Тема 2. Загальносвітовий контекст ідеї вищої (університетської) освіти.

Феномен і витоки «ідеї університету». Підходи до періодизації становлення й розвитку європейської системи університетської освіти. Концепції «материнських» та «національних» моделей університету. Реалізація ідеї університету в епоху Середньовіччя, Відродження, Нового часу. Питання автономії й академічних свобод у процесі становлення модерного університету. Дослідницький університет В. Гумбольдта. Модель «ідеального університету» Джона Ньюмена. Трансформація ідеї університету в період ХХ – XXI століття.

Тема 3. Історія становлення й розвитку вищої школи й освіти в Україні

Унікальність і значення братств у розвитку української вищої школи ХУІ-ХУІІ ст. (передісторія вищої школи й освіти в Україні); Київська братська школа – загальноосвітній навчально-виховний заклад підвищеного типу, який існував у Києві у першій третині ХУІІ ст. (1615 р.); Києво-Могилянська академія (1632 р.) як центр культури і освіти, її вплив на розвиток освіти в Україні, педагогічна діяльність П. Могили (1596-1647рр.), зв’язки із зарубіжними навчальними закладами – греко-слав’яно-латинською академією в Москві (1687 р.); становлення Львівського університету (1661 р.) і педагогічні праці Єпіфанія Славенецького і Симеона Полоцького (1629-1680 рр.); вища освіта в Україні у ХУІІІ ст.; педагогічна діяльність і праці Г. С. Сковороди (1722-1794 рр.); освітні реформи у ХІХ ст.; статути вищих навчальних закладів; педагогічна діяльність М. І. Пирогова (1820-1870 рр.); педагогічна система К. Д. Ушинського (1827-1870рр.); боротьба за національну школу: прогресивні освітянські ідеї О. В. Духновича (1803-1863 рр.), Т. Г. Шевченка (1814-1861рр.), Х. Д. Алчевської (1841-1920 рр.), С. Ф. Русової (1856-1940 рр.), І. Я. Франка (1856-1916 рр.), Б. Д. Грінченка (1863-1910 рр.), Лесі Українки (1871-1913 рр.).

Виникнення і розвиток Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, його минуле та сучасне. Харківська педагогічна школа: дидактична (А. І. Зільбернштейн, В. І. Євдокімов, В. І. Лозова, І. Т. Федоренко), історико-педагогічна (С. Т. Золотухіна, О. М. Микитюк, Л. Д. Попова, О. В. Попова, Л.А. Штефан).

Реформування та стратегічні напрями розвитку вищої освіти в Україні: причини, які викликали необхідність реформування вищої освіти, його зміст, результати і перспективи інтеграції міжнародних освітніх систем.

Тема 4. Суб’єкти вищої школи

Студентство як активна соціальна група в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції; самореалізація студентів у фаховій підготовці як психолого-педагогічна проблема; права і обов’язки студентів; соціальний статус студента: правовий, психологічний, педагогічний аспекти; кризові явища суспільного життя сучасної молоді; питання адаптації першокурсників до умов вищого навчального закладу; робота з обдарованими студентами; специфіка роботи з іноземними студентами, студентами-інвалідами; навчання студентів за кордоном відповідно до проектів по обміну; вдосконалення і розвиток особистісно-професійного потенціалу студентів у процесі самовиховання; культура навчальної роботи студентів; характеристика студентського колективу та шляхи його згуртування; лідер студентського колективу; педагогічні умови самореалізації майбутніх фахівців: а) врахування специфіки роботи вищих навчальних закладів різного профілю підготовки студентів; б) стимулювання, розкриття та реалізації власного потенціалу студентів у навчальній, виховній, громадській, науково-дослідницькій, самоосвітній видах діяльності; в) побудова міжособистісних відносин між викладачем і студентом, між студентами у процесі сумісної діяльності; г) організація студентського самоврядування. Працевлаштування випускників.

Педагогічна професія як засіб професійно-педагогічної самореалізації викладача вищого навчального закладу: особливості, структура та функції педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу; завдання, права та обов’язки викладача вищого навчального закладу; Деонтологічний кодекс педагога; педагогічна культура, її компоненти; мовленнєва культура; ораторське мистецтво викладача; педагогічна техніка, її компоненти; педагогічний такт та авторитет педагога; педагогічне спілкування як взаємодія суб’єктів педагогічного процесу, що здійснюється за допомогою знакових засобів і спрямоване на значущі зміни властивостей, станів, поведінки та особистісно-сенсових утворень суб’єктів; рівні педагогічного спілкування: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, діловий, особистісний; стилі педагогічного спілкування: авторитарний, демократичний, ліберальний; самореалізація викладача вищого навчального закладу в різних видах діяльності: навчальній, виховній, громадській, самоосвітній, методичній; аудиторна та позааудиторна робота зі студентами; роль та функції куратора академічної студентської групи; викладач вищого навчального закладу як консультант, який допомагає у виборі студентами навчальних курсів, складанні індивідуальних навчальних планів; підготовка тьюторів, інструкторів, модераторів з метою розкриття внутрішніх ресурсів учасників навчально-виховного процесу у вищій школі.

Магістри, аспіранти, докторанти як науковий потенціал вищого навчального закладу; правила вступу до магістратури, аспірантури, докторантури, права і обов’язки магістрів, аспірантів, докторантів; робота наукового керівника, консультанта магістерської, дисертаційної роботи; етика відносин між керівником і здобувачем у процесі пошукової діяльності.

Змістовий модуль2. Загальні питання педагогіки вищої школи.