Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

5 курс

.pdf
Скачиваний:
17
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
843.94 Кб
Скачать

При переміщеннях, переведеннях, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансова частина (бухгалтерія) зобов'язана задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті.

Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається:

• в усіх випадках переміщення з одного підрозділу до іншого, у тому числі

при направленні у навчальні заклали для навчання.

У тому разі, коли

грошовий

атестат з

будь-яких причин при вибутті

не

був

виданий,

фінансова

частина (бухгалтерія) зобов'язана надіслати цей атестат і за

новим місцем служби вибулого;

 

 

 

 

 

• при

переведенні

осіб

середнього,

старшого

і

вищого

начальницького складу з підрозділу до військових формувань та правоохоронних органів;

при звільненні у запас або відставку з призначенням пенсії. Особам, які

звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами у відповідний підрозділ органу управління для призначення пенсії.

ВИПЛАТА ГРОШОВОГО УТРИМАННЯ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ Особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів та

підрозділів служби цивільного захисту виплата грошового утримання проводиться:

а) тим хто обіймав на день звільнення посади до дня здачі справ включно, при ньому на здавання справ надається не більше 20 днів з дня отримання наказу про звільнення;

б) слухачам і курсантам вищих закладів освіти МНС України – до дня виключення - із списків перемінного складу вищих закладів освіти МНС України включно;

в) тим хто на день звільнення перебував у розпорядженні органів та

61

підрозділів служби цивільного захисту, до дня здачі справ включно. На здавання справ надається не більше 5 днів з дня отримання органом внутрішніх справ наказу про звільнення.

Особам рядового і начальницького складу; які на день отримання наказу про звільнення перебувають на лікуванні, грошове утримання виплачується до дня повернення на місце служби включно; але не більш ніж за два місяці з дня отримання наказу про звільнення, а особам, які були в черговій відпустці до дня закінчення відпустки включно. При цьому особам рядового і начальницького складу, які не здали справи до вибуття на лікування чи у відпустку, грошове утримання виплачується також за час здавання справ (не більше 20 днів).

Уразі перебування згаданих осіб на лікуванні більше двох місяців питання про подальшу виплату грошового утримання вирішується міністром внутрішніх справ України та його заступниками.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб середньою, старшого і вищого начальницького складу, звільнених за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів), які звільняються, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

ВИПЛАТА ГРОШОВОГО УТРИМАННЯ В РАЗІ СМЕРТІ ОСОБИ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ

Уразі смерті особи рядового і начальницького складу спадкоємцям виплачується в установленому законодавством порядку грошове утримання повністю за той місяць, у якому сталася смерть; якщо виплату не одержувала сама особа рядового і начальницького складу, а також проводяться інші виплати право на які виникло на день смерті, та грошова компенсація за невикористану чергову відпустку.

Грошове утримання спадкоємцям виплачується, якщо вони звернулися із заявою про його одержання, до закінчення трьох років з дня смерті особи рядового і начальницького складу.

62

Предмет: "Економіка пожежної безпеки"

Тема № 3.2. Соціальне забезпечення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Лекція № 6.3.2.

Питання:

І. Загальні засади соціального захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту ІІ. Державне обов’язкове соціальне страхування особового складу органів і

підрозділів цивільного захисту

ІІІ. Державна фінансова й матеріальна допомога особовому складу органів і підрозділів цивільного захисту

ІV. Пенсійне забезпечення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту

V. Медичне забезпечення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту

63

ЛІТЕРАТУРА:

46.Закон України Про правові засади цивільного захисту (24.06.2004) 47.Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні

гарантії (05.10.2000); 48.Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

(9.07.2003).

49.Постанова Верховної Ради України Про сучасний стан пенсійного забезпечення та впровадження пенсійного страхування в Україні

(11.05.2004).

50.Закон України Про пенсійне забезпечення (5.11.1991).

51.Закон України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб (9.04.1992).

52.Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення (9.07.2003). 53.Постанова КМУ від 8 вересня 2004 р. N 1185 Про реалізацію деяких

положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

54.Постанова КМУ від 3 січня 2002 р. N 1 Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

55.Ю.И. Аболенцев. Экономика противопожарной защиты. Москва,1985.

64

І. Загальні засади соціального захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту

Соціальне забезпечення це передбачена законодавством система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у старості, на випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також сімей, в яких є малолітні й неповнолітні діти.

Основними видами соціального забезпечення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту є:

державне обов’язкове соціальне страхування;

медичне обслуговування;

пенсійне забезпечення;

державна фінансова й матеріальна допомога.

Згідно З А К О НУ У К Р А Ї НИ Про державні соціальні стандарти

та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 р.:

 

 

державні соціальні стандарти - встановлені

законами,

іншими

нормативно-правовими актами соціальні норми

і нормативи

або їх

комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри

оплати праці, доходів

громадян,

пенсійного

забезпечення, соціальної

допомоги, розміри інших видів соціальних

виплат, встановлені законами

та іншими

нормативно-правовими

актами,

які забезпечують рівень життя

не нижчий від прожиткового мінімуму;

 

 

 

 

 

прожитковий мінімум

- вартісна

величина

достатнього

для забезпечення

нормального

функціонування

організму

людини,

збереження

його

здоров'я

набору

продуктів харчування,

а також мінімального набору

непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,

необхідних

для

задоволення

основних соціальних і культурних потреб особистості;

 

соціальні норми

і нормативи

-

показники

необхідного споживання

продуктів харчування,

непродовольчих товарів і послуг та забезпечення

65

освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Класифікація соціальних нормативів:

За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;

нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також

забезпечення певної

території мережею закладів охорони здоров'я,

освіти,

підприємств,

установ,

організацій соціально-культурного,

побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;

нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень

споживання продуктів харчування,

непродовольчих

товарів

та

послуг

виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;

 

 

 

 

 

статистичні нормативи - нормативи,

 

що

визначаються

на

основі

показників фактичного споживання

або

 

забезпеченості

для

всього

населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

 

 

 

Державні соціальні

стандарти

і

нормативи

формуються,

встановлюються та

затверджуються

у порядку,

визначеному

Кабінетом

Міністрів України

за участю

та

погодженням

з

іншими

 

сторонами

66

соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

мінімальний розмір заробітної плати;

мінімальний розмір пенсії за віком;

неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Згідно Статті 46. КУ Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

67

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно Закону України Про правові засади цивільного захисту

держава забезпечує соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членів їх сімей відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства (Стаття 53.)

Згідно Закону України Про аварійно-рятувальні служби (14.12.99 № 1281-ХІV)) Стаття 29. На особовий склад професійних аварійнорятувальних служб, який обслуговує підприємства, установи та організації з шкідливими та небезпечними умовами праці, поширюються гарантії прав громадян на охорону праці, встановлені законодавством про охорону праці для працівників цих підприємств, установ та організацій.

За рятувальниками професійних аварійно-рятувальних служб після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи в цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов'язків, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських організацій, що створюють професійні аварійно-рятувальні служби, для рятувальників можуть встановлюватися додаткові гарантії соціального захисту. (Згідно Закону України Про аварійно-рятувальні служби (14.12.99 № 1281-ХІV))

ІІ. Державне обов’язкове соціальне страхування особового складу

органів і підрозділів цивільного захисту

Згідно Закону України Про правові засади цивільного захисту

(Стаття 56) Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів Державного бюджету України на випадок

68

загибелі або смерті на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку вони займали, а в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи інвалідності, отриманих під час проходження служби, у розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України Про аварійно-рятувальні служби (14.12.99 № 1281-ХІV)) Стаття 25. Страхування рятувальників

Рятувальники у разі зарахування їх до штату професійної аварійнорятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об'єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-

рятувальних робіт підлягають обов'язковому особистому страхуванню на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов'язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.

Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов'язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв'язку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов'язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов'язків чи проведення таких робіт. Зв'язок страхової події з виконанням рятувальниками обов'язків, зазначених у контрактах або договорах, встановлюється під час розслідування зазначених випадків згідно із законодавством.

Страхування рятувальників професійних аварійно-рятувальних

69

служб здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та громадські організації, які створюють аварійнорятувальні служби, за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих служб.

Страхування рятувальників,

які були залучені

до проведення аварійно-

рятувальних робіт

в індивідуальному порядку чи в складі об'єктових

аварійно-рятувальних

служб,

здійснюють

органи виконавчої влади,

органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.

Страхування здійснюється

на суму

десятирічного

грошового

утримання за останньою посадою,

яку займає

рятувальник,

але

не менше

однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

ІІІ. Державна фінансова й матеріальна допомога особовому складу органів і підрозділів цивільного захисту

ВИПЛАТА ГРОШОВОГО УТРИМАННЯ ЗА ЧАС ВІДПУСТКИ. Особам рядового і начальницького складу за час чергових і

короткострокових відпусток грошове утримання виплачується в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Якщо в період перебування у відпустці в особи рядового і начальницького складу змінено оклад за займаною посадою виникло право на збільшення окладу чи надбавки за вислугу років або коли присвоєно чергове спеціальне звання начальницького, складу, то після повернення з відпустки провадиться відповідний перерахунок. Перерахунок не проводиться, якщо в період перебування у відпустці посадовій оклад особам рядового і начальницького складу змінився у зв'язку із призначенням на іншу посаду.

Жінкам - особам, рядового і начальницького складу, за час перебування у відпустках для догляду за дитиною грошове утримання не виплачується. Жінкам, яким надається додаткова відпустка без збереження грошового

70

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]