3.Що розуміється під предикатом судження?

4.Яким видом речення виражається судження?

5.Що таке атрибутивне (категоричне) судження?

6.В чому полягає сутність екзістенційного судження?

7.Надайте визначення судження з відношеннями.

8.Які є види категоричних суджень?

9.Що є основою поділу судження за якістю?

10.Що є основою поділу суджень за кількістю?

11.Дайте характеристику.відношень між простими судженнями за допомогою “логічного квадрату”.

12.Які види складних суджень ви знаєте?

13.Які судження називаються єднальними?

14.Що характерне для розділових суджень?

15.Чим відрізняється слабка диз’юнкція від строгої?

16.Які судження відносяться до умовних?

17.В чому полягає сутність еквівалентних суджень?

18.Що таке модальність суджень?

19.Що таке деонтична модальність?

20.В чому сутність алетичної модальності?

21.В чому полягає значення модальних суджень для юридичної проблематики?

Тема 4. Дедуктивні умовиводи

1. Загальна характеристика умовиводу. Види умовиводів. 2. Безпосередні умовиводи. 3. Категоричний силогізм. 4.Умовні силогізми. 5.Розподільні силогізми.

1.Загальна характеристика умовиводу. Види умовиводів. Умовивід як форма мислення відіграє важливу роль у правовому пізнанні.У сучасній юридичній практиці на побудові умовиводів засноване попереднє слідство, суд, звинувачувальний вирок.

Умовиводом називається такий засіб мислення, за допомогою якого із деякого початкового, висхідного знання одержуємо нове, висновкове знання. У всякому умовиводі слід розрізняти: висхідне знання, обґрунтовуюче знання і висновкове знання. Структуру умовиводу можна розглянути на наступному прикладі.

А дорівнює В

В дорівнює С

Отже, А дорівнює С.

Процес утворення нової думки базується на певних правилах та законах логіки. Тому виведення в умовиводі носять закономірний характер. Це означає, що умовивід не можна вивести з будь-якого сполучення суджень. Умовиводом є таке сполучення, у якому між судженнями існує логічний зв’язок, котрий відображає взаємозв’язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов’язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов’язаними і тому вивести з них якесь нове знання, тобто побудувати умовивід, не можна.

Види умовиводів.

За характером процесу виведення умовиводи діляться на: дедуктивні – від загального знання до часткового, індуктивні - від часткового знання до загального, традуктивні (аналогія)– від загального знання до загального та інші.

За ступенем обгрунтованості умовиводи поділяються на демонстративні (необхідні) та недемонстративні (правдоподібні або ймовірні). В демонстративнихумовиводах висновок з необхідністю (закономірно) слідує з засновків і є істинним, в недемонстративних – ймовірно істинним.

За кількістю засновків умовиводи поділяються на безпосередні – умовиводи, в яких висновок отримують з одного засновку; опосередковані – умовиводи, в яких висновок отримують з 2 або більше засновків.

В юридичній практиці найбільш поширеними є дедуктивні умовиводи. Дедукція дає достовірні висновки, у цьому її перевага над іншими видами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного умовиводу істинні і правильно пов’язані, то висновок буде неодмінно істинним.

У залежності від того, з яких суджень складається дедуктивний умовивід, із категоричних, умовних чи розподільних, розрізняють такі види дедуктивних умовиводів: безпосередні умовиводи, категоричний силогізм, умовні силогізми, розподільні силогізми.

2.Безпосередні умовиводи. Безпосередні умовиводи можна отримати 2 способами: 1) шляхом змін – перетворення, обернення, протиставлення предикату, 2) через відношення суджень (в “логічному квадраті”).

Перетворення – це така операція, унаслідок якої висхідне судження перетворюється у рівнозначне за змістом, але інше за структурою. У процесі перетворення ствердні судження (А та І) перетворюються в заперечні судження (Е та О) або навпаки.

Усі S є P Жоден S не є не - P Деякі S є Р Деякі S не є не - P

Перетворення дає змогу чіткіше окреслити сумісність чи несумісність предмета і властивостей. У практиці мислення перетворенням користуються досить часто.

Обернення - це перебудова судження, внаслідок якої суб’єкт і предикат міняються місцями. При цьому якість судження зберігається, а кількість може змінюватися, тому існує 2 види обернення: просте (коли кількість суджень не змінюється, так обертаються судження, обидва терміни яких або розподілені, або не розподілені) та обернення з обмеженням (коли предикат висхідного судження не розподілений, він є нерозподіленим і в висновку, де він стає суб’єктом, тому його обсяг обмежується).

Наприклад: S - P .

Отже, P - S

Протиставлення предикату - перебудова судження, в ході якої одночасно здійснюється і перетворення, і обернення в тій чи іншій послідовності.

S є Р

Отже, не-Р не є S

Умовиводи, що грунтуються на відношеннях “логічного квадрату”.

До основних правил висновку за “логічним квадратом” належать правила, які регламентують умовиводи за відношеннями суперечності (ці умовиводи засновані на законі виключеного третього), відношеннями підпорядкування, відношеннями контрарності (згідно закону суперечності), відношеннями субконтрарності.