Гештальтпсихологія

Гештальтпсихологія – з німецького – психологія форми. Німецькі дослідники – Макс Вертгеймер (1880-1943), Курт Коффка (1886-1941), Вольфганг Кьолер (1887-1967) висунули ідею про те, що цілісний образ виникає одразу як цілісний (а не створюється як синтез окремих елементів). Приблизним перекладу терміну „гештальт” є „цілісний образ”, „форма”, „структура”. Тобто сприймання не лише не полягає у сумі відчуттів, а відчуттів, по суті, немає взагалі. Гештальтсихологи – ідея цілісності. Психіка – цілісна внутрішня структура –– гештальт.

Важливими для гештальтпсихологів є проблема фігури і фона. Вони намагалися виявити закони, за якими фігура виділяється з фона – як структурована цілісність з менш диференційованого простору, який знаходиться ніби позаду фігури (це закон близькості елементів, симетричність, схожість, замкненість тощо). 6 ліній, згруповані по дві.

„Нечистий” гештальтпсихолог –германський (пізніше американський) психолог – Курт Левін (1890-1947) – автор „теорії поля”. Він вважав, що образ світу формується одразу як цілісність і це відбувається в даний момент як інсайт. Поле напружене, коли є порушення рівноваги між індивідом і середовищем. Це напруження потребує розрядки, що здійснюється як реалізація наміру. При цьому об’єкти, в яких людина не має більше потреби втрачають збудливу силу. (ми голодні, в полі зору – бутерброд, який ніби притягує нас, але задовольнивши голод ми втрачаємо до нього інтерес).

Німецько-американський психолог – Фріц (Фредерік) Перлс (1893-1970) – автор напрямку сучасної психотерапії – гештальттерапії.

Гуманістична психологія

Її виникнення і формулювання основних принципів пов’язано з американським психологом Абрахамом Харольдом Маслоу (1908-1970), що відбувалось у 50-60 роки ХХ століття. В центрі гуманістичної психології – поняття становлення особистості, уявлення про необхідність максимальної творчої самореалізації, що означає істинне психічне здоров’я. Вони стверджують, що людина споконвічно добра чи нейтральна; агресія, насилля виникають у зв’язку з впливом оточення. Вони орієнтуються на індивідуальність як інтегративне ціле.

Абрахам Маслоу вважає найуніверсальнішою людською характеристикою креативність, тобто творчу спрямованість, яка вроджена всім, але дуже втрачається багатьма через впливи середовища, хоча дехто може зберегти наївний, „дитячий” погляд на світ. Він запропонував ієрархію людських потреб: від найнижчих, фізіологічних, до найвищої – потреби в самоактуалізації – якомога повного вияву своїх можливостей. Ця потреба задовольняється за умови задоволення найнижчих. Прагнення до самоактуалізації є джерелом і метою психічного розвитку особистості. Людина, яка досягла цього рівня є особливою, вона не обтяжена дрібними пороками, як заздрість, злоба, дурний смак, цинізм; вона не схильна до депресії і песимізму, егоїзму; має високу самооцінку.

Інший представник цього напрямку Карл Роджерс (1902-1987) вважав, що людина має вроджену тенденцію жити, зростати, розвиватися. Всі біологічні потреби підкоряються цій тенденції – вони мають бути задоволені з метою позитивного розвитку, і процес розвитку здійснюється не дивлячись на те, що на його шляху є багато перешкод – є багато прикладів, коли люди, живучи в жорстких умовах, не тільки виживають, але і продовжують прогресувати. Роджерс також вважає, що людина первинно добра і не потребує контролю суспільства; саме контроль примушує людину вчиняти погано. Він наголошує на необхідності безумовного позитивного ставлення до дітей; лише саме тоді індивід буде психологічно цілісною, повноцінною особистістю.

Близькою до гуманістичної психології є позиція Віктора Франкла (1905-1997), автора підходу логотерапія (логос – смисл), тобто терапія, орієнтована на знаходження смислу життя.