2. Лінії

а, b, c, … – малі букви латинського алфавіту;

h – тільки горизонтальна пряма;

f – тільки фронтальна пряма;

р – тільки профільна пряма;

АВ, (АВ) – пряма, яка визначається точками А і В;

[А,В] – відрізок прямої, який обмежений точками А і В.

3. Площини і поверхні

Г, Δ, Ω, Σ, Θ, Φ, … – великі букви грецького алфавіту;

П – велика буква грецького алфавіту “ПІ”, використовується для позначення площин проекцій;

П₁, П₂, П₃, П₄, … – площини проекцій з відповідним підрядковим індексом;

Σ (А, В, С) – площина, що задана точками А, В, С;

Σ (А, m) – площина, що задана точкою А і прямою m;

Σ (d // m) – площина, що задана паралельними прямими d і m;

Σ (а ∩ с) – площина, що задана прямими а і с, які перетинаються;

Σ (Δ АВС) – площина, що задана трикутним відсіком АВС.

4. Кути

α, β, γ, … – малі букви грецького алфавіту;

а ^ с – кут між прямими а і с;

b ^ Г – кут між прямою b і площиною Г;

Σ ^ Г – кут між площинами Σ і Г.

5. Натуральні величини, довжина, відстань

|А, В| – відстань між точками А і В, довжина відрізка [АВ];

|А, b| – відстань від точки А до прямої b;

|а // с| – відстань між паралельними прямими а і с;

|Σ // Г| – відстань між паралельними площинами Σ і Г;

|d  b| – відстань між мимобіжними прямими;

|Δ ABC| – натуральна величина трикутника АВС;

|Σ ^ Г| – величина кута між площинами Σ і Г;

|а ^ с| – величина кута між прямими а і с;

|b ^ Г| – величина кута між прямою b і площиною Г.

ІІ. Позначення геометричних елементів креслення

1. Проекції геометричних елементів

Проекції геометричних елементів позначаються тими ж знаками, як і у просторі, з додаванням підрядкового індексу, який відповідає індексу площини проекцій:

А₁, А₂, А₃, …, 1₁, 1₂, 1₃, … - проекції точок;

а₁, а₂, а₃, …, h₁, h₂, f₁, f₂,… - проекції ліній;

Г₁, Г₂, Σ₁, Σ₂, … - проекції проектуючих поверхонь.

2. Позначення залежностей і інші символи

≡ – тотожно збігаються;

= – рівність, результат дії;

// – паралельність;

–перпендикулярність;

∩ – перетин;

∪– з'єднання;

 – мимобіжність;

–належність елемента;

 – належність точки;

;  – не належить і т.п. ;

– – дотик.

3. Осі проекцій на комплексному кресленні

Х₁₂ – вісь проекцій в системі площин проекцій (П₁, П₂);

Y₁₃ – вісь проекцій в системі площин проекцій (П₁, П₃);

Z₂₃ – вісь проекцій в системі площин проекцій (П₂, П₃);

Х_іу – вісь проекцій в системі площин проекцій (П_і, П_у).

4. Лінії зв’язку

(А₁А₂) – вертикальна лінія зв’язку (лінія зв’язку в системі площин проекцій П₁ і П₂);

(А₂А₃) – горизонтальна лінія зв’язку (лінія зв’язку в системі площин проекцій П₂ і П₃).

Л е к ц і я 1 м е т о д п р о е к ц і й. К о м п л е к с н е к р е с л е н н я т о ч к и

1.1. Предмет і метод нарисної геометрії

Нарисна геометрія входить до числа дисциплін, які складають основу інженерної освіти. Предметом нарисної геометрії є виклад і обгрунтування методів побудови зображень просторових форм на площині і способів розв'язання задач геометричного характеру за заданими зображеннями. Нарисна геометрія передає ряд своїх висновків у практику виконання технічних креслень, до яких ставиться ряд вимог:

- креслення повинне бути наочним;

- креслення повинне бути оборотним;

- креслення повинне бути достатньо простим з точки зору його графічного виконання;

- графічні операції, які виконуються на кресленні, повинні давати достатньо точний розв'язок.

Правила побудови зображень, які викладаються в нарисній геометрії грунтуються на методі проекціювання (проектування). У зв’язку з цим, креслення, які виконуються в нарисній геометрії, називають проекційними кресленнями. При побудові цих креслень широко використовуються проекційні властивості предметів.

Змістом нарисної геометрії є :

- дослідження способів побудови проекційних креслень;

- розв'язання геометричних задач, які пов'язані з просторовими фігурами;

• застосування способів нарисної геометрії при дослідженнях практичних і теоретичних питань науки і техніки.