11. Екологічна безпека

Безпека підприємства в екологічній сфері - це захист від руйнівного впливу природних, техногенних чинників і наслідків господарської діяльності підприємства. Повені, землетруси, смерчі, зсуви ґрунту, лавини можуть завдати величезної шкоди майну підприємства, здоров'ю працівників. На практиці передбачити природні катастрофи неможливо, однак потрібно вжити всіх заходів, щоб наслідки стихійних лих були мінімальними для підприємства.

У результаті господарської діяльності саме підприємство може стати джерелом небезпеки для навколишнього середовища. До внутрішніх чинників, які погіршують його екологічну безпеку, належать: помилки, допущені на стадії проектування нових виробів, шкідливих для здоров'я людей, а також на стадії розроблення і впровадження нових технологій; штрафи за забруднення довкілля та незаконно створені звалища тощо.

Екологічна складова полягає в дотриманні чинних екологічних норм, мінімізації втрат від забруднення навколишнього природного середовища.

Проблему гарантування екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки розробленням і ретельним дотриманням національних (міжнародних) норм гранично допустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотриманням екологічних параметрів продукції, що виготовляється. 

Уся кількість води, спожита на різні технологічні процеси, відводиться з підприємства у вигляді сильно забруднених стічних вод.

Стічні води м'ясопереробного підприємства утворюються в основному при митті м'ясної сировини, водяному душировании ковбас і

миття обладнання, інвентарю, тари та підлоги. У виробничий сток потрапляють жир, частки м'яса, кров, білки, сіль, фосфати.

У м'ясній промисловості утворюються два основних потоку стічних вод - виробничі і побутові. Виробничі стоки підрозділяються на ті, що містять жир і ті, що не містять жир. Із загального об’єму стічних вод обсяг виробничих стоків становить 70-75 %, що не містять жир 4-8 %, а умовно чистих 14-18 %. Об’єм стічних вод 8-12 %.

Методи очищення стічних вод поділяють на механічні, біологічні, хімічні та ін. Вибір методу очищення, типу очисних споруд та їх ефективність залежать від обсягу стоків, концентрації забруднювачів, нерівномірності витрати, вимог до якості очищеної води, наявності і складу районних або міських очисних споруд тощо, а також від місцевих умов з урахуванням можливого використання очищеної води для промислових або сільськогосподарських потреб. Стічні води підприємств мають високу концентрацію забруднювачів по зваженим речовинам, жиру і органічних домішок. Ці показники в 10-20

разів перевищують концентрації забруднень міських стоків. Тому стічні води підприємств м'ясної промисловості повинні очищатися на території підприємства. Основними методами очищення стічних вод па підприємствах галузі є механічне та біологічне (біохімічне) очищення. Механічний метод очищення застосовують для виділення нерозчинних забруднень відстоюванням, проціджуванням, фільтруванням і т. д. Біологічне очищення стічних вод полягає у розщепленні та мінералізації органічних речовин під дією ферментів мікроорганізмів при насичені стічних вод киснем повітря. При цьому окислюються органічні речовини, створюються сприятливі умови для розмноження аеробної мікрофлори з пригніченням росту анаеробів.

Для біологічного очищення стічних вод використовують аерофільтри, високонавантажені біологічні фільтри, аеротенки, метате- нки, поля фільтрації, поля зрошування та інші споруди.

12.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

3. Рогов І. А. Загальна технологія м'яса і м'ясних продуктів. - М .: Колос, 2000.

4. Бредихин С.А., Бредихина О.В., Косодемьянскій Ю.В. та ін. Технологічне обладнання м'ясокомбінатів. - М .: Колос, 1997.

5. Журавська Н.К., Альохіна Л.Т. Дослідження та контроль якості м'яса і м'ясних продуктів. - М .: Колос, 1999.

6. Методичні вказівки до виконання технологічних розрахунків по забою худоби і оброблення туш. - Уфа: БДАУ, 2010.