного умовиводу.

23.При яких умовах висновок у розподільно-категоричному силогізмі буде достовірним?