1. Охарактеризуйте основні етапи господарської еволюції

первісного суспільства.

2- Перелічіть фактори, що зумовили перехід від привлас-

нюючого до відтворюючого господарства в період первісної

доби.

3. Які ви знаєте країни східного рабства? Розкрийте його

особливості.

4. Які галузі виробництва розвинули стародавні греки?

Якого рівня досягли їхня торгівля, фінанси, кредит?

родавньою Грецією нових земель.

6. Чому господарство Стародавнього Риму називають кла-

сичним?

7. Що вам відомо про римське сільське господарство, ремес-

ло, внутрішню і зовнішню торгівлю?

8. В чому полягала суть колонату?

9. Якими були економічні причини занепаду античного

рабовласницького суспільства?

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇН

ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В ЕПОХУ

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (V — XV ст.)

1. Основні риси та періодизація феодального

господарства

Господарство епохи середньовіччя (феодальне господарство)

характеризується перш за все пануванням приватної власності

на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди

отримували від землі, яка вважалася головним багатством.

Особи, які нею володіли, як правило, панували в суспільстві.

Ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на

васальних зв'язках, призводила до протиріччя між великою

власністю на землю і дрібним селянським володінням, яке

зберігалося. Селяни знаходилися в особистій, поземельній, су-

дово-адміністративній і військово-політичній залежності від

землевласників. Домінувало натуральне господарство. Обмін

відігравав другорядну роль. Майже всі багатства суспільства

створювалися ручною працею. Знаряддя праці були примітив-

ними. Енергія вітру і рік, вугілля і деревини почала викорис-

товуватися лише в пізньому середньовіччі і спочатку дуже

обмежено.

Місце людини в суспільстві, як правило, визначалося не її

особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйо-

ра ставав сеньйором, син селянина — селянином, син ремісни-

ка — ремісником.

Отже, в основі середньовічного господарства лежала влас-

ність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників

— закріпачених селян. Селяни наділялися землею і мали своє

господарство. Користуючись землею феодала як наділом, вони

зобов'язані були за це обробити панську землю за допомогою

своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї

праці — ренту (з лат. — повертаю, сплачую). Відомі три фор-

ми феодальної ренти: відробіткова (панщина), продуктова (на-

туральний оброк), грошова (грошовий оброк).

Основними формами господарської діяльності були: фео-

ремісничий цех, торгова гільдія. В цілому економіка була аграр-

но-ремісничою, що єднало її з господарством стародавніх циві-

лізацій і дало підставу називати цивілізацію, яка існувала до

кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільство — традиційним.

Розвиток господарства епохи середньовіччя можна поділити

на три періоди. У ранньому середньовіччі (V — X ст.) сфор-

мувалися і утвердилися визначальні риси феодального госпо-

дарства (період генези). XI — XV ст. — період зрілості фео-

дального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст,

ремесла і товарного виробництва. У пізньому середньовіччі

(XVI — перша половина XVIII ст.) зароджується ринкове гос-

подарство, з'являються ознаки індустріальної цивілізації. (Про

останній період — в наступному розділі.)