Довідка

Орфоепічні норми – це закріплені в практиці зразкового використання мовні варіанти у вимові, які найповніше і найкраще виконують свою суспільну роль. Норми виробляються всією мовною практикою суспільства, обґрунтовуються науково й узаконюються відповідними актами. Орфоепічні норми охоплюють насамперед вимову звуків у різних позиціях, у сполученнях з іншими звуками, у граматичних формах, групах слів та окремих словах. Крім цього, вони включають і норми наголошування слів та інтонацію.

Нормативна вимова має велике суспільне значення: вона підвищує загальний рівень культури і полегшує процес спілкування. Адже відхилення від літературної вимови заважає взаєморозумінню між мовцями, відвертає увагу слухача.

Вимова наголошених голосних в українській мові чітка і виразна: [лехко], [тихиі], [літо], [рано], [холод], [вуз’ко] – голосні [е], [и], [і], [а], [о], [у] вимовляються ясно і не плутаються одна з одною. Не наголошені голосні через те, що послаблюється напруженість артикуляційних органів, менш виразні, зазнають невеликих змін. Проте не всі голосні – [а], [у] в наголошеній і ненаголошеній позиції майже не змінюються, хіба що впливають на них сусідні приголосні, завдаючи незначних змін: [гарниі], [гар’ачиі], [н’ан’ка], [знаіду], [дудка], [дукати], [д’ушес], [л’убити], [л’утиі].

Більших змін зазнають голосні [е], [и], [о]. Ненаголошений [е] наближається у вимові до [и], особливо перед складом з [и], [і], [у]: [ве^изи] – [ве^из’іт’] – [ве^изут’]. Перед складами з голосними [е], [о], [а] не наголошений голосний [е] менше піддається зміні: [ве^изе], [ве^изла], [ве^изло]. Так само ненаголошений голосний [и] наближається у вимові до [е] більше перед складом з [е], [а]: [ли^ехе], [ли^еха] і менше перед складами з [и], [і] та в кінці слова: [ли^ели], [пли^ев’іт’], [дати].

Багато змін зазнають приголосні звуки у мовному потоці. Є й окремі звуки, які вимовляються неправильно, спотворюються мовцями. Так, складні звуки [дж] і [дз] при вимові часто втрачають зімкнену частину: замість [йіжджу] вимовляють [йіжжу], [дріжж’і] замість [др’іждж’і, [п’ідтверже^иниі] замість [п’ідтвердже^иниі], [зеркало] замість [дзеркало], [кукуруза] замість [кукурудза] тощо. Іноді, навпаки, уставляють зімкнену частину там, де її не повинно бути, наприклад: [в’іджчудже^иниі], [зона в’іджчудже^ин’:а]. Мовці забувають (або й не знають), що ці звуки вимовляються злито. Навіть у словах, у яких пишемо дві окремі літери д і ж, д і з внаслідок злиття звуків у мовному потоці (явище асиміляції), хоч вони належать до різних морфем, відчувається їх злиття: [в’ідзс’іч], [надззвивчаіно], [п’іджжиўле^ин’:а].

Звук [ґ], діставши в сучасному алфавіті своє позначення, за звичкою не вимов­ляється носіями мови у словах [ґул’а], [ґатунок], [ґава], [ґрати] та ін. У цьому разі впливає те, що в друкарнях відсутня літера ґ. В іншомовних словах іноді вимовляють [ґ] у тих словах, у яких цей звук відсутній. Наприклад, нема його у грецьких словах [г’іпс], [г’ігант], [ге^иге^имон’ійа], [де^имагог’ійа], [орган], [орг’ійа]. У латинських словах, засвоєних українською мовою, він теж плутається із звуком [г]: [ґонґ], [ґоти], [жарґон], [реґе^инт], [танґо], [сленґ], [смоґ], [ре^иґлан], [ре^иґламе^инт], [шлаґбаум], [суґес’т’ійа] тощо.

У власних назвах також літери г і ґ плутаються, що відбивається й на вимові. Звук [ґ] треба вимовляти у словах: [Ваши^енґтон], [Вол’фґанґ], [Гете], [Гриґ], [Маґе^илан], [Паґан’ін’і], [Родриґо], але: [Геґе^ил’], [Г’уґо], [Габсбурґ], [Гамбурґ], [Гааґа], [Копе^ингаґе^ин].

Дзвінкі приголосні і в кінці слова, і в середині слів перед глухими вимовляються в українській мові дзвінко: [л’ід], [в’із], [дуб], [н’іжка], [кладка], [губка], [обпе^икти], [п’ід’т’іагти], але: [лехко], [вохко], [н’іхт’і], [к’іхт’і], [спи^етаў], [с тобойу], [роз^ссипати], [бе^из^с тебе].

Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова піддаються впливу дзвінких і одзвінчуються: [воґзал], [аізбе^ирґ], [фудбол], [коз’ба], [молод’ба]. Навіть на стику слів спостерігається одзвінчення глухих [н’ідж була м’іс’ашна], [брад даў книжку].

Шиплячі звуки в кінці слова і складу, а також перед голосними [и], [е], [а], [о], [у], крім подвоєних, вимовляються твердо: [н’іч], [плач], [йідеиш], [р’іж], [дошч], [тиша], [брошура], [шостиі], [чорнити], [че^ибрец’], [шеп’іт], [чистиі], [жити], [жур’і]. Перед [і], а після подвоєних і перед [а], [у] шиплячі напівпом’як­шені: [коми^еш’і], [кл’уч’і], [меж’і], [узвиш’:а], [узб’іч’:а], [п’ід’н’іж’:а], [по^удруж’:у], [роз^ск’іш’:у], [н’іч’:у].

Твердо вимовляються губні в усіх позиціях: [л’убоў], [твойа], [степ], [пеўниі], [мир], [сором], [кроўйу], [мйата], [верфйу], [голуб], [бити], [пйат’], [вйут’], [бйе]. Але перед [і] та в деяких словах перед [а] губні напівпом’якшені: [б’ілииі], [скуп’і], [м’ірка], [в’іхот’], [у торф’і], [ц’в’ах], [дзв’акати], [с’в’ашченик].

Приголосний [р] в українській мові ствердів. Він твердо вимовляється в кінці слова і складу: [писар], [харк’іў], [зв’ір], [т’урма], [бурйан], [мат’ірйу]. На початку складу він може бути і твердим, і пом’якшеним: [р’абий], [ради^еі], [р’ічка], [рибка], [буру], [бур’у].

Перед голосними [е], [и] приголосні вимовляються твердо: [лекц’ійа], [ле^иб’ідка], [котлета], [небо], [дере^иво], [диктор], [липа], [в’іне^иґрет], [дизе^ил’], [Сидороў], [Куницин], [те^иле^ибаче^ин’:а]. М’яка вимова приголосних перед [е] спостерігається лише в кількох випадках: м’який приголосний [н’] в кінці основи прикметників середнього роду м’якої групи: [п’ізн’е], [колишн’е] та в деяких прикметниках, утворених від іменників на -ння, -ття: [жи^ет’:евиі], [моўле^ин’:е­виі], [значе^ин’:евиі], [ми^ет’:евиі], а також у дієсловах [л’:е] і [л’:ец’:а].

Слід дотримуватися правил вимови в окремих групах приголосних: спрощувати [д] і [т] у словах [студен’с’киі], [контрасниі], [ш’існадз’ц’ат’], [ш’іс’:от], [аґенство], [ш’ізде^ис’ат] або зливати звук [т] із [с] в один складний звук [брац’кииі], [багацтво], [дац’киі], [де^иўйацсот]. Звук [д] перед свистячими та шиплячими зазнає їх впливу і перетворюється на [дз] або [дж]: [громадз’с’киі], [в’ідззнака], [в’іджчаі], [п ’іджжи^евити].

Буквосполучення тц, шц, чц, жц перед закінченням -і в іменниках давального і місцевого відмінків однини звучать як [ц’:], [с’ц’], [з’ц’]: [викруц’:і], [пл’ас’ц’і], [руц’і], [н’ізц’і]. Так само зазнають асимілятивного впливу ці ж звукосполучення і в іменниках чоловічого роду в називному відмінку множини [пе^ире^имоз’ц’і], [зви^етазц’і] та сере днюго роду в місцевому відмінку однини [у йаблуц’:і].

Спрощуються приголосні [д] і [т] у звукосполученнях [здц], [стц] перед закінченням -і в іменниках жіночого роду в давальному та місцевому відмінках однини: [горс’ц’і], [пойіз’ц’і], [не^ив’іс’ц’і].

Буквосполучення -ться у дієслівних формах третьої особи однини і множини теперішнього і майбутнього часу звучить як [ц’:а], [коле^иц’:а], [закрути^ец’:а], [научіц’:а], [знайомл’ац’:а], а -шся, -жся, -чся – як [с’:а], [з’с’а], [ц’с’а] у другій особі дієслівних форм однини теперішнього часу і наказового способу: [купайе^ис’:а], [маз’с’а], [мороц’с’а].

77.Чітко вимовляйте голосні [о] та [а] у словах в усіх позиціях. Запишіть свою вимову на магнітну плівку і прослухайте.

Поради – паради, програти – прагматик, лопата – лапатий, кропива – краплина, програма – практика, монастир – мандарин, солдат – санація, кочерга – качан, поганий – багатий, гарячий – годованець, хазяїн – хороми, оказія – акація, око – ока, оптика – апетит, манґо – монах, копати – капати, згонити – зганяти, скотити – скачати, допомогти – допомагати, кропити – краплі, халява – хозари, голова – глава.

78.Вимовте слова з голосними [о] та [у]. Простежте, коли [о] наближається до [у]. Запи­шіть слова фонетичною транскрипцією.

Цоколь, чорніти, хомут, ходіння, тротуар, троюрідний, союз, рубіж, ростбіф, ропуха, розумний, просунути, лопух, поріг, попутний, попруга, поріддя, мотузка, монумент, копійка, конюшина, конура, зозуля, жолудь, доступ, дозувати, горнути, воюючий, волокуша, борсук, брошура, двоїти, конструкція, конфуз, нормувати, обух, огудина, подушка, полуда, полумисок, понурий, поруччя, посудина, потіха, посуха, потужність, простуда, розбурхати, розгублений, сортувати, споруда.

79.Правильно вимовляйте ненаголошені голосні в словах. Простежте, у яких випадках [е] та [и] більше наближаються один до одного, а в яких – менше.

Рибалка, пшеничний, синоптик, рисунок, письменник, перевал, оберемок, личинка, летіти, леміш, легенький, кип’ятильник, кишеня, історія, здивований, здешевити, застереження, засилати, заселяти, евакуація, електричний, енцефаліт, енциклопедія, медикамент, материнка, машиніст, медичний, нехай, недуга, нечистий, нищечком, свердлити, сережка, синтетика, синочок, терновий, терпіти, диригент, дециметр, утихомирення, федерація, флегматик, химера, хитати, херувим, цикламен, шиньйон, шериф, шедевр, циркуляр, центрифуга, чемпіон, преамбула.

80. Виправте в словах помилки, спричинені неправильною вимовою приголосних афри­кат [дж] і [дз]. Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

Затвержений, дріжжі, прш’жжий, відчудження, проціжений, роз’їжжені, їжжу, підтверження, лужений, заїжжати, нагороження, бжола, зеркало, жерело, звонять, зелень-зелень, зюрчить, зюркіт, жемпер, джунглі, звінок, жерсі, жентльмен, жаз, кукуруза, жміль, звякати, зю-до, ґезь, зиґлик, ґринжоли, розгалудження.

81. Правильно вимовте звуки [дж] і [дз] та поясніть їх появу у словах.

Воджу, походження, вроджений, продзвенів, заїжджений, омолоджений, досліджен­ня, народжена, задзеленчати, дзюркоче, джмелиний, дзьоб, джеркотати, джгут, дже­рель­ний, дзяволити, віддзеркалений, дзвонар, джутовий, дзвінко, дзенькнути, дзьобати, бджоляр, дріжджовий, дзиґарі, джиґун, лудження, попереджений, раджу, розріджений, дзенькіт, приїжджати, приладжувати, принаджений, посаджено, засуджений, дзінь, пробуджений, розряджати, просиджений, розладжуватися, роз’їжджати.

82. За словником перевірте, у яких словах вживається [г], а в яких [ґ]. Правильно вимов­ляйте ці звуки у словах. Поділіть слова на склади.

Гніздо, ґирлиґа, ґречний, гречка, гребінь, гриміти, грішити, гроно, грати, ґратчастий, грунт, ґудзик, гурт, ґуля, гулянка, гумка, підґрунтя, шлагбаум, фрагмент, регіон, спагеті, тренінг, персона грата, гармонія, гімназія, ґрунтовний, гондола, ґандж, зигзаг, грант, джигіт, гангстер, гофре, ґвалтувати, гарно, аргонавт, аґрус, галактика, агонія, герметичний, гастроном, гімнастика, фата моргана, реглан, регалія, танго, губернія, горизонт, енергетика, егоїстичний, рагу, ягдташ, елегантний, жонглер, інкогніто, легітимний, гяур, ягуар, швагро, ремиґати, дриґати, конгломерат, конгрес, гіпноз, гімн.

83.Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть, яких змін зазнають приго­лосні перед іншими приголосними.

Людський, відшкребти, відступ, канадський, відсидіти, вологодський, відчуття, відстань, відзнака, людство, відстріл, відчисляння, відстань, громадський, підшивка, відзвук, підчепити, підшипник, підзвітний, підживити, відчай, відсоток, підзолистий, відчіпний, відсікти, відсаджений, підшефний, підшлунковий, підщепа, відсвіт, волгоградський, підступити, пілотський, вселюдський, датський, новгородський, підшукати, відчеплений, заводський, готський, гренадський, братський, персидський, п’ємонтські, підземелля, покутський, представництво.

84.Прочитайте правильно слова і запишіть фонетичною транскрипцією. Зверніть увагу на спрощення приголосних.

Анархістський, аспірантці, антифашистський, демократці, невістчин, волюнтаристський, дантистці, шістдесят, у кістці, поїздці, радистці, п’ятсот, імпресіоністці, індивідуалістський, карпатський, кельтський, колективістці, камчатський, комендантський, контрабандистський, курсантці, лаборантці, лауреатський, масштаб, медалістці, меценатці, парламентський, мілітаристський, модистці, монополістський, наймитський, націоналістський, парашутистці, у пастці, первістці, у звістці, президентський, пропагандистський, садистський, студентство, гігантський, антисемітський, спекулянтці, стажистці.

85. Прочитайте подані нижче слова. Затранскрибуйте їх і звірте за орфоепічним словником, чи правильно вимовляєте їх.

У книжці, на дошці, на сережці, стежці, у пічці, на річці, у діжці, звитяжці, запоріжці, дужці, у тумбочці, хусточці, качці, кришці, пучці, дочці, ручці, переможці, у пляшці, кришці, ніжці.

Крутишся, не мучся, привізши, зшити, зчистити, з жолоба, з жиру, вернешся, доберуться, знайдеться, пройдіться, горнеться, з шахти, сховаються, не поріжся, смієшся, піднісши, з Черкас, з Жашкова.

Розклад, безшовний, безпечний, розтоптаний, розчулено, без того, розчин, безкраїй, безхарактерний, безпутній, безшумний, розкладено.

Вогко, нігті, легко, дьогтю, бігти, могли, кігтя, берегти.

86. Зробіть фонетичний аналіз поданих слів за такою схемою:

 Слово подайте в орфографічному записі.

 Назвіть літери, якими записується слово.

 Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

 Назвіть фонеми і визначте їх кількість. Установіть відповідність між фонемами й літерами.

 Дайте повну артикуляційну характеристику кожної фонеми в головному вияві.

 Визначте звуки і встановіть варіант, у якому реалізується кожна фонема слова.

 Виявіть і проаналізуйте зміни приголосних, що виникають у слові в мовному потоці (асиміляція, дисиміляція, спрощення).

 Виявіть і проаналізуйте можливі чергування голосних і приголосних фонем при словозміні або словотворенні в корені слова. Коротко поясніть це чергування.

Слова для аналізу: любов, горіх, покрівля, сузір’я, розщепити, свято.