родинне святоWord

ета. Виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей —

батька й матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемніша, уважнішими,

завжди пам'ятати місце, де. народилися, рідну оселю. Формувати почуття

обов'язку перед, батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і

діти — це Одне ціле.

(У зал заходять батьки і гості свята під спів дітей).

Пісня «Ми вас вітаємо». (Мелодія «Ласкаво просимо»).

Сьогодні ми зібралися на свято,

До нього готувалися усі.

Щасливі, що у залі мами й тати,

Й гості, що запрошували ми.

Приспів:

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —

Весь –1-В клас щиро промовля,

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —

Хай щастям наша повниться сім'я.

2. Ви за столи святковії сідайте,

Ми пісню заспіваєм щиро вам,

Ми вдячні, що прийшли ми всі на свято,

Тож веселитись можна усім нам.

Хай це родинне свято в нашім класі,

Ще більше здружить і зріднить всіх нас,

Бо найщасливіша у світі та людина,

Що друзів має поряд, повсякчас.

Діти.

Рідні мами, рідні тати,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

ї як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселкове.

Вчитель. Так, любі діти, батько й мати — найрідніші, найближчі кожному з

нас люди. Від них ми одержує життя. Тому й зібралися сьогодні на

родинному святі, яке має таку гарну назву «Шануй батька й неньку». Щоб у

нашому шкільному родинному колі відчути тепло, ласку, строгість, увагу

найрідніших вам людей — тата й мами. Бо в народі кажуть: «Хто батьків

мас, той в добрі зростає».

Пісня «Родинне коло» (співають діти й пританцьовують)

Діти.

Батьки і діти, діти і батьки.

Нероздільне і одвічне коло.

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минулий — на віки.

Бо наша кров пульсує в їхній долі.

Батьки і діти, діти і батьки.

— Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам

співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати

черевики, защеплювати ґудзики.

Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють;

Мати — привчає нас до роботи і акуратності.

А батько до господарства і спритності.

— І де б ми не були, завжди повинні пам'ятати про своїх матусь і

татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх

натруджених рук.

Пісня «Ми співаєм пісеньку» (сл. і муз. Максимчук М.І).

Ми співаєм пісеньку —

Це про вас, рідненькі.

Дуже, дуже любимо

Ми вас, дорогенькі.

Приспів:

Мамі посміхнусь,

Татусеві посміхнусь,

І до мами і до татка;

Як зайчатко пригорнусь.

2. Ви про нас турбуєтесь,

Рідні дорогенькі.

Будем дуже вдячні вам

Все життя, рідненькі.

Матусенька з татусеньком

Вчать, як в світі жити.

Рідну землю шанувати

І Бога хвалити.

Дитина. Дедьо, батько, тато, татко, татусь!

— Чому татусь?

Легенда розповідає так: «Давно колись до молодої матері навідувалась

лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім'я Тато. Гарненький

хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому

-----> Page:

Святково прибраний зал, збоку стоять столики із солодощами та напоями, на кожному столи­ку — запалена свічка, навколо сидять батьки, з дітьми. Друга половина залу відведена для конкурсів і танців. Окремо відведено місце для виставки робіт батьків (вишивок, в'язаних речей, картин та ін.). Збоку на стенді — заздалегідь намальовані родовідні дерева кожної сім'ї, по залу розвішано висловлювання про родину.

(Звучить пісня «Роде наш красний, роде наш прекрасний». Веде свято класний керівник).

 Вітаю всіх, хто завітав до нас на родинне свято «Таланти  наших  батьків».  Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати, коли у неї є сім'я. Бо сім'я — це наша опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід і незгод, де знаходиш спокій і затишок.

 А зараз запрошуємо всіх розглянути виставку робіт,  яку  підготували  наші  батьки.  Поми­луємось їхніми виробами. У них дійсно золоті руки, тож побажаємо їм нових творчих досягнень.

(Звучить запис пісні «Родина» у виконанні Н.Яремчука).

Прошу всіх покуштувати солодощі, приготовлені дбайливими руками наших люблячих мам. А свято наше продовжується, переходимо до конкурсів.

Вашій увазі пропонується перший конкурс, але спочатку попросимо вийти на середину залу двох тат. Конкурс називається «Найоригінальніша канапка». Перед вами на столі — різноманітні продукти: батон, майонез, цукерки, ковбаса, крекер, крабові палички та ін. Ваше завдання: за 1 хв. зробити оригінальну ка­напку і придумати їй назву. Час пішов... (Батьки виконують завдання. Для канапок беруть найнесподіваніші продукти). Оскільки ви, дорогі чоловіки, блиснули кулінарним   талантом,    зуміли    виготовити оригінальні канапки, то тепер ми подивимось, як ви їх зможете з'їсти. Смачного вам!

Перший конкурс вийшов на славу. Будемо продовжувати. А тепер перевіримо таланти на­ших мам.

(Викликаються дві мами).

Оскільки зараз — дуже непростий час, і інко­ли жінки змушені замінювати дітям і батьків, вони повинні вміти володіти молотком і цвяха­ми.

Ось ваше завдання: хто швидше заб'є цвяхи у дерев'яний брусок. (Для ускладнення завдання кожній жінці пропонується по три цвяхи: один — кривий, другий — тупий, третій — нормаль­ний). Цей конкурс дав змогу перевірити, наскільки в наших мам точна рука і гостре око.

Мабуть, знову пора потурбувати наших чо­ловіків. Для них — конкурс на пришивання ґуд­зика. Ця ніби проста справа перетвориться в складну, бо потрібно якнайшвидше зашилити голку, зав'язати і пришити ґудзик, не заплутав­ши нитку. А справа, виконана поспіхом, вдаєть­ся з більшими труднощами. Як легко спостеріга­ти збоку, але робити це самому — уже важче.

Так, робота уже зроблена. Подивимось чи якісно. Як бачимо, наші тата вміють готувати канапки і пришивати ґудзики.

Та ще не всі таланти ми виявили у наших батьків.

Згадаймо, дорогі батьки, що робиться вдома кожного ранку, коли ваше любляче чадо зби­рається до школи і не може знайти ручки, зо­шити чи спортивну форму.

Подивимось, чи вміють наші мами швидко збирати дітей до школи. Перед вами — два рюк­заки, навколо них розкидані зошити, книжки, олівці, фломастери, десь далі спортивна форма, на столі — канапки, потрібно якнайшвидше покласти це до сумки. Так перевіряється майс­терність збирання учня до школи. (Конкурс).

І це також вміють наші мами. Чи є щось у світі, щоб вони не вміли?

Але наші діти теж хочуть чимось зайнятися. Прошу двох хлопчиків вийти на середину.

Давайте пригадаємо собі звичайний ранок пе­ред школою. Після того, як зібрано ваші сумки, зроблено канапки, ви вже готові йти, а часу — обмаль, і ваші шнурки в'яжуться якось не так, а навхрест, і ви можете впасти. А зараз це буде вашим завданням: хто швидше пробіжить певну відстань із зв'язаними докупи шнурками. (Кон­курс).

Як бачимо, діти не відстають від батьків.

Для наступного конкурсу мені потрібні двоє батьків. Звісно, творити з відкритими очима просто і легко, а спробуйте це зробити із зав'язаними очима. Ваше завдання: намалювати свій портрет.

Поки батьки шукають пропорції і лінії, ми займемося іншим. Для наших дітей гра — «Еру­дит».

Запитання

1.         Скільки горошин влізе в склянку?

(Ніскільки, бо вони не вміють лазити)

2.         Хто такий богомол?

(Жук)

3.         Хто їсть більше: лев чи кріт?

(Кріт. Лев їсть раз на два-три дні, а кріт — щодня)

4.         Чим закінчується день?

(Буквою «ь»)

5.         Коли ти ідеш по землі, що у тебе під ногами?

(Підошва)

6.         Яка рослина росте найшвидше?

(Бамбук)

7.         Чого багато має болото, менше — озеро, ще менше — море, і зовсім не має річка?

(Букв «о»)

Наші діти — молодці, а тепер погляньмо на «шедеври», створені батьками. Скажіть-но, діти, чи схожі портрети на оригінали?

Добре, тепер — наступне завдання для батьків. Складіть вірш за поданими словами, що римуються:

миша — тиша

дитина — машина

сонце — віконце

клас — нас

скач — плач

кішка — ніжка

піч — ніч

А поки батьки відшукують в собі таланти по­етів, ми запропонуємо дітям таке завдання: вам потрібно закінчити прислів'я. Подивимось, як ви знаєте народну творчість.

Зробив діло — (гуляй сміло).

Сім раз відмір — (і один раз відріж).

Не кажи «гоп» — (поки не перескочиш).

Не плюй у криницю — (доведеться води на­питься).

Хто спішить — (той людей смішить).

Готуй сани влітку, — (а віз — взимку).

Не копай ями іншому — (бо сам у неї впа­деш).

Рання пташка росу п'є — (а пізня сльози ллє).

Пташка красна своїм пір'ям — (а людина ділом).

Літо збирає — (а зима з'їдає).

Дуже добре, діти, що ви знаєте прислів'я та приказки, вони несуть в собі народну мудрість, до якої треба прислухатись.

І ще ми маємо почути вірші, які склали бать­ки. (Зачитування віршів).

Це наші батьки також уміють.

Наступний конкурс називається «У світі тва­рин». Суть його полягає в тому, що діти своїм батькам повинні жестами, рухами, мімікою по­казати тварину так, щоб батьки впізнали і наз­вали її.

(Пропоную показати кота, страуса, хом'яка, рибу).

Цей конкурс усім показав, що батьки і діти розуміють один одного без слів.

Колись наші діти були маленькими і, щоб во­ни заснули, потрібно було розповідати їм казки або віршики. Подивимось, чи пам'ятаєте ви, батьки, цей період.

(Викликаю трьох мам).

Ваше завдання: кожна з вас по черзі називає перший рядок дитячого віршика. Хто не може згадати — вибуває, поки не залишиться одна мама.

(Мами розповідають вірші).

Як бачимо, діти, наші мами можуть цілий вечір читати вірші напам'ять. Але свято продов­жується.

На наступний конкурс викликаються дві сім'ї. Ваше завдання: швидко і правильно порахувати гроші. (Пропоную 99 коп. наміняти по 1-2 коп.). Ваш час пішов.

(Якщо батьки правильно порахували гроші, то можна сказати, що в цій сім'ї вміють не тільки заробляти гроші, але й рахувати їх. Якщо ж батьки помилилися, то кажу, що заробляти гроші вміють, а рахувати — ні).

А зараз конкурс називається «Впізнай дитину». (Викликаю одного батька, зав'язую йому очі. Перед ним — шеренга хлопчиків, серед них — його син. Доторкаючись лише до волосся батько повинен упізнати свою дитину, якщо не впізнає, викликаємо маму). Мама завжди впізнає свою дитину. Але нашим дітям уже нудно, їм потрібно трохи   порухатись.  Викликаю   двох-трьох учнів. На аркуші паперу вони повинні дібрати якнайбільше синонимів до слова «йти». (Конкурс).

А за цей час мами змагатимуться ще в одному конкурсі. Вони по черзі називатимуть пестливі слова, якими звертаються до дітей. (Конкурс).

Усе багатство нашої мови — у ваших устах. Наше сьогоднішнє життя — це суцільна реклама, вона переслідує нас усюди. Давайте перевіримо, чи уміють наші батьки складати рекламу для найнесподіваніших предметів.

(Пропоную предмети: віник і ручка). А поки батьки будуть думати і працювати, ми зможемо провести ще один конкурс.

Пригадайте, шановні батьки, своє шкільне дитинство. Ви були такі ж, як і ці діти. Але спробуйте пригадати, чи запізнювались ви на уроки. Мабуть, траплялось і таке. А які пояснення придумували, щоб учитель вас не сварив? Отже, конкурс  на  найоригінальніше, найдивніше пояснення того, чому ви запізнились на урок.

(Пояснення батьків).

Оригінальні і незвичні пояснення. Але ми з вами, діти, розуміємо, що запізнюватись на уроки — дуже негарно і, що цей конкурс є просто жартівливим.

А тепер зачитайте свої синоніми до слова «Йти». У кого їх найбільше?

Але, я думаю, ви розумієте, що на цьому словниковий запас мови не вичерпується, і таких слів можна дібрати ще досить багато.

У нашому класі дівчата мають такі гарні коси, що їм  самим  заплітати їх дуже  важко,  — потрібна чиясь допомога. І тому ми зараз поглянемо, чи вміють наші тата заплітати своїм дочкам коси — швидко і акуратно. Двоє дівчаток з татами виходять на середину і за сигналом батьки змагаються). (Триває огляд).

Так,    досить   непогано    показали    свою вправність батьки.

Знову залучимо до нашого конкурсу дітей. Завдання батьків полягає в тому, щоб показати жестами дітям якийсь предмет, а вони повинні його впізнати і назвати. (Пропоную чайник і те­левізор).

(Триває конкурс).

Як бачимо, наші батьки можуть грати в театрі пантоміми. Важко впізнати предмети, але мож­ливо. Напрошується висновок: батьки краще розуміють дітей, ніж діти — батьків.

Батьки повинні вміти все, навіть одягнути ди­тину із зав'язаними очима. І як вони це зроб­лять, ми зараз зможемо перевірити.

(Прошу маму з дитиною вийти на середину зали. Збоку складений різноманітний одяг (як­найбільше). Зав'язуємо мамі очі і запитуємо, ку­ди одягнути певну річ. Кінцевий результат потім показуємо мамі).

Поглянемо, чи вміємо ми одягати дітей. Як вам, сподобалось? Непогано, досить оригіналь­но, можливо, ви колись станете законодавцем у світі моди.

І останній — музичний — конкурс мені до­поможе провести батько нашого учня, котрий зробив усе можливе для озвучення свята і дібрав музику, за що ми йому дуже вдячні.

А наше завдання таке: кожна сім'я по черзі співає пісню, що починається словом «Ой». (Триває конкурс). Які співучі наші батьки.

Не було жодної сім'ї, котра була б обділена талантами. Наші батьки вміють усе: тата — го­тувати канапки і заплітати коси дочкам, приши­вати ґудзики, мами — забивати цвяхи, збирати сумки до школи.

Вони і вірші складають, і рекламу; розуміють своїх дітей без слів і упізнають їх із зав'язани­ми очима. А скільки віршів вони розказували вам, діти, коли ви були маленькими, і пісень во­ни знають не менше. Давайте, дорогі діти, буде­мо пишатися батьками, — вони у вас такі тала­новиті, розумні, добрі, щирі, люблячі. Вони — ваша опора у житті.

І варто було б кожній сім'ї вручити нагороду за проведені конкурси. Але я думаю, що найк­ращою і найдорожчою нагородою є ваші діти. Я дякую всім за активну участь у конкурсах і ба­жаю злагоди і щастя.

Родинне свято

 

 

Мета: створити у школярів та їхніх батьків позитивний емоційний настрій; сприяти творчому залученню дітей до навчально-виховного процесу та їхніх батьків до загальношкільних справ; розвивати навички колективної роботи; згуртувати шкільний колектив — учнів, батьків, учителів.

Підготовча робота: підготовка ведучих, читців, хористів і танцюристів; святкове оформлення зали; запис фонограми до конкурсів; якщо школа має таку можливість, підготовка невеликих призів (ручки, олівці та інше канцелярське приладдя), реквізиту до конкурсів.

Форма: шкільне свято за участі шкільної адміністрації, практичного психолога та батьків школярів.

Примітка. Під час підготовки до цього загальношкільного свята доречно з’ясувати цікаві подробиці з історії родин і з дозволу членів сім’ї використати реальні факти у власному сценарії та залучити до участі в ньому представників родин учнів. Усі прізвища та імена, використані в сценарії наведеного тут свята, вигадані, тому, узявши запропонований нами далі сценарій за основу, замініть вигадані імена та ситуації на реальні з життя родин учнів вашої школи.

Дійові особи

Школярі:

Ведучий

Хористи

Танцюристи

Читці

Дорослі:

Адміністрація школи: директор, заступник директора з виховної роботи, організатор школи, практичний психолог Перебіг ЗАХОДУ

До святково оформленої зали під урочисту музику входять учасники та глядачі. На сцені — Хористи, Читці та Ведучий. Співають Хористи. Читець декламує вірша.

1-й Читець

Родина, Родина...

Від батька до сина,

Від матері доньці

Добро передай.

Родина, Родина...

Це вся Україна —

З глибоким корінням,

Високим гіллям.

Хористи (співають)

Ой, у гаю при Дунаю

Соловей щебече...

Він всю свою пташину

До гніздечка кличе...

Ой тьох, тьох він тьох-тьох-тьох

Соловей щебече...

Він свою Батьківщину

До гніздечка кличе.

Ведучий. Доброго вечора, шановні глядачі! Сьогодні ми скликали усіх членів родин нашої школи — дітей, онуків, батьків, бабусь і дідусів — на зустріч «шкільного гніздечка» для розширеної зустрічі, знайомства великого роду класу, тому що усі ми — велика шкільна родина.

І я щиро вітаю всіх, хто зібрався в цій залі. А зібралися ми тут для того, щоб краще пізнати одне одного, відпочити, пожартувати, позмагатися.

Із стислими промовами виступають директор, заступник директора з виховної роботи й організатор школи.

Ведучий. Кожному з нас близькі та дорогі слова «дім», «сім’я», «діти». Ці знайомі та надійні слова випромінюють світло й тепло, дарують відчуття надійності. Іще наші предки вбачали в сім’ї найважливішу та незамінну умову життя кожної людини, духовне та моральне підґрунтя для розвитку особистості.

Хористи (співають) Де злагода в родині,

Де мир, а не війна,

Щасливі тії люди,

Блаженна сторона.

Їх Бог благословляє,

Добро їм посилає,

І з ними він живе…

Ведучий. Слова цієї пісні знали в кожній родині. І мабуть, кожна сім’я — як колись, так і тепер — хотіла б бути такою Богоблагословенною. У разі якщо людина зовсім не мала родичів або її короткий вік минав у сімейних чварах, у народі казали: «Випала їй доля собача».

Справжнє людське життя мало бути щасливим; а крихке сімейне щастя складалося із багатьох факторів (духовних, моральних і матеріальних) і — обов’язково! — міжособистісних стосунків.

Традиційна українська родина була великою: під одним дахом жило декілька сімей або декілька поколінь. Я хочу назвати сім’ю, у якій троє дітей і дружно живуть три покоління. Також три покоління мешкають під одним дахом ще в декількох родинах. Батьки виховували своїх дітей на власному прикладі. Існує легенда: якось давно запитали в батька такої благословенної сім’ї, як він зумів так добре виховати аж 12 своїх дітей, а він відповів: «А я ніяк їх не виховував: я робив — а вони коло мене, я жив — а вони коло мене». Отже, змалечку для дітей ідеалом стала родина, приклад батьків.

А як наші діти говорять про своїх батьків, якими батьки постають у дитячих розмовах, ми просимо розповісти практичного психолога школи.

Слово надається практичному психологу.

«Яке дерево — такі квіти, які батьки — такі й діти» — кажуть у народі. А діти в нас щиросердні, працьовиті, талановиті, отже, і батьки теж. А як же діти уявляють собі сім’ю?

Хористи виконують пісню «Ой, що ж то за шум учинився?»

Народна мудрість стверджує: «Принеси, Боже, здалеку родину, то ми й у будень зробимо неділю». А в нас сьогодні — он яка родина! Тож святкуймо!

Оголошуємо конкурс: «Чи знаєте ви одне одного?»

Я ставлю запитання — спочатку для батьків (дружина пише, а чоловік відповідає вголос), потім — для дітей і батьків (батьки пишуть, а діти відповідають вголос).

Проводиться конкурс «Чи знаєте ви одне одного?» Запитання до конкурсу (для батьків)

Сім’я № 1. Скільки років Ви вже разом?

Сім’я № 2 Коли день народження у Вашої тещі?

Сім’я № 3. Якби Ваша дружина виграла в лотерею, то вона купила б:

    а) корову;

    б) нову шубу;

    в) інше (написати що).

Сім’я № 4. Яким квітам віддає перевагу Ваша дружина?

Сім’я № 5. У якій сукні була Ваша дружина під час першої зустрічі?

Сім’я № 6. Яку страву Ваша дружина готує найкраще?

Сім’я № 7. Скільки у Вашому господарстві курей?

Сім’я № 8. Назвіть по черзі дні народження Ваших дітей.

Сім’я № 9. Яку річ у Вашій родині вважають найціннішою?

Сім’я № 10. Чи задоволена Вами Ваша дружина?

Сім’я № 11. Якою була погода в день Вашого весілля?

Сім’я № 12. Назвіть найулюбленішу пісню своєї дружини.

Сім’я № 13. Уявіть ситуацію: Ви прийшли додому раніше за дружину, усе прибрали, наварили їсти, випрали та випрасували одяг. І ось повертається з роботи Ваша дружина. Що вона зробить:

    а) здивується;

    б) нічого не помітить, бо так буває щоразу;

    в) інший варіант (який?).

Запитання до конкурсу (для дітей)

Дочці. Якими інструментами твій татусь дорожить найбільше?

Сину. Коли день народження у твоєї мами?

Дочці. Коли і де ви були разом усією родиною?

Сину. Яким квітам віддає перевагу твоя матуся?

Дочці. Назви найулюбленішу книгу та кінострічку твого татуся.

Сину. Що тобі слід зробити, щоб твоя матуся радо посміхнулася?

Ведучий. Як добре знають звички та інтереси одне одного, які обізнані щодо родинних пам’ятних дат наших батьків і дітей! Молодці!

2-й Читець декламує вірш «Хата».

«А кому добре живеться, той і співає» — йдеться в приказці.

А зараз — конкурс родин: в якій родині краще живеться, тобто хто краще заспіває. Проводиться конкурс співів.

Біля кого найтепліше? На це запитання ми отримаємо віршовану відповідь.

1-й Читець декламує вірш «Біля кого найтепліше?».

Отже, дітям найкраще біля мами. «А чоловікові,— говорить народна мудрість,— нема кращого друга, як вірна подруга». Та й увесь дім тримається на жінці. А щоб у домі був лад, господиня повинна багато чого вміти і знати: пекти хліб, варити їсти, мести, вишивати, плести, співати, доглядати домашню худобу, ще й на роботу ходити.

Мама Горбачів добре плете, мами Шуляків і Дубових — гарно співають, Пекур, Олексієнко, Пархоменко — смачно готують, мама Хвостенків — вирощує чудові квіти. А найголовніше — усі дорогі, чудові мами навчають дітей добра та правди. Ось як у легенді.

2-й Читець. Рубали ліс. Ворона переносила своїх дітей через річку на інший берег. Несе вона перше вороненя та питає: «Чи ти будеш мене так любити, як я тебе?» Маля й відповідає: «Буду». Ворона й пустила його у воду. Те саме сталося і з другим вороненям. Несе вона третє і знову питає: «Чи ти будеш мене так любити, як я тебе?», а воно й каже: «Ні, мамо, як я матиму своїх дітей, то я буду їх любити так, як ти мене». Ворона перенесла його на нове місце, а брехунів потопила.

А наскільки сильно наші діти люблять своїх мам?

Хористи співають пісню про мам, дарують їм подарунки.

Ведучий. А вам, матері, усіх дітей жаль: і найменшого, і старшого. У дитини заболить пальчик — а у матері серце, тому й навчають мами своїх діток, які ходять до неньки по розум. Але чи завжди слухаються матусиних порад діти?

Танцюристи виконують жартівливий танець: «Мамо, все о’кей».

Шановні батьки, подивіться у виконанні ваших дітей сценку «Добре торгувались».

Виконується згадана сценка.

Ну, а тепер давайте попрацюємо ми. Ви знаєте, що багато наших мам вміють швидко говорити — цього вимагає їхній імідж. Отже, конкурс скоромовок для мам: «Їхав Прокіп з Прокопихою і забалакались про горшки, про миски і про покришки».

Проводиться конкурс скоромовок. Переможці отримують символічні призи.

Розвиток дитини починається зі звуків маминої колискової, бабусиних казок. І стільки діти їх навчилися від батьків і від вчителів, що спробуйте тепер ви відгадати, з якої казки цей герой. Отже, конкурс!

Учні по черзі зображують казкових персонажів, а батьки відгадують героя, якого представляє їхня дитина. У традиційній український родині чоловік, господар був головою дому, особою, яка несла юридичну відповідальність за виконання сім’єю обов’язків перед державою. Слово «чоловік» можна розтлумачити, як «чоло віку», отже, звідси й така висока відповідальність покладалась (і покладається!) на батька. Він повинен був уміти робити все і навчати синів. Батько відігравав і роль домашнього священика, виконуючи всі необхідні ритуали. Йому, годувальникові, належала найперша і найсмачніша ложка страви в домі. Батько був і суддею в жіночих конфліктах. І, звичайно, кожна жінка мріяла мати чоловіка розумного, працьовитого, рішучого, а головне — непитущого. Кажуть, колись таких було багато… Таких, як і батьки в родинах Зайцевих та Ісачових.

Отже, перевіримо, які в нас татусі й що вони вміють.                                                               

Оголошую конкурс: хто з татусів зробить швидше і краще за інших… мітлу. А поки чоловіки працюють, наші дівчатка продемонструють, що вони знають про вміння своїх батьків.

Хористи (дівчатка) виконують пісню «Папа может».

А наші хлопці теж не пасуть задніх — подивимось, як добре вони можуть танцювати.

Танцюристи (хлопчики) виконують танець «Матрьошки».

А зараз наші тата запросять мам на вальс.

Батьки парами танцюють вальс.

Любі батьки! Усі ви були школярами і знаєте, які цікаві пригоди траплялися з вами, а тепер і з вашими дітьми. Навіть серія анекдотів існує, у яких головною дійовою особою є Вовчик. Послухайте, будь ласка, які «Вовчики» є у нашій школі.

Читці по черзі розігрують сценки-анекдоти про Вовчика.

Шановні батьки, а хто з вас знає анекдоти про Вовчика? Розкажіть нам, будь ласка.

Батьки розповідають анекдоти.

У народі кажуть: «Живемо не батьками — помремо не людьми». Отже, з давніх-давен сім’я вважалася повноцінною, якщо в ній були діти.

Малі діти, як ясні зорі,— світять і радують темної ночі. І багато років тому діти радували батьків — так само, як сьогодні ваші діти радують вас. Послухайте уривок із твору Олеся Гончара «Твоя зоря».

Читець декламує уривок «Дядько Роман» із твору О. Гончара «Твоя зоря».

А зараз — танцюють усі!                                                                                                               

Усі присутні на сцені виконують сучасний танець. Глядачі у залі також танцюють.

Діти — як квіти: полий — то й ростимуть. А як наші батьки уміють доглядати дітей? Давайте перевіримо. Отже, оголошую конкурс «Тато зав’яже бант дочці».

Проводиться конкурс.

Ну, і наостанок — пісня.

Хористи виконують пісню «Мама сіяла льон».

Ось і добігла кінця наша зустріч. Ми подружилися, породичалися, краще пізнали одне одного, стали справжнім шкільним родом.