1. Політико-культурне тло німецького Просвітництва

“Пошматована” Німеччина (30-річна війна):

• географічна роздрібненість (князівства) – регіоналізм

• політичне розмежування – відсутність єдиної влади в країні

• економічна відсталість

• занепад культурних центрів – відсутність єдиного суспільного культурного центру (центри-князівства або університетські містечка – Лейпциг, Гамбург, Цюріх)

• панування середньовічного догматизму в освіті

• нерівномірність суспільного розвитку

Періодизація німецького Просвітництва

2. Науково-філософські орієнтири просвітницької Німеччини

Готфрід Вільгельм фон Лейбніц (1646 - 1716)

• Наука існує для життя

• Теорія розвитку (найдрібніша частка атом-монада – запорука розвитку світу; у кожному атомі згорнутий Всесвіт)

• Розум людини – це атом, що характеризується потягом та сприйняттям

• Найкращий із світів – не потойбічний, а той, в якому живемо ми

• природа – звичка Бога

Лейбніц –

1-й Президент Берлінської академії наук

(вплив на Петра І – розвиток наук. досліджень в Росії)

винаходи:

• механічний калькулятор (1673)

• пристрій використання енергії повітря

• креслення підводного човна

• обґрунтував необхідність регулярного вимірювання температури тіла хворого

• довів існування підсвідомості в людини

Хрістіан фон Вольф (1679 - 1754)

Онто-теологічна концепція існування– домінуюча філософська система сер. XVIII ст. (вольфіанство)

• провідний засіб ставлення людини до світу – “розумні думки про Бога, світ, людську душу і всі речі загалом”

• мислячий розум – це інструмент просвічення та виховання людей

• філософія – “світова мудрість”

• філософ “служить” adusumvitae(життєвій потребі)

• Бог – довершена розумна істота

• віра – оптимістична впевненість у здібностях розуму у досягненні істини

Імануїл Кант (1724 - 1804)

Емпіризм – теорія пізнання (пізнання починається з досвіду)

Філософ / вчений / письменник має необмежену свободу розуму і має говорити лише від свого імені

Знання про світ – це результат активної творчої діяльності свідомості

Практичний розум – це совість, що керує нашими вчинками

3. Національні особливості літературних напрямів Просвітництва в Німеччині

Кожен з напрямів має багато варіантів:

• класицизм Готшеда та Вінкельмана

• “веймарський класицизм”

• непросвітницьке рококо Х.Вейзе

• просвітницьке рококо Віланда

• сентименталізм “швейцарців”

• “штюрмерство” Гете та Шіллера

“веймарський класицизм” орієнтується на освіченого бюргера-космополіта передумова створення “світової літератури”

• Принципи веймарської естетики 1780-90 рр. (Ґете), які ставлять за мету естетичне осягнення “об'єктивної природи речей”

• Як певний історично сформований стиль у мистецтві

• Факт тісної взаємодії Ґете, Шіллера з веймарським двором на рубежі XVIII–XIX ст.

• Утопічна програма гуманістичного виховання людини, запропонована Ґете та Шіллером, що бере коріння в Античності та Відродженні

• Вільний обмін ідеям, живе спілкування

Передумови виникнення “веймарського класицизму”:

Східна Німеччина – герцогство Саксен-Веймар-Ейзенах

Міста Веймар (класицизм) та Ієна (романтизм) – загальнонімецькі центри науки, мистецтва та філософії

Веймар – герцоги Анна Амалія та Карл Август запрошують до свого двору Віланда, Гердера, Ґете, Шіллера та ін. – “веймарський гурток муз”

Веймар

• центр видавництва (журнал “Пропілеї” Ґете, газета “Ори” Шіллера)

• центр перекладів (Шіллер перекл. Евріпіда, Гоцці, Расіна; Віланд перекл. Горація, Арістофана; Ґете перек. Вольтера та Шекспіра)

• розквіт культури листування

• бум колекціонування (у Ґете мінералогічні та ботанічні колекції) – мета – систематизація та фіксація знань – вплив на розподіл науки на певні сфери

• демократизація діяльності високої культури (парки без огороджень)

Представники “веймарського класицизму”

• Й. Вінкельман (ідея спокійної величі, “культура ока” – “розумний зір” у Ґете)

• Й.Гердер (теорія природного генія, природа + мистецтво)

• К.Ф.Моріц (внутрішня перспектива читання)

• В.фон Гумбольдт (перетворити дійсність на образ)

• Й.В. Ґете

• Шіллер

Просвітницьке рококо Віланда

Хрістоф Мартін Віланд (1733 - 1813)

Поет та ідеолог німецького рококо

Видавець 1-го у Німеччині журналу літ-ри та мистецтва “Німецький Меркурій”

1764 – 1813 – рокайний період творчості

Характерні риси рокайних творів В.:

• Раціоналізм

• Гедоністичні настрої

• Легкість стилю

• Розмовність

• Поміркованість

• Боязнь крайнощів

• Філософсько-виховний роман “Агатон” (дослідження природи досконалої людини / особистості = розум+пристрасть+доброчесність+потреби плоті); мотив “романної подорожі у пошуках коханої” трансформується у мотив “подорожі з метою становлення / самоудосконалення”

• Роман “Абдоритяні” (головні герої – справжні люди зі своїми недоліками – іронічне ставлення до недосконалої дійсності)

• Казкова епопея у віршах “Оберон” (орнамент +яскрави барви+фантастика)