Тема № 4 Професійна культура юриста

Культура як історичне явище означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюємих людством, сукупність всіх видів перетворювальної діяльності для виробництва цих цінностей.

Культурність - це той чи інший рівень культури, ступінь досконалості, досягнуті в оволодінні будь-якою галуззю знання і діяльності.

Психологічна культура юриста – це органічна єдність психологічної освіченості, волі, відповідних професійно-психологічних якостей, які чинять ефективний вплив на розв’язання правових ситуацій.

Експектація- це оцінка здатностей юриста, які він виявляє у певній ситуації.

Емпатія - це здатність юриста розуміти інших людей, їхній внутрішній стан, переживання, хвилювання тощо.

Політична культура - це система знань про політику, вміння реалізовувати ці знання, а також реальне втілення цих знань і вміння в життя.

Правова культура юриста - це міцні знання юридичних теорій, діючого законодавства, наявність вміння і навичок його реалізації, а також повага і дотримання цього законодавства.

Естетична культура юриста - це розуміння юристом правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на практиці для ефективного, оптимального розв'язання юридичних задач.

Економічна культура юриста — система економічних зна­нь, вмінь й навичок, що дозволяють реалізовувати економічні права та економічно виконувати професійні обов’язки.

Інформаційна культура юриста — це система знань, вмінь та навичок юриста в галузі інформаційних та інформаційно - правових відносин, що використовуються для забезпечення його практичної діяльності та надання різноманітних правових послуг в суспільстві.

Тема № 5 Моральна культура юриста

Етика – це самостійна наука, предметом якої є мораль, моральні відношення як специфічна форма суспільної свідомості та життєдіяльності людини.

Мораль – це зведення правил життєдіяльності суспільства в кожну конкретно-історичну епоху.

Моральність - це властивість індивіда, який особисто сприймає і переживає загальнолюдські та індивідуально-національні моральні цінності.

Моральна культура – це один з аспектів загальної культури особи, що характеризується системою моральних цінностей, які формуються протягом усього життя особи і виступають як головний критерій у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву будь-якої свідомої діяльності.

Матеріали до семінарських занять

Тема № 1: Юридична деонтологія як наука та навчальна дисципліна.

Становлення та розвиток юридичної деонтології.

Перш за все треба, спочатку, розкрити зміст поняття „деонтологія”, а потім вже розкрити зміст терміна „ юридична деонтологія”.

Власне, термін» деонтологія» утворений через сполучення двох грецьких за своїм походженням слів: « деонтос»( належне) та «логос»( наука), разом – «наука про належне». Він був введений у науковий обіг у 1834 році відомим англійським філософом, соціологом та юристом Ієремією Бентамом у його роботі «Деонтологія або наука про мораль»¹

Розкриваючи історію виникнення юридичної деонтології, слід підкреслити те, що вона виникла зовсім недавно, але передумови її виникнення слід шукати ще в давнину. О.Ф.Скакун виділяє наступні передумови її виникнення:

1. Суспільна потреба в праці юриста; 2) розходження між правосвідомістю юриста і клієнта, диспропорції в знанні права; 3) потреба населення в ефективній юридичній практиці.²

Становлення юридичної деонтології відбувалося поступово та водночас за декількома напрямами.

І етап( від Давнього Риму до 16 ст.); ІІ етап ( 17-18 ст.); ІІІ етап ( початок 20 ст.); ІV етап (з 80-х рр. 20 ст)³. Тепер можна дати її визначення:

Юридична деонтологія – це система загальних знань про юридичну науку та практику, про вимоги до особистих й професійних якостей юриста. Про систему формування цих якостей⁴.

Характеризуючи юридичну деонтологію як науку, треба зупинитися на розкриті її наступних рис: юридична деонтологія є суспільною, юридичною, нормативною, інтегральною, теоретико-прикладною наукою, наукою антропологічної спрямованості.