22. Доведіть,що лицарська культура та лицарська література мала міжнародний харарктер

Зі всіх жанрів середньовічної народної поезії найкраще зберігся героїчний епос. Зародився епос у 8-9 ст. в умовах первіснообщинного ладу і остаточно оформився на ранніх етапах рабовласницького і феодального суспільства у 9-11 ст. Існував в усній традиції. Утворювався в період, коли Європа майже вся християнізувалась. З’явився тоді, коли люди зрозуміли походження світу і людини, і тепер на першому плані – місце людини в соціумі (адже відбулася стратифікація суспільства).

Відомі дві форми народного епосу - пісня та епопея. Творцями і носіями епосу в Західній Європі спочатку були дружинні співці, які теж брали участь у подіях, битвах, походах, що оспівували у своїх піснях. З розпадом дружин носіями героїчного епосу стали професійні співці, на Заході - жонглери, хуглари, шпільмани. В їх середовищі і виникли широкі розгорнуті форми - поеми (епопеї). Пісня і поема мають однакові принципи побудови [5сюжету: протиставлення героя і його суперника, зачини і кінцівки, розгорнуті описові моменти, триразові повтори, поширені діалоги тощо. Епосу притаманна стійка система художніх засобів - ти-пічні ситуації, гіперболізація, постійні епітети; традиційний в епосі також урочистий стиль, який надає серйозності та величавості оспівуваним подіям. Традиційною схемою розповіді про богатиря є оповідь про чудесне народження героя, про перший його бойовий виїзд, братання богатирів, хвала бойовому коню, зброї, подвиги перед весіллям тощо.

На ранніх ступенях розвитку епос зв'язаний з міфологією, але поступово він звільняється від міфологічних уявлень. Предметом зображення в ньому стає історія народу, боротьба за племенну, народну єдність.

Епос створювався в епоху племінних міжусобиць, у період створення державності та боротьби з чужоземними нашестями. Це й визначило характер його головного героя. Центральним персонажем героїчного епосу всіх народів є воїн-богатир. Роланд чи Ілля Муромець, Сід, Марко Королевич чи Давид Сасунський - народний герой завжди виступає як захисник рідної землі від чужоземної навали, як борець за єдність народу і противник сваволі феодалів. Народна фантазія наділяє героя незвичайною силою, мужністю і доблестю, в яких якби втілена міць цілого народу. Героями епосу часто виступають представники панівної верхівки (правителі, знать), але це не суперечить його народній суті.

Героїчний епос з’явився тоді, коли люди зрозуміли походження світу і людини, і тепер на першому плані – місце людини в соціумі (адже відбулася стратифікація суспільства).

Найвищою людиною в суспільстві був король (сеньйор). Він приймав васалів під свою руку, як власних дітей.

Перші твори з’явились у Франції і називались жестами. Існує дек-ка циклів жестів:

1) жести короля: Центральною фігурою в цій жесті є король Франції. Це збірний образ ідеального короля, символ народної правди і справедливості, оплот країни в боротьбі з іноземними «нехристами» і феодальним свавіллям. У цих поемах звичайно зображувався Карл Великий, який в народній пам'яті заслонив усіх інших французьких правителів.

2) жести перів (про вірних васалів): В жесті прославляється ідеальний васал, який вірно служить слабкому королю і врятовує державу від зовнішніх і внутрішніх ворогів.

3) жести про невірних васалів (зрада і покарання за зраду): У ньому розповідається про своєкорисливі феодальні чвари, які не завжди осуджуються.

Архаїчний епос спирається на уявлення про давнє минуле, а героїчний епос сконцентрований на історичних подіях (вони є в хроніках). Найчастіше герой героїчного епосу має історичний прототип (Роланд – граф Хруотланд, Етцель – Аттіла, Сід – Руй Діас де Бівар).