5. Міжнародні економічні відносини

У першій половині XIX ст. сформувався світовий ринок

як підсистема господарства, пов'язана з обміном товарів за ме-

жами національної економіки та валютно-фінансовим забез-

печенням такого обміну. Він став формою усталених зв'язків

порті, в будівництві доріг остаточно утвердилася як складова

частина загальносвітової ринкової господарської системи.

Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися

світовий кредитний та валютний ринки. Масова міграція тру-

дових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного рин-

ку праці. Отже, склалася система міжнародних економічних

відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових гос-

подарських зв'язків. Основними чинниками цього процесу

були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоні-

альної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ

на промислове розвинені й економічно відсталі країни.

Визначилися галузі, які працювали на основі імпортних

надходжень або на експорт. Лише зовнішній ринок міг погли-

нути масовий випуск фабричних товарів. Для збереження

панування на внутрішньому ринку національні корпорації

повинні були забезпечувати світовий рівень з якості та цін.

Важливим фактором формування світового ринку було

утворення колоніальних володінь. У 1914 р. територія колоній

промислове розвинених держав становила 85 млн кв. км з

населенням 560 млн осіб. Найбільшими колоніальними імпе-

ріями стали Великобританія, про яку казали, що в ній ніколи

не заходить сонце, та Франція.

Основою формування світового ринку став міжнародний

поділ праці (МПП) зі спеціалізацією окремих країн у вироб-

ництві певних видів продукції для задоволення потреб світо-

вого ринку. Протягом XIX ст. переважаючою формою МПП

була міжгалузева предметна спеціалізація. Великобританія як

"майстерня світу" спеціалізувалася на виробництві та прода-

жу машин і устаткування, а також взуття, шкіргалантереї,

виробів харчової промисловості. Німеччина зайняла чільне

місце у світовому виробництві сільськогосподарської техніки,

залізничного устаткування, парових котлів, картоплі, спирту,

цукру, виробів хімічної промисловості, Франція — текстиль-

них машин, шовкових і суконних тканин, Бельгія — зброї та

інструментів. Колоніальні країни спеціалізувалися на вироб-

ництві бавовни, прянощів, кави, цукру, натурального каучуку.

З другої половини XIX ст. набула розвитку така форма

МПП, як внутрішньогалузева спеціалізація. Так, у металур-

гійному виробництві експортерами чорних металів були Вели-

КООрИТаШЯ, Г>ЄЛЬІ'1Я,

щина, Франція.

Провідною і найстарішою формою світогосподарських зв'яз-

ків була міжнародна торгівля, до якої були залучені всі не-

залежні та колоніальні країни, її характерною ознакою був

імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найрозви-

неніші країни, за винятком США, були мінімально забезпечені

сировиною.

З кінця XIX ст. для зовнішньої торгівлі властивою була

тенденція зростання протекціонізму і встановлення монополь-

них цін. Країни укладали торгові договори, підписували інве-

стиційні угоди.

З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років,

дедалі більшого значення набував експорт капіталу, який спря-

мовувався головним чином у колонії та залежні країни. Най-

більшими експортерами були Великобританія, Франція, Німеч-

чина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

Важливою формою зовнішньоекономічних зв'язків були

міжнародні міграційні процеси, пов'язані з переселенням

європейців до Америки. З 1816 по 1856 р. з Європи до США

емігрувало 5 млн, а в другій половині XIX ст. — 18 млн осіб.

Економічним наслідком міжнародної міграції робочої сили

було прискорення розвитку промисловості та сільського гос-

подарства в країнах імміграції, посилення міжнародного по-

ділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасно

імпорту товарів у країни імміграції.

На початку XX ст. співвідношення сил між великими дер-

жавами зайшло у винятково гостру суперечність з тим поді-

лом світу, який склався в кінці XIX ст. Зокрема, одна з най-

більш економічно розвинутих країн Європи — Німеччина —

виявилася обділеною колоніями. На порядок денний стало

питання про перерозподіл зон впливу, насамперед ринків збу-

ту, джерел сировини, сфер вкладання капіталу, початок якому

поклала перша світова війна.