Аналіз виховної години ««Пам’яті Чорнобильської трагедії»

Виховна година містить у собі епіграф, інформацію про Чорнобильську катастрофу, статистику (наочність у вигляді таблиць), перегляд фільму документального спрямування про ліквідацію наслідків ЧАЕС, а також епілог і розмову з учнями. Виховна година проводилась в день цивільної оборони у НВК «Колегіум», а саме у 7-а та 7-б класах за участі класних керівників. Виховна година спрямована на ознайомлення учнів з причинами та наслідками Чорнобильської аварії.

Виховна година «Пам’яті Чорнобильської трагедії»

Епіграф:

«Зойкнула земля чаїним криком:

– Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла Мати із іконним ликом:

– Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?..

Спалахнуло небо, впало крижнем:

– Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

– Йди, коханий. Хто ж , коли не ти?

…І уже ні сина , ані мужа.

Лиш розверсті зорані поля…

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і Воля. Небо і Земля».

Ведучий: Доброго дня. Сьогодні річниця катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. І ми хочемо поговорити про той жахливий день, та про наслідки трагедії що відчуваються і сьогодні.

Ведучий: Хто знає у якому році сталася чорнобильська катастрофа?

(відповіді дітей)

Ведучий: Правильно, молодці. Отже як це було: 26 квітня 1986 року Приблизно о першій годині ночі в 23 хвилини 50 секунд на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім. Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула 1 людина — Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася підреакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин. Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла, з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

Коли сталася аварія з двох наявних приладів для вимірювання радіації на 1000 рентген на годину один вийшов з ладу, а інший був недоступний через завали. Тому в перші години аварії ніхто точно не знав реальних рівнів радіації в приміщеннях блоку і довкола нього. Неясним був і стан реактору.

Рівень радіації в деяких місцях після аварії був на рівні 5.6 Р/сек, тобто близько 20 000 Р/год. Смертельною вважається доза, яка дорівнює 500 Рентген за 5 годин. Тобто в деяких місцях незахищені працівники могли отримати смертельну дозу радіації за декілька хвилин.

Найбільші дози отримали приблизно 1000 чоловік, що знаходилися поряд з реактором у момент вибуху і що брали участь в аварійних роботах в перші дні після нього.

Майже одразу до місця аварії, прибули пожежні. Першими до ЧАЕС приїхала бригада під командуванням лейтенанта Володимира Правика, який помер 9 травня від гострої променевої хвороби. Їх не попередили про небезпеку радіоактивного диму і уламків, вони не знали, що ця аварія була чимось більшим, ніж звичайна пожежа.

Ведуча: «Ми не знали, що це реактор. Ніхто не сказав нам».

Ведучий: Григорій Хмель, водій однієї з пожежних машин пізніше описав те, що трапилося:

Ведуча: «Ми прибули туди близько 01:45… Ми бачили розкиданий графіт. Михайло спитав: Що таке графіт? Я вдарив ногою шматок графіту. Але один з пожежників на іншій вантажівці підняв його. Воно гаряче, говорив він. Шматки графіту були різних розмірів, деякі великі, деякі достатньо малі, щоб їх можна було підняти… Ми не знали багато про радіацію. Навіть ті, хто працював тут, не мали жодних ідей. Не було води у вантажівках. Михайло заповнив цистерну і ми націлили струмінь води на вершину. Потім ті хлопчики, які померли, пішли аж до даху – Коля Ващук, Володя Правік та інші… Вони піднялися вгору сходами… і я вже їх ніколи не побачив знову.»

Ведучий: Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й 28 європейських країн. В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

Забрудненню піддалося більше 200 000 км2, приблизно 70% — на території Білорусі, Росії і України. Радіоактивні речовини поширювалися у вигляді аерозолів, які поступово осідали на поверхню землі.

Значному забрудненню піддалися ліси. Через те, що в лісовій екосистемі цезій постійно циркулює, а не виводиться з неї, рівні забруднення лісових продуктів, таких як гриби, ягоди і дичина, залишаються небезпечними. Рівень забруднення річок і більшості озер в наш час низький. Проте в деяких озерах, в яких немає стоку, концентрація цезію у воді і рибі ще протягом десятиліть може становити небезпеку.

Ґрінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами.

Було зареєстровано 134 випадки гострої променевої хвороби серед людей, що виконували аварійні роботи на четвертому енергоблоці. У багатьох випадках променева хвороба ускладнювалася променевими опіками шкіри, викликаними β (бетта) -випромінюванням. Протягом 1986 року від променевої хвороби померло 28 чоловік. Ще дві людини загинули під час аварії з причин, не пов'язаних з радіацією, і один помер, ймовірно, від коронарного тромбозу. Протягом 1987—2004 року померло ще 19 чоловік, що хворіли на променеву хворобу.

Щитовидна залоза — один з органів, найбільш схильних до ризику виникнення раку в результаті радіоактивного забруднення, оскільки вона накопичує йод-131; особливо високий ризик для дітей. У 1990—1998 роках було зареєстровано більше 4000 випадків захворювання раком щитовидної залози серед тих, кому у момент аварії було менше 18 років.

У січні 1987 року було зареєстровано незвично велике число випадків синдрому Дауна, проте подальшої тенденції до збільшення захворюваності не спостерігалося. Дитяча смертність дуже висока у всіх трьох країнах, які найбільше постраждали від чорнобильської аварії.

Загалом від аварії на ЧАЕС і її наслідків було опромінено близько 4 млн населення України.

Ще більше про катастрофу ми з вами можемо дізнатись з документального фільму, отже давайте подивимось.

(перегляд фільму)

Запитання для дітей:

• Що нового ви дізнались про Чорнобильську катастрофу?

• Чому на вашу думку сталась аварія? Чи можна було її уникнути? Як саме?

• Чи знаєте ви про інші аварії на атомних електростанціях, крім Чорнобильської? Які саме?

• Як ви знаєте, популярними були туристичні поїздки у зону відчуження. На вашу думку, чи правильно це? Обгрунтуйте відповідь?

«Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей

В бездонність ночей.

І тихо ступає життя у полин,

І лине Чорнобильський дзвін».

Отже, 26 квітня 1986 року став жахливим днем не тільки для українського народу а і для усього людства. Чорнобильська катастрофа продовжувала забирати життя, і калічити здоров’я людей на протязі багатьох років. Важливо щоб ми пам’ятали про тисячі жертв трагедії, про героїв ліквідаторів, про тих хто віддав своє життя заради нашого майбутнього. Ми повинні пам’ятати про той страшний день щоб більше ніколи не дозволити йому повторитись .

Хочу сказати, хоча чорнобильська зона відчуження ще багато років не буде придатною для життя людини, однак там активно відновлюється природа, сьогодні на місці колишнього жаху можна побачити небувалий розквіт тамтешньої флори і фауни, дикі тварини оселяються в покинутих домах людей, спокійно ходять вулицями сіл і міста Прип’ять , пишно ростуть і зацвітають дерева та квіти.

Таблиці для візуального оформлення виховної години