131

С.О.Караман, о.В.Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи

 Фонетика

 Орфоепія

 Орфографія

 Фразеологія

 Лексикологія

 Стилістика

 Риторика

Київ – 2005

Караман С.О., Караман О.В. Орфоепічний тренінг. Фонетика. Орфоепія. Орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Стилістика. Риторика. Завдання і вправи: Навчальний посібник. – КМПУ ім.. Б.Д.Грінченка, 2004. – 180 с.

Посібник укладено відповідно до змісту чинної програми курсу «Орфоепічний тренінг», а також кількості годин, передбачених на його вивчення. Вміщені в ньому завдання і вправи спрямовані на практичну реалізацію системного підходу у вивченні мовних явищ, вдосконалення мовлення студентів, закріплення знань із розділів «Фонетика», «Орфоепія», «Орфографія», «Лексикологія», «Фразеологія».

Особливу увагу приділено стилістичному аспектові мовлення: різноманітні завдання на вибір варіантних і заміну синонімічними словосполученнями, реченнями.

Завдання і вправи з практичної риторики доповнюють матеріал у формі довідок, роз’яснень, коментарів та порад.

Для студентів філологічного факультету.

Рецензенти:

Плющ М.Я., доктор філологічних наук, професор (Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова)

Городенська К.Г., доктор філологічних наук, професор (Інститут української мови НАН України)

Передмова

Нині, коли українська мова розширює сферу свого функціонування, зростає увага до культури усного та писемного мовлення. Розмовляти добірною українською мовою стає престижно, приходить розуміння того, що досконале знання мови – важлива професіограма людей різних спеціальностей. Відтак особливої значущості набуває проблема мовленнєвої культури майбутнього вчителя-словесника, яку слід удосконалювати на етапі його професійної підготовки, у період навчання у вищих закладах освіти.

Філолог повинен володіти живим колоритним україномовним спілкуванням, трактувати мову як «енергію», «діяльність», «духовну силу», мати всебічну мовленнєву компетенцію, що виявляється в нормативності та правильності мовлення.

Як свідчить практика, у студентів часто виникають труднощі, пов’язані з правильним уживанням слова, його написанням, вимовою, наголошуванням, творенням граматичних форм, лексичною і син­таксичною сполучуваністю тощо.

Сподіваємося, що різнотипні завдання і вправи, теоретичні коментарі у формі довідок, запропоновані в навчальному посібнику, допоможуть студентам проникнути в найглибші таємниці рідного слова, відчути, що мова – це свято, що завжди з нами.

Автори

Практичне заняття № 1

Вступ

Роль мови у формуванні

і самовираженні особистості

1.Прочитайте, визначте тему, основну думку, дайте заголовок. Доповніть текст влас­ними міркуваннями про формування особистості.

Особистість узагалі – стиль життя конкретної особи або характерний спосіб реагування на проблеми сьогодення. Мовна особистість – це насамперед інтелект, що найінтенсивніше проявляється у мові і досліджується через мову.

Інтелектуальні ознаки виявляються після встановлення ієрархії значень і цінностей у моделі світу особи, в її словниковому запасі. Останній визначається національно-культурними традиціями та ідеологією, що панує в суспільстві.

Національно-культурні традиції становлять базу особистості. Це комплекс рис загальнонаціонального – українського – мовного типу, той не розчинений в історичних перетвореннях залишок у фонології, морфології, синтаксисі, стилістиці, лексиці, семантиці, який можна виділити з урахуванням добре вивчених ... перебудов, що відбулись у мові. Саме ця відома, ядерна, загальнозначуща частина в структурі мовної особистості має виразний відбиток національного колориту.

... Глибинна аналогія між мовною особистістю і національним характером є. Вона полягає в тому, що людина засвоює продукт тривалого історичного розвитку і сама є об’єктом передачі з покоління в покоління мовного досвіду. Таким чином, жодне покоління не повинно бути втраченим (А.Грицева).

2.Прочитайте, передайте ваші міркування з приводу висловлювань українських мовознавців, письменників, педагогів. Поясніть розділові знаки.

1. Саме державна українська мова об’єднує народ у цілісність минулих, сучасних і майбутніх поколінь.

І більшість громадян України усвідомили, що без знання державної мови неможливо нині стати повноцінним господарем своєї держави, патріотом України, високоінтелігентною людиною, політиком, державним діячем, кваліфікованим спеціалістом у будь-якій галузі виробництва (Н.Гуйванюк).

2. Інтелектуальне багатство українського народу – це завжди актуально (В.Стус).

3. Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова, тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова (В.Сухомлин­ський).

4. Якщо українська мова хоче позмагатися з російською за функціональну сферу, то їй слід позбутися багатьох ознак провінційного етнографізму, завоювати престижні сфери й молодь. Вона має вийти зі стадії скарбу і стати явищем буденним – не празниково-фольклорним, а живою і всеохоплюючою стихією (Б.Ажнюк).

5. Стислість надає сили мові. Є вислови, які мають властивості променів сонячних, чим більше вони згущені, тим сильніші вони (О.Бен).

3.Прочитайте. Підготуйте розповідь про значення мови у житті суспільства і вихо­вання особистості.

Людська мова – надзвичайно складне й багатомірне явище, яке виконує різні функції в суспільстві і психічному житті людей. Насамперед мова є засобом спілкування та виконує пізнавальну функцію. Будь-яка національна мова являє собою енциклопедію людських знань, у якій зафіксовано весь досвід і результати пізнавальної діяльності суспільства, яке нею користується.

Практична діяльність тісно переплітається з діяльністю людського мислення. Тому зрозуміло, що поступ суспільства неможливий без добре налагодженої системи освіти, без розвинутої науки і культури. “Історія, – писав М.Шумило, – живе в нашій мові, в пісні, слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радості, сподівання й горе наших предків. Мова – це душа народу.”

У життєдіяльності людини спілкування, тобто обмін думками з іншими, є головною умовою її виживання, забезпечує функціонування суспільства та реалізацію освіти, виховання й розвитку особистості. Засобом формування національної самосвідомості кожної особистості є рідна мова. Рівень мовної культури людини відображає її вихованість, інтелігентність, її внутрішній світ. У цьому полягає експре­сивна функція мови: засобом мови ідентифікує (виражає своє “я”) кожна людина у колі інших людей, а весь народ (нація) – у колі інших народів світу.

Нова система шкільної совіти в Україні ґрунтується на принципах, які забезпечу­ють національно-мовне виховання молоді. Шкільний курс передбачає не лише засво­єння навчального матеріалу, а й виховання національновиховних устремлінь учнів – національної ментальності, національного світобачення, чого можна досягти на використанні міжпредметних зв’язків (мови, літератури, історії, музики і співу та інших).

Сам факт надання українській мові статусу державної ставить на порядок денний проблему єдності нації. Як слушно зазначила Зіновія Франко, “рідною мовою кожний народ вписує своє ім’я в загальнолюдську культуру, з нею він проходить щаблями поступу, з нею прагне пройти і в майбутнє. І кожному народові властиве намагання прославити свою мову, зберегти її для нащадків”. Головне – нам, українцям, треба відкинути почуття меншовартості нашої мови. І.Огієнко застерігав: Бережіться почуття меншовартості”. Відомий український мовознавець Орест Ткаченко у цьому зв’язку справедливо зазначає: “Міцну українську державу, а тим самим і міцну українську мову побудує лише нерозривне поєднання трьох сутей – національної ідеї, національної економіки, національного закону”. Оскільки кожна окрема особис­тість є творцем загального духовного життя нації, необхідно виховувати людей з високим рівнем самоусвідомлення їх ролі у духовному житті (За матеріалами зб. “Українська мова як державна в Україні”).

4.Випишіть 5-10 прислів’їв, які відображають особливості українського народу щодо мовної влучності висловлювань, дотепності, розумового глузду й похвали за потяг до науки. Поясніть, які типи речень використано в прислів’ях та які вони за метою висловлення, а за інтонацією?

5.Доберіть і запишіть вислови І.Франка, Б.Грінченка, М.Драгоманова про виховне значення фольклору, особливо казок, українських народних пісень.

6.Напишіть коротко про ваше ставлення до української мови і народної пісні та їхню роль у вихованні особистості.

Культура мовлення

7.Прочитайте. Про які значення терміна «культура мовлення» ви довідалися з тексту?

Існує багато обґрунтувань поняття «культура мовлення». Наприклад, Б.Головін пише, що поняття «культура мовлення» має два семантичні аспекти: 1) культура мовлення – це сукупність і система комунікативних якостей мовлення і 2) культура мовлення – це вчення про сукупність і систему комунікативних якостей мовлення. М.Ілляш вважає: культура мовлення – це 1) володіння літературними нормами на всіх мовних рівнях, в усній та писемній формах мовлення, уміння користуватися мовностилістичними засобами і прийомами з урахуванням умов і цілей комунікації; 2) упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування; 3) самостійна лінгвістична дисципліна. Отже, поняття «культура мовлення» має теоретичний і практичний аспект (який не може бути вичерпаний ніколи, бо виявляє себе щоразу для кожного мовця неповторно, не може передбачити всі можливі ситуації функціонування індивідуального мовлення)

У “Лінгвістичному енциклопедичному словнику” поняття “культура мовлення” визначається як володіння нормами усної і писемної літературної мови (правилами вимови, наголошування, слововживання, граматики, стилістики виражальні засоби в різних умовах.

Поняття «культура мови», «культура мовлення» вживаються як синоніми в світовому співтоваристві психологів, педагогів, лінгвістів, які традиційно диференціюють ці два поняття. Культура мови вживається для означення текстів-взірців, що містяться у визначних писемних пам’ятках минулого. Культура мовлення, або мовленнєва культура, вживається для того, щоб кваліфікувати відповідний рівень живого втілення мовних засобів у ситуаціях повсякденного масового усного та писемного спілкування (З підручника).

8.Прочитайте. Чи поділяєте ви думки мовознавця Г.Винокура? Прокоментуйте.

Культура емоцій, інтелекту, поведінки, спілкування, зовнішнього вигляду, мови й мовлення, відчуття місця і часу – все це складники особистісної культури людини. Бачити, чути, знати – це ще не все. Завершеним буде такий стан особи, коли вона все сприйняте акумулює в інтелектуально-емоційній сутності своєї індивідуальності і вміє реалізувати набуте духовне багатство в реальній об’єктивній даності: в характерологічних якостях, у способах спілкування, в поведінці, у культурі мови, мовлення (Г.Винокур).

9.Прочитайте. У чому, на ваш погляд, актуальність порушених у тексті проблем? Обґрунтуйте.

Формування мовної особистості неможливе без знань про довкілля, систему даної мови (її історії, стилістики, у тому числі емоційно-експресивних засобів), а також без наявності мотивів і мети, які зумовлюють використання мовцем усієї цієї сукупності знань. Природа людини завжди буде характеризуватися універсальністю. Тому й мовлення універсальне за своєю природою і безмежне у своїх реальних і потенційних можливостях. Ось чому незліченні мотиви людського спілкування і забезпечують розвиток мовної особистості, керують її поведінкою, зумовлюють відбір нею засобів для досягнення передбачуваних результатів своєї діяльності.

Самобутність мовної особистості формується мовою, передусім мовою рідною, за допомогою якої людина здобувала перші знання про навколишній світ і про закони, що керують його розвитком. Тобто мовець стане мовною особистістю тоді, коли він знатиме психологію, культуру й етнографію народу, мовою якого він говорить, і коли знання ці будуть органічно пов’язані з його життєвою і розумовою діяльністю, оскільки поряд із спільністю мови, народ визначає спільність культурних цінностей і традицій.

Мова функціонує не тому, що вона система, а є системою для того, щоб функціонувати, задовольняти комунікативні потреби суспільства на даному етапі і в історичному розвитку (адже оцінити мову без урахування усіх етапів, які вона пройшла, щоб стати тим, чим є сьогодні, неможливо). Мовець повинен прагнути оволодіти всією системою мови, ресурсами усіх рівнів цієї системи: фонетичного, морфемного, лексичного, граматичного, стилістичного (З підручника).

10.Прочитайте подані нижче тексти. Підготуйте усну розповідь про роль слова в житті людини.

1. Слово активізує розум і серце, свідомість і волю, почуття і поведінку. Слово перетворює слабку людину в сильну, формує героя, а жалюгідне існування перетворює в титанічне поривання. Без слова й імені не існує взагалі і самого мислення “... молимось і клянемось ми через імена... і не існує кордону для життя імені, немає міри його могутності. Іменем і словами створений і тримається світ... ім’ям і словами живуть народи, рушають з місця мільйони людей” (О.Лосєв).

2. Слово має неабияку силу. Звернення до себе, до співрозмовника, називання на ім’я збуджує емоційно-вольову й інтелектуальну активність, активізує анатомо-фізіологічні основи світосприйняття, світорозуміння і само розуміння (Е.Фромм).

3. Слово не тільки вивільнило нас із кайданів тваринного життя, завдяки йому ми збудували міста, створили закони й осягнули мистецтва. Сила його така, що без нього не може виникнути нічого розумного. Слово започатковує всі вчинки і всі наміри (Ізократ).

4. Слова, озвучені голосом, допомагають позбутись різних хвороб, особливо таких, що пов’язані з депресією, страхами, невпевненістю, переживанням різних комплексів Силою слова можна домогтися не лише зцілення, але й омолодження організму (Г.Ситін).

11.Опрацюйте статтю О.Сербенської “Феномен звукового мовлення”. Складіть тези.