47. Індивідуальні та колективні трудові спори.

Трудовий спір - це протиріччя, які виникають між суб'єк­тами трудових правовідносин при застосуванні, встанов­ленні та зміні умов праці. Трудові спори поділяються на індивідуальні та колективні. Індивідуальний трудовий спір виникає з моменту коли працівник звернувся із заявою до компетентного органу.

Його мо­жуть розглядати лише органи, визначені законом:

1) комісії з трудових спорів (їх утворюють загальні збори трудового колек­тиву підприємства, на якому працюють не менш ніж 15 чоло­вік) та

2) місцеві суди. КТС зобов’язує розглянути ТС за 10 днів з дня подання заяви в присутності робітника. В разі відсутності – за його письмовою згодою. Рішення прийм простою більшістю голосів. У 3-ден термін копія рішення вруч працівн та власнику. Можна оскаржити в суді у 10-денний термін. Поновл на роботу – негайно. До суду передаються ТС за заявами працівників про поновлення на роботі, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи. Працівник може звернутися із заявою про вирішення спо­ру до суду в 3-місячний строк від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - протягом 1 місяця від дня вручення йому копії наказу про звільнення або від дня видачі трудової книжки. Особливий пор розгляду ТС передбач для працівників прокуратури, судів, наук. Установ. Прац прокуратури має оскарж стягнення у місячний строк, Прийм рішення – 10 днів.

48. Сутність і зміст права. Його роль у реалізації загальносуспільних інтересів.

Можна визначити такі підходи до розуміння сутності права: класовий – право визначається як система гарантованих державою юридичних норм, що висловлюють волю економічно пануючого класу; загально соціальний – право розглядається як загальновизнаний компроміс між різними групами, соціальними прошарками для забезпечення потреб та інтересів як громадянського суспільства в цілому, так і окремих його суб’єктів.

Щодо змісту права, то під ним ми розуміємо всю сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; це визначені у праві юридичні права, обов’язки та заборони.

Розрізняють два види змісту права:

1. Соціально-політичний, в якому відображається економічна, політична, класова сутність та спрямованість права.

2. Спеціально-юридичний, що характеризує право як специфічне інституційне утворення

Роль права у реалізації загальносуспільних інтересів. Для розуміння сутності та природи права треба зосередити увагу на багатогранність способу та форм вияву права в соціальному житті, які відображають його універсальність та всі аспекти регулятивного впливу. Сутність права слід визначати, враховуючи такі положення:

по-перше, право існує в певних формах, що фіксують певні юридичні конструкції;

по-друге, право може існувати і поза інституційними формами свого виявлення (які ідеї, оцінки, зв’язки або діяльність суб’єктів, яка розкриває динамізм права):

по-третє, з формальної точки зору право виступає як регулятор, що обслуговує той чи інший соціальний інтерес.