Бурако Всес іст 11 кл підручник

СС-20. Вони за лічені хвилини могли досягти будь-якої цілі в Західній Європі, тож американська «атомна парасолька», встановлена над цим регіоном, ставала малоефективною. США запропонували західноєвропейським країнам у відповідь розмістити нові крилаті ракети аналогічної дії. Західноєвро­ пейські уряди опинилися перед вибором: або зважитись на доозброєння й тим самим викликати різке незадоволення Москви, або поступитися її тискові, внаслідок чого збільшився б ризик нападу з боку СРСР. Для демократичних урядів, зму­ шених зважати на несприйняття громадською думкою загрози конфлікту в Європі, ситуація виявилася досить складною, і во­ ни впродовж якогось часу виявляли невпевненість щодо реагу­ вання на заходи Радянського Союзу. Однак поступово держави Західної Європи стали схилятися до прийняття американської пропозиції. Цьому значно посприяла послідовна позиція прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер, котра вважала ядерну зброю дієвим засобом стримування потенцій­ ного агресора.

Всіляко прагнучи не допустити розміщення американських ракет у Західній Європі, Кремль у жовтні 1979 р. виступив з пропозицією вивести 20 тис. радянських солдатів і тисячу танків з НДР, якщо НАТО відмовиться від пропозиції США. Однак радянська пропагандистська «ініціатива» не мала успіху: у грудні 1979 р. Рада НАТО прийняла рішення про розміщення, починаючи з 1983 p., на території західноєвро­ пейських країн близько 600 ракет середньої дальності.

Вторгнення у грудні 1979 р. радянських військ в Аф­ ганістан стало дестабілізуючим чинником, що поклав край політиці розрядки і загострив міжнародні відносини до небез­ печної межі. Притаманний СРСР експансіонізм порушив по­ воєнний баланс світових сил. Уперше Москва вчинила збройну інтервенцію поза простором, який Захід мовчазно визнавав її сферою впливів. Президент США Дж. Картер назвав акцію Кремля «найбільшою загрозою мирові в усьому світі з часів Другої світової війни». Оскільки припускалося, що загарбання нейтрального Афганістану може стати трампліном для ра­ дянського стрибка у багату нафтою Перську затоку, Картер застеріг, що таке просування наразиться на американську ядерну відсіч. США відклали ратифікацію Договору ОСО-2, наклали ембарго на продаж зерна і технології в СРСР і закли­ кали всі країни світу бойкотувати Олімпійські ігри 1980 р. у Москві.

На надзвичайній сесії Генеральної Асамблеї ООН у січні 1980 р. представники більшості країн світу розцінили дії СРСР як агресію проти суверенної держави. За резолюцію, яка за­

341

кликала до негайного виведення радянських військ з Аф­ ганістану, проголосували 104 держави. Незважаючи на це, ра­ дянська інтервенція тривала далі.

Між тим у самому радянському блоці назрівала гостра кри­ за. Її проявом став виступ у 1980 р. польського робітничого класу проти комуністичного режиму. У відповідь на це влада ПНР наприкінці 1981 р. запровадила в країні воєнний стан, що викликало протести в усьому світі. Керівники багатьох демо­ кратичних держав засудили військову акцію режиму проти польського суспільства. Західні держави на чолі із СПІА застосували проти ПНР економічні санкції.

Одночасно поглиблювалися радянсько-американські супе­ речності. У грудні 1983 р. почалося розташування американсь­ ких крилатих ракет у Західній Європі. Того ж року президент США Р. Рейган оголосив про розробку програми стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), спрямованої на створення нового покоління протиракетної зброї, базованої в космосі. Ця прог­ рама «зоряних війн», як її прозвала преса, перекреслювала всю систему домовленостей щодо обмеження стратегічних видів озброєнь; вона започаткувала якісно новий етап гонки озброєнь. Москва у відповідь відмовилась від участі у всіляких переговорах щодо роззброєння. СРСР та його союзники бойко­ тували Олімпійські ігри 1984 р. в Лос-Анджелесі (США). «Хо­ лодна війна» досягла нової кульмінаційної точки. Людству знову загрожувала ядерна катастрофа.

Д О К У М Е Н Т И _____________________________________________________

ЗАКЛЮЧНИЙ АКТ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ (НБСЄ) ГЕЛЬСІНКІ, 1 СЕРПНЯ 1975 R

(Витяг)

Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у взаємних відносинах

Держави-учасниці... заявляють про свою рішучість поважати і застосовувати у відносинах кожної з них і з усіма іншими держа- вами-учасницями незалежно від їх політичних, економічних і соціальних систем, а також розміру, географічного положення та рівня економічного розвитку такі принципи, які мають першочер­ гову вагу і якими вони будуть користуватися у взаємних відноси­ нах:

І. Суверенна рівність, повага прав, властивих суверенітету. Держави-учасниці будуть поважати суверенну рівність і своєрідність одна одної, а також усі права, які властиві їх суве­ ренітету й охоплюються ним, до числа яких належать, зокрема,

342

права кожної держави на юридичну рівність, на територіальну цілісність, на свободу і політичну незалежнісїь. Вони будуть також поважати право одна одної вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і культурні системи...

II. Незастосування сили або загрози силою.

Держави-учасниці будуть утримуватися в їх взаєминах, як і взагалі в їх міжнародних відносинах, від застосування сили або загрози силою проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, не сумісним з цілями Об’єднаних Націй та даної Декларації...

III. Непорушність кордонів.

Держави-учасниці розглядають непорушними всі кордони як од­ на одної, так і всіхдержав у Європі, і тому будуть утримуватися те­ пер і в майбутньому від будь-яких посягань на ці кордони.

Вони будуть утримуватися також від будь-яких вимог або дій, спрямованих на захоплення й узурпацію частини або всієї тери­ торії будь-якої держави-учасниці...

VII. Повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань.

Держави-учасниці будуть поважати права людини й основні сво­ боди, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань, для всіх для без різниці раси, статі, мови і релігії.

Вони будуть заохочувати і розвивати ефективне здійснення гро­ мадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод, які випливають із гідності, властивої людській особі і є істотними для її вільного і повного розвитку...

IX. Співробітництво між державами.

Держави-учасниці будуть розвивати співробітництво одна з од­ ною як і з усіма державами в усіх галузях...

X. Сумлінне виконання зобов’язань за міжнародним правом. Держави-учасниці будуть сумлінно виконувати свої зобов’язання за міжнародним правом, як ті, що випливають із загальновизна­ них принципів і норм міжнародного права, так і ті, що випливають із відповідних міжнародному праву договорів або інших угод, учасниками яких вони є...

( Права людини. Міжнародні договори України. Декларації. Документи. - К., 1992. - С. 181-187).

ВІЙНА В АФГАНІСТАНІ (ЗІ СПОГАДІВ ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИКА В.А. МЕРІМСЬКОГО)

...Зі слів головного військового радника генерал-полковника С.К. Магометова обставини перевороту [27 грудня 1979 p.] були такими: після приходу до влади Аміна [очолив панівну течію НДПА «Хальк» («Народ»). У вересні 1979 р. став главою держави], орга­ ни КДБ отримали завдання викрити його справжні наміри і в разі переорієнтації Аміна на Захід внести пропозиції про можливі за­ ходи з нашого боку. Очевидно, на основі отриманої інформації про ненадійність Аміна керівництво СРСР вирішило усунути афганського лідера.

343

Підготовка до акції проводилась старанно і таємно. Під виглядом обслуговуючого персоналу в Кабул було введено і розміщено на території радянського посольства 150-200 чоловік. Далі, за до­ мовленістю з афганським керівництвом, для охорони радянської авіаескадрильї... на аеродром Баграм було введено парашутнодесантний батальйон. І, нарешті, у першій половині грудня 1979 р. на прохання Аміна було введено батальйон спецпризначення чисельністю близько 500 чоловік, нібито для охорони його рези­ денції - палацу Тадж-Бах. Разом з цим батальйоном таємно при­ везли в Кабул і Бабрака Кармаля... [очолював опозиційну течію НДПА «Парчам» («Стяг») і до перевороту 27 грудня перебував за межами Афганістану].

План операції... передбачав блокування афганських частин в Ка­ булі, захоплення міністерства внутрішніх справ, телебачення, радіо та інших важливих об’єктів у місті, окрім підрозділів спец­ призначення частинами повітряно-десантних військ. При цьому дії по усуненню Аміна планували видати за внутрішній державний переворот...

За лічені години все скінчилося. Серйозний опір вчинила лише охорона палацу. Аміна та начальника генерального штабу Якуба було вбито. Вранці наступного дня засоби масової інфор­ мації передали заяву нового афганського уряду про введення ра­ дянських військ і зміну влади.

(Меримскиіі Ви4. Воина в Афганистане: записки участника /,/ Новая и новейшая история. - 1995. - N° 3. - С. 89-90).

ЗА ПИТАН/іЯ 7м ЗА Б,і*AHI1U _

1.Назвіть факти, що свідчать про розрядку міжнародної напруже­ ності в 70-х роках і визначте її причини.

2.Чому відносини між СРСР і США визначали основні тенденції у міждержавних відносинах на міжнародній арені?

3.Визначте основні етапи підготовки розрядки у міжнародних відносинах.

4.Як відобразились на розвитку міжнародних відносин Заключ­ ний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі?

5.Охарактеризуйте локальні конфлікти в 70-х роках.

6.Які причини зриву політики розрядки в Європі наприкінці 70-х років?

§41. КІНЕЦЬ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

І СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ

МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (друга половина 80-х років —2004 р.)

Я кі фактори спричинилися до послаблення позицій СРСР на міжнародній арені в кінці 70-х - на початку 80-х років?

НОВИЙ КУРС У МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ

Новий курс у міжнародній політиці - перехід від конфрон­ тації до співробітництва - пов’язаний з ім’ям Михайла Горба­

344

Кремля, на відміну від попередників, менше вдавалося до про­ пагандистських пропозицій, а впроваджувало у життя заходи, спрямовані на роззброєння. До них належали значне скорочен­ ня радянських військових контингентів у східноєвропейських країнах, а також у Монголії, запровадження одностороннього мораторію на випробування ядерної зброї впродовж 539 днів.

Важливим фактором у переході від радянсько-американсь­ кої конфронтації до співробітництва стали зустрічі керівників двох країн. У листопаді 1985 р. в Женеві М. Горбачов і Р. Рей­ ган обговорили актуальні проблеми міжнародних відносин і накреслили шляхи їх розв’язання. Однією з основних перепон на шляху нормалізації відносин залишалась афганська проб­ лема. У липні 1986 р. кремлівський лідер вперше заявив про намір поетапного виведення радянських військ з Афганістану, підкресливши цим свій відхід від політики конфронтації.

АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ УГОДИ

Восени 1986 р. на зустрічі у Рейк’явіку (Ісландія) керівники СІЛА та СРСР досягнули згоди щодо суттєвого скорочення ядерних озброєнь. Спеціалісти приступили до ретельної підго­ товки міжнародних угод з цього питання. У грудні 1987 р. в урочистій обстановці Р. Рейган і М. Горбачов підписали у Вашингтоні Договір про повну ліквідацію ракет середнього та меншого радіусу дії. В лютому 1988 р. супротивні блоки при­ ступили до демонтажу радянських ракет «СС-20» і амери­ канських крилатих ракет, а 1 червня під час московської зустрічі у верхах Р. Рейган і М. Горбачов обмінялись ра­ тифікаційними грамотами про набрання чинності підписаного Договору. Під міжнародним наглядом на відведених полігонах обидві сторони приступили до планової ліквідації ракет. Зни­ щення цієї зброї набуло інтенсивного характеру. Вже нап­ рикінці 1989 р. СРСР знищив понад 80 % і СІЛА - понад 53 % ракет середнього та меншого радіусу дії. Разом із ракетами ліквідовувалось і пускове устаткування. Це було початком реального ядерного роззброєння.

Візит М. Горбачова як президента СРСР до Вашингтона в 1990 р. і його переговори з президентом СІЛА Дж. Бушемстаршим завершилися спільною радянсько-американською заявою під гучною назвою «Відповідальність за мир і безпеку в мінливому світі». У документі зазначався факт зміни відносин конфронтації між Сходом і Заходом на співробітництво і партнерство.

У 1991 р. Радянський Союз і Сполучені Літати підписали Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). Переговори були найтривалішими в історії повоєнної

346

чав війну проти Ірану, плануючи швидко перемогти ослаблено­ го ісламською революцією сусіда. Війна завдала величезних втрат обом сторонам. Тільки влітку 1988 р. за посередництвом ООН Багдад і Тегеран погодилися припинити воєнні дії.

У серпні 1990 р. Ірак силоміць приєднав до себе сусідній Кувейт. Світове співтовариство єдиним фронтом виступило на захист незалежної держави. Проти Багдада було застосовано економічні санкції. Міжнародні збройні сили, основу яких становили війська СІЛА, 17 січня 1991 p., розпочали бойову операцію по визволенню Кувейту під назвою «Буревій у пус­ телі», яка успішно завершилася до кінця лютого того ж року. Це був перший випадок, коли Москва і Вашингтон зайняли спільні позиції щодо відсічі агресії у цьому регіоні, хоча СРСР і не зважився виставити свої підрозділи проти Іраку, як це зробили багато країн світу.

Диктатор Саддам Хусейн беззастережно прийняв усі умови капітуляції, у тому числі погодився на контроль з боку ООН за виконанням санкцій, які передбачали роззброєння Іраку і заборону виробництва на території країни зброї масового ви­ нищення. Однак режим Хусейна на початку серпня 1998 р. оголосив про відмову допускати в країну інспекторів ООН, які мали здійснювати нагляд за дотриманням санкцій. Напру­ ження міжнародної обстановки навколо Іраку знову зросло.

Військовий конфлікт виник і на півдні Азіатського конти­ ненту. Влітку 1999 р. розпочалися пакистансько-індійські бої у районі Кашміру. Індійській армії вдалося в жовтні того ж ро­ ку витіснити формування «бійців за віру» з гірських районів Кашміру. Враховуючи, що за рік перед тим Пакистан та Індія випробували атомну зброю, протистояння між сусідами набу­ вало досить загрозливого характеру.

Після завершення «холодної війни» окреслилися шляхи врегулювання близькосхідного конфлікту. З розпадом СРСР Сполучені Штати витіснили свого московського суперника з цього регіону, гарантуючи конфліктуючим сторонам фінансо­ ву підтримку за умови встановлення миру між ними. Спочатку світове співтовариство сподівалося, що близькосхідного врегу­ лювання можливо досягти шляхом домовленостей на багато­ сторонніх конференціях. Проте вже у 1993 р. перспективною показала себе ізраїльська тактика почергових двосторонніх угод із сусідами.

У вересні 1993 р. у Вашингтоні в присутності президента СІНА потиснули один одному руки колишні непримиренні супротивники - прем’єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабін і лідер ОВП Ясір Арафат. Ізраїльський прем’єр погодився надати палестинцям автономію. Було зроблено перші кроки для втілення ідеї в життя.

349

У серпні 1994 р. у Вашингтоні Іцхак Рабін і король Йорданії Хусейн підписали угоду, де йшлося про відкриття кордонів між двома державами, будівництво й експлуатацію спільних шосейних шляхів, розвиток туризму, торгівлі, цивільного авіа­ сполучення. Певні зрушення відбувалися у відносинах Ізраїлю із Сирією - лідером антиізраїльського арабського фронту. Однак невдовзі мирний процес у регіоні зірвався. Активізувалися на­ пади арабських терористичних організацій на Ізраїль, останній відповів каральними акціями на території палестинської авто­ номії. У жовтні 2004 р. ізраїльський кнесет (парламент) більшістю голосів прийняв рішення ліквідувати поселення ізраїльтян й вивести війська із сектору Газа та із західного бере­ га р. Йордану. Ізраїль прагне бетонним оборонним муром відо­ кремитися від палестинських арабів і таким чином захиститися від терористів. Напруження у регіоні й надалі триває.

Воєнні конфлікти не обійшли стороною і Європу. Пожежа війни розгорілася на Балканах у зв’язку з розпадом Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії (1991). Словенії і, особливо, Хорватії довелося відстоювати неза­ лежність збройним шляхом. Міжетнічна війна пройшла в 1991 - 1995 pp. у Боснії та Герцеговині. У кровопролитну війну між боснійськими сербами, хорватами й слов’янами-мусульмана- ми змушене було втрутитися світове співтовариство. В серпнівересні 1995 р. з відома Ради Безпеки ООН авіація НАТО підда­ ла бомбовим ударам військові та народногосподарські об’єкти боснійських сербів, які за підтримки Белграда були одними із призвідників війни.

Важливу роль у припиненні війни на Балканах відіграли спільні зусилля дипломатів СІЛА, Росії, ФРН, Франції та Великої Британії. Представники цих держав увійшли до міжнародної Контактної групи із замирення сторін. У грудні 1995 р. в Парижі конфліктуючі сторони досягнули мирної уго­ ди. За нею Боснія та Герцеговина залишалася єдиною держа­ вою у складі двох суб’єктів - Боснійської мусульмансько-хор­ ватської федерації і Республіки Сербії.

Наприкінці 90-х років гострий конфлікт виник у адміністративному краї Косово (Сербія). Албанці, переважна більшість населення краю, створили Народну армію визволен­ ня Косова і оголосили про наміри відокремитись від Сербії. Урядові війська вдалися до жорстоких каральних заходів.

У березні 1999 р. авіація НАТО (цього разу без санкції Ради Безпеки ООН) розпочала бомбардування території Сербії. Майже тримісячне бомбардування змусило президента Сербії вивести свої війська з Косова. До краю вступили миротворчі сили ООН. До їхнього складу увійшли і військові підрозділи України.

350