Предмет, методологія та функції юридичної деонтології.

Насамперед, треба відзначити, що єдиної точки зору з приводу визначення предмету юридичної деонтології зараз немає. Так, один із авторів підручника „Юридична деонтологія” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого к.ю.н., доц.. Ткаченко В.Д. виділяє три основні підходи, що склалися на сьогодні з даного приводу (Див. Юридична деонтологія: Підручник / Ткаченко В.Д., Погрібняк С.П., Лук’янов Д.В. та ін. / За ред. В.Д.Ткаченка. – Харків: Одіссей. – 2006. – С.16).

З’ясувавши визначення предмету юридичної деонтології бачимо, що він вивчає:

1. юридичні професії з їх характерними ознаками;

2. юридичну практику у взаємозв’язку з юридичною освітою та юридичною наукою;

3. нормативи поведінки юристів різних спеціальностей, яких вони повинні дотримуватися у процесі професійної діяльності.

Для вивчення свого предмета юридична деонтологія застосовує певні методи (система прийомів та засобів, спрямованих на отримання об’єктивних та обґрунтованих знань.) А методологія – це сукупність методів, які використовуються в тій чи іншій науки.

Далі розкриваються основні методи юридичної деонтології. Їх можна умовно поділити на:

• всезагальні – які характеризують філософську основу пізнання;

• загальні– конкретизують всезагальні методи;

• спеціальні– які використовують конкретні окремі науки.

Серед всезагальних методів важливе значення для юридичної деонтології має діалектичний метод пізнання.

На всезагальних методах базуються загальні методи, такі як:

• Логічний метод (аналіз та синтез, індукція і дедукція, метод абстрагування тощо);

• Порівняльний метод;

• Соціологічний метод;

• Структурно – функціональний метод;

• Статистичний метод.

Спеціальні методи – це методи, що застосовуються в конкретній галузі наукового знання або в декількох науках, тобто сфера їх застосування обмежена.

А тепер розкриємо функції юридичної деонтології. Функції юридичної деонтології – це основні напрями її теоретичного і практичного призначення, які орієнтовані на якісне виконання юристом свого професійного обов’язку.

Доктор юридичних наук, професор Скакун Ольга Федорівна визначає слідуючи основні функції деонтології:

1) пізнавальна( онтологічна);

2)прогностична;

3)аксіологічна;

4) ідеологічна;

5) виховна;

6) прикладна.

Місце юридичної деонтології в системі суспільних і юридичних наук.

Юридична деонтологія пов’язана практично з усіма науками :

гуманітарними, природничими, точними і спеціальними.

Гуманітарні науки (мова, література, історія, суспільствознавство, географія, основи правознавства та ін.) дають змогу сформувати загальне уявлення про життя людини на Землі, про її проблеми та способи їх розв’язання. Природничі науки (природознавство, біологія, зоологія, хімія, анатомія і фізіологія людини та ін.) розкривають способи пізнання конкретних природних явищ, навчають жити у гармонії з природою, діяти за її законами. Точні науки – ( математика, фізика, хімія, креслення, інформатика) теж допомагають юристові. Наприклад, наочне зображення місця події потребує не тільки знання математики, а й креслення. Особливе значення для юридичної деонтології має філософія та філософія права. Не випадково, що юридичну деонтологію, деякі юристи (Сливка Степан Степанович) вважають філософсько-правовою наукою.

У юридичному вузі як юридичні, так і неюридичні дисципліни формують юриста як спеціаліста та фахівця.

Юридична деонтологія як навчальна дисципліна.

Юридичну деонтологію як певну галузь наукових досліджень слід відрізняти від юридичної деонтології як навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна – це система знань, взятих з практичних наук, яка включає також вміння та навички з реалізації цих знань.

Співвідношення юридичної деонтології як науки і юридичної деонтології як навчальної дисципліні характеризується наступними рисами:

1. Інформаційний зміст науки ширше ніж зміст відповідної

дисципліни, тому що остання включає лише частину знань науки.

2. Наука не має адреси, включає всю сукупність знань, а навчальна

дисципліна орієнтується на категорію, що навчається, та бере з науки знання, враховуючи майбутню професійну діяльність курсанта, студента.

3. Наукові дані вміщені в монографіях, брошурах, наукових

статтях, а зміст дисципліни – в підручниках і лекціях.

4. Наука включає тільки юридичні знання, а навчальна дисципліна окрім

знання передбачає отримання вміння і навичок реалізації знань.

Висновок:

Таким чином, юридична деонтологія є єдиною філософсько-правовою дисципліною, яка розкриває цілісну картину (схему, каркас) юридичної та іншої діяльності, пов’язаної з правом, тоді як інші навчальні курси спеціалізуються на висвітленні лише її окремих сторін та видів.

Тема № 2. Система юридичної освіти в Україні

Поняття юридичної освіти.

Перш за все, зупинимося на поняттях „ освіта”, „вища освіта”, „юридична освіта”.

„Освіта” – передавання та засвоєння соціально-культурного досвіду, а також формування здатності до його збагачення.

„Вища освіта” - рівень освіти, який базується на середній загальній або професійній освіт і, має на меті задоволення потреби особи у фундаментальній науковій, загальнокультурній і спеціальній освіті і завершується отриманням академічного ступеня, диплома фахівця або кваліфікації.

„ Юридична освіта” - це система правових знань, поглядів, переконань, отриманих в результаті навчання і самоосвіти особи, що формує її як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Юридична освіта – це і діяльність щодо засвоєння знань, про основи держави і права, виховання поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності і правопорядку.

Основні засади та принципи вищої освіти, у тому числі і юридичної освіти базуються на таких документах, як Конституція України (ст.53), Законі України від 23 травня 1991 року „ Про освіту”, Законі України від 17 січня 2002 року „ Про вищу освіту”.

Принципи державної політика у галузі вищої освіти розкриваються у Законі України „ Про вищу освіту”( ст.3 ).

Наявність юридичної освіти є обов’язковим для обіймання певних посад і заняття певною діяльністю. Наприклад, 30 вересня 2007 року відбулися позачергові вибори (ст.77 К.У.) до Верховної Ради України, в яких право голосу мали громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років ( ст.70. К.У.). Так ось, Голова Центральної виборчої комісії (ЦВК), його заступник, секретар, а також не менше третини інших членів ЦВК повинні мати вищу юридичну освіту.

Система юридичної освіти, її структура та основні характеристики.

Система юридичної освіти складається із:

• відповідних закладів освіти (державних, серед яких є відомчі заклади освіти та недержавних);

• наукових, науково-методичних і методичних установ;

• баз навчальної юридичної практики;

• державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура юридичної освіти:

1. вища юридична освіта;

2.післядипломна юридична освіта(підвищення кваліфікації, спеціалізація

перепідготовка, стажування):

3. аспірантура;

4. докторантура;

5. професійна юридична самоосвіта.

До основних характеристик юридичної освіти в Україні відносяться:

• освітні рівні (спеціальна юридична освіта, базова вища освіта, повна вища освіта);

• освітньо-кваліфікаційні рівні юридичного спрямування

( молодшій спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр); Болонська система установлює тільки дві основні кваліфікації: бакалавр, магістр.

• наукові ступені (кандидат юридичних наук, доктор юридичних

наук) по Болонській системі існує одна наукова ступень – „ доктор наук”.

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів( Законі України „Про вищу освіту” ст.25):

1) університет;

2) академія;

3) інститут;

4) коледж;

5)технікум.

Державні стандарти юридичної освіти.

Згідно із Законом України „Про вищу освіту” стандарт вищої освіти — це сукупність норм, які визна­чають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання(ст.1).

Систему стандартів вищої освіти утворюють дер­жавний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Пріоритетні напрями діяльності у сфері юридичної освіти. Болонський процес.

Пріоритетними напрямками діяльності у сфері юридичної освіти є:

• інтеграція української освіти в європейський і світовий простір;

• забезпечення європейського рівня якості й доступності освіти;

• духовна зорієнтованість;

• демократизація освіти.

У 1999 році 29 країн Європи в м. Болоньї офіційно задекларували и почали процес об’єднання 4000 європейських вищих навчальних закладів, в яких навчаються близько 12 млн. студентів в єдиний освітянській простір. Сьогодні більш 44 країн приймають участь у Болонському процесі, який повинен бути закінчений у 2010 році. Україна приєдналася до нього 19 травня 2005 року.

Українська вища освіта відрізняється від європейської. У Європейському Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. Там знають і розуміють, що здолати освіту здатна не кожна людина.

Вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату⁵ .

У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 до 25% усіх учнів середніх шкіл.

Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту ( на думку психологів коєфіцієнт розумової діяльності абітурієнта повинен бути не меньш ніж 115, а першокурсників – 153).

Сьогодні український диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками, за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.

Найбільше не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців – низька дієвість знань. Дієвість - це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше.

За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Якщо фахівець не буде підготовлений

належним чином і фірма матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає⁶.

За кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання)і магістрів (ще 1,5 – 2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора( після 7-8 річного навчання).

Наші вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади 1-2 рівнів акредитації готують

молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах 3-4 рівнів акредитації готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном цього не розуміють.

Отже, треба уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів.

Болонський процес спрямований на формування єдиного відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці.

Принципи Болонського процесу:

1. Введення двоциклового навчання.

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх

національних системах освіти системи обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів). Запровадження кредитної системи обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (кредитів). Вона зменшує навантаження на студентів, оскільки за умов її впровадження відсутні сесії.

2. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних

агенств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького складу й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері праце-влаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь всієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу.

Розкриваючи питання про основні характеристики Болонського процесу, слід зупинитися на аспектах його динаміці, обов’язкових його параметрах, основних поняттях, пов’язаних з Болонським процесом на питаннях впровадження Болонського процесу у вищу освіту України.

ІІІ. Висновки.

Таким чином, система юридичної освіти в Україні пов’язана з реорганізацією суспільства і держави у напрямку до правової держави, ринкової економіки, європейської інтеграції. Сучасні загальноцивілізаційні тенденції розвитку мають системоутворюючий вплив на модернізацію вищої освіти в Україні. Особливо це стає актуальним із підписанням Україною 19 травня 2005 р. на Бергенській конференції декларації, з чого офіційно розпочався в нашій країні Болонський процес.