Книга з радіожурналістики

пісень переважно ліричного характеру. Пісенні замовлення радіослухачів виконує передача "На ваші замовлення".

До музично-розважальних і гумористично-розважальних належать передачі "Від суботи до суботи", "А ми до вас в ранковий час", "Добрий день", "Сміхограй". Остання, наприклад, пропонує радіослухачам жарти, гуморески, анекдоти, гумористичні історії, пародії на рекламу — від авто­ ра та радіослухачів. Оригінальна за змістом та формою вікторина, жартів­ ливі українські естрадні та народні пісні.

На хвилях Донецького радіо звучать музичні та розважальні передачі

"Музична карусель"', "Поп-машина", "Весела скринька", "Світ жінки",

вими конкурсами, розвагами, подають багато інформації пізнавального ха­ рактеру.

"Львів музичний", "Аколада", "Меломан" — мистецькі, музично-роз­ важальні програми Львівського обласного радіо, де звучать радіонариси про видатних митців, репортажі з конкурсів, фестивалів, оперних і сим­ фонічних прем'єр, музичних шоу. Радіожурналісти пропагують україн­ ську та зарубіжну класику; народну музику, розповідають про молодих композиторів і виконавців.

Одні музичні передачі розраховані на найширшу аудиторію, інші — на підготовлених слухачів, які хочуть розширювати свої знання з тих чи інших питань історії і теорії музики, виконавської майстерності тощо. Широкий тематичний діапазон передач: ознайомлення з класикою, роз­ повіді про видатних українських і зарубіжних композиторів, диригентів, майстрів вокального мистецтва, учасників різних естрадних груп, публі­ цистичні передачі про сучасну українську та зарубіжну пісню, шляхи розвитку музично-пісенної української культури, інформація про визначні події музичного життя в Україні та за кордоном, інтерв'ю з зірками україн­ ської і зарубіжної естради тощо.

Однак у величезній кількості модних пісень і танцювальних мелодій, які щоденно звучать у передачах приватних радіоорганізацій, надто бага­ то чужомовної не кращої якості продукції. Вона, як не прикро констату­ вати, породжує у частини української молоді псевдоестетичний конфор­ мізм, скептичне, а то й зневажливе, ставлення до національної музичної культури, агресивність. Це морально-психологічне явище пов'язане з тим, що музика, як і книжки, фільми, спектаклі, телепередачі, предмети побу­ ту — все, що оточує нас, має інформаційно-енергетичні поля і взаємодіє з такими ж структурами людини, здійснюючи певний вплив. Ступінь та якість цього впливу залежить від рівня підсвідомої агресії будь-якого об'єкта.

громадських організацій, віднесена до сфери дії інших законів. Ми роз­ глядаємо рекламу в соціально-економічній сфері, завдання якої полягає у вмінні знайти, показати, зробити послугу, окреслити потреби, задоволь­ нити інтереси споживача.

У радянські часи, коли панував держплан, реклама вважалася прим­ хами "загниваючого" капіталістичного способу життя. Соціалістичний товар був таким чудовим, що не потребував зайвого розхвалювання. Роз­ беруть. Справді розбирали, бо не мали з чого вибирати. Найкращою рекла­ мою була черга або діставання дефіциту, імпорту з "чорного ходу", "за знайомством". Але з першими кроками переходу до ринкових відносин після розпаду СРСР реклама все владніше ставала складовою бізнесової діяльності. Підприємливі люди активно взялися опановувати рекламні жанри і завойовувати рекламне поле.

Через високі ціни на телерекламу та зменшення доступності газетної реклами обсяг радіореклами значно збільшився. Цьому сприяли розгалу­ жена сітка радіомережі, оперативність і швидкість подачі, низька вартість і зручність сприйняття.

Аналізуючи рекламу як суспільне явище, В. Бугрим визначив її стра­ тегічні і тактичні функції. До стратегічних функцій належать:

1.Ідеолого-пропагандистська, суть якої полягає у формуванні іміджевої чи товарної ідеології стосовно фірми, підприємств та їхньої про­ дукції. Це вплив на світогляд, традиції та суспільні цінності.

2.Інтеґративна (консолідуюча, об'єднуюча), яка проявляється в тому, що сприяє об'єднанню людей у їх ставленні до тих чи інших груп товарів, послуг тощо. Реклама задовольняє потребу споживача іден­ тифікувати себе як зі світовим співтовариством, так і з певною гру­ пою людей, з їхніми специфічними запитами. Для фахівця вміння використовувати інтеґративну функцію означає об'єднувати в під­ ході до реклами потреби суспільства із запитами окремої людини.

3.Культурно-освітня, що сприяє ширшому пізнанню дійсності і підви­ щує пізнавально-освітній рівень людей. Реклама прилучає до досяг­ нень науки і культури, технічного прогресу, світового соціальноекономічного досвіду.

4.Естетична, яка реалізується у формуванні сприйняття і ставлення до виробників і продукції. Вона має бути використана для фор­ мування краси та доброго смаку, розуміння етико-естетичної сут­ ності.

5.Економічна, суть якої полягає в тому, що реклама є одним із най­ потужніших двигунів економіки, механізмом підвищення ефективності

виробництва, розвитку і задоволення потреб людей і суспільства та зростання попиту на товари і послуги. Реклама орієнтує виробниц­ тво на ринковий розвиток.

Тактичні функції відповідають конкретним обставинам маркетингу щодо стимулювання просування предмета реклами на ринку. Найголовніші

зних:

1.Інформаційна, що реалізується в донесенні відомостей про рекламо­ давців та їхню продукцію до споживачів, створюючи обізнаність і да­ ючи певні орієнтири на ринку.

2.Комерційна, яка випливає з механізму реклами, що переважно сприяє реалізації товарів і послуг, щоб отримати дохід і прибуток.

3.Управлінська функція, що передбачає пряме втягнення реклами в систему адміністративного впливу на населення, ступінь якого ви­ значається і залежить від характеру держави. Реклама є основою для прийняття рішень та інструментом менеджменту. Фахівці в та­ ких випадках повинні бути справжніми посередниками між владою і населенням, між рекламодавцем і споживачем, між радіомовлен­ ням і аудиторією.

4.Організаторська, яка проявляється в тому, що реклама стає ініціа­ тором певної суспільної акції, збирає людей на спільні дії своїми рекламними кампаніями. Прикладом цього можуть бути благочинні акції, сезонний розпродаж тощо.

5.Комунікативна, яка сприяє спілкуванню людей, викликає ті чи інші судження, наштовхує на певне сприйняття і є своєрідним місточ­ ком у маркетинговій і менеджментській комунікації.

Емоційний вплив реклами залежить від форми подачі, переконливості обраних аргументів і виражальних засобів, новизни та визначеності рек­ ламної інформації, змісту, матеріальних і духовних потреб людей тощо. Радіореклама впливає на емоційну і раціональну сфери сприймання інфор­ мації.

Радіореклама втілюється в різноманітних жанрах: оголошення, репор­ тажі (інформаційні експрес-випуски), споти, скетчі, піоти, радіофільми тощо. Для цього використовують усі виражальні засоби радіо. Найпоши­ ренішим поки що залишається оголошення. Короткий і конкретний текст із адресами, телефонами, переліком переваг та послуг у певній частоті повторень досить ефективний. Часто використовуються і такі жанри, як репортаж, інтерв'ю (бесіди, консультації...). Здебільшого вони діють як непряма реклама, можуть бути разовими або ж передаються з певною періодичністю. Яскравий словесно-звуковий малюнок з місця події та

"живі" враження, емоції, а також інформація з уст компетентної людини переконують, як відомо, найсильніше. Застосовуються також складніші у композиційному і режисерському вирішенні жанри, де вжито всю гаму звукових технічних досягнень. Наприклад, скетч. Це — невеличка п'єса жартівливого змісту. Розкриває ідею реклами побічно, у формі логічноемоційних висновків самого слухача. Будується на грі акторів, шумових, музичних ефектах.

З розвитком приватних радіоорганізацій зросла роль реклами як дже­ рела доходів, що й породило негативний зворотний бік цієї форми журна­ лістського маркетингу. Дбаючи про свої, комерційні, а не про державні, суспільні інтереси, у багатьох радіоорганізаціях рекламу висувають на чільне місце, однак нерідко порушують визначені законом вимоги до рек­ лами і принципів рекламної діяльності. Всюдисуща американізація з до­ свідчено-витонченим і довготривалим російщенням завдають величезної морально-психологічної шкоди українському населенню.

Рекламування, як з'ясувалося, — це також специфічний аспект по- літико-ідеологічного впливу на слухачів. Примітивна, низькопробна рек­ лама принижує історично-культурних діячів, ображає гідність україн­ ського народу, вульгаризує народні звичаї, традиції, побут. Реклама по­ винна викликати гордість за свою націю, формувати здорові естетичні смаки, високоморальні помисли.

У сучасних умовах, коли реклама перетинає кордони і дуже динаміч­ но поширюється в різних країнах світу, постає проблема її належної адап­ тації до національно-психологічних особливостей кожного народу. Україн­ ська реклама повинна відрізнятися від західної чи східної, оскільки має­ мо зовсім різні культурні традиції, володіємо своїм менталітетом (способом бачення світу, його сприйняттям і відображенням). Менталітет охоплює такі поняття: мову, магію, міфи, мистецтво, мораль, історію, культуру, національну пам'ять, релігію, ставлення до життя та праці тощо.

Завдяки унікальному дослідженню "Ментальність і реклама", яке ви­ конане під керівництвом директора Вищої школи паблік рілейшнз і рек­ лами при Всеукраїнському культурно-науковому фонді Тараса Шевченка В. Бугрима у співавторстві з спеціалістом реклами Т. Компанець, розроб­ лено рекомендації щодо створення ефективної національної реклами.

По-перше, потрібне досконале знання народу, його культури, історії, набутків, традицій, звичаїв, символів — усього, що охоплює поняття "мен­ тальність". Люди люблять насолоджуватися символічною цінністю речей і світу взагалі.

По-друге, треба з'ясувати низку важливих питань щодо рекламних процесів у кожній окремо взятій країні. Під час підготовки національної реклами треба ретельно вивчити і врахувати у своїй практичній роботі такі аспекти:

1.Значення реклами в цій чи іншій країні, місцеві особливості рек­ ламування.

2.Засоби масової інформації та правила рекламування в них.

3.Місцеві особливості та навколишнє середовище.

4.Особливості споживачів цієї країни.

5.Ставлення до вашого продукту в цій країні, стадію його життєвого циклу.

6.Правила рекламування вашого типу товару в цій країні.

7.Національно-символічне значення кольорів у цій країні.

8.Які національні герої та образи найбільш прийнятні для цієї кра­ їни?

9.До стандартного оголошення додайте "національний колорит".

10.Добре вивчіть місцеву мову та врахуйте можливі лінгвістичні не­ узгодження.

11. Чи варто використовувати в рекламних оголошеннях іноземні сло­ ва?

12.Які рекламні матеріали можна використовувати у цій країні (тільки місцеві чи й іноземні також)?

По-третє, треба намагатися створити національну рекламу такою, щоб вона була зрозумілою, прийнятною, приємною тому народові, на який вона, власне, і розрахована, тому вона повинна спиратися на глибинні культурні цінності народу [12, с. 54].

Підготовка реклами — це досить важливий і складний творчо-інтелек­ туальний процес. Для того, щоби реклама була ефективною і не виклика­ ла у слухачів негативних емоцій, роздратування, потрібно формувати чітку рекламну стратегію, використовувати засоби і форми рекламування з обо­ в'язковим урахуванням соціально-економічної, морально-психологічної і навіть політико-ідеологічної ситуації у суспільстві.

Отже, повноцінний рекламний радіотвір залежно від змісту, спрямо­ ваності та мети повинен бути змістовно і композиційно завершеним сполу­ ченням слова, музики і документальних звуків. Створюючи радіорекламу, виробники і замовники повинні постійно пам'ятати і відчувати глибо­ ку відповідальність за вплив цього різновиду радіомовлення на формування української культури, духовності, естетичних смаків.

Завдання для лабораторних і практичних занять

Запишіть з ефіру різні радіопередачі, прослухайте їх, обговоріть і ви­ значіть, до яких сфер вони належать.

Розкрийте тему радіопередачі, використовуючи виражальні засоби, зосередьте свою увагу на тематичних особливостях.

Список використаної літератури

1.Бочковський Ольгерд Іпполіт, Сірополко Степан. Українська жур­ налістика на тлі доби. — Мюнхен, 1993.

2.Грушевський М. Про українську мову і українську школу. — К.,

1991.

3.Жулинсъкий М. Культура — головна концепція в політиці та істо­ рії // Час / Time. — 1997. — 17 січня.

4.Закон України "Про рекламу" / Українське законодавство: Засоби масової інформації — К., 2004. — С. 264—284.

5.Кучер Б. Щоб усі були одно // Телерадіовісник України. — 1997. —

№7.

6.Літературна Україна. — 2005. — 17 листопада.

7.Мета. — 1999. — 19 листопада.

8.Непийвода В. Тіні з минулого. Чи законні в Україні антиукраїнські партії? // Літературна Україна. — 2005. — 17 листопада.

9.Ненов І. Радіо у формуванні національної свідомості слухачів // Телерадіовісник України. — 1997. — № 6.

10.Погрібний А. Дещо про національні пріоритети та стратегію націєвбивства // Літературна Україна. — 2005. — 24 листопада.

11. Стоянова Г. В ефірі "Евріка" // Телерадіовісник України. — 1994. — № 5.

12.Телерадіовісник України. — 1997. — № 7.

13.Франко І. Поза межами можливого / Зібр. творів: У 50 т. — К., 1986. — Т. 45.

14.Черниченко І. Від першої особи // Телерадіовісник України. — 1998. — № 1.

Розділ 7 ЖАНРИ РАДІОЖУРНАЛІСТИКИ

Кожен радіожурналіст покликаний найефективніше реалізувати функ­ ції радіомовлення, що тісно пов'язані з принципами діяльності радіоорганізацій. До передумов здійснення цього важливого суспільного завдання належить моральна відповідальність і високий професіоналізм радіожурналіста.

Спираючись на монографію О. Сичивиці "Моральна відповідальність вченого і суспільно-історичний процес" [14], розглянуто сутність, пред­ мет, види, фактори та механізм реалізації моральної відповідальності на­ уковців, ми підкреслюємо, що феномен моральної відповідальності радіожурналіста є багатовимірним і характеризується широким розумінням своїх складових та проявів. Він виникає і формується на перетині знань та емоцій особи, її ціннісних орієнтацій і національно-громадянських пере­ конань, елементів віри й установок, різноманітних моральних почуттів, потреб, інтересів тощо.

Під моральною відповідальністю радіожурналіста розуміють особли­ вий стан свідомості, в якому інтеґруються раціональність, чуттєво-емоційні аспекти функціонування його духовного світу, знаходять своє відображен­ ня різноманітні відношення та оцінки, в контексті яких функціонує радіо­ мовлення і діє кожний радіожурналіст. Моральна відповідальність радіо­ журналіста спонукає його не забувати про інтереси і потреби свого народу: сприяти розвитку духовно-інтелектуального потенціалу української нації, її мови, культури, науки, дбати про утвердження демократії, свободи сло­ ва, взаєморозуміння, поваги між людьми різних національностей, всебічної інтеґрації українського суспільства.

Високий професіоналізм радіожурналіста охоплює "вміння оператив­ но інформувати, відгукуватися на актуальні питання, глибоко і компетент­ но проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з певних групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргу­ ментовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співроз­ мовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних

220 Розділ 7

і практичних результатів" [5, с. 32]. Будучи безпосереднім учасником ко­ мунікативного процесу, радіожурналіст використовує певні способи побу­ дови і подачі матеріалу для вирішення конкретного творчого завдання.

Радіомовлення за час свого розвитку вже створило більш-менш стійку систему жанрів. Але перед тим, як будемо їх характеризувати, з'ясуємо, що таке "жанр". Перші судження про жанр знаходимо у "Поетиці" Арістотеля, хоч сам термін починають вживати значно пізніше. Слово "жанр" (від фр.) — означає рід, вид. Професор В. Здоровега слушно зазначає, що слово "жанр" не однозначне. Широко поширене у східнослов'янських мовах, воно не вживається, скажімо, у польській. Під словом "вид" (gatunek) тут прийнято розуміти як рід, так і вид літературного твору. Його визначальними ознаками вважають різноструктурні елементи: пред­ мет відображення, тип мовної організації, будови, композиції твору.

С. Ожегов подає три тлумачення слова "жанр": " 1 . Вид творів у галузі якогось мистецтва, які характеризуються тими чи іншими сюжетними і стилістичними ознаками... 2. Живопис на побутові сюжету... 3. Манера, стиль..." [11, с 163]. У "Літературознавчому словнику-довіднику" літера­ турний жанр трактується як "один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, що класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури", розрізняючи при цьому літературний рід (загаль­ не), літературний вид (особливе), різновид (жанр) [9, с 417]. Навіть відки­ нувши суто мистецьке трактування жанру як картини на побутові сюжету (так званий жанровий живопис), трояке значення терміна зберігається. В одному випадку жанром називають відповідний рід (лірика, драма), у другому — вид (роман, поема), у третьому — різновид (детективний, істо­ ричний, науково-фантастичний, соціально-побутовий роман). Трапляють­ ся ще складніші ситуації, коли поняття "жанр" має або надто широке, або вузьке значення. У літературній практиці про публіцистику, скажімо, говорять і пишуть як про жанр. Водночас ми знаємо, що для публіцисти­ ки характерна жанрова багатоманітність. Бо ж публіцистика — це не тільки стаття, а й нарис, есе, відкритий лист, фейлетон, памфлет тощо [5, с 142—143].

Отже, жанр — це більш-менш стійка форма пізнання і відображення, а в мистецтві — творення дійсності. У журналістиці під жанром прийнято розуміти "усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіт­ кими ознаками структури" [4, с. 76]. Наголошується, зазвичай, на тому, що кожен жанр відзначається конкретною роллю в системі ЗМІ і характе­ ризується певною композиційною організацією матеріалу. Правда, поділ журналістських матеріалів на жанри до певної міри умовний, "має скорі­ ше не практичний, а теоретичний характер, — зазначає колишній голов-