Тема: Геологічна діяльність тимчасових потоків План:
Основні поняття.
Робота площинних потоків і утворення делювіальних відкладів.
Робота спрямованих потоків і пролювіальні відклади. Боротьба з водною ерозією.
Сельові потоки і боротьба з ними.
Основні поняття
Тимчасовими потоками води називають ті, які появляються за короткий час. Вони існують стільки, скільки йдуть дощі або тануть сніги. Їх можна спостерігати у вигляді площинного (площеподібного) потоку на схилах під час зливових дощів або у вигляді спрямованих (струменевих) потоків у балках, ярах, промоїнах і дрібних пониженнях, що спостерігаються на схилах річкових долин і балок. Площинні потоки змивають поверхню ґрунтового покриву (якщо він уже утворився) або пухкі гірські породи, які ще не зазнали процесу грунтоутворення. Цей процес геологи називають площинним змивом, а грунтознавці і агрономи - поверхневою ерозією. Коли спрямовані потоки розмивають ґрунтовий покрив і пухкі гірські породи, що залягають під ними, то такий процес називають лінійною ерозією (від лат. erosio - роз'їдання). Лінійну ерозію за напрямом дії поділяють на бокову, глибинну і регресивну. Бокова ерозія розмиває стінки промоїн чи ярів, глибинна - їх дно, а регресивна - вершини ярів.
Часто в горах після затяжних дощів, швидкого танення снігу і льодовиків виникають бурхливі тимчасові потоки, які несуть велику кількість (до 70-80 %) глини, піску, гальки і валунів. Їх називають селями (від арабського "сейль" - бурхливий потік).
А тепер розглянемо ці процеси детальніше.
Робота площинних потоків і утворення делювіальних відкладів
Діяльність площинних потоків менш помітна для ока, ніж спрямованих. І звичайно ж, їх прояв залежить від ступеня задернованості (покриття трав'янистою рослинністю): чим густіша трава чи посіви, тим менше змивається поверхня ґрунтового покриву. Проте і змив 1 см грунту - це велика втрата для орних земель. Вчені підрахували, що в такому випадку з площі І00 га за рік буде змито 10.000 м3 найбільш родючого грунту. А для його відтворення потрібно буде десятки років.
Ґрунтознавці і спеціалісти, в галузі ерозіознавства рекомендують вживати термін "поверхнева ерозія" мотивуючи тим, що площинна ерозія можлива тільки на ідеально рівній поверхні схилів (тобто на схилах без мікроулоговин). А таке в природі буває рідко. Вода зі схилів, особливо коли вони розорані, майже завжди стікає не пластовим потоком (плащем), а дрібними струменями, виробляючи струменеві розмиви різної величини – в глибину від кількох міліметрів до всієї товщини грунтового покриву і до десятків сантиметрів у ширину (іноді до 2-3 м). При наступній обробці грунтового покриву плугами і культиваторами струменеві розмиви частково або повністю засипаються, але поновлюються після наступної зливи або сніготанення. Ґрунтовий покрив помітно зменшується, а потім і зовсім може зникнути. Грунти за класифікацією переходять у змиті або еродовані. Їх, в залежності від величини втрати гумусного горизонту, підрозділяють на слабо-, середню- і сильно (іноді надто сильно) змиті. Сильно змиті грунти добре можна спостерігати в багатьох районах лісостепової і степової зон України і сусідніх республік після оранки восени або навесні на схилах долин балок, де на ділянках змитих грунтів на поверхню виходять світліші материнські породи.
На нерозораних схилах, де породи ущільнені і покриті травою, поверхнева ерозія (площинний змив) відбувається набагато повільніше.
Проте під час сильних дощів і при слабкому рослинному покриві (в засушливих степах і напівпустелях) цей процес протікає досить помітно. Змиті грунти і породи нагромаджуються біля підніжжя схилів. Через деякий час вони підсихають, ущільнюються і переходять у породу, яка називається делювієм (від лат. deluo - змиваю). Так як площинні потоки розмивають різні шари порід, що виходять на схилах долин і балок (хоч вони часто і прикриті ґрунтовим покривом) делювіальні відклади являють собою суміш порід з усіх шарів і грунтового покриву. Тому делювій - це новоутворена і не схожа на іншу порода, хоч вона в більшості випадків представлена досить поширеними різновидами суглинків суглинків, що відрізняються більшою чи меншою щільністю і рядом мінеральних новоутворень (залізо-марганцевих бобовинь, карбонатних стяжінь, гіпсових троянд). Делювіальні відклади в межах степової і лісостепової зон поширені вздовж підніжжя схилів чисельних балок і річкових долин у вигляді шлейфів або невеликих терас.