Книга з радіожурналістики

мації знаходиться в межах тієї фактичної основи, яка міститься в інфор­ мації. Тому в радіоповідомленні, крім інформації про факт як такий, ко­ рисно інколи гранично лаконічно намалювати картину того, що відбулося або відбувається, тобто дати відповідь на питання "Як?". Деяке збільшен­ ня кількості слів під час опису події щедро окупиться тим, що слухач з до­ помогою такого опису наочніше і точніше уявить собі подію і, безумовно, ліпше зрозуміє і запам'ятає повідомлення.

Використовуючи в інформаційному радіоповідомленні висловлювання державних, політичних, громадських діячів, варто, наскільки це можли­ во, частіше повторювати у тій чи іншій формі їх імена і посади. Такі повто­ рення потрібні тому, що радіослухач, на відміну від читача газети, не ба­ чить імен, які надруковані в газетному тексті; він потребує неодноразово­ го нагадування про того, кому належить те чи інше висловлювання. Другою причиною, яка створює потребу частого нагадування у різних формах про героя події або про автора певного висловлювання, є велика рухливість аудиторії радіо, а також та суспільна обставина, що радіо слухають без зосередженої уваги.

Якщо читачі газет надають перевагу інформації, що ілюстрована фото­ графіями, то радіослухачі значно ліпше сприймають озвучене радіопові­ домлення. Але слухачі ставляться до змісту озвученої інформації доскіп­ ливіше. Сам характер події підказує радіожурналісту, коли варто викори­ стовувати живий голос. Жанрові особливості озвученого радіоповідомлення вимагають спеціального підходу до його створення. Насамперед, треба мати при собі звукозаписуючий апарат (магнітофон) або попередньо зроблені записи. Це — технічна умова.

Творчий процес створення озвученого повідомлення можна розділити на три етапи: підготовку, організацію і запис. Підготовка містить у собі два аспекти: технічний і творчий. Технічний бік справи полягає в тому, що журналіст повинен перевірити стан свого магнітофона, з'ясувати умо­ ви і можливості запису, щоби мати у своєму розпорядженні деякий час до початку події і встановити на місці апаратуру. Творча підготовка вимагає від журналіста, щоби він був ознайомлений з матеріалом, який допоможе йому орієнтуватися у події.

Дуже важливим є момент організації "сирого" матеріалу. Подія (об'єкт озвученої інформації) може відбуватися досить довго, а радіоповідомлен­ ня про неї повинно бути гранично коротким. Отже, треба вміти відбирати з події найтиповіпіе, вузлові моменти, щоб за 2—3 хв. слухачі змогли отри­ мати про неї яскраве і досить повне уявлення. Послідовність висвітлення цих моментів повинна бути найдоцільнішою, відповідати перебігу самої події. Підготовка озвученого радіоповідомлення вимагає від журналіста таких якостей, як спостережливість, фахова вправність, ерудиція.

262 Розділ 8

Варто звернути увагу на використання у радіоповідомленнях (радіопе­ редачах взагалі) різних скорочень. Такі скорочення, як ООН, США, СНД, відомі більшості радіослухачів. Але подібних скорочень у політичній мові мало. Значно більше таких, зміст і значення яких відомі небагатьом. їх не тільки треба подавати повністю, але й, наскільки це можливо, розшифрову­ вати, пояснювати. Звичайно, у кожному конкретному випадку радіожурналіст визначає потребу розшифровки, зважаючи на рівень підготовки передбачуваної аудиторії.

З великими труднощами сприймаються на слух і запам'ятовуються цифри. Тому під час підготовки інформаційного радіоповідомлення досвід­ чений репортер намагається звільнити його від цифр. Він залишає у тексті найважливіші цифри, причому тільки такі, зміст яких слухач може легко зрозуміти і засвоїти, спираючись на власний практичний досвід. Цифри корисно давати у порівнянні, особливо з тим, що добре відоме слухачеві. Щоб уникнути помилок при читанні, цифри у тексті пишуть словами.

Під час підготовки до випуску інформаційне радіоповідомлення дру­ кують на окремому аркуші паперу. Кожні 15 рядків машинописного тек­ сту становлять приблизно одну хвилину звучання в ефірі. Виходячи з цього, журналіст (випусковий редактор) попередньо підраховує час звучання кож­ ного радіоповідомлення і всього випуску в цілому. Маючи у своєму розпо­ рядженні багато інформаційних радіоповідомлень, надрукованих на окре­ мих стандартних аркушах паперу, черговий редактор має можливість лег­ ко оперувати ними, використати їх у тому чи іншому порядку, поєднанні у кількох інформаційних випусках.

Особливості підготовки радіоповідомлення породжуються, по-перше, специфічними можливостями й обмеженнями, які створюються мікрофо­ ном і характером комунікатора, а, по-друге (це також має важливе зна­ чення), — особливими вимогами до інформації, що передається, з боку реципієнтів, їх можливостями сприймати радіоповідомлення.

Усі ті якості, які притаманні інформації "взагалі", — достовірність, правдивість, актуальність, об'єктивність та інші, — зберігають свою важ­ ливість в радіоповідомленні. Тут також інформація набуває нових рис, які полягають не лише в неперевершеній оперативності. Свої корективи вно­ сять і структура, і мова, і стиль, і особливо виражальні засоби, які вико­ ристовує радіомовлення.

Писати "нетрадиційно" — значить відступати від набридливого шаб­ лону і дрібних тем, мертвих "залізобетонних", "тоннокілометрових" і довідкоподібних радіоповідомлень. Сухі статистичні дані потрібно перекла­ дати на мову емоційних, переконливих живих образів, показувати харак­ терні риси нашої дійсності, розвитку й утвердження української держави, насамперед, через національне життєве середовище, через конкретних

людей. Варто писати просто, зрозуміло, лаконічно, але це не значить, що стиль радіоповідомлення має бути "телеграфним". "Телеграфний" стиль переважає у хроніці; в інших різновидах інформаційного радіоповідом­ лення використовується вся гама мовностилістичних засобів, що дає мож­ ливість факт, подію, явище "змалювати словами". Глибоке розуміння Зна­ чення кожного слова, правильний логічний і граматичний їх зв'язок є пе­ редумовою чіткого стилю. Автори інформаційних радіоповідомлень ніколи не повинні ігнорувати вимоги, які диктує мікрофон писемному текстові, призначеному для читання по радіо і розрахованому на слухове сприймання.

Стиль інформаційного радіоповідомлення повинен поєднувати в собі природність, невимушеність і офіційність. "Розмовність" стилю — ідеаль­ на якість кожного матеріалу, призначеного для радіо, але інформаційно­ му повідомленню, в якому головний зміст складають фактичні дані, по­ трібна певною мірою "офіційна" тональність звучання. Як холодна протокольність, так і зайвий "задушевний" побутовізм є однаково шкідливими. У самій природі радіоповідомлення закладена можливість персоніфікува­ ти навіть "найсухіші" новини. На радіо голос перетворюється у психологіч­ ний і соціальний паспорт особи, яка спілкується через мікрофон. Інформа­ ція, своєрідність мовних зворотів, слів, думок — усе це створює портрет людини, дає слухачеві досить повне уявлення про неї.

Така додаткова, або, як її називають, "несмислова", інформація у пресі неможлива. Текст, переданий по радіо, набуває "забарвлення мовця". "Авторське радіомовлення" охоплює найбільшу частину радіоефіру. Для сучасного актуального радіоповідомлення характерна особистісна інтер­ претація отриманих повідомлень. У своєму найповнішому вияві радіопо­ відомлення зв'язує слухачів з подіями в момент їх здійснення або повідом­ ляє про них з допомогою розповіді журналіста — очевидця події, знайо­ мить слухачів з допомогою мікрофона з героями подій або дає можливість слухачам звертатися до найкомпетентніших джерел інформації. Безпе­ рервність радіопрограм (більша частина радіостанцій світу передає програ­ ми цілодобово) і їх розгортання в часі дозволяє не тільки негайно висвіт­ лювати нові факти, події та явища, але й стежити за розвитком подій, інформуючи про це радіослухачів.

Інформаційне радіоповідомлення може володіти всіма тими якостями, про які говорилося вище, тобто містити важливий, цікавий факт, бути оперативним, актуальним, достовірним, об'єктивним, правдивим, конкрет­ ним — і все ж таки не приверне увагу слухача, якщо літературно безпо­ радне, бідне мовою, стандартне за формою подачі. Зрозумілість і виражальність викладу досягається за умови чіткості замислу інформування, ретельного відбору фактів. Важливо вміти осмислювати факти, тобто до­ бувати із фактів думки.

8.2. Радіозвіт

Призначення і жанрові особливості радіозвіту. Радіозвіт також нале­ жить до найбільш розповсюджених інформаційних жанрів. Це слово по­ хідне від "звітувати", тобто розповідати про побачене, почуте. Треба від­ різняти, наприклад, звіт науковий, фінансовий, господарський від жур­ налістського радіозвіту. В основі ділового звіту — опис підсумків певної роботи, показ шляхів досягнення її результатів. Об'єктом зображення у радіозвітах різного роду засідання — наради, конференції, з'їзди, сесії, зу­ стрічі, симпозіуми, дипломатичні прийоми тощо, під час яких обговорю­ ють актуальні питання економічного, соціального, наукового, освітнього, культурного, політичного розвитку.

Радіозвіт — це не протокол, не звичайне переповідання виступів, а вдумливий журналістський виклад обміну думок з метою найповнішого відображення суспільно значущої події, яка виражена словом. Отже, ав­ тор радіозвіту не тільки інформує, про що важливе говорили, наприклад, на з'їзді партії, а й має можливість проаналізувати, узагальнити вислов­ лені думки, пропозиції, критичні зауваження, передати атмосферу події, охарактеризувати поведінку її учасників. У радіозвіті, зазвичай, подають "спресоване", найголовніше, про що говорилося на засіданні, радіослухачі довідуються про квінтесенцію події. Ця жанрова особливість радіозвіту все яскравіше виявляється в сучасних умовах дефіциту часу.

В. Здоровега справедливо зазначає, що жанр звіту за комуністичної тоталітарної системи був одним з найнудніших, особливо у газетах. Звіти із партійних з'їздів, комсомольських конференцій, сесій Верховної Ради СРСР за своєю безплідністю і нецікавістю могли рівнятися хіба що з пере­ довими статтями у партійних газетах. Однак, з настанням так званої пере­ будови звіт стає чи не найцікавішим, найпопулярнішим за змістом жан­ ром журналістики. Причини зрозумілі — стався вибух довго затискуваної розумової та емоційної енергії. Особливою популярністю користувалися прямі трансляції по радіо та телебаченню засідань Верховної Ради, чис­ ленних багатолюдних мітингів, які в Україні називають вічами. "Звіт посів належне йому місце, — підкреслює В. Й. Здоровега. — Журналісту нале­ жить вибрати свіжі, оригінальні думки, співзвучні зі завданнями дня" [11, с 168]. Отже, з розвитком нової політичної ситуації в Україні жанр радіозвіту, не змінюючи своєї головної функції, наповнюється новим змістом, стає жвавішим, рухливішим, барвистим, наскільки дозволяє сама подія.

Вимоги до радіозвіту. У практиці засобів масової інформації Франції звіти прийнято вважати "інформаційним жанром, який потребує безпосе-

редньої присутності журналіста на місці події. Звіт "фотографує", а не коментує подію" [5, с. 25]. Наше трактування звіту трохи інше. Його при­ значення — максимально точно, інформаційно насичено, цікаво, повчаль­ но повідомляти про перебіг суспільно значущої події. Отже, радіозвіт —

це жанр, що не лише повідомляє, але й аналізує, оцінює важливі суспіль­ но-політичні події, для яких характерна дія, виражена у слові.

Межі між жанрами рухливі. Але основні особливості кожного жанру треба знати, щоб орієнтуватися у тому, що відбувається у цих межах і в їх примежових зонах. Добре знаючи межі, ми зможемо спостерігати й аналі­ зувати процеси дифузії радіожанрів, які справляють серйозний вплив на їх зміст і форму. У процесах дифузії радіожанрів бачимо як позитивні, так і негативні тенденції. Прикладом може бути радіозвіт. Якщо радіозвіт абсорбує публіцистичні елементи (публіцистичні відступи радіожурналіста під час розповіді про конференцію), то за таких умов радіозвіт може виходити за межі інформаційного жанру. Друга ситуація: постійно праг­ нучи до короткості викладу, радіозвіт нерідко наближається до радіопо­ відомлення за формою і методикою відтворення фактів. У результаті — переважає одноманітність і монотонність, що ускладнює сприймання слу­ хачами радіоматеріалу.

Радіослухач очікує від радіозвіту об'єктивної, "живої", або "активної", інформації про сутність того, що відбулося. Тому, обираючи подію для радіозвіту, радіожурналіст оцінює її, виявляє ставлення до неї, виконує важливу регулятивну функцію. При цьому дотримується вимоги — опе­ ративно, правдиво, точно відтворювати подію, не допускати навіть най­ менших помилок. З особливою достовірністю ставиться до викладу висту­ пів промовців, ні в якому разі не має права вдаватися до вимислу чи домис­ лу. Не менш шкідливим є згладжування у радіозвітах гострих кутів, замовчування критики, яка звучала на конференції, зборах тощо.

Безперечно, важко підготувати радіозвіт про подію, яка триває не одну годину, а час в ефірі обмежений. Про все, що говорилося на нараді чи міському віче, не розповісти. Вимогливий, сумлінний радіожурналіст уважно, продумано відокремлює головне, щоб не втопитися у другоряд­ них деталях, загальних фразах, які мало про що говорять. На жаль, окре­ мі радіожурналісти не вміють вибрати між загальними фразами та факта­ ми; поза увагою залишаються саме факти. Так виникає інформаційний вакуум, бо разом з фактами вихлюпують і думки, часом дуже суттєві, ак­ туальні. Чим ґрунтовніше, старанніше радіожурналіст готуватиме звіт, тим сильнішими будуть його власні морально-професійні позиції та авторитет­ нішою радіоорганізація.

Різновиди радіозвітів. Радіозвіти за формою подачі, змістовим напов­ ненням неоднорідні. Видова характеристика радіозвітів зумовлена творчим

266 Розділ 8

задумом автора й особливостями відображення дійсності. Залежно від мети, яку висуває перед собою радіоорганізація, звіт може мати лише інформа­ ційний або аналітичний характер.

Найоперативніше, найлаконічніше повідомляє про подію (збори, нара­ ду, конференцію, мітинг тощо), яка відбулася сьогодні або вчора, корот­ кий хронікальний радіозвіт. Він мало чим відрізняється від розгорнутого (розширеного) радіоповідомлення. Короткий хронікальний радіозвіт опе­ ративно розкриває суть, політичну спрямованість події, але не дає повно­ го, детального уявлення про неї. Перші речення — це повідомлення про саму подію: у живому мовленні виділяються голосом репортера (ведучого передачі), а в газеті — певним шрифтом. Нерідко хронікальний радіозвіт передує розгорнутому звітові, викликаючи таким чином інтерес у радіо­ слухачів до майбутньої всебічної розповіді про подію.

Короткий хронікальний радіозвіт

•22 квітня 2005 року в Києві відбувся черговий, VII з'їзд Всеукраїнського то­ вариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. На з'їзд прибули делегації з усіх областей України.

З'їзд дістав благословення від Його Святості Філарета, просвітяни про­ читали молитву "Отче наш" та виконали Державний Гімн України.

Привітання від Президента України Віктора Ющенка та Голови Верхов­ ної Ради Володимира Литвина оголосили заступник Держсекретаря Маркіян Лубківський та народний депутат Іван Драч. Просвітян України привітав та виступив перед ними зі своїм баченням просвітницької роботи віце- прем'єр-міністр Микола Томенко.

Зі звітом про просвітянську роботу протягом 2001—2005 років виступи­ ли голова "Просвіти" Павло Мовчан та відповідальний секретар Централь­ ного правління Микола Нестерчук.

В обговоренні звіту взяли участь Ярослав Пітко (голова Львівського кра­ йового об'єднання), Василь Чепурний (Чернігівська "Просвіта"), Микола Гук (м. Севастополь), Степан Волковецький (м. Івано-Франківськ), Володимир Семистяга (м. Луганськ), Марія Олійник (м. Донецьк), Микола Кульчинський (м. Полтава), Олена Фещенко (м. Черкаси), члени Центрального правління, професори Олександр Пономарів та Анатолій Погрібний, Михайло Горинь (голова Українського всесвітнього конгресу українців), Георгій Філіпчук (відпо­ відальний секретар Конгресу української інтелігенції), Микола Плав'юк (ко­ лишній президент України в екзилі), директор Видавничого центру "Про­ світа" Василь Клічак та ін. Усього на з'їзді прозвучало 32 виступи.

З'їзд заслухав звіт Контрольно-ревізійної інспекції, мандатної, редакційної комісій, прийняв ряд ухвал, заяв та звернень до Президента України, Голо­ ви Верховної Ради, Прем'єр-міністра України щодо стану української мови, духовності, освіти, культури, українських паспортів, членів ОУН-УПА.

З'їзд обрав голову Товариства — ним знову став Павло Мовчан. Голов­ ну Раду, Контрольно-ревізійну комісію. Було внесено поправки до Статуту Товариства.

• 3 ініціативи Київського крайового братства ОУН-УПА, Центру національного відродження імені Степана Бандери, за сприяння історичного клубу "Холод­ ний Яр" та Київського міського Будинку вчителя, у Києві відбувся вечір пам'яті Головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича — Тараса Чупринки. Вечір відкрив голова Київського крайового братства ОУН-УПА Орест Васкул, який зачитав звернення Голови Проводу Організації Україн­ ських Націоналістів Андрія Гайдамахи до учасників заходу.

З доповіддю на тему "Роман Шухевич —- нескорений борець за Україн­ ську Самостійну Соборну Державу" виступив директор Центру національ­ ного відродження імені Степана Бандери, заступник голови Молодіжного Націоналістичного Конгресу Олег Вітвіцький. Він, зокрема, зазначив: "У новітній історії особливе місце посідають події Другої світової війни, яка стала найкривавішою і найнасиченішою за подіями в історії людства. Війна стала не лише ареною для світових надпотуг, а й фронтом боротьби для багатьох поневолених націй. Зокрема, до таких відносимо й українську на­ цію, з віковою історією, зі славними традиціями, але, на той час, без влас­ ної держави. Здавалось, така ситуація мала б віднести українців на друго­ рядні ролі у світовому протистоянні, але проти такого стану речей повстали ті, хто все своє життя присвятив боротьбі за найсвятіше для себе — Украї­ ну. Націоорганізуючим чинником у цій боротьбі виступила Організація Ук­ раїнських Націоналістів.

Найактивнішу участь у цій боротьбі брав Роман Шухевич — яскрава по­ стать на небосхилі українського визвольного руху. З висоти часу його сміливо можна назвати рушійною силою визвольної боротьби в час Другої світової війни".

Член Центру досліджень визвольного руху Роман Грицків охарактери­ зував висвітлення постаті Романа Шухевича в сучасній історіографії.

Під час другої частини вечора прозвучали мистецькі виступи, які чудо­ вим співом завершив народний хор "Гомін".

Точне й якнайповніше відтворення події з усіма її подробицями у від­ повідній часовій послідовності дає прямий інформаційний (загальний роз­ горнутий) радіозвіт. У таких радіозвітах розповідається, зазвичай, про події політичного та суспільного життя, що мають офіційний характер. Автор такого радіозвіту точно, докладно повідомляє про те, що відбулося. Хоч немає авторського коментаря, його позиція виявляється через більшу чи меншу деталізацію повідомлення, добір фактів, деталей, подробиць.

Прямі інформаційні (загальні розгорнуті) радіозвіти характеризуються послідовним, досить таки повним викладом, документальним відображен­ ням події. Однак, не варто думати, що легко підготувати радіозвіт, де автор (автори) не займається аналізом виступів, не узагальнює їх, не робить

глибоких висновків. Автор повинен дуже добре орієнтуватися у ситуації і відібрати з великої кількості фактів найбільш значущі, принципово важ­ ливі. У цьому, а також у коротеньких коментарях (епітетах, стислих ха­ рактеристиках, вступі, закінченні) виявляється оцінка події. У прямому інформаційному (загальному розгорнутому) радіозвіті може повністю про­ звучати головна доповідь або її уривки, цілі виступи чи їх уривки або стис­ лий переказ доповіді, вщітупів.

Прямий інформаційний (загальний розгорнутий) радіозвіт

Кор.: У столичному Національному драматичному театрі імені Івана Франка відбувся літературно-мистецький вечір "Життя духовного основа" з нагоди відзна­ чення 70-річчя Національної спілки письменників України. Народна артистка Украї­ ни Лариса Кадирова, щиро привітавши присутніх, запросила на першу сцену краї­ ни голову Національної спілки письменників України Володимира Яворівського, заступника державного секретаря України Маркіяна Лубківського, народного де­ путата України Миколу Жулинського, Київського міського голову Олександра Омельченка та заступника міністра культури і туризму Олену Бенч.

Відкриваючи вечір, Володимир Яворівський підкреслив.

Яворівський: Доля літератури нічим не відрізняється від долі нації. Коли селян за розпорядженням Сталіна заганяли у колгоспи, то щось подібне було і з нашою творчою Спілкою. І нині багато хто замислюється: а для чого вона, навіщо відзна­ чати ювілей того, що відшуміло і до чого ми вже ніколи не повернемось. Проте, згадаймо, чи був хоч один літератор поза її межами? Виключали зі Спілки? Так, було в її історії усяке. Проте, були й такі велети, як М. Рильський, В. Сосюра, керу­ вали Спілкою такі особистості, як О. Гончар, П. Загребельний, Ю. Мушкетик. І яка нація не пишалася б такими іменами, як Ліна Костенко, Д. Павличко, М. Ткач?

Ще від Шевченка так склалося, що письменник — це більше, аніж письменник, він має обстоювати і мову, й інтереси нації. Ми вистояли у період кучмізму, захи­ стили власну честь і гідність, коли у серпні минулого року Будинок літераторів перебував під колосальним пресом: телефони вимкнули, рахунки закрили, і щодня можна було очікувати, що приміщення захоплять під офіс Кучми. Не можна не зга­ дати й унікальний наш з'їзд, з якого почалася Помаранчева революція, бо саме письменники першими вийшли на вулиці. Варто згадати, що й серед депутатів Верховної Ради різних скликань є чимало письменників.

Кор.:Спогади із проекцією на майбутнє, і на цьому варто особливо наголоси­ ти, панували того вечора у театрі. Спогади були різними. Від ледь не легендарно­ го, пов'язаного з красенем-півнем, за якого у помаранчеві дні голова Національної Спілки письменників України правив у міського голови дві квартири для письмен­ ників, до сумних, часом трагічних, подеколи гідних пригодницького жанру.

Зачитавши привітання митцям від Президента України Віктора Ющенка, Маркіян Лубківський, згадуючи про те, чого коштувала його батькові, поетові, робота у Спілці, висловив переконання, що вона не має права вмерти, вона житиме не одне десятиріччя, можливо, на нових засадах, але виконуватиме ту саму функцію: гуртувати, об'єднувати, підтримувати людей. М. Жулинський, виголошуючи приві­ тання від Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради, окремо зупинив­ ся на складнощах проведення через ВР закону про українську мову як державну.

Як директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України, промовець зазначив, що свого часу влада покладала на цей заклад обо­ в'язки цензора, але в його стінах працювали такі видатні особистості, як В. Стус й І. Світличний, Ю. Бадзьо, Л. Коваленко, Михайлина Коцюбинська, Л. Крєкотень та багато інших творців української незалежної думки.

Юрій Мушкетик у своєму виступі навів цікаві факти, пов'язані, зокрема, з про­ веденням Пленуму 1987-го, коли вперше пролунали звинувачення на адресу влади у придушенні розвитку української мови. Йшлося також про роль Спілки у ство­ ренні "Руху", Товариства української мови, нині відомого як "Просвіта".

Своє бачення новітньої історії Національної спілки письменників України при­ страсно виклав лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України Дмитро Павличко.

Павличко: Це ми з Драчем пішли до Кравчука і сказали: або ми друкуємо програму "Руху", або ми виходимо з партії. І Кравчук злякався. Ми пішли колектив­ но, бо це не міг зробити ніхто один.

Кор.: Згадав Дмитро Васильович, як 1959 року на з'їзді письменників його критикував сам П. Тичина за книжку "Правда кличе", яка була заборонена і поріза­ на на січкарні. Саме підтримка М. Рильським, А. Малишком давали молодому по­ етові силу.

Павличко: Спілка письменників потрібна не для того, щоб письменники писа­ ли. Вона існує для того, щоб створювати між митцями атмосферу солідарності, середовище, яке ушляхетнює талант. Ми створили таку атмосферу, за якої була проголошена Українська самостійна держава. І така Спілка потрібна буде завжди. Вона існує, щоб створювати дух нації, показувати владі на недоліки, хоч би яка вона була, але є люди, які стоять вище за неї, яких ніщо не може знищити, навіть смерть, бо вони пишуть книжки, а, отже, — вічні.

Кор.: Лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка 2005 року вико­ навчий директор Ліги українських меценатів Микола Слабошпицький осмислив шлях Спілки письменників і тих, хто не вцілів на косовицях смерті.

Слабошпицький: До скронь класиків були приставлені пістолети, і влада дик­ тувала їм, немов за Державіним: співай, пташко, співай. За це й навішувала орде­ ни. Саме тоді письменники мусили ставити свічку й Богові, й чортові. Варто лише згадати долі М. Бажана і П. Тичини, М. Рильського і М. Стельмаха. У ті часи Спілка була тим, чим було суспільство, й іншою бути не могла. П. Загребельний казав, що письменник, як і політичний діяч, повинен мати можливість виговоритися. Отож, варто побажати присутнім говорити про те, що хоче чути, знати Україна, й не цура­ тися того, що робить наша влада для України.

Кор.: Гість з Австралії Михайло Гоян, який за власні кошти поповнює бібліоте­ ки України, подякував письменникам за все, що було зроблено впродовж останнього часу, побажав видавати більше книжок, аби митці бачили, що їхня праця неда­ ремна.

Любов Голота, головний редактор "Слова Просвіти", згадуючи часи свого прий­ няття до Спілки, у зворушливій формі запропонувала висловити подяку всім пись­ менницьким дружинам і дітям, чия повсякденна увага й розуміння своїх чоловіків, батьків прислужилися до видання літературних спогадів, збережених рукописів. "Думаю, — сказала вона, — що це і їхнє свято". Наприкінці святкового вечора лауреат

270 Розділ 8

Національної премії України імені Тараса Шевченка В'ячеслав Медвідь запропону­ вав привітати письменників, які проживають в обласних центрах, районах і селах, і на яких лежить найбільший тягар творчої, громадської й культурної роботи. Про­ мовець наголосив, що велику увагу Спілка приділяє й роботі з молоддю. Свідчення цього — конкурс "Гранослов", україно-німецька премія імені Олеся Гончара.

Не обійшлося у виступах без нарікань на адресу сучасної влади. Втім, неодно­ разово лунало зі сцени, що справжні майстри красного слова завжди були до неї в опозиції. Хоч і те правда, що в цьогорічному бюджеті подвоєно кошти для НСПУ, для підтримки спілчанських друкованих органів, книговидавництва.

Перед письменниками виступили лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка, народні артисти Неоніла Крюкова, Анатолій Паламаренко, за­ служений артист України Іван Красовський, а також квартет "Явір".

Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять колишнього політв'язня, вої­ на УПА, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Івана Гнатюка, чиє серце перестало битися саме в ці дні.

Присутніх у залі також привітали Київський міський голова О. Омельченко, за­ ступник міністра культури і туризму О. Бенч, голова Національної спілки журналістів України І. Лубченко, відповідальний секретар, заступник голови Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Т. Г. Шевченкам. Нестерчук, народний художник Украї­ ни В. Перевальський та відповідальний секретар Національної спілки художників України І. Мельничук.

За активну громадську й культурну діяльність і з нагоди 70-річчя Національну спілку письменників України нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови О. Омельченка. Виступаючи, Олександр Омельченко також зазначив.

Омельченко: А от історія з півнем, — то щира правда. І якщо пообіцяв за нього Володимирові Яворівському дві квартири, то їх одержали А. Крим та Н. Гнатюк.

Кор./Нагородами Київського міського голови відзначено групу відомих україн­ ських письменників, ветеранів Другої світової війни, учасників бойових дій.

Дмитро КОНОВАЛОВ

Популярними є прямі радіотрансляції (наживо) сесій Верховної Ради України, сесій обласних, міських рад. Пряму трансляцію сесійних засі­ дань Верховної Ради здійснює перший канал Національної радіокомпанії України. На відміну від прямого інформаційного (загального розгорнуто­ го) радіозвіту трансляція (наживо) повністю відтворює подію.

По радіо також звучать аналітичні звіти. Радіожурналісти не лише послідовно переказують зміст виступів на зборах, нарадах, а, передусім, намагаються згрупувати, зіставити, оцінити, проаналізувати те, про що говорилося, висловити своє ставлення до проблеми.

Аналітичні радіозвіти поділяють на тематичні та проблемні. У тема­ тичному радіозвіті автор виділяє із великої розмови головну тему. Для підготовки тематичного радіозвіту до уваги може братися один або декіль-