Боротьба з водною ерозією
Боротьба з площинним змивом ґрунтового покриву на одних ділянках ведеться, як правило, шляхом поєднання агро-, лісо- і гідромеліоративних заходів ("меліорація" з лат. melioratio - поліпшення). Вони зводяться до регулювання поверхневого стоку, яке у більшості випадків зводиться до висаджування науково обгрунтовується висаджування лісосмуг (певної ширини і відстані між ними), насипанні валів і викопуванні фільтруючих канав, які затримують, відводять або поглинають поверхневі води. Важливе значення у боротьбі з ерозією грунтів належить вірно підібраній системі обробітку грунту, застосуванню сівозмін, вдало вибраним посівним культурам та застосуванню таких агротехнічних протиерозійних прийомів: оранки і культивації поперек схилів, збільшення або зменшення її глибини, обвалування на зиму тимчасовими валиками (висотою 15-25 см), регулювання висоти стерні тощо. Добре зберігають грунт від змивання посіви багатолітніх трав. Лісосмуги можуть зменшити змив грунтів у 4-5 разів.
Боротьба з ярами ведеться в залежності від стадії їх утворення: на першій стадії - вирівнюванням оранкою чи дорожньою технікою та засипанням вручну промоїн (вибоїн). А якщо навколо промоїни уже утворились схили - то їх найкраще засіяти багатолітніми травами. Коли вони уже стали великими - рекомендується робити плетені загороди (з кілків і гілок) або загати з будь-яких міцних порід (вапняків, пісковиків, тощо). І оскільки ці ділянки з орної площі уже виключаються - навколо них висаджують дерева.
На другій стадії боротьба з ярами ускладнюється: будуються розпилювачі потоків (вали, валики, канави), водовідвідні і швидкотічні лотки, підпірні стінки у верхів’ях яру, на дні споруджуються загати і плетені загороди та висаджуються дерева підібраних видів. Потрібно зробити все, щоб припинити, перш за все, глибинну ерозію, яка в цій стадії найбільш активна.
На третій стадії боротьби з ярами донні споруди потрібні для того, щоб не допустити меандрування потоку (а значить і бокового розмиву) та для накопичення пухких наносів, які покращують ріст насаджених на дні яру дерев. Регресивну ерозію припиняють залізобетонними лотками - швидко токами.
На четвертій стадії яроутворення продовжується боротьба з боковою ерозією (обмежується меандрування потоку), закріплюються схили висадкою дерев і кущів, засіваються трави, виположуються стінки яру (бульдозерами) до крутизни природної рівноваги (35 -40о), а потім (в разі потреби) - строго горизонтально виробляються тераски. Іноді схили глибоких ярів виположують за допомогою направлених вибухів. Для цього навколо яру бурять свердловини, в які закладають вибухівку і після відповідної підготовки проводять вибух. Після всіх технічних робіт схили засаджують деревами і чагарниками та засівають травами.
Коли схили яру самостійно виположуються до крутизни, що не перевищує кута стійкого природного схилу (а він різний у різних осадочних порід), на ньому починає формуватись ґрунтовий покрив, схили поступово заростають і яр переходить у балку. В дальнішому, по мірі старіння балки, її схили виположуються ще більше.