Книга з радіожурналістики

ня вірного служіння імперській Москві, зоологічної ненависті до націо­ нально свідомих українців, борців за незалежну Україну — вояків У ПА, байдужості до проблем держави. Чим в Україні гір где — тим краще кому­ ністам, прогресивним соціалістам, есдекам, реґіоналам, союзам: бо кожен із них забезпечує собі здійснення відповідних інтересів.

Своїми виступами, заявами в Криму, на сході України, в Київському театрі імені Лесі Українки лідер Прогресивної соціалістичної партії Украї­ ни Н. Вітренко сіє і розпалює міжнаціональну ворожнечу, збурює суспіль­ ство, щоб викликати ненависть до нової влади, паплюжить українські національні ідеали і грубо порушує чинне законодавство.

СДПУ(о), Партія реґіонів України беруть під захист та на поруки кри­ мінальних авторитетів, у хуліганській формі зривають пленарні засідання Верховної Ради, були активними на сіверодонецькому шабаші, окремі їхні представники закликали до силового варіанта повалення демократичної влади в Україні та розчленування її території. Вони ж чинять спротив ви­ конанню передвиборчої програми В. А. Ющенка, яку підтримала більшість населення України. В їхніх депутатських фракціях знайшли притулок і за­ хист особи, які не дружать із законами" [8].

Керівники держави, областей, передусім, піклуються про задоволення мовних і духовних потреб росіян та інших національних меншин. Напри­ клад, там, де етнічні українці становлять 3 /4 усього населення, на 100 ко­ рінних жителів припадає лише 7 газет рідною мовою, тоді як на 100 ро­ сіян — 54 газети російською. У Криму, де проживає майже 700 тис. укра­ їнців, виходить лише одна газета українською мовою з 363 зареєстрованих видань.

Ще 16 видань виходять кримсько-татарською, вірменською, німець­ кою, грецькою та болгарською мовами. 2 /3 періодичних видань — росій­ ськомовні. До речі, становище української газети "Кримська світлиця" жалюгідне. Складним є становище україномовних газет також у Донець­ ку, Одесі, Дніпропетровську, Миколаєві, Запоріжжі, Харкові. Національні видання там ледве животіють, зазнаючи за потуранням місцевої влади постійних утисків з боку ворогів української незалежності.

У столиці України — Києві — з'являються все нові і нові газети, серед них — жодної української. Теле- і радіоефір заполонила російська мова. Переважну більшість передач в Україні ведуть російською, розкручуючи маховик зросійщення, а національну культуру в засобах масової інфор­ мації блокують. Десятки російськомовних комерційних теле- і радіостанцій працюють у Нікополі, Запоріжжі, Павлодарі, Кривому Розі. Жодної з укра­ їнським мовленням. І це — у козацькому краї! Українофоби докладають усіх зусиль, щоб роздержавити радіо і телебачення й у такий спосіб розпра­ витися зі всіма залишками української мови у засобах масової інформації,

розширити попсовську естраду та масову російськомовну "жовту" пресу, поглибити патологічне засилля російськомовного стилю життя у сфері підприємництва тощо. Потік уседозволеності особливо негативно впливає на молодь. Несформована психіка калічиться, ламається від щоденних ін'єкцій передозованого насильства, крові, сексу. Внутрішній світ люди­ ни, особливо ж молодої, не повинен бути порожнім. Якщо у ньому не фор­ мується істинна духовність, високоетична національна культура, христи­ янська мораль, то тут же заповнюється їх замінниками — ерзац-культу- рою, лжедуховністю, національним нігілізмом тощо.

Зрозуміло, що право кожного народу на існування, розвиток його куль­ тури, мови, духовності є природне. "Всі народи, які дійшли до добробуту, освіти, доброго ладу, дійшли тільки завдяки тому, що мали просвіту на своїй рідній мові, — підкреслював М. Грушевський. — Бо інакше як на своїй народній українській мові не стане наш народ просвіченим, не вийде з теперішньої темноти, злиднів і пониження" [2, с 25]. Ці думки не втра­ чають актуальності й сьогодні.

9 листопада 2005 р. у Сімферополі відбулося відкриття VI Міжнарод­ ного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. За п'ять років кон­ курс набув неабиякої популярності серед школярів та студентів в Україні та за її межами й утвердився як дієвий чинник пробудження інтересу молоді до рідної мови й утвердження національної свідомості. Конкурс у 2005 р. особливий уже тим, що його стартовим майданчиком став поліетнічний Крим, реґіон, у якому є політичні сили, що спеціалізуються на штучному роздмухуванні пристрастей навколо мовного питання.

Міністерство освіти АРК й освітянська громадськість поставилися до організації конкурсу з належною відповідальністю. Церемонія відкриття в українській піколі-гімназії м. Сімферополя (на якій прозвучали привітан­ ня Президента України та Голови Верховної Ради) відзначалася святко­ вістю атмосфери, зацікавленістю школярів і студентів змістом, суттю зма­ гання, яке на них чекало і в якому вони змогли випробувати себе, вдоско­ налити свої знання української мови.

Однак надто різним було висвітлення у ЗМІ цієї актуальної суспільнополітичної події. Безперечно, Національна радіокомпанія України, газети "Літературна Україна", "Слово Просвіти", "Українське Слово", "Кримська світлиця" та деякі інші газети детально розповіли про VI Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, який за досить короткий час перетворився на масштабну патріотичну й освітню акцію, широко відо­ му як в Україні, так і за її межами. "Тут знаходять спільну мову школярі

йстуденти, вчителі й меценати. Упевнений, цей конкурс виконує благо­ родну місію — підносить престиж державної мови, навчає молодь любити

йшанувати рідне слово", — підкреслив у привітанні Президент України В. Ющенко [6].

Однак чимало приватних радіоорганізацій взагалі про цю світового значення подію не сказали жодного слова, а декотрі перекрутили її гли­ бинну суть, наче змовилися з Національною телекомпанією України. 9 ли­ стопада 2005 р. на Першому національному телеканалі у вечірньому інфор­ маційному випуску о 21.00 з'явився "репортаж", у якому не тільки пере­ кручено характер події (відкриття конкурсу), а й викривлено сам задум тієї благородної справи, яка освячена іменем видатного мецената і патріо­ та П. Яцика.

На тлі відеоряду розкладених пасьянсом 50-гривневих банкнот ведуча Ю. Бориско каже: "У Криму вивчати державну мову школярів заохочу­ ють гріпіми. Шістсот учасників зібралися в єдиній на півострові укра­ їнській гімназії. Мінімальний приз за вільне володіння мовою — 50 гри­ вень, максимальний — 7 тисяч доларів. Підтримати свідомих дітей зголо­ силися закордонні меценати, батьки і діди яких народилися в Україні".

Група видатних українських культурно-громадських діячів В. Загорій,

Є.Залуцький, М. Слабошпицький, В. Панченко, В. Баранов, Л. Тарасова,

С.Короненко і М. Мариненко у відкритому листі Президенту України

В.Ющенку, Голові Верховної Ради України В. Литвину, президенту НТКУ

В.Докаленку, керівникам ЗМІ виклали суть претензій до телеканалу. У "репортажі" взагалі нічого не сказано про саму подію, до якої причетні мільйони школярів, студентів і педагогів; озвучено абсолютно глумливий текст, який починався з того, що в Криму вживання української мови намагаються стимулювати грішми: коштує це 7 тис. доларів. Глядачів дезінформували: їм не повідомили, що йдеться про конкурс; натомість, все звелося до грошей і тільки до грошей. Крупним планом показали на весь екран якісь 50-гривневі купюри, черги, — і жодного слова про голов­ не, тобто про відкриття VI міжнародного конкурсу з української мови. Сюжет пішов в ефір як анонімний. Не було зазначено прізвищ автора "ре­ портажу" та оператора. Усе це дуже нагадало нам "журналістику" кучміських часів".

Як з'ясувалося, журналістка Т. Гураль підготувала зовсім інший ма­ теріал, але в Києві його перекрутили. "Важко уявити, що таке неподоб­ ство є лише виявом професійної недбалості. Можливо, йдеться про речі серйозніші — свідому компрометацію справи, метою якої є утвердження українства? Не просто подив чи природне обурення, а тривогу викликає той факт, що все це прозвучало на Першому національному (!) каналі Укра­ їнського телебачення. Само собою напрошується запитання про те, які пріоритети сповідують його керівники та журналісти. Невже все це відбу­ вається у нас, в Україні, в післяпомаранчеву добу, після того, як Прези­ дент держави щоденно повторював на Майдані, що бути українцем — то велика честь і гордість. А чи можна бути українцем без української мо­ ви?", — запитують автори відкритого листа [6].

204 Розділ 6

На жаль, чимало журналістів, керівників ЗМІ в Україні ігнорує україн­ ську мову. Це яскраво продемонстрував В. Докаленко, коли його призна­ чили президентом Національної телекомпанії України.

Людина, яка не хоче в Україні спілкуватися державною, українською, мовою, будь-що хоче керувати державною, Національною, телекомпанією. М. Драгоманов, якби жив нині, то, мабуть, сказав би, що політики, жур­ налісти, які галасують про надання російській мові в Україні статусу дер­ жавної (офіційної) є гіршими, ніж "турки зовнішні" (хоча, зрозуміло, що турки як етнос, як країна тут зовсім ні до чого). "Турки внутрішні" — оте, на жаль, "незнищиме паскудне плем'я перевертнів та перекинчиків, ма­ лоросів, котрі і є сьогодні таки головним гальмом на шляху нашого повно­ силого національного утвердження" [10].

У широкому тематичному діапазоні радіопрограм для молоді йдеться також про національні пріоритети в економіці, політиці, культурі, мові, інформаційному просторі... Кореспонденти Українського радіо у "прямо­ му" ефірі розповідають про різноманітні сфери молодіжного життя в обла­ стях, інформують про культурно-мистецькі, економічні новини. У радіо­ передачах для студентів широко висвітлюється проблема формування майбутньої еліти української нації та держави.

Популярними є програми "Година з Галиною Дмитрієнко" і "Ввечері

зГалиною Дмитрієнко". У цих передачах заслужена журналістка Украї­ ни шукає відповіді на питання, які турбують молодь, намагається вислу­ хати, дати слушні поради, допомогти хлопцям і дівчатам. Вони пишуть листи, які озвучує Г. Дмитрієнко, приходять до редакції, де у них беруть інтерв'ю. У певний час молоді слухачі телефонують до редакції. Відвертість співрозмовників, виважений підхід до поставлених питань, актуальність підібраних тем і матеріалів, щирість, безпосередність розмови — основна запорука популярності цих програм. Г. Дмитрієнко має чимало клопотів

івід деяких представників влади, але робить святу справу — допомагає людям.

Молоді радіослухачі мають можливість у "прямому" ефірі зустрітися

звідомими науковцями, літераторами, музикантами, керівниками гро­ мадських організацій і фондів та іншими цікавими гостями студії. При­ діляється увага проблемам наркоманії, захворювання на СНІД, молодіж­ ної злочинності. Допомагають журналістам вирішувати ці питання психо­ логи, педагоги, лікарі, наркологи та інші фахівці.

Розвиткові українського спорту, підготовці олімпійських "зірок" при­ свячена передача "Олімпійське сходження". У передачі "Все про футбол", "Спорт за тиждень" підсумовують і аналізують найважливіші події з укра­ їнського і світового спортивного життя.

Радіопередачі "Наша Армія" і "Польова пошта" висвітлюють життя армійської молоді, її участь у будівництві Збройних Сил України. "Наша Армія" розповідає про місце і значення Української армії у політичній і державній системі України, аналізує військово-політичний курс держа­ ви, роз'яснює основні положення воєнної доктрини. "Польова пошта" ши­ роко використовує листи як від військовиків, так і від їхніх рідних. Пода­ ються звукові листи, репортажі з місця служби, військових навчань. Пе­ редають пісні на замовлення.

Передачі молодіжного радіо завжди можна впізнати. Вони вирізняють­ ся щирістю, відвертістю ведучих, для яких не існує табу у виборі тем, відсутністю намагання згладити гострі кути, спрощеним, узагальнюючим підходом до життя, увагою і повагою радіожурналістів до тих, для кого вони працюють.

6.9. Літературно-драматичні передачі

Відомо, що впродовж століть московський царський режим таємними і гласними, санкціонованими на "височайшому" рівні та в кабінетах місце­ вих чиновників актами, циркулярами, указами, розпорядженнями забо­ роняв друковане й усне українське слово, фальшував історію, щоби пере­ конати простий люд у "другосортності", "безперспективності" "малоро­ сійського наріччя", знищити українців як етнос.

Комуністично-московська духовна жандармерія була ще підступнішою, жорстокішою. Проголосивши головну міфологему — обстоювання інтересів трудящих мас і будівництво справедливого, ідеального суспільства рівних громадян, — комуністичні вожді і вождики сім десятиліть люмпенізували масову свідомість. Але, щоб цього досягти, треба було нейтралізувати на­ ціональну еліту, яка становила серйозну загрозу тоталітарному режимові. Фізично винищуючи вчених, письменників, художників, акторів, компо­ зиторів, висококваліфікованих спеціалістів, національно свідомих політич­ них діячів, добрих сільських господарів — цвіт української нації, тоталі­ тарний режим масованою фразеологією виполював зі свідомості резуль­ тати і продукти національного і загальнолюдського досвіду, духовну спадщину минулих епох і, що головне, цим самим нівелював особистість через відчуження її від попередніх форм культури і цивілізації. Комуні­ стичні ідеологи здійснювали з класових позицій дозування подачі наро­ дові надбань національної і світової культури й зобов'язували до відповід­ ної, знову ж таки в межах необхідних ідеологічних координацій, їх інтер­ претації.

206 Розділ 6

Нині Українське радіо активно допомагає повернутися до життєдай­ них джерел духовності. Літературно-драматичні передачі виконують одну з найважливіших функцій у процесі з'єднання розірваних зв'язків нашої історії і культури, традицій і звичаїв, відродження і прищеплення любові, пошани до рідної мови, особистісного самоствердження, що сприяє фор­ муванню національної самосвідомості, — основи національної єдності, соборності, державності.

У рубриці "Сторінки літературної класики", наприклад, прозвучали сторінки роману "Останні орли" М. Старицького, оповідання "Збентежена вечеря" Олени Пчілки, уривки з творів О. Кобилянської, оповідання "ву­ дильниці" Н. Кобринської, новела "Дияволиця" Г. Хоткевича, оповідання "Екзамен" Б. Грінченка, сторінки роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного, новела "Чудний епізод" В. Винниченка, опові­ дання "Острів любові" О. Олеся, сторінки повісті "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського, оповідання В. Підмогильного "Іван Босий", оповідан­ ня "Сито, сито..." Григора Тютюнника, оповідання "Анкета" Г. Косинки, сторінки роману "Берег любові" О. Гончара, оповідання Г. Григоренка "Сватання", уривки з творів А. Головка, сторінки роману "Джен Ейр" Ш. Бронте, уривки з творів Г. Флобера, сторінки роману "Дім без господа­ ря" Г. Беля, інсценовані сторінки роману "Пармський монастир" Стенда­ ля, роману "Над Німаном" Е. Ожешко, оповідання У. Фолкнера та ін.

Українське радіо ознайомило радіослухачів з "Антологією сатири і гу­ мору", до якої ввійшли твори Остапа Вишні, О. Ковіньки, С. Олійника, О. Чорногуза, В. Івановича, П. Ребра, Д. Чередниченка, В. Скомаровського, В. Бойка, Ю. Ячейкіна, Б. Нушича та ін.

Серед розмаїття передач, що покликані активно віддзеркалювати літе­ ратурний процес в Україні у найпіирпіих аспектах та історичних ракур­ сах, значне місце посідають циклові передачі. До таких довгожителів та тих, що покликані відгукуватися на потреби часу, належать програми:

—"Кобзар" — радіоальманах, у якому щотижня звучить Шевченкове слово, виступають відомі письменники, літературознавці, критики зі сло­ вом про творчість Кобзаря;

—"На межі тисячоліть" — щотижнева публіцистична програма, до якої запрошують діячів культури України, щоби поділитися своїми розду­ мами, баченням майбутнього, перспективами розвитку національної куль­ тури на зламі тисячоліть;

—"Поетична сторінка" — щоденна передача, в якій звучать найкра­ щі здобутки поетичної скарбниці України, переклади українською мовою найвидатніпіих поетів світу, голоси сучасних молодих виконавців, а та­ кож записи із золотого фонду Українського радіо;

— "Цікаве літературознавство" — циклова програма, в якій розпо­ відається про таємниці творчого процесу, загадки народження того чи іншо­ го твору, про долю митців, які відіграли значну роль у розвитку літерату­ ри. Радіорозповіді про представників різних народів світу, чия творчість найвище оцінена, звучать у передачах "Нобелівські лауреати".

Завдяки радіо жителі найвіддаленіпіих районів України мають змогу ознайомлюватися з високими зразками національної та світової літерату­ ри, зустрічатися, перебуваючи у себе вдома, з прозаїками і поетами, акто­ рами і режисерами, критиками і мистецтвознавцями. Так радіо прилучає мільйони людей до світу прекрасного, допомагає збагнути глибини худож­ ньої творчості, сприяє вихованню естетичних смаків. Використовуючи різні форми і жанри, редакції будують свої програми диференційовано, адресу­ ючи їх певним категоріям слухачів з урахуванням їх духовних потреб, рівня підготовки.

Читання творів по радіо поєднує в собі характерні особливості театру й естради, монодрами і радіокомпозиції. Це дає змогу інтерпретувати про­ зу, максимально зберігаючи авторські відступи і роздуми. Водночас акто­ ри глибоко досліджують характери персонажів, перевтілюючись до вимог психологічної театральної драми. Важко передати великий роман або повість у декількох передачах, не збіднюючи їх скороченням. Як правило, творці різних радіоциклів за творами українських і зарубіжних авторів не прагнуть переказати всі сюжетні лінії, а зосереджують увагу слухачів на головній думці твору й основних персонажів.

Гіркі асоціації викликало, наприклад, оповідання "Білий кінь Шепта­ ло" В. Дрозда, яке написане ще у середині 1960-х. Білий кінь Шептало, нестримно прагнучи свободи, втікає з бригадної конюшні, але, скушту­ вавши волі, голодної та холодної, повертається самохіть знову до тої ж конюшні, під батіг конюха Степана.

Українське суспільство після десятиріч більшовицького тоталітариз­ му жадібно солодило душу омріяною свободою, але смак її для переваленої більшості населення виявився аж занадто гірким, і колишня спільна ко­ шара стає для багатьох усе принаднішою. Трагедія нації у тім, що для значних верств населення нинішня бідність, незахищеність трудящої лю­ дини і безкарність відвертих злочинців, грабіжників загального добра ста­ ли синонімами незалежності України. Звичайно, незалежність України, свобода думки і слова, навіть свобода підприємництва але ніяк не означали неминучого розвалу економіки держави, розграбування її багатств, як і ка­ піталізації суспільства на рівні капіталізму печерного, давно відкинутого країнами справді цивілізованими. Але саме такі зміни були вигідними верхівці тогочасного суспільства як державній, партійній, так і кримі­ нальній.

208 Розділ 6

Роздумуючи над суспільно-політичною ситуацією в Україні, В. Дрозд зазначав, що "у наших урядових структурах так рясно недавніх ленінців, більшовицьких практиків і теоретиків, що дозволю собі для більшої до­ хідливості дещо перефразувати відомі слова колишнього "вождя і вчите­ ля": "З розвиненою національною духовністю незалежна Україна можли­ ва, без такої духовності про неї не може бути і мови". Поки вищі урядовці цього не усвідомлять, нам загрожує морок бездуховності, зросійщення або американізація культури, а отже — й української душі.

Давні вважали, що на початку світу існували три речі: Бог, Світло і Сво­ бода. Хай тяжко, хай не без помилок, але ми будуємо новий світ — неза­ лежну Україну. Несвобода — духовна смерть не лише для письменника, митця, але й для парламентарія, для демократії взагалі. Оберігаймо ж Свободу, не декларовану словесно, а забезпечену мудрими державними законами, свободу не для юрби грабіжників із великої дороги до незалеж­ ності, а свободу для кожної чесної, трудящої людини. Робімо спільно все, аби унеможливити повернення назад до тоталітаризму.

За Свободу доводиться дорого платити, але ця неминуча плата мусить бути справедливо розподілена між усіма верствами суспільства. Інакше неминуче в суспільстві — нове насильство, а слідом за насильством — нова кошара для усіх сущих, без винятку". Так закінчив виступ В. Дрозд.

Важливим напрямом літературно-драматичних передач є пропаганда українського та зарубіжного мистецтва. Національне радіо має великі фонди, які репрезентують літопис українського театру. Зберігаються ви­ значні спектаклі, в яких звучать голоси великих акторів України: А. Бучми, Г. Юри, Н. Ужвій, В. Чистякової, Я. Геляса, М. Крушельницького, О. Кусенко та багатьох інших. У "Театрі перед мікрофоном" звучать радіоверсії театральних вистав за участю талановитих, відомих акторів. "Радіотеатр" — це театр великих і малих форм. У ньому представляють виста­ ви, які записані спеціально для радіо та відповідають законам звукового театру і не йдуть у театрах, а також оригінальні радіоп'єси та інсценівки прози і поезії. Радіоальманах "Театральні обрії" репрезентує сторінки історії, театральної академії, запрошує на прем'єри і проби, фестивалі і га­ стролі. Розповіді про своєрідне мистецтво театральних художників, україн­ ську школу сценографії звучать у передачах "Сценографія і сценографи". Радіорецензії на нові вистави можна почути в передачах "У театрі пре­ м'єра". У "Театральних діалогах" беруть участь видатні митці. Програми ілюструються фрагментами з творчих доробків співрозмовників. Про нові імена на драматургійній ниві йдеться у передачі "Гільдія драматургів пред­ ставляє". Програма "Школа українського перекладу" пропагує високе мистецтво українського перекладу світової драматургії для театру і ра-

діотеатру. Герої оповідей — М. Рильський, Г. Кочур, І. Стешенко, М. Во­ роний та ін. Авторська програма "Про тих, кого пам'ятаю і люблю" зна­ йомить радіослухачів з видатними митцями — авторами, режисерами, те­ атральними діячами.

Ознайомлюючи радіослухачів з неповторним світом художньої літера­ тури і драматургії, що приховують у собі невичерпні моральні, естетичні, філософські глибини, літературно-драматичні передачі дають прекрасні можливості творчого осмислення всієї сукупності художнього та інтелек­ туального багатства, створеного кращими представниками української і за­ рубіжної культури. У процесі пізнання відбувається своєрідне моральнопсихологічне очищення і зміцнення національно-духовних засад. Драма­ тичні твори, які звучать по радіо, відкривають слухачеві простір для уявлення й асоціацій, залучають його до активного процесу співтворчості.

6.10. Музично-розважальні передачі

Важко, неможливо уявити нині світ без музики, без музичного мов­ лення. Радіус його дії надзвичайно великий. У музичних передачах вико­ ристовують найрізноманітніші форми і жанри цього виду мистецтва: від народної пісні до опери, від концертів симфонічної музики до розважаль­ них програм із використанням найсучасніших "біт", "рок", "диско" — всього того, що за міжнародною термінологією називається поп-музикою.

Музика міцно ввійшла у життя людей, досягає практично будь-якої аудиторії, долаючи державні кордони і мовні бар'єри. Музичні радіопере­ дачі — одна з основних сфер естетичного, духовного виховання, форму­ вання художніх смаків.

Десятки різних музичних передач є у всіх програмах Національної радіокомпанії України. "Вечірня студія "Ліра" репрезентує різні аспекти музичного життя країни. На сторінках передачі постійно висвітлюється музичне життя Києва та інших міст України. Йдеться про нові концертні програми українських артистів, їхні гастролі, про нові твори українських композиторів. Гості студії "Ліра" — композитори, співаки, диригенти, музикознавці. Постійна рубрика передачі — "Музичний календар". У ній відзначаються ювілейні дати видатних музичних діячів. Різноманітна й жанрова палітра передачі, яка охоплює різні стилі класичної та сучасної музики.

"Співучі голоси України". Музичні програми під цією рубрикою роз­ повідають про видатних співаків нашої країни. Тут звучать твори у вико­ нанні майстрів минулого, використовуються їхні архівні записи, широко представлено і сучасне вокальне мистецтво України.

210 Розділ 6

"В концертному залі". У передачах цієї рубрики слухачі мають мож­ ливість почути трансляційні записи з концертних залів столиці, здійснені нещодавно, а також у минулі роки. Тут звучать записи видатних вітчизня­ них та зарубіжних митців.

"Музичні адреси України". Такі передачі мають загальноосвітній ха­ рактер. У центрі уваги журналістів редакції — надбання українського класичного мистецтва, ознайомлення з визначними місцями, що пов'я­ зані з історією національної культури та її діячами, забуті, а також мало­ відомі сторінки української музики.

За пропозицією радіослухачів створюється концертна програма з ко­ ментарем "Музика для вас". Програма "У колі різних муз" торкається багатьох аспектів взаємозв'язку музики з іншими видами мистецтва: ма­ лярством, театром, етнографією, а також художнім словом тощо.

Фольклорна програма "Дзвонкова криниця" включає ґрунтовні аналі­ тичні матеріали з історії фольклору, побутування, регіональних відмінно­ стей тощо.

Упередачі "Шануймося, друзі!" доктор філологічних наук Ф. Погребенник розповідає про історію створення патріотичних і ліричних пісень минулого.

Естрадна програма "В обідню пору" представляє яскравих виконавців, нові пісні. Необтяжений легкий конферанс ведучого, ретельно відібрані музичні номери сприяють створенню гарного настрою у слухачів в обідню пору.

Упрограмі "Віч-на-віч з естрадою" висвітлюється стан сучасної естра­ ди, її течії, перспективи розвитку. У циклі "З фондів Українського радіо" фольклорної радіостудії "Золоті ключі" звучать бесіди з відомими вико­ навцями фольклору, спогади митців, розповіді про народну пісню. Яск­ раві зразки фольклору також звучать у передачі "Народні самоцвіти".

Програма "Кобзарський майдан" створена з метою популяризації коб­ зарського мистецтва в усіх його жанрових і стильових різновидах. Пред­ ставлене традиційне та сучасне виконавство. Рубрики "Віхи" — важливі дати в історії кобзарства; "Кобзарське багатоголосся" — розповіді про виконавців, ансамблі, капели; "Ракурси" — нові сучасні напрями бандур­ ного мистецтва; "Традиції і жанри" — жанрове розмаїття кобзарського репертуару (думи, козацькі, історичні, жартівливі пісні, інструментальна музика); "Бандуристи запрошують" — висвітлення різноманітних акцій (фестивалів, конкурсів, концертів тощо).

"Свят-коло". Мета програми — сприяти пробудженню національної свідомості через самобутність традиційної культури України. У передачі звучать музичні записи автентичного фольклору з фондів радіо, кращі зразки світової класичної музики.