5 курс

1. ЕКОНОМІКА, ЯКА НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА.

СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕКОНОМІКИ.

Економіка (від грецької oikonomia – керування домашнім господарством) – найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів людської діяльності, а також їх ефективного використання.

Економіка, розглядається у кількох значеннях:

•Сукупність виробничих відносин, які визначаються характером власності на засоби виробництва. Економіка в умовах різних суспільно-економічних формацій визначається перш за все властивою їй системою виробничих відносин між людьми, що здійснюються у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг;

•Господарство району, країни або всього світу. Економіка кожної країни розвивається в системі суспільного поділу праці. Тому економіка країни складається з економіки окремих галузей (промисловості, будівництва, с/г тощо) В економіці кожної країни виділяються також основні виробничі ланки – підприємства, фірми, організації, тощо.

•Наукова дисципліна, яка займається вивченням суспільного господарства, його галузей, а також деяких умов та елементів виробництва (праця, управління і тощо).

2.НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО КРАЇНИ, ЯК ГОЛОВНИЙ ОБ’ЄКТ ОХОРОНИ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА. Коли ми кажемо, що одна країна багатша за іншу, то в якості

мірила приймаємо такий показник, як національне багатство. Він характеризує економічну могутність і рівень добробуту народу. Так що ж ми розуміємо під національним багатством країни?

3

Національне багатство – це сукупність матеріальних і духовних благ суспільства, що охоплює основні та оборотні виробничі фонди (будинки, споруди, машини, сировина, паливо тощо) всіх форм власності, резерви й страхові запаси, особисте майно населення, культурні й духовні цінності, інші блага та природні ресурси. Це один з головних показників економічного стану країни. Національне багатство поділяють на природне багатство (природні ресурси країни: розвідані й нерозвідані поклади корисних копалин, земля, ліси, води та інше) та суспільне багатство (виробничий та науковотехнічний потенціал населення, його культурно-освітній рівень тощо).

Розділяючи національне багатство на природне і суспільне, ми бачимо, що ці визначення є похідними від термінів „природа” та „суспільство”, тому, для того, щоб зрозуміти про що йде мова і чим відрізняються ці глобальні складові, розглянемо основні визначення. Отже, природа – в широкому значенні – матеріальний світ у всій багатогранності його виявлення, об’єкт людської практики і пізнання. Людина і людське суспільство є частиною природи, найвищим продуктом її розвитку. А у вузькому значенні – сукупність природних умов існування людини і суспільства.

Суспільство – у широкому розумінні відособлена від природи частина матеріального світу, яка є формою життєдіяльності людей; сукупність відносин між людьми, які складаються у процесі їх спільної діяльності; у вузькому розумінні історично конкретний тип соціальної системи, певний соціальний організм, що належить до такого типу, або певна форма соціальних відносин (первіснообщинне суспільство, рабовласницьке суспільство, феодальне тощо).

Вирішальну роль у соціально-економічному розвитку держави відіграє суспільне багатство. Поряд з матеріальним національним багатством суспільство володіє також нематеріальним багатством – нагромаджене науковим, освітнім, кваліфікаційним, культурним потенціалом, тощо. Національне багатство є найважливішим узагальнюючим показником економічної могутності країни. До складу

4

національного багатства також входять домашнє майно населення і товарні запаси агропромислового комплексу (АПК).

Головним об'єктом заходів щодо забезпечення цивільного захисту є захист населення та економіки країни від надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного, та воєнного характеру. Іншими словами, коли ми кажемо про економіку країни мова йде про національне майно. Те, що повністю відтворюється працею людини, називається національним майном (будівлі, споруди, виробниче устаткування, інвентар і інструмент, худоба, запаси сировини, палива, напівфабрикатів і готових товарів, споживче майно тощо).

Праця – цілеспрямована діяльність людини, яка потребує фізичної або розумової енергії та орієнтована на створення матеріальних і духовних цінностей. Була і залишається важливим фактором формування і розвитку людини.

Те, що створює сама природа, називається природними ресурсами (ліси, ріки, корисні копалини тощо). Зрозуміло, що характер та час відтворення окремих елементів національного багатства не однаковий, тому і заходи по їх збереженню та накопиченню повинні відрізнятися. Накопичена частина національного багатства залежить від ефективності та потужності суспільного виробництва та збитків у суспільному господарстві. Дуже важливим, на даному етапі розвитку цивілізованих країн, є вдосконалення та впровадження утилізації, як одного з ефективних методів господарювання та раціонального використання природних ресурсів.

Загальнодержавне прагненням до збільшення економічної потужності країни, що виражається, у кінцевому рахунку, величиною національного багатства безпосередньо пов'язане з попередженням настання та прагненням до зменшення розміру втрат від наслідків надзвичайних ситуацій.

5

ВИРОБНИЧА ТА НЕВИРОБНИЧА СФЕРИ. Національне багатство розподіляють на галузі виробничої та

невиробничої сфери суспільного господарства. Рис. 2.1. Цивільний захист, як галузь суспільного господарства відноситься до невиробничої сфери, але коли ми кажемо про об’єкт захисту, тобто що саме, (?) захищає цивільний захист, такий поділ не проводиться, тому що об’єктом захисту є національне багатство без поділу на складові.

Національне багатство

Суспільне господарство

Рис. 2.1. Галузі виробничої та невиробничої сфери

6

Невиробнича сфера – сукупність галузей суспільного господарства і видів діяльності, де надаються різноманітні нематеріальні послуги для задоволення соціальних та духовних потреб людей і суспільства в цілому. Ці потреби необхідні для всебічного розвитку особи, збереження і зміцнення здоров’я людей. До невиробничої сфери належать житлово-комунальне і побутове обслуговування населення; пасажирський транспорт, зв’язок, охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення, освіта, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування, управління, громадські організації.

Розвиток невиробничої сфери залежить від рівня продуктивності праці у матеріальному виробництві, характеру відносин власності, економічної політики держави та інших факторів.

Суспільний продукт і національний доход створюються лише в, сфері матеріального виробництва. Це є основним критерієм розмежування двох сфер народного господарства й обумовлює головну роль виробничої сфери.

3. НЕОБХІДНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ.

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ. Найважливішою умовою нормального процесу відтворення є його

сталий розвиток, безперервність і безперебійність. Постійне оновлення виробництва необхідно для забезпечення поточних життєвих потреб людей у всіх суспільно-економічних формах, у тому числі й у сучасному суспільстві. Якщо ж процес суспільного виробництва переривається або порушується в результаті негативних наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, то суспільство змушене насамперед приймати різні запобіжні заходи і відновлювати нормальні умови відтворювального процесу. Однак у силу непередбачених причин цілком виключити виникнення тієї або іншої надзвичайної ситуації неможливо. Тому існує загроза її виникнення, за якої можуть бути пошкоджені, зруйновані або знищені складові національного майна, тобто постійно існує небезпека

7

виникнення надзвичайної ситуації. Суспільство змушене розробляти заходи,

що знижують цю небезпеку. Система державних і суспільних заходів,

спрямованих на охорону людських, природних і матеріальних ресурсів та цінностей від надзвичайних ситуацій, обумовлює економіку цивільного захисту.

Ризикований характер суспільного виробництва, пов'язаний з виникненням надзвичайних ситуацій, породжує відношення між людьми по попередженню, подоланню, локалізації і ліквідації руйнівних сил надзвичайних ситуацій. Ці відношення відрізняє певна специфічність, в

сукупності вони складають економічну категорію цивільного захисту

суспільного господарства. Специфічність даної економічної категорії обумовлена трьома основними ознаками:

•випадковий характер настання надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

•вагомість наслідків надзвичайної ситуації, яка розраховуються у натуральному та грошовому вимірі;

•об'єктивна необхідність попередження і подолання наслідків надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

При впровадженні заходів щодо запобігання та зниження небезпеки виникнення надзвичайної ситуації необхідно пам'ятати, що вони зв'язані з матеріальними витратами. Ці витрати доцільні тільки в тому випадку, якщо вони компенсують втрати від надзвичайної ситуації.

Наприклад, оцінюючи статистичні данні та аналіз і облік надзвичайних ситуацій на типових об’єктах, ймовірні збитки від настання надзвичайної ситуації (аварії, пожежі, повені тощо) на підприємстві, установі або організації, становлять 200 умовних одиниць, а впровадження та застосування запобіжних заходів щодо забезпечення захисту та безпеки від надзвичайної ситуації оцінюються в 100 умовних одиниць. Зрозуміло, що за таких умов матеріальні витрати по впровадженні заходів щодо запобігання та зниження небезпеки виникнення надзвичайної ситуації доцільні. Але, якщо, запобіжні

8

заходи, для цього ж підприємства, установи або організації дорівнюють або перевищують 200 умовних одиниць, можна зробити висновок, про недоцільність таких заходів, тому що вони є економічно невигідними. В такому випадку необхідно, по можливості, зменшити вартість заходів по запобіганню та зниженню небезпеки виникнення надзвичайної ситуації, щоб перевищення вартості запропонованих заходів відносно збитків було мінімальним. Звісно мова не йде про об’єкти з масовим перебуванням людей, де головним об’єктом захисту виступає людське життя, яке не має вартісних показників.

Необхідність у розрахунках оцінки доцільності пропозицій щодо впровадження та застосування запобіжних заходів та використанню технічних засобів, з’являється ще до початку безпосередньої практичної діяльності, на етапі підготовки та написання дипломної роботи. Мова йде про внесення власних пропозицій по темі дослідження, так одне із завдань дипломної роботи. Пропозиції мають сенс, якщо розкрита їх економічна доцільність. Доцільним є надання ретельного розрахунку економічних затрат на впровадження або застосування запропонованих заходів. Розробляючи пропозиції найбільш цінним є використання їх в майбутньому у практичній діяльності, але зрозуміло, що при економічно невигідних умовах використання пропозиції не будуть реалізовані. А отже практична доцільність дослідження зникає.

9

Предмет: “ЕКОНОМІКА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ”

Тема № 2.1. Фінансове забезпечення цивільного захисту.

Лекція 2.2.1.

Питання:

1.Фінансове забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2.Джерела фінансування цивільного захисту.

10