15) Порівняйте шлях Августина до християнства та особливості навернення Луція у віру в Ізіду

Луцій після тяжких поневірянь врешті решт звертається до Ізіди, щоб вона допомогла повернути йому людську подобу. Луцій за своєю природою був дуже допитливий, часто пхав носа не у свої справи та дуже цікавився магією. Через це й потрапив у халепу перетворившись у осла. Необхідність якогось пошуку порушує статику персонажу, той відправляється шукати когось чи щось, з ним трапляються різні пригоди, він проходить через різні випробування і врешту решт знаходить те, що шукав. Він відновив собі людську зовнішність лише звернувшись до богині Ізіди. Тобто втручання божеств тут обов’язкове, без нього Луцій не перетворився би на людину, і не змінилося б його світосприйняття.

Перш ніж Августин став одним з найвідоміших отців християнської церкви, йому слід було 7 років бути прибічником маніхейства. Потім у 29 років він захоплюється неоплатонізмом і лиша в 32 рокими спостерігаємо навернення Августина у християнство. Йому необхідно було зустріти інших ораторів, Святого Амвросія відвідуючи Рим. Він також був Гіпонським єпископом в Анапі. Більше того, матері Августина приснився сон, що син її стоїть позаду, так як мати була християнкою, то це означало, що згодом Августин повинен був також прийняти христиняську віру. Будучи християнсином він о кінця життя боровся із Пелагіанством.

Твір вводить в прозу новий християнський ліризм, котрого не знала попередня література. В людині пробуджується слізне змилування добротою Бога та гармонією створеного Ним світу. Перед читачем постають відразу чотири авторські іспосасі: молодик-язичник, зріла людина у стані душевної кризи, філософ-теолог,єпископ церкви. До навернення Св. Августин був одним із найвизначніших і найосвіченіших риторівРимської імперії. У Сповіді він вміло користується всіма стилями античного красномовства. Коли йде звернення до Бога, це відбувається в урочистому стилі.

16) Порівняйте значення зовнішньої пригоди для розвитку античного роману з психологізмом творів доби Середньовіччя ( на матеріалі текстів Апулея та Августина)

Необхідність якогось пошуку порушує статику персонажу, той відправляється шукати когось чи щось, з ним трапляються різні пригоди, від проходить через різни випробування, і в кінці знаходить те, що шукав. У «Метаморфозах» Луцій відновлює собі людську зовнішність, а Августин досягає гармонії з Богом. В Метаморфозах пригоди головного героя були тільки подієвими, тобто лише у процесі пригод та перетворень він приходить до необхідності навернення у нову релігію; а в Августині показано динаміку розвитку особистості, її душевний, інтелектуальний поступ, прогрес. Августину слід було 7років бути прибічником маніхейства, аж поки він став одним з найвідоміших отців християнської церкви. Йому необхідно було зустріти інших ораторів, Святого Амвросія відвідуючи Рим. Це все було через безпосереднє втручання Бога. Ядром теоцентричної картини світу средньовічної людини була – віра. Саме віра в Бога для людей середньовіччя – це вища істина, навколо котрої групувалися всі їхні уявлення та ідеї; істина, за якою були співвіднесені їхні культурні та суспільні цінності Луцій відрікається від минулого грішного життя та проходить обряд посвяти і стає жрецем Осіріса та Ісіди. Зовнішня пригода необхідна для того, щоб головний герой збагнув, що будучи людиною він не бачить як багато навколо гріха, невігластва, жорстокості та лицемірства. Луцій потапляє в сутичку з розбійниками, через яку осла забирають. Згодом він переходить від одного господаря до іншого, але найголовніше – він може бачити різні прояви людської натури, про яку він так малоо знав будучи людиною. Страх смерті вимушує Луція шукати захисту в Богів. Луцію сниться богиня Ісіда і обіцяє йому спасіння і перетворює його на людину. Після перетворення в людину, Луцій живе вже не заради задоволення фізичних потреб, а заради інших, духовних інтересів. Він пережив внутрішню метаморфозу. Аналогічне відбувається з Августином.

Твір Святий Августин входить до золотої доби патристики. Підіймаються проблеми буття людини в світі, стосунки особистості з усією світобудовою, вибору свого шляху, вчинку в екстремальній ситуації. Августином був започаткований кардіоцентризм у Зх. Церкві, тобто богопізнання через емоції, серце, що стає центром любові до всевишнього. Луцій також, після пригод повірив у божественну силу и змінив своє ставлення до Богів.