Розділ 2. Планувальна структура сучасного міста. Функціональна організація міської території

2.1. Основні функціональні зони міста

Територіальна диференціація міста або функціональне зонування території належить до основних засобів планувальної організації простору міста.

Функціональне зонування – це розподіл території міста за характером переважаючого використання, тобто за типом функціонального призначення.

Промислова революція ХІХ ст. і бурхливий розвиток урбанізації, викликаний індустріалізацією, зумовили чіткий просторовий розподіл міських функцій.

Концепція упорядкованого функціонального розвитку міської території як інструмент забезпечення раціональної планувальної організації міста вперше була сформульована в Афінській Хартії в 1933 р. і в роботі Корбюзьє «Три форми розселення».

Одержавши загальне визнання, ця концепція перейшла в цілий ряд нормативних документів з планування міст, у тому числі ДБН 360 – 92* ''Містобудування міських і сільських поселень''. Відповідно до них, міська територія по функціональному призначенню та характеру використання розділяється на:

- сельбищну;

- виробничу;

- ланшафтно-рекреацйну.

З іншого боку, у фізичній і економічній географії склалася своя функціональна типологія територій, що одержала відображення в земельних кодексах різних країн.

В останній редакції Земельного кодексу України територія за функціональною і відомчою (галузевою) ознаками підрозділяється на сім типів:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі населених пунктів;

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- землі запасу.

Практика проектування вимагала деталізації функціональної класифікації стосовно видів діяльності й забудови в населених пунктах.

Загальне функціональне зонування територій поселень в Україні здійснюється згідно з опрацьованими для кожного міста, селища міського типу чи села генеральними планами. Генеральний план міста – це документ, який визначає призначення міських територій для потреб житла, виробництва, відпочинку, розташування основних громадських комплексів, трасування вуличної і транспортної мережі, заходи з охорони довкілля та ефективного використання міських земель.

Загальні положення генеральних планів поселень доповнюються “Правилами використання та забудови території міст (зонінг)”, розробленими для міст України у 2000 р. Містобудівний зонінг дозволяє детальніше регулювати інвестиційні процеси у містах, узгоджуючи загальногромадські й конкретні інтереси інвесторів і забудовників.

2.2. Структура міських територій

Розробка проектів функціонального зонування території міста показала необхідність детального і твердого регламентування функціонального використання та забудови території і, отже, більш детальної класифікації (рис. 2.1).

Як випливає з цієї схеми, не існує можливості включення того чи іншого фрагмента міської території у визначений тип функціонального використання. Так, соціально-ділові функції можуть розміщуватися в межах і виробничої, і сельбищної, і ландшафтно-рекреаційної територій.

У свою чергу, функціональні території підрозділяються на функціонально-правові райони. Так, соціально-ділова включає адміністративно-діловий, комерційно-діловий, культурно-видовищний, соціально-культурний, виробничо-діловий, історико-комерційний райони. В основі такої класифікації лежить спроба переходу від чисто функціональних ознак використання території до типології територій, що характеризують критерії, які описують досить широкий спектр ознак земельної ділянки, а також фактори управління землекористуванням і забудовою.

1. Комунально-складська

2. Cпеціального призначення

3. Зовнішнього транспорту

4. Санітарно -захистна

5. Промислова

6. Соціально-ділова

7. Житлова (сельбищна)

8. Заповідна

9. Зелених насаджень

10. Водного простору

12. Сільськогосподарських земель