5 Млрд франків контрибуції і як гарантію виплати віддавала

частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці

землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду,

вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі про-

мисловості. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію

ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.

Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона

змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля.

Таким чином росла собівартість французьких металовиробів,

зменшувалася їхня конкурентоспроможність.

У французькій промисловості також необхідно було міня-

ти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало

значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали

експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За да-

ними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було

вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності

—104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівко-

лонії давав величезні прибутки.

Відсталою у порівнянні із СІЛА та Німеччиною була й струк-

тура французької економіки. Скорочувалися потужності ме-

талургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно

розвивалася легка промисловість. Перед першою світовою

війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Існування гострих проблем у сільському господарстві також

стримувало розвиток економіки.

Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати

наявні в сільському господарстві суперечності. Парцелярність

(роздрібненість) селянських господарств і низький технічний

рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затриму-

вали "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок

робочої сили, приріст населення.

виявилася конкуренція американського зерна та інших про-

дуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структур-

ної перебудови аграрного сектора країни.

На світовий ринок Франція виходила в основному з доро-

гими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними

виробами та іншими предметами розкоші.

4. Становлення індустріального суспільства

в Японії

Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся

пізніше, ніж в країнах Західної Європи та СИТА, і мав ряд особ-

ливостей. До середини XIX ст. Японія була типовою аграрною

країною, в якій панувала феодальна система господарства, фор-

мувалося мануфактурне виробництво.

Політична роздрібленість країни, складна соціальна струк-

тура суспільства, в якій панівне становище займали самураї

(біля 7% всього населення) гальмували становлення індустрі-

ального укладу. Селянство країни становило 80% від загаль-

ної кількості населення, купці та ремісники були малочисель-

ним станом і не виявляли підприємницької активності. Краї-

на перебувала у самоізоляції від зовнішнього світу.

Зміни у розвитку Японії почали відбуватися з 1853 р., коли

невелика американська ескадра під командуванням комодо-

ра Перрі ввійшла у Токійську бухту і змусила Японію відкри-

тися для торгівлі із СИТА, а потім і з іншими державами.

Торгівля з економічно розвиненішими країнами мала не-

гативні наслідки для японської економіки, викликала соціаль-

не невдоволення, яке вилилося у революцію "Мейдзі" — дер-

жавний переворот 1868 р., внаслідок якого було ліквідовано

феодальний режим Токугава і започатковано процес модерні-

зації. Важливим результатом революції була ліквідація фео-

дальних володінь та привілеїв. Однак аристократія отримала

відшкодування готівкою та облігаціями, які були інвестовані

у виробництво, в індустріалізацію. Була проведена аграрна

реформа, яка змінила систему землеволодіння, модернізувала

тогочасне аграрне японське суспільство, створила умови для

розвитку промисловості.

створював свої власні підприємства — взірцеві фабрики та

корабельні, що діяли як державні із широким залученням

іноземних експертів для їхнього керівництва. Згодом уряд

передав ці підприємства у приватні руки за низькими ціна-

ми. Уряд виконував функції науково-дослідної і дослідно-

конструкторської установи для нових підприємців і поступо-

во перестав брати безпосередню участь у виробничому процесі.

Ліквідація феодальних відносин в Японії створила ринок

вільної робочої сили, люди всіх станів стали вільними, а при-

ватна власність і приватне підприємництво стали захищени-

ми від сваволі старої аристократії. Крім цього, уряд всіляко

сприяв розвиткові системи загальної освіти.

В Японії починає формуватися стан підприємців. У нього

вливалися колишні воїни-самураї, які привнесли в нову діло-

ву етику традиції старого самурайського кодексу — чесність,

відданість справі та дисципліну. Самураї відіграли вирішаль-

ну роль в утворенні нового підприємництва.

Важливу роль в індустріалізації Японії відіграв іноземний

капітал, але в цілому японці покладалися на власні заоща-

дження. Це хоч і затримувало "злет" економіки, але робило її

стійкою та надійною у наступні десятиліття.

Становленню індустріального суспільства в Японії сприя-

ла аграрна та інші реформи 70-х років XIX ст. Вони ліквіду-

вали феодальні права самураїв на землю, закріпили земельні

наділи за селянами. Правда, значна частина селянства зали-

шилася мало- та безземельною.

У країні почався промисловий переворот і одночасно інду-

стріалізація, які проходили прискореними темпами. Разом з

тим, доцільно відзначити, що напередодні першої світової війни

Японія залишалася аграрно-індустріальною країною, 60% її

населення було зайняте в сільському господарстві.