Сценарій літературно-музичного вечора «у полоні музики» до 170-річчя від дна народження м.В.Лисенка.

( відбувається в актовому залі, звучать пісні в обробці Лисенка,на фоні проведення вечора – мультимедійна презентація з фото світлинами М.Лисенка).

170 літ минуло. Давній світ умер.

Та не страшна мистецтву домовина,

Для вічності родилась та людина,

Чиє ім’я ми славимо тепер.

К.Станіславський

Звучить Елегія. Сумний спів..

Микола Віталійович Лисенко… З цим іменем пов’язана ціла епоха в розвитку української культури. Видатний композитор, основоположник української класичної музики, блискучий піаніст, талановитий хоровий диригент і педагог, вчений фольклорист, активний музично-громадський діяч середини ХІХ – початку ХХ ст. Він створив нашу національну музику, окрилив нашу народну пісню своїм талантом і розніс її славу по всьому світові. Писав музику в різних жанрах: пісні, обробки народних пісень, хорові твори опери для дітей та дорослих. У творах йшлося про життя українського народу, а джерелом для творчості була народна пісня.

Його пісні поривають людську душу, пробуджують найкращі почуття, любов до життя, добра, світла.

І.Франко безмежно любив Лисенка, з гордістю він говорив: Яке щастя, що Україна має такого великого геніального композитора.

Про Миколу Віталійовича як людину, митця і громадянина є багато спогадів.

Перші мої спогади про батька пише його син Остап зв’язані з музикою. …Давно минув сьомий десяток з того часу, а й досі згадується весняний ранок, кремезна постать батька. Його обличчя осяяне лукавою посмішкою, його руки, що він ними з особливою, трохи старомодною грацією доторкався клавішів.

Будинок в якому проживала сім’я Лисенків був великий, дерев'яний на 11 кімнат. Сім’я відзначалася гостинністю, часто приїжджали до них гості і влаштовували гуляння.

Ще змолоду М.Лисенко мав потяг до спілкування з найширшими громадськими колами. Це були люди різного віку, фаху. Стану, світогляду. Він любив згуртовувати їх навколо себе. Дуже доступний, прямий, чуйний у своїх стосунках з людьми.

Цим він викликав до себе не тільки прихильність, а й почуття щирої товариської любові. Йому була притаманна така риса характеру як самовідданість.

Він не шкодував ні сил, ні матеріальних засобів для розбудови рідної культури.

Пам’ятаю, - пише син, - літературні та музичні вечори в нашому домі.

І досі бачу, у вітальні над робочим столом батька споконвіку висів портрет Кобзаря, а поряд стояв його робочий рояль, на якому він демонстрував усі свої нові твори.

Вечори проходили дуже цікаво. За традицією виступали композитори, поети, драматурги. Часто бували М.Старицький, Олена Пчілка, Леся Українка.

(на фоні звучить « Експромт» ,виконує викладач РДГУ Тарчинська Юлія Георгіївна).

На своїх вечорах М.Лисенко був в якомусь особливому творчому настрої: він сам сідав за рояль і багато грав, вражаючи всіх надзвичайною музичною пам’яттю.

Часто залюбки акомпанував співакам вільно читаючи ноти з листа. Він наголошував співакам: треба співати так, щоб слухач вірив виконавцеві.

Взагалі М.Лисенко був людиною виняткового музичного обдарування.

Під час звичайних щоденних занять Микола Віталійович зодягався у зручний обжитий костюм, пов’язаний краваткою, завжди був зібраний і чепурний. Він умів заражати весь колектив своєю кипучою енергією, збуджувати творчий ентузіазм, виховувати почуття відповідальності. Вогник натхнення вечорів у Лисенка зігріває нашу душу і зараз. Його незабутні вечори хочеться воскресити сьогоднішнім нашим вечором.

Народився Микола Лисенко 22 березня 1842 р. у селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії у дворянській сім’ї. Рід Лисенків походив із козацької старшини часів Богдана Хмельницького. Батько Миколи Лисенка Віталій служив у Кірасирському Воєнного ордена полку, вийшов у відставку в чині "полковника з мундиром". Він добре знав українську мову. На схилі віку він займався етнографічними дослідженнями; гарно співав українські пісні, вправно добираючи акомпанемент на фортепіано.

Мати композитора Ольга Єреміївна з роду полтавських поміщиків Луценків, розмовляла виключно французькою, зрідка – російською мовами. Микола зростав у розкоші, ходив в оксамитах, у мережках.

Тут залишається загадкою, як у цій атмосфері, позбавленій всього національного, виріс справжній патріот України, який усім серцем розумів простий народ, його творчість і душу. Мабуть, у часи, коли національний дух занепадає, бог посилає тих хто спонукає громаду до поступу Микола Лисенко підніс нашу музичну культуру на світовий рівень. За висловом нашого сучасника – Лисенкового праправнука, теж Миколи Віталійовича, теж музиканта, Микола Лисенко змінив козацьку шаблю на диригентську паличку і зброєю у боротьбі за незалежність України зробив народну пісню. Недарма великим його юнацьким захопленням було збирання народних пісень, які він записував по селах, видав аж сім збірок.

У п’ять років для Миколи батьки найняли педагога, у дев’ять він написав свій перший музичний твір, а в тринадцять, як віртуозний піаніст грав на дворянських балах.

Маленький український Моцарт подавав великі надії, але навчання продовжив у …. Київському університеті на природничому факультеті. Вчився успішно навіть написав дисертацію з цього предмету. Але любов до музики перемогла, і невдовзі після закінчення університету він їде (спочатку до Житомира кіньми, далі залізницею через Львів) до Німеччини вивчати композицію і вступає до Лейпцизької консерваторії, яка серед тогочасних аристократичних кіл вважалася однією з кращих в Європі. Потім шлях лежав через Корець, Рівне, Дубно і Радивилів.

У Лейпцигу М. Лисенко видає свої перші твори – фортепіано «Сюїти на тему народних пісень у формі старовинних танців, перші два Збірника обробок українських народних пісень для голосу в супроводі фортепіано». За життя він видав сім таких збірників по 40 пісень, 12 «Хорових десятків (обробок для хору) обрядової збірки». «Коломийки, колядки, купальську справу», загалом понад 500 обробок для голосу і хорів, дві спеціальні збірки для молоді «Молодощі» та «Збірник народних пісень у хоровому розкладі, пристосованих для учнів молодшого і старшого віку в школах народних».

Тут Микола Лисенко своїм коштом видав 600 примірників власних обробок українських народних пісень, які здивували німців своєю красою А виконувачам цих піснень і солоспівів була його кохана дружина Ольга О’Коннор.

Так, саме лейпцизький період життя припадає листування та палке кохання з Ольгою О’Коннор. Ольга була обдарованою співачкою, захоплювалась музикою. А в Миколу Лисенка була закохана до нестями і навіки. Ольга стала не тільки музою композитора, а й вірною його помічницею у справах громади. Друзі так і називали цю нерозлучну пару «Коля + Оля». Саме тоді молодий композитор присвятив коханій дружині солоспів «Як тихне » і багато творів потому з яких найвідоміша арія Оксани до третьої дії «Різдвяної ночі» - Дорогій Лесі,а також багато інших.

Тоді ж, у Лейпцигу видає композитор і перший випуск «музики Миколи Лисенка» до «Кобзаря» Т. Шевченка. Це одна з вершин його творчості.

Микола Лисенко і Тарас Шевченко. Не можна навіть уявити собі життя і творчості Миколи Віталійовича без Великого Кобзаря. Живою водою з глибоких джерел народної творчості омив свою музу Тарас, з той криниці черпав своє натхнення і Лисенко. Хто не знає «Заповіту», «Гомоніла України», «Садок вишневий коло хати».. Понад 90 разів звертався композитор до віршів Кобзаря, інтерпретуючи їх як солопіви. Від 1862 року Лисенко щорічно організовував концерти пам’яті Т. Шевченка.

Як представник української музики, він був запрошений у Прагу для часті в слов’янському концерті, де з великим успіхів виконав на фортепіано в власній обробці українські народні пісні в тому числі пісню «Гей, не дивуйте», про яку відомий чеський музикант захоплено вигукнув «То духи от степу».

Ведуча: Після закінчення Лейпцизької консерваторій, М. Лисенко посилився на постійне проживання в Києві. У 1868 році виходить з друку його другий випуск українських народних пісень. Майже всі вони є шедеврами української пісенної творчості.

У третьому випуску народних пісень, який вийшов у 1876 році Лисенко продемонстрував не тільки своє творче обдарування, але й надзвичайні здібності художника – записувача.

Івана Франка і Миколу Лисенка поріднили спільні ідеї і міцна творча дружба. Знайомства Лисенка з І. Франком, яке відбулося в Києві 1885 році, мало важливе значення для фольклористичної діяльності композитора. Франко був чудовий співак із натхненням проспівував Лисенку ряд галицьких пісень,та між ними повну ніжної лірики «Жалі мої, Жалі» Микола Віталійович вмістив записані від Франка пісні в четвертий внесок свого збірника українських пісень, який вийшов 1887 році. Мистецькою вершиною взаємин двох велетнів української культури навіки лишаються згадані обробки народних пісень. 2 хори,і 6 солоспівів М.Лисенка на вірші Івана Франка.

Читець: Важливою подію у творчому житті Лисенка була впорядкування в 1889 році музики до «Наталки Полтавки». В п’єсі важливе місце було приділено народній пісні. Цілий ряд пісень «Віють вітри», «Ой, під вишнею» були вказані І.Котляревським у тексті. Лисенко виніс цю пісню на велику оперну сцену де вона звучала у високо професіональній художній обробці.

Окремо у спадщині Лисенка слід відзначити перший українській музиці вокальний цикл (13 солістів і два дуети) на вірші Г.Гейне в українських переспівах Лесі Українки, Людмили Старицької–Черняхівської та самого Лисенка. Саме до цього циклу належить один найвідоміших у світі його творів – дует «Коли розлучаються двоє». Вокально-хорова спадщина Лисенка, окрім трьох кантат і 18 хорів на Шевченкові тексти включає ще й 12 оригінальних хорових творів на тексти українських поетів.

Він написав 11 опер, а співпрацюючи з трупами корифеїв українського театру уклав музику ще до 10 драматичних вистав. Оперна спадщина М. Лисенка продовжує своє сценічне життя і сьогодні.

Дивний збіг обставин, але головним у житті Миколи Віталійовича були три Ольги – перша мама Ольга Ереміївна,друга - Ольга О’Коннор,красуня із сусіднього полтавського помістя,дружина, а третя - Ольга Липська,його учениця.

Дружина Ольга О’Коннор була вірною супутницею та помічницею Лисенка, але коли почався розрив між подружжям точно невідомо. Відомо лише, що з Лейпцигу Микола Віталійович повернувся до Києва сам, Ольга залишилася в Північній Пальмірі …..

У 1877 році в життя уславленого композитора увійшла третя Ольга (Липська), його учениця, набагато молодша за нього, яка подарувала йому п’ятьох дітей за 22 роки спільного життя.

Саме для своїх дітей Микола Лисенко (перший в світі ) написав дитячі опери «Коза дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна». Ольга шила костюми, разом малювала декорації і самі ж виконували ролі. Невдовзі після народження п’ятої дитини, 1900 році, Ольга Анатоліївна померла.

Виховання дітей Микола Віталійович взяв на себе. Тоді він був у зеніті слави, як видатний піаніст, композитор і громадський діяч.

З 1908 року в його життя знову повертається О’Коннор, але вже тільки як викладач музики, палка шанувальниця і колега. Вона відкрила підготовчі курси для школи Лисенка.

У світському товаристві денді Микола Віталійович Лисенко з’являвся в товаристві 20–річної студентки, з якою навіть хотів одружитися, не зважаючи на свої 65 років.

О’Коннор пережила М. Лисенка 18 років. Самотня бідна, й усіма забута 80- річна бабуся підписувала листи «вдова композитора М. Лисенка».

Майже до останніх днів життя в душі згадувала квітучу молодість, пісні та романси коханого чоловіка, присвячені їй: «Коли розлучаються двоє», «

Ой, одна я одна, як билиночка у полі»

Щасливим, пам’ятним ввійшов у життя М.Лисенка 1903 рік. В Полтаві народилася ідея святкування 35-річного ювілею діяльності Лисенка. Україна ще не бачила такого всенародного свята «як у Лисенкові дні». Його вітали місцеві композитори, поети, селяни навколишніх сіл. Тепло і задушевно виконували народні пісні в його обробці.

Читець ІІ: Щороку збирається Микола Віталійович до рідних місць. Лише в 1911 році збулася його мрія. З радістю зустрітися з рідними, старими друзями і знайомими. В 1912 році Микола Віталійович знов зібрався на Полтавщину. Так гадалося, та не судилося.

Влітку 1912 року з хворим серцем поїхав за кордон. А 19 листопада 1912 року несподівано для всіх його серце зупинилося. Не стало великого композитора, великого сина України.

Життєвий подвиг Лисенка не обмежується написанням музичних творів. Важливим для нього був і розвиток виконавства і то не лише в його час.

Саме Лисенко заклав основи професійної мистецької освіти України, відкривши в Києві 1904 році свою музично-драматичну школу. Зі школи виріс згодом Музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка – провідний мистецький заклад в України 1918-1934 рр.

Життєвість спадщини М.В. Лисенка полягає передусім в її глибокій народності. Зерна, посіяні щедрим і великим талантом Лисенка проросли на мистецькій ниві України, і зажди звучатиме виплекана Лисенком інтонація народнї пісні.

Те, що зробив М.Лисенко для свого народу – доказ його великої любові до України, до української народної пісні. Доки живе український народ, доти житиме пам’ять про М.В.Лисенка, доти звучать його пісні.

Найвищою нагородою Лисенка є майбуть не просто данина пам’яті й шана нащадків, а те що саме йому судилося стати автором національних гімнів, котрі утверджують духовну велич людини й народу.

А зараз звуить Молитва за Україну «Боже великий єдиний» на слова Кониського та музику Лисенка.

Аналіз проведеного заходу

Актуальність теми полягає у тому що у 2012 році відбувається 170-річний ювілей від дня народження видатного композитора та громадського діяча Миколи Лисенка. Новизна матеріалу полягає у розширенні знань про видатного композитора,його здобутки та надбання. Форма масового заходу повністю відповідає його змісту. Змістове наповнення відповідає темі заходу. Культура мовленнєвого спілкування виконавців на належному рівні. Використання апаратури дало змогу у повному обсязі осягнути глибину творчості митця та ознайомитись з святлинами його життя.

Учні були задоволені, так як почерпнули для себе щось нове, а також цікаво та з користю провели час.

Репетиційний план художньо - масового дійства.

Дата і час проведення репетиції	Місце проведення	Назва репетиції	учасники	Відповідальний за проведення	Технічне забезпечення
17 квітня	Нвк «колегіум»	Підготовка до проведення	Вся група	Кожома	Відсутнє.
18 квітня	НВК «Колегіум»	Зведена репетиція	Вся група	Кожома	відсутнє
19 квітня		Прогонна репетиція	Вся група	Кожома	Ноутбук,колонки, апаратура для презентації
20 квітня	НВК «Колегіум»	Генеральна репетиція	Вся група	Кожома	Ноутбук,колонки, апаратура для презентації
20 квітня	НВК «Колегіум»	Проведення заходу	Вся група	Кожома	Ноутбук,колонки, апаратура для презентації