32

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкрАїни

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра філософії та політології

Розвиток інституту самоврядування в сучасній Україні

Курсова робота з

Загальної теорії політики

Рожковського Я.І.

студента 27 групи

факультету історії та права

спеціальність 6.030104 Політологія

Науковий керівник

Стадніченко Р.В.,

к. політ. наук, старший викладач

Кіровоград – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………….………………..…... 3

РОЗДІЛ 1. Особливості місцевого самоврядування в Україні……….. 4

1. Основні характеристики місцевого самоврядування в Україні…...... 4

2. Система місцевого самоврядування в Україні: нормативно-

правова база…………………………………………………………....... 6

3. Функції та повноваження місцевого самоврядування в Україні……. 8

РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування місцевого самоврядування

в Україні…………………………………………………………...….. 18

2.1. Фінансові основи місцевого самоврядування в Україною….…..….. 18

2.2. Юридично-правове забезпечення місцевого самоврядування на

сучасному етапі…………………………………..……………………. 22

ВИСНОВКИ………………………………………………….…….………. 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………….… 32

ВСТУП

Актуальність розгляду даного питання пояснюється тим, що побудова в Україні громадянського суспільства, демократичної правової держави з верховенством права, пріоритетом прав людини, поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову супроводжується становленням і розвитком місцевого самоврядування. Україна, як і інші країни СНД, пройшла складний шлях переходу від «радянської» моделі місцевого самоврядування до створення власної - законодавчої бази з цього питання.

«В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування», - зазначено у Конституції України (ст. 7) [9].

Місцеве самоврядування - це право населення адміністративно-терито- ріальних одиниць безпосередньо або через обрані ними органи місцевого самоврядування вирішувати в межах Конституції і законів значну частину державних і громадських справ [11].

Мета дослідження полягає в тому, щоб зрозуміти та розкрити поняття місцевого самоврядування в сучасній Україні, і яку роль відіграють в житті суспільства.

Завданням нашого дослідження є відстеження розвитку місцевого самоврядування в сучасній Україні, та аналіз сучасних проблем розвитку в країні.

Об’єктом нашого дослідження є розвиток інститутів місцевого самоврядування в сучасній Україні.

Предметом нашої роботи є висвітлення основних характеристик, функцій, систем, фінансових основ та юридично правових забезпечень, що стосуються розвитку місцевого самоврядування в житті суспільства.

Основними методами даного дослідження є метод системного аналізу який дозволяє з’ясувати місцеве самоврядування на сучасному етапі. Другий метод який застосовується в даній роботі є метод історичного підходу який дозволяє з’ясувати розвиток місцевого самоврядування в часовому вимірі.

Розділ 1. Особливості місцевого самоврядування в україні

1. Основні характеристик місцевого самоврядування в Україні

Відповідно до законодавства місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади, жителів села чи добровільного об’єднання в сільську грома­ду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідаль­ність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України [8].

При цьому під територіальною громадою розуміють жителів, які об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Органи місцевого самоврядування - це струк­турно організовані колективи службовців або один службовець, що наділяються владою в системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а посадові особи місцевого самоврядування - особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за раху­нок місцевого бюджету.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (наприклад, шляхом місцевого рефе­рендуму, загальних зборів), так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які пред­ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального по ходження, майнового стану, терміну проживання на відповідній тери­торії, за мовними чи іншими ознаками забороняються [6, с. 281].

Місцеві самоврядування в Україні здійснюється за принципами: 1) народовладдя; 2) законності; 3) гласності; 4) колегіальності; 5) поєд­нання місцевих і державних інтересів; 6) виборності; 7) правової, орга­нізаційної та матеріально-фінансової самостійності у межах повнова­жень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року та іншими законами; 8) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та по­садових осіб; 9) державної підтримки та гарантії місцевого самовря­дування; 10) судового захисту прав місцевого самоврядування [8].

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначаєть­ся Конституцією України, Законом України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» від 21 травня 1997 р. та іншими законами, які не повин­ні суперечити положенням згаданого законодавчого акту. Правовий ста­тус місцевого самоврядування у містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та вищезгаданим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Так, 15 січня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про столицю України— місто-герой Київ», який врегулю­вав спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті відповідно до Конституції та чинного законодавства [9]. Крім того, це прак­тично означає, що органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, перед­бачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяль­ності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції [6, c. 282].

2. Система місцевого самоврядування в Україні: нормативно правова база

Важливою ознакою місцевого самоврядування є його системний характер. Місцеве самоврядування, зазначається в Конституції України, здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна (ст. 140) [8]. Перелічені елементи цього організаційного механізму являють собою систему місцевого самоврядування (ст. 5 Закону). Тобто Основний Закон та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають основні принципи побудови системи місцевого самоврядування та її складові елементи [9].

Отже, система місцевого самоврядування України - це визначена Конституцією та законами України сукупність суб’єктів місцевого самоврядування, що, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють основні функції місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування має свою внутрішню побудову - структуру місцевого самоврядування, яка є складною і різнорівневою за своїм характером. Вона представлена сільськими, селищними, міськими, районними у містах (у разі їх створення), обласними та Київською і Севастопольською міськими радами та їх посадовими і службовими особами; сільськими, селищними, міськими головами; органами самоорганізації населення на місцях (будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації). Система місцевого самоврядування на рівні села, селища, міста відзначається як єдністю, так і її диференціацією. Так, територіальна громада відповідно до частин 1, 3 ст. 140 Конституції України, а також Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст. 6) є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, тобто найбільш повноважним елементом системи місцевого самоврядування [9]. Сільська, селищна, міська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 10 Закону). Виконавчі органи (виконавчий комітет, відділи й управління та інші виконавчі органи галузевої та функціональної компетенції) сільських, селищних, міських рад створюються вказаними радами та є їм підконтрольними та підзвітними (частини 1. 2 ст. 11 Закону). Очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях сільський, селищний, міський голова - посадова особа, яка обирається відповідною територіальною громадою та е підзвітною, підконтрольною і відповідальною перед нею. а також відповідальною перед відповідною радою (ч. 2 ст. 141 Конституції України, статті 12,42 Закону) [8], [9], [4, с. 9].

Суттєвою особливістю місцевого самоврядування є те, що в його системі не діє принцип поділу влади, властивий механізму держави. Натомість існує єдність представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст має функціонувати як так звана «працююча корпорація», яка самостійно приймає відповідні рішення і самостійно їх виконує. Однією з характерних особливостей системи місцевого самоврядування, здійснюваного на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст, є те, що вона має своє продовження як на регіональному рівні, в особі районних, обласних рад-органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, так і на мікрорівні (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів), в особі так званих органів самоорганізації населення - будинкових, вуличних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів. Перелічені органи також визначаються як самостійні елементи системи місцевого самоврядування, свого роду її «мікроструктура» (ч. 1 ст. 5 Закону) [9].

У містах із районним поділом до системи місцевого самоврядування цих міст відносять також районні в місті територіальні громади, а також районні в цих містах ради та їх виконавчі органи (ч. 1 ст. 142, п. 8 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч. 2 ст. 5, ч. 5 ст. 6 Закону) [9].

Особливий правовий статус у системі місцевого самоврядування села, селища, міста має сільський, селищний, міський голова. Чинний Закон про місцеве самоврядування визначає сільського, селищного, міського голову як головну посадову особу самої територіальної громади (ч. 1 ст. 12) [9].

Свої особливості мають системи місцевого самоврядування у містах Києві та Севастополі. Особливості місцевого самоврядування в м. Києві закріплені Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ», їх суть зводиться до того, що міська та районні в цьому місті ради мають формувати свої власті виконавчі органи «на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади» (п. 2 Прикінцевих положень Закону). Що ж стосується системи місцевого самоврядування у м. Севастополі, то вона поки що не приведена у відповідність з чинною Конституцією України, оскільки спеціальний закон про статус цього міста поки що не прийнятий [9].

Система місцевого самоврядування, у першу чергу, визначається його основними функціями. Ці категорії є взаємопов'язаними: система визначає організаційну структуру місцевого самоврядування, а функції - основні напрямки і види діяльності місцевого самоврядування. [7, c. 412].

3. Функції та повноваження місцевого самоврядування в Україні

Функції місцевого самоврядування - це визначені Конституцією і законами України основні напрямки і види діяльності місцевого самоврядування в Україні. Функції місцевого самоврядування є багатоманітними і різняться за своїм призначенням і юридичними властивостями. Поширеною є класифікація функцій місцевого самоврядування за формами і сферами діяльності.

За сферами діяльності вирізняють такі функції: залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення; управління комунальною власністю; забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян; зовнішньоекономічну; природоохоронну; регулювання земельних відносин; облікову; дозвільно-реєстраційну; інформаційну. За формами діяльності виокремлюють нормотворчу, установчу, контрольну і правоохоронну функції.

Реалізуючи нормотворчу функцію, органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти локального характеру, розробляють і приймають статут територіальної громади, регламент ради, затверджують Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади, здійснюють правове регулювання комунальних відносин у межах повноважень, передбачених законодавством (порядок управління і розпорядження об'єктами комунальної власності, місцевими фінансами, регулювання земельних відносин, використання природних ресурсів на відповідній території та ін.).

Установчу функцію представницькі органи місцевого самоврядування реалізують на пленарних засіданнях, де вирішують питання про кількісний склад ради, внутрішню структуру і персональний склад комісій ради, її виконавчих органів, апарату ради та її виконавчих органів, забезпечуючи при цьому принцип організаційної самостійності місцевого самоврядування.

В рамках здійснення установчої функції сільськими, селищними, міськими радами створюється відповідно до закону місцева міліція, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, затверджуються і звільняються керівники та дільничні інспектори цієї міліції. Установчий характер мають також повноваження вказаних суб'єктів щодо створення при необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів, а також вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, утому числі з іноземними інвестиціями.

Контрольна функція органів місцевого самоврядування передбачає здійснення представницькими органами місцевого самоврядування контрольних заходів щодо перевірки діяльності посадових осіб, виконавчих органів місцевого самоврядування і депутатів відповідних рад. Ці заходи здійснюються у вигляді заслуховування звітів, повідомлень, розгляду депутатських запитів, прийняття рішень про дострокове припинення повноважень посадових осіб місцевого самоврядування, діяльності тимчасових комісій місцевих рад. Контрольна функція також реалізується шляхом взаємного контролю радами, посадовими особами і виконавчими органами місцевого самоврядування за дотриманням правових актів органів місцевого самоврядування, контролю за дотриманням законодавства на території громади (за використанням земель та інших природних ресурсів, станом роботи щодо розгляду звернень громадян на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень, водойм тощо).

Правоохоронна функція місцевого самоврядування та його органів полягає у сприянні охороні громадського порядку, який забезпечується діяльністю всієї системи правоохоронних та судових органів, державних служб, інспекцій, які здійснюють функції нагляду та контролю за дотриманням законодавства. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян на підвідомчій території [8].

Виконання правоохоронної функції включає також діяльність виконавчих органів місцевого самоврядування щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, віднесених законом до їх відання (наприклад, порушення правил охорони і використання пам’яток історії та культури, порушення тиші у громадських місцях, завідомо неправдивий виклик спеціальних служб та ін.). Велике значення має координаційна роль органів місцевого самоврядування (як незалежної, але зацікавленої сторони), оскільки жоден державний правоохоронний орган не наділений повноваженнями із здійснення загальної координації на відповідній території. Вона може здійснюватися за такими напрямами: спільне вивчення стану злочинності; розробка та реалізація спільних заходів боротьби зі злочинністю та правопорушеннями; обговорення спільних планів роботи та їх реалізація; підвищення професійного рівня та обмін досвідом у системі правоохоронних органів; спільні заходи із роз'яснення нормативних актів та правова пропаганда; участь у розкритті злочинів та правопорушень, виявлення та усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. [5, с. 175].

Повноваження місцевого самоврядування - це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до Європейської хартії про місцеве самоврядування основні повноваження місцевого самоврядування встановлюються конституцією або законом. В Україні вони закріплені в загальному вигляді у ст. 143 Основного Закону, а деталізуються в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», Положенні про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, а також у галузевому законодавстві - Законах «Про основи містобудування», «Про транспорт», «Про зв'язок», «Про охорону праці», «Про фізичну культуру і спорт», «Про освіту», «Про пожежну безпеку», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». «Про природно-заповідний фонд», у Земельному, Лісовому. Водному кодексах України та інших правових актах [9].

Стаття 143 Конституції України передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання ; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції [8].

Громади як первинні суб’єкти місцевого самоврядування правомочні безпосередньо розглядати та вирішувати питання, віднесені до самоврядних повноважень. Деякі питання можуть вирішуватися безпосередньо населенням відповідної громади, яким належить право обирати представницькі органи самоврядування, виражати свою волю на місцевому референдумі, загальних зборах громадян, реалізувати право на місцеві ініціативи, громадські слухання, здійснювати контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Однак більшість повноважень реалізується органами і посадовими особами місцевого самоврядування. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування - сільських, селищних, міських раді їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

Стосовно компетенції, чинним законодавством України встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та ін. законами до їх відання. У ст. 26 закону визначена виключна компетенція місцевої ради, тобто питання, які:

• розглядаються обраними представниками територіальної громади — депутатами;

• обговорюються колегіальним органом — радою;

• вирішуються, виключно, на її пленарних засіданнях;

• не можуть передаватися іншим органам і посадовим особам для вирішення [9].

До них відносять повноваження, які можна поділити на групи:

- з організаційної роботи ради: визначення відповідно до закону кількісного складу ради; затвердження регламенту ради; обрання за рекомендацією міського, селищного, сільського голови та звільнення з посади секретаря ради: затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;

- з формування органів ради: утворення та ліквідація постійних комісій ради, затвердження та зміна їх складу; обрання голів постійних комісій; утворення виконавчого комітету ради, визначення його кількісного та персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження, за рекомендацією голови, структури виконавчих органів ради; утворення. за поданням голови, інших виконавчих органів ради тощо.

- з контролю за діяльністю голови та виконавчих органів ради: заслуховування звіту міського голови про діяльність виконавчих органів ради; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, які вона призначає або затверджує; розгляд запитів депутатів; прийняття рішень щодо дотермінового припинення повноважень голови, посадових осіб органів місцевого самоврядування; скасування актів виконавчих органів ради, що не відповідають вимогам чинного законодавства;

- для безпосереднього вирішення питань, віднесених до відання місцевого самоврядування: управління районами в містах, прийняття рішень щодо реалізації населенням форм волевиявлення; затвердження програм розвитку міста; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; повноваження у сфері управління комунальною власністю, в галузі захисту довкілля, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян. Так, тільки на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

1. затвердження регламенту ради;

2. утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

3. утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

4. обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради;

5. затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та виконавчих органів, витрат на їх утримання і т. ін.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» виділяє власні (самоврядні) і делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад:

1. у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку: а) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм: б) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; в) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів та видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; г) розгляд проектів планів підприємств і організацій комунальної власності відповідних громад, внесення до них зауважень та пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; ґ) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій, внесення при потребі до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань тощо;

2. у галузі бюджету, фінансів і цін, а саме:

а) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; б) встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та ін. послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності громади; погодження цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності; в) встановлення за рішенням рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності громад; г) фінансування видатків з місцевого бюджету; ґ) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, та коштів населення, бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, на заходи щодо охорони довкілля і т. ін.;

3. щодо управління комунальною власністю, тобто: а) управління в межах, визначених радою, майном комунальної власності відповідних громад; б) встановлення порядку і здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальних громад; в) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності громад; г) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації і переліку об’єктів комунальної власності, які не піддягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна тощо;

4. в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку: а) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку комунальної власності громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня і якості послуг населенню; б) облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання за законодавством житла, що належить до комунальної власності; розв'язання питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд комунальної власності; в) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, отриманні кредитів, у т. ч. пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. їх реєстрація; г) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону і т. ін.;

5. у галузі будівництва: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об’єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об’єктів на відповідній території тощо;

6. у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту: управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; створення при загальноосвітніх закладах комунальної власності фонду загальнообов’язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням тощо.

Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються у момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи, крім дострокового припинення його повноважень у випадках, передбачених законом [5, с. 182].